Вівторок, 21 Травня, 2024

Символи Харкова

Завжди можна звернутись до туристичного визначення символів міста. Їх просто знайти серед рядів із сувенірами, картин, що простягаються центральними вулицями. Зазвичай вони повторюють одноманітні образи і розраховані на тих, хто не відважиться дослідити історичні пам’ятки, які досвідчені краєзнавці вважають істинними символами. Як правило, вони характеризують місцевість з давніх-давен, залишаються майже незмінними впродовж часу, а отже, торкнутися їх – означає наблизитись до розуміння духу міста. Далі на kharkov-future.

Харків теж має старовинні пам’ятки, і головним чином їх складають архітектурні споруди.

Покровський собор

Дана споруда є цінною з двох причин: перша витікає з року, коли вона була побудована. Покровський собор є найстарішою будівлею міста, що датується 1689 роком. Початковий спосіб побудови робить старовинну пам’ятку важливою не тільки в межах Харкова, але і Слобожанщини в цілому. Пояснити це просто: однією з особливостей Покровського собору є специфічний метод конструювання купола. Він полягає у використанні дерев’яних платівок, що нашаровуються одна на одну на кшталт черепиці. Такий метод є відмінною рисою церковної архітектури на теренах Слобідської України. Єдиним елементом, який було заведено покривати позолотою, був хрест на куполі.

Іншим мінімалістичним вираженням, властивим стилю Слобожанщини, слугувала тотальна білизна стін зсередини храму. Але водночас усі зазначені елементи були частиною більшої традиції – традиції козацького бароко, яскравим прикладом якого і є Покровський собор. Згодом його вигляд змінювався: наприклад, за радянських часів влада зробила куполи залізними. Дедалі більше споруду намагались позбавити суто українських особливостей будівництва і наблизити її стиль до російсько-візантійської архітектури.

Вже на початку 90-х років ХХ століття церковна влада додає декоративних елементів, які розмивають історичне минуле собору: його куполи покривають позолотою, а білі стіни зсередини – розписом. Однак навіть такі кардинальні зміни не применшують значення собору, оскільки будь-яка архітектура, коріння якої уходить в далеке минуле, потребує реставрації. Вона ж своєю чергою неминуче деформує вигляд, навіть якщо не суперечить правилам традиції – скоріш мімікрує. Поєднання стилів більш виразно демонструє розвиток міста, уособлює не тільки його старовинне минуле, але й динаміку становлення з плином часу. Тому Покровський собор є безперечним символом як прояву українського бароко, так і подальших культурних метаморфоз Харкова.

Селекційна станція

Сільськогосподарську дослідну станцію можна визначити як символ не тільки Харкова – як і Покровський собор, вона важлива в межах цілої Слобожанщини. Саме на її тлі можна дослідити головні риси українського модерну. Вважається, що Харків слугує колискою даного стилю, тому в контексті символу станція набуває подвійного значення.

Статистичні дані підтверджують дане припущення: ніде більше не зафіксовано настільки багато споруд у стилі українського модерну, скільки їх нараховано в Харкові – 22. Пов’язується це з тим, що саме тут жили діячі зазначеного напряму в архітектурі. Наприклад, фундатор Євген Сердюк, який зробив великий внесок у розвиток міста, і брав безпосередню участь у будівництві станції. Завдяки йому український модерн поширився і Чернігівською областю, коли на її теренах архітектор побудував схожу споруду. Однак варто зазначити, що її прототипом слугувала саме харківська. Вплив українського модерну простягається до Кубані, але як можна виявити його обриси на прикладі селекційної станції?

Перше, що впадає в очі – це нетипова форма вікон: в архітектурі українського модерну вони є шестикутними. Інша особливість – двері та вежі, вигин яких є різким, через що формується відчуття надлому. Характерне для стилю переважання кутастих елементів простежується навіть у дрібницях. Так, на двері дослідної станції можна побачити візерунок у вигляді трикутників з виноградною лозою.

Побудована на початку ХХ століття, селекційна станція майже не змінювалась з плином часу. Разом з Покровським собором вона є концентрацією стилю, з якого низкою зводився архітектурний ландшафт Харкова.

Вулиця Дарвіна

Наступним символом міста вважають старовинну вулицю, що названа на честь англійського еволюціоніста Чарльза Дарвіна. Її відрізок є коротким – усього-на-всього 700 метрів. Втім він насичений архітектурою, що відсилає до відомих постатей. Однією з них є Олексій Бекетов, який побудував тут Будинок 17 – споруда яскраво демонструє епоху бароко. Окремо на увагу заслуговує “Будинок Архітектора”, що будувався як особняк купця Рижова Петра Павловича. Пам’ятка представлена в стилі неоренесансу і має статус архітектури та містобудування місцевого значення.

Решта пам’яток – будівля міської студентської поліклініки, Харківський технологічний інститут та колишній особняк Д. Алчевського – набувають додаткового історичного значення завдяки табличкам, що вшановують пам’ять полеглих воїнів під час Великої Вітчизняної війни.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

Успенський собор є ще однією церковною пам’яткою Харкова. Він був побудований ще раніше, аніж Покровський – у 1657 році, саме тому належить до найстаріших православних храмів Харківщини в цілому. Але не тільки старовинність визначає його як символ міста. Свято-Успенський храм займає друге місце за довжиною дзвіниці в Україні – перше належить собору в Києві.

Наповненість храму теж справляє сильне враження – великий орган, що зроблений на замовлення чеською компанією, розташований тут з 1986 року. Під нього будується окреме приміщення в соборі – Будинок органної та камерної музики.

Свято-Успенський собор зазнавав безліч реконструкцій: його реставрували після пожеж, ураганів, і кожного разу результат різнився від попереднього. На це впливали тодішні архітектурні тенденції як світового масштабу, так і локального. 

Безперечно можна стверджувати одне: з кожною відбудовою площа храму збільшувалася, удосконалювалась практично. Успенський собор вторив долі Покровського у тому сенсі, що втрачав риси, характерні церковній архітектурі Слобідської України. Дедалі більше він деформувався під натиском традиції будівництва катерининської росії. Нові вимоги полягали у відповідності споруди стилю класицизму, який на той час тільки-но затверджувався з приходом Єкатерини до влади. Офіційно пам’ятку визнали як приклад пізнього, катерининського бароко. Це простежується у стриманій декорації фасаду та відсутності розкішних форм.

Багато зусиль до зведення храму доклала московська влада на першому етапі будівництва: вона оснастила його необхідними церковними предметами. Серед них були дерев’яні ікони та деякі книжки для богослужіння – собор не мав цього раніше, а ікони міг собі дозволити тільки паперові. Згодом храм продовжував своє існування вже на кошти місцевої влади та безпосередньо його парафіян.

Ще одна визначальна риса Успенського собору, що робить його символом Харкова, полягає у тому, що споруда стала першою у місті, побудованою з каменю. Друге місце посідає вже згаданий Покровський собор. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.