На відстані 70 км від Харкова знаходиться неймовірний Шарівський замок XIX ст., побудований у неоготичному стилі. Його називають не тільки перлиною селища Шарівки, а й “Цукровим” замком, так як з третім власником маєтку, званим королем, пов’язана дуже цікава історія. Проте зараз слід почати спочатку. Далі на kharkov-future.com.ua.
Історія появи маєтку надзвичайної краси
Першими власниками маєтку були поміщики Ольховські, котрі у 1836 році біля річки Мерчик започаткували процес будівництва замку, наслідуючи тенденції західноєвропейської архітектури. Разом із тим, навколо споруди облаштовували затишний сад. Але з часом, кажуть, Ольховський зовсім занедбав свої володіння.
За легендою, у 1860 році Ольховський програв маєток у карти братам Гебенштрейнерам з Німеччини. Нові власники дещо реконструювали замок і побудували теплиці, а також нові ворота. Один з братів захоплювався ботанікою, він звідусіль звозив рідкісні саджанці дерев, кущів. Так на території замку з’явився незвичайний сад з екзотичними рослинами.
Чому замок у Шарівці назвали “цукровим”?
У 1881 році садибу за 250 тис. рублів придбав цукровиробник Леопольд Кенінг – німець за походженням, який був одним з найбагатших підприємців того часу. У перекладі “Кенінг” означає король, а й справді – він був справжнім “цукровим” королем. Відповідно до даних 1905 року, заводи Кенінга виробляли 6% рафінаду Російської імперії, він увійшов до двадцяти найбагатших підприємців, а його доходи оцінювалися у 27 млн рублів.
Кенінг мав витончений смак, у дитинстві мріяв стати архітектором, проте через відсутність коштів йому так і не вдалося закінчити навчання в університеті Англії.
Саме Леопольд Кенінг доклав надзвичайно багато зусиль для створення довершеної краси маєтку, за його ініціативою замок було прикрашено багатьма декоративним елементами. Біля входу до білосніжного замку були побудовані вишукані восьмигранні вежі зі шпилями, були споруджені ставки, фонтани, посаджені липові алеї. Висадили близько 150 видів декоративних дерев. Відтоді і почали називати замок у Шарівці “цукровим”.
Назву “цукровий” Шарівський замок отримав ще й через одну романичну історію. Леопольд Кенінг дуже любив свою дружину, якось улітку жінка забажала покататися на санях. За легендою, дружина важко хворіла і чоловіку хотілося робити все для того, щоб вона мала хороший настрій та була задоволена життям. Тоді Кенінг наказав привезти до маєтку 2 тонни цукру і спорудити з них гірку. Прокинувшись, жінка нестялилась від радощів.
У 1912 році Кенінг завершив роботу над будівництвом замку та облаштуванням саду. Вже в 1917 році маєток націоналізували, пізніше – у 1925 році радянська влада перетворила його на санаторій для хворих на туберкульоз. У палацових баштах влаштували туалети, кімнати перетворили на палати для хворих, перефарбувавши стіни в однотонні та білі та блакитні кольори. Елементи декору та дорогоцінні меблі вивезли. Аж до 2008 року вишуканий замок XIX ст. виконував призначення санаторію. Відтоді замок ретельно продезінфікували та впровадили роботи по реконструкції. Тепер кожен мандрівник може побачити чарівну Шарівську перлину.
