Якщо ви колись відвідували Харків, то точно не могли не помітити однойменний готель, розташований на одній з найбільших площ у Європі – майдані Свободи. Ця монументальна споруда є частиною міського ансамблю, до якого входить головний та північний корпуса ХНУ імені Василя Каразіна, Будинок рад, де зараз розташовується ХОДА та Харківська облрада, ну і звісно, відомий всім «велетень» – Держпром. Далі на kharkov-future.com.ua.
Будівництво та облаштування готелю «Харків»
Тяга до подорожей у людей виникла давно. Перебуваючи в багатоденних поїздках, людина потребувала ночівлі, їжі. Для забезпечення тимчасового даху спочатку облаштовувалися вітальні та заїжджі двори, так звані караван-сараї. Готелі, у сучасному розумінні, почали будувати лише у ХІХ столітті. У цей час стали з’являтися перші готелі і в Харкові, що вже позиціонувався як торговий і промисловий центр південної частини Російської імперії та швидко зростав.
Але кардинальні зміни відбулися у Харкові у першій половині XX століття. Місто змінювалося буквально на очах. Спрямованість змін та їхні темпи стосувалися всіх галузей, включаючи будівельну. Саме в той час було задумано та реалізовано безліч грандіозних проектів, серед яких – і готель «Харків». Хоча спочатку він мав назву «Інтернаціональ».
На зведення величної будівлі пішло 5 років (1932-1936). Після завершення будівництва цей готель позиціонувався в Україні не тільки як самий великий та функціональний, а й як максимально комфортний.
Проектування цього монументального творіння у стилі конструктивізму було доручено архітектору Г.А. Яновицькому. Воно гармонійно вписалося в ансамбль урядових будівель, в оточенні яких знаходилось. З вікон готелю відкривалася велична панорама на площу, що була в той час центром не лише Харкова, а й усієї України. У святкові дні там проходили демонстрації, народні гуляння. На Всесвітній виставці техніки та мистецтв, що проходила у Парижі в 1937 році, за проєкт готелю Г. Яновицький отримав Гран-прі.
Номерний фонд
Перший корпус будівлі було введено в експлуатацію через два роки після початку будівництва – 6 листопада 1934 року. Під час запуску першої черги готель налічував 327 номерів. Після повного завершення будівельних робіт в 1936 році кількість номерів збільшилася до 495. Серед них були номери для прийому важливих гостей, що відрізнялись поліпшеним плануванням. Місткість готелю на той час складала дві тисячі постояльців. Загалом це стільки, скільки могли прийняти усі готелі дореволюційного Харкова.
Ресторан та додатковий сервіс
На другому поверсі знаходилася вітальня, читальний, виставковий та аванзал. Тут був ресторан на 400 осіб та окремий банкетний зал на 50-60 гостей. На всю довжину ресторану простягалася тераса з окремим виходом на площу. Протягом дня ресторан міг обслужити близько 2-2,5 тисячі відвідувачів. На першому поверсі була кав’ярня з окремим входом з майдану. Її загальна площа становила 468 квадратних метрів.
На кожному із восьми поверхів готелю були облаштовані холи. Окремою гордістю будівлі були широкі сходи з мармуру, якими можна було спуститися в двір. У теплу пору року на вуличній території облаштовували квітник із фонтаном, окремі кабіни для відвідувачів навколо нього, невелику сцену для концертів. На той час у технічному відношенні готель «Харків» був одним із передових навіть у Європі, а не лише в Україні.
Особливістю будівництва готелю є те, що втілення в життя проектних робіт велося під «недремним оком» не тільки містобудівних інстанцій Харкова, а й українського уряду. Керівники країни в особі Г. Петровського, В. Чубаря, С. Косіора та інших могли спостерігати за будівництвом з вікон кабінетів будівлі ЦК КП(б)У, що знаходився тут же на площі Дзержинського (колишня назва майдану Свободи). Їхній шлях на роботу і з роботи пролягав повз будівництво, тому там вони були нерідкими гостями.
Готель у роки Другої світової війни
Війна, що докотилася до нашого героїчного міста, не оминула і готель «Харків». Його корпусам було завдано дуже серйозних збитків під час обстрілів та пожежі. Багато перекриттів зруйнували снаряди, що потрапляли в будинок.
У період окупації міста німецькими фашистами (з 24 жовтня 1941 року по 23 серпня 1943 року з невеликою перервою) готель використовувався як місце ув’язнення арештантів і утримання заручників. Сигналом до остаточного вигнання окупантів з Харкова 23 серпня 1943 року було встановлення червоного прапора на даху готелю. На той час він був доведений до жахливого стану.
Післявоєнне відновлення готелю
Проведення відновлювальних робіт готелю «Харків» після війни було доручено автору початкового проекту Г.А. Яновицькому. До цього періоду лаконізм конструктивістського стилю вже вийшов із моди. Він поступився місцем неокласичному стилю. З урахуванням нових архітектурних віянь фасад восьмиповерхового корпусу з чіткими та ясними формами був доповнений декоративними елементами у вигляді нависаючого карнизу, що прикрашали розкішні архітрави. Над ним було споруджено на кронштейнах ще один карниз та фриз. У такий спосіб вдалося створити двоповерховий портик для акцентування головного входу в готель.
Проте всі ці зміни та доповнення не порушили загального початкового задуму проєкту об’єкта, хоча дещо віддалили його від загальної єдності стилю всього ансамблю площі. Ще однією відмінністю відновленого після війни готелю стала обробка його фасаду жовтою штукатуркою. У цокольній частині вона імітувала рустовану кладку.
Після завершення відновлювальних та реставраційних робіт готель відчинив свої двері для постояльців не як «Інтернаціональ», а вже під своєю сучасною назвою – «Харків». Він одразу ж повернув собі становище лідера у міському готельному господарстві.
Але на остаточне відновлення та перебудування пішло багато років. Незважаючи на післявоєнний ентузіазм харків’ян, першу чергу оновленого готелю було введено в експлуатацію лише у 1952 році. Внутрішнє планування готелю зберегло коридорну систему, що мала місце і спочатку, але корисні площі були розширені. Раціонально розміщені холи стали набагато просторішими. На момент повного закінчення ремонтних та реставраційних робіт (а це сталося лише у 1974 році) готель з елементами сталінського ампіру налічував 450 номерів різного рівня комфортності. Через два роки, у 1976-му, до основної будівлі готелю прибудували новий корпус у 16 поверхів.
«Харків» кінця XX – початку XXI століття
До 90-х років минулого сторіччя готель був державним. Після приватизації він перебуває у власності ЗАТ «Готель Харків». Після останньої реконструкції будівлі, що проводилась у 2008 році, готель позиціонується як чотиризірковий. У ньому налічується 205 номерів, є два конференц-зали, ресторан, бар. Готель «Харків» вважається одним із офіційних символів, візитних карток міста. У його історії відбиті всі основні віхи життя нашої країни, починаючи з 30-х років минулого століття.
Готелю, як і самому Харкову та і всій Україні, доводилося переживати не найкращі часи. Але він завжди міцно тримався, залишаючись справжньою прикрасою центру міста. Цей готель, як легендарний птах Фенікс, вміє повставати з попелу та завжди залишається цікавим і для харків’ян, і для гостей міста завдяки своєму неповторному зовнішньому вигляду. З вікон його номерів, як і раніше, можна милуватися прекрасним видом величного майдану Свободи та архітектурного ансамблю, що його оточує.
