Вівторок, 19 Березня, 2024

Харківський Держпром – перший 13-поверховий хмарочос України

1928 року відбулося урочисте відкриття Харківського Держпрому, або ж Будинку державної промисловості, спорудженого у стилі конструктивізм. 

Висота гігантської на той час споруди разом з телевежею складає 108 метрів, загальна площа – 50 кв м. Облаштовано 9 під’їздів та кілька повітряних переходів.

Письменники у своїх працях називали Держпром: “дім-гора”, “ковчег”, “людський мурашник”. Далі на kharkov-future.com.ua.

Чому радянська влада прийняла рішення збудувати величний хмарочос?

Річ у тім, що Харків був замалим для зайняття почесного місця – столиці України. Катастрофічно не вистачало простору для керівництва УРСР. Хоч і значну частину будинків у місті держава вже експропріювала.

Водночас радянська влада прагнула продемонструвати світові досягнення технічної думки. Тому ухвалений проєкт будівлі відрізнявся від інших об’єктів новаторським стилем – конструктивізмом. Ідеологію та світогляд радянської влади повинна була відобразити архітектура центрального апарату управління республіки.

Назва споруди “Будинок державної промисловості” повинна була наголошувати на індустріальності країни.

Ухвалення проєкту споруди

У 1925 році проводився всесоюзний конкурс, всього було подано 19 проєктів. Головними особами, які приймали рішення у конкурсі був О. Молокін – професора Харківського технологічного інситуту та інженер Я. Кенський. В результаті був ухвалений проєкт під назвою “Непроханий гість” архітекторів Марком Фельгерем – українцем, Самуїлом Кравцем – білорусом і Сергієм Серафімовим – турком.

Початок будівництва хмарочоса

Хмарочос був збудований за надзвичайно короткий строк, з 1925 р. по 1928 р. Цікаво, що у 1926 році радянська влада відправила закордон головного інженера Павла Роттера, німця за походженням, з метою перейняття прогресивного іноземного способу будівництва.

У доповіді на зборах, що стосувалися спорудження Держпрому вказувалось, що коштів для будівництва катастрофічно не вистачало. Постійних робітників було близько 1 500 осіб, додатково залучались заробітчани, 75 відсотків.

У процесі будівництва робочі використовували в основному примітивні інструменти – лопати, возики, молотки, ломи. А транспортним засобом для перевезення матеріалів та землі служили коні.  В архівних матеріалах зазначено: 5 000 жителів Харківської області брали участь у будівництві, а в деякі місяці – 15 000. Учні училищ та працівники профільних підприємств залучалися до різних робіт. Часом люди працювали у 3 зміни. Кажуть, що котловани рили вручну, лопатами. 

Для спорудження будівлі використали близько 4 000 вагонів граніту, понад 1 000 вагонів цементу та 40 000 кв. м. скла. 

Цифри говорять про масштаби будівництва. Красиву статистику совєти любили, часто не зазначаючи деталей та якою ціною все це було досягнуто.

Інтер’єр кабінетів чи то секреторак, друкарок чи то директорів був ідентичним. Згодом все ж почали роботу над внутрішнім оздобленням.

Українські хіміки працювали над створенням нової стійкої штукатурки, до її складу входила слюда. Технологія нанесення була складною, але було вирішено  обробити нею зовнішні стіни будинку. Завдяки такій поверхні у сонячний день стіни споруди випромінюють сяєво.

Завдяки впровадженим технологіям будівництва в роки Другої світової війни німецьким військам не вдалося підірвати Держпром. Було вибито все скло, ліфти, зруйновані системи опалювання, вентиляції та інженерне устаткування. Згоріла невелика частина дверей, віконних рам та підлоги. Але монолітні конструкції із залізобетону надавши будівлі неабиякої міцності, змогли витримати ударні хвилі.

Фантастичні плани

Під час будівництва Держпрому виходила газета, в якій писали про майбутнє призначання кабінетів будівлі. Написане, м’яко кажучи, дивувало. До прикладу, ніби-то планувалось відкриття кухні-фабрики, де ліфтами спеціального призначення здійснювалася б доставка їжі. 

Перукарня та театральна каса повинна були бути відкритими для послуг управлінців. А у веломотокіоску можна було би купити транспортний засіб навіть на виплат. 

Хотіли відкрити слюсарний та електрично-механічний центри, поштову контору, майстрерню з реставрації та ремонту годинників. А також планували розмістити у споруді центр експедиції, у якому будуть займатися доставкою газет, пункт екстренної медичної допомоги та збудувати власну телефонну станцію.

У газеті писали також про наміри створити зону для відпочинку та оздоровлення працівників Держпрому. На дахах корпусів планували збудувати тенісні корти, волейбольні майданчики та навіть солярій. Наголошувалось, що 13-тий поверх будівлі має повітря, схоже за своїми характеристиками до гірського повітря. Тому хворим на туберкульоз ніби-то корисно для здоров’я бувати на даху Держпрому.

В роки німецької окупації у будинку жили мавпи, що втекли з міського зоопарку. А на першому поверсі знаходилася конюшня.

У ХХ ст. в Держпромі працювали народні комісаріати, головні управління міністерств та департаменти.

Досі в Держпромі є ліфтери та дротяні телефони. До того ж від початку введення в експлуатацію з 1928 року без заміни працюють 7 з 12 ліфтів. 

Фатальна доля Миколи Скрипника у стінах Держпрому

Микола Скрипник – голова першого українського радянського уряду, народного комісаріату освіти та борець за національне відродження України. Разом із тим він був затятим комуністом, ніс у маси ідею пролетарської революції та класової рівності.

Скрипник ніби поєднував непоєднуване. Комуніст, який багато сил направив на українізацію, поширення та звеличування української мови. Він намагався позбавити використання русизмів в українській мові у пресі та школах. Впровадив українську мову в державних структурах. Сприяв видавництву газет українською мовою.

Радянська влада гостро розкритикувала за такі дії Миколу Скрипника. Його звільнили з посади голови народного комісаріату освіти та поставили вимогу щодо розкаяння у письмовому вигляді. Тоді ж Микола Скрипник не витримав. Очевидно, не зміг піти проти власних принципів. Існують відомості, що він ішов до свого кабінету, взяв у руки пістолет і закінчив життя самогубством. Згодом Миколу Скрипника реабілітували з мотивом «зробив деякі помилки». 

У роки незалежності будівлю Держпрому майже не реконструювали, щоправда, замінили всі вікна. До 30-річчя незалежності відновили та вдосконали оглядовий майданчик. Однак велика частина приміщень залишається закинутою.

Як парадоксально, що ініціатором створення Держпрому була радянська влада, тут працювали керівники радянських установ, які поширювали свою ідеологію та пропаганду. А в 2022 році російськими загарбниками відбувається жорстоке знищення цієї пам’ятки архітектури.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.