Під час прогулянок по вулицях, проспектах і площах сьогоднішнього Харкова неможливо не звернути увагу на його «кам’яні літописи» – архітектурні ансамблі, що сформували неповторний вигляд міста. Велика частина цих шедеврів була створена наприкінці дев’ятнадцятого-першій половині двадцятого століття видатним архітектором, академіком архітектури, одним із засновників Союзу архітекторів України Олексієм Миколайовичем Бекетовим. Далі на kharkov-future.com.ua.
Саме О.М. Бекетову належить ключова роль у формуванні міського архітектурного середовища Харкова. За його проектами в місті було зведено близько 50 будівель, якими сьогодні ми можемо милуватися, гуляючи по його центральних вулицях і площах. Хоча ці споруди виконані в різних стилях, усіх їх об’єднує масштабність, монументальність і неповторна краса. Вони були і продовжують залишатися визначальними в характері забудови центральних ансамблів Харкова.
Середовище становлення великого харків’янина
Відомий сьогодні як геніальний архітектор, талановитий художник і будівельник, чудовий педагог О.Н. Бекетов є нащадком дворянського древнього роду. Він народився в Харкові 3 березня (19 лютого по старому стилю) 1862 року. Його батько – академік Микола Миколайович Бекетов – відомий як видатний учений, один з основоположників фізичної хімії. Дядько Олексія Миколайовича, Андрій Миколайович Бекетов (рідний брат батька), був академіком-ботаніком, ректором Санкт-Петербурзького університету. Дружина останнього – Єлизавета Бекетова – була відомою перекладачкою, а дочки Катерина і Марія, двоюрідні сестри О.М. Бекетова, – поетесами. Олексій Миколайович доводився дядьком поетові Олександрові Блоку, був у дружніх стосунках з геніальним хіміком Д.І. Менделєєвим.
З 1875 по 1882 роки О.М. Бекетов навчався в Харківському Першому реальному училищі, паралельно відвідуючи приватну школу малювання, творцем і викладачем якої була М.Д. Раєвська-Іванова. У Російській імперії вона була першою жінкою, офіційно визнаною художником. Наступним наставником Олексія став учень Карла Брюллова Дмитро Іванович Бесперчий. Вищу освіту О.М. Бекетов отримав у Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв, закінчивши в 1888 році архітектурний факультет.
Паралельно з навчанням в Академії Олексій працював – брав участь у створенні проекту будівлі архіву Державної ради, палацу Великого князя Михайла Михайловича і багатьох інших споруд. Після блискучого захисту дипломного проекту «Вокзал при морських купальнях на Чорному морі» Бекетова запрошували працювати в Петербурзі і Москві. Але він відмовився від усіх дуже принадних пропозицій і повернувся у свій рідний Харків.
От як свій вибір, ще знаходячись у Санкт-Петербурзі, пояснив сам архітектор: «Я стояв у казкових палаців і згадував вузькі провулочки рідного міста, тісні і брудні, забудовані глиняними будиночками вулиці. І мене нестримно потягнуло в Харків. Захотілося віддати йому всі мої здібності».
У своє рідне місто 26-річний Бекетов повернувся, повний сил, енергії і бажання зробити Харків затишним і красивим. У його задумах було створення ширяючих у просторі міста будівель, які б органічно вписувалися в існуючі вулиці і площі.
Щасливий початок
Повернення в Харків ознаменувалося для А.Н. Бекетова двома важливими подіями. По-перше, він був запрошений в якості викладача креслення і архітектурного проектування в Харківський технологічний інститут. Тут він читав лекції, був керівником курсових і дипломних робіт багатьох студентів з 1889 по 1935 роки. По-друге, 17 вересня того ж 1889 року він одружився з молодою художницею Ганною Олексіївною Алчевською. Її батько – О.К. Алчевський – відомий як великий промисловець і меценат. Мати Ганни – Х.Д. Алчевська – була педагогом, займалася просвітницькою і громадською діяльністю.
Комерційне училище – перший крок на шляху до визнання
31 жовтня 1888 року за ініціативою харківського купця Н.В. Орлова, члена Харківського купецького суспільства, було прийнято рішення створити в Харкові комерційне училище. Переможцем закритого архітектурного конкурсу на його проект, проведеного у 1889 році, став молодий архітектор-початківець Олексій Миколайович Бекетов.
Його блискучий проект відрізнявся зручним плануванням і раціональністю, строгою витонченістю деталей і класичними пропорціями. Комерційне училище – це перша будівля, зведена за проектом О. Бекетова в його рідному Харкові. Сьогодні воно є головним корпусом Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Проекти О. Бекетова інших просвітницьких і учбових закладів в Харкові
Цьому напряму роботи архітектор приділяв особливу увагу. Це пояснюється, по-перше, тим, що Харків початку ХХ століття став інтелектуальною столицею південної частини Російської імперії, що вимагало будівництва нових учбових закладів, бібліотек та інших споруджень цього напряму. По-друге, робота по поширенню освіти в сім’ї Бекетових завжди займала провідну роль. Тому недивно, що з проханням про створення проекту Громадської бібліотеки її правління звернулося саме до Олексія Миколайовича Бекетова.
Громадська бібліотека
Слід зазначити, що така вже існувала в Харкові ще з 1886 року. Але вона розміщувалася в найманому приміщенні. Значне збільшення фондів бібліотеки викликало необхідність побудувати окрему спеціалізовану будівлю.
Проектування бібліотеки не було чимось зовсім новим для О. Бекетова. З облаштуванням будівель такого призначення архітектор ознайомився, створюючи в 1894 році проектну роботу на звання академіка. Тема його проекту звучала таким чином: «Бібліотека на 1,5 млн. томів з галереєю великих людей і кабінетом нумізматики». Отримані знання в ході виконання цієї роботи О.М. Бекетов використав, створюючи проект Громадської бібліотеки в Харкові.
Від розробки проекту (усі проектні роботи були виконані Бекетовим безкоштовно) до відкриття бібліотеки в Петрівському провулку (сьогодні пер. Короленка) пройшло всього два роки – 1899-1901.
Завдяки особливому проектуванню читального залу він міг використовуватися для проведення різних заходів, оскільки мав прекрасну акустику. Його стіни пам’ятають виступи багатьох відомих письменників, поетів, композиторів. Ім’я В. Короленка бібліотека отримала в 1922 році. Цей рік знаменний для неї ще і тим, що з того часу в Харківську Громадську бібліотеку почали безкоштовно поставляти в обов’язковому порядку один екземпляр кожної книги, що видавалася в країні.
У 1930 році Громадська бібліотека в Харкові отримала статус наукової і державної. З того часу вона називається Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка.
Сьогодні це – найбільша бібліотека усієї східної частини України. За книгофондом вона поступається тільки Національній бібліотеці України імені В.И. Вернадського в Києві. До послуг користувачів – 12 читальних залів з 524-мя місцями. У період з 1930 по 1970 роки до основної будівлі бібліотеки було прибудовано декілька корпусів книгосховищ.
Харківська жіноча недільна школа
Авторству А.Н. Бекетова належить також проект будівлі Харківської жіночої недільної школи Х.Д, Алчевської в Мироносицькому провулку (нині вулиця Дружин Мироносиць). Сьогодні в цій споруді знаходиться Виставковий зал Харківського художнього музею.
Харківська медична спільнота
Одним з найяскравіших представників неокласицизму в Харкові є будівля Харківської медичної спільноти, побудована за проектом О. Бекетова в 1911-1913 роках на вулиці Пушкінській. Масштабність будівлі була настільки вражаючою, що її відразу ж «охрестили» «Палацом медицини».
Сьогодні у будівлі Харківської медичної спільноти, що називається в народі «будинком з грифонами», розташований НДІ мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова.
Притулок для дворянських сиріт
На Пушкінській була зведена й інша будівля в стилі класицизму за проектом Бекетова – притулок для дворянських сиріт (1913-1915). Вона відрізняється монументальністю, суворістю форм, досконалістю пропорцій.
Сьогодні ця будівля є одним з учбових корпусів Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Притулок для престарілих дворян
У 1914-1916 роках поряд з притулком для дворянських сиріт був спроектований і побудований особняк, що став притулком для престарілих дворян. Сьогодні в цій будівлі знаходиться інститут ґрунтознавства і агрохімії.
Комерційний інститут
У ті ж роки (1914-1916) на вулиці Єпархіальній (перейменованій спочатку у вул. Артема, потім – в Алчевських) за проектом О.М. Бекетова була зведена будівля Комерційного інституту, витримана у стилі паладдинського відродження.
Учбовий корпус мав широкі мармурові сходи, облаштовані бронзовими світильниками, просторий хол. Він уміщав у себе: дві лекційні аудиторії (місткість кожної – 400 чоловік), приміщення для семінарів, цілий ряд малих аудиторій, лабораторії, учбові кабінети, наукову бібліотеку, найбільшу в Харкові актову залу. У проекті будівлі Бекетовим було передбачено оберігання фундаментів від вогкості, а самої будівлі – від пожеж.
У 1920 році Комерційний інститут був реорганізований в інститут народного господарства. Після війни тут розташовувався сільськогосподарський інститут, а з 1978 року – Національний технічний університет сільського господарства.
Вищі жіночі курси
У 1915 році на вулиці Мироносицькій завершилося будівництво ще одного учбового закладу, спроектованого О.М. Бекетовим, – Вищі жіночі курси. Будівля має 3,5 поверхи і була побудована в період з 1911 по 1913 роки.
Згодом у будівлі розташовувався інститут сільського господарства і лісівництва, пізніше вона стала одним з корпусів сільгоспінституту ім. В.В. Докучаєва. Сьогодні це один з корпусів Харківського державного технічного університету сільського господарства імені П.М. Василенка.
Храмова архітектура
Цей напрям в архітектурній діяльності О.М. Бекетова не особливо розвинений, хоча сам він був людиною глибоко віруючою. Проте, говорячи про його творчість, не можна не згадати про церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану в 1896-1912 роках за проектом Олексія Бекетова. Її ще називали Каплуновською церквою за місцем розташування (на розі вулиць Пушкінської і Каплуновської).
Просторове і стильове рішення церкви мало багато загальних рис з російськими храмами. Але, на відміну від них, бічні прибудови мали суцільне скління, яке свідчило про вплив готики. На жаль, церква Різдва Пресвятої Богородиці була розібрана в 30-ті роки минулого століття. Сьогодні на її місці стоїть житловий багатоповерховий будинок.
Банки О.М. Бекетова
Перлиною Харкова є його центр – майдан Конституції (колишня Миколаївська). Свій серйозний внесок в її забудову вніс Олексій Миколайович Бекетов, який спроектував існуючі і понині будівлі трьох колишніх банків.
Волзько-камський банк (майдан Конституції, 24)
Для будівництва Волзько-камського банку знадобилося три роки (1906-1908). Спроектовано будівлю було в стилі модерн.
До жовтневого перевороту 1917 року цей банк був одним з найбільших у Російській імперії. З 1968 року після перепланування у будівлі знаходиться Театр ляльок.
Торговий банк (майдан Конституції, 26)
Будівництво Торгового банку, спроектованого О. Бекетовим на замовлення його тестя мецената О. Алчевського, було завершене в 1899 році. Ця чотириповерхова будівля з унікальним декором в стилі неокласики має елементи західноєвропейського модерну.
За більш ніж вікову історію будівлі в ній встигли побувати різні установи. Зараз у колишньому Торговому банку знаходяться різного роду фінансово-комерційні організації.
Земельний банк (майдан Конституції, 28)
«Парад» колишніх банків на майдані Конституції, що є творіннями архітектора О.М. Бекетова, замикає будівля Земельного банку. Вона була побудована в 1896 році в стилі неоренесанс. Споруда має витончений декор і делікатну ліпнину, прикрашена чоловічими і жіночими барельєфами.
Скульптури левів біля входу у будівлю були встановлені вже у 2003 році. Сьогодні в колишньому Земельному банку розміщений Автотранспортний коледж.
Держбанк Харкова
Олексій Бекетов «доклав руку» до будівництва і ще одного банку – Державного банку Російської імперії по вулиці Сумській. У 1897-1900 роках було зведено двоповерхову будівлю в стилі флорентійського ренесансу за проектом архітектора Романа Голєніщева. Через 30 років до нього було надбудовано ще два поверхи вже за проектом О. Бекетова. Загальний стиль будівлі був збережений.
З 1991 року в приміщенні розташовується Харківське управління Нацбанку України.
Будівля Судових Встановлень
Окрім вулиці Пушкінської і майдану Конституції, ім’я О.М. Бекетова пов’язано також із Скобелівською площею (зараз це майдан Героїв Небесної Сотні). Тут у 1899-1902 роках за проектом архітектора було зведено будівлю Судових Встановлень. На той час це було найбільше адміністративне спорудження Харкова.
Ця будівля стала ще одним блискучим проектом О. Бекетова, за яке йому було присвоєно звання академіка. Сьогодні тут розташований Апеляційний суд Харківської області.
Бекетовські особняки
Найяскравіше О.М. Бекетов проявив себе як архітектор у проектуванні житлових будинків за замовленням громадських діячів і інтелігенції Харкова. Таких у місті налічується більше десятка. В основному вони зводилися в історичному центрі міста:
- особняки Алчевських (1891-1893), Бекетових (1897) і І.Є. Ігнатіщєва (1912-1914) були побудовані в Мироносицькому провулку (нині вулиця Дружин Мироносиць);
- особняки Д.О. Алчевського (1895-1896), П.В. Маркова (1899-1901), Ф.В. Писнячевського (1902-1903), Котова (1903) – на вулиці Садово-Куликовській (вул. Дарвіна);
- особняки М.І. Сомова(1897-1899) і інженера О.І. Феніна (1908-1909) – на Максиміліанській вулиці (нині вулиця Ольминського);
- особняки О.О. Юзефовича (1896) і Г.І. Рубінштейна (1896-1898) – на вулиці Сумській та інш.
У більшості приватних особняків сьогодні розташовуються різні установи. Наприклад, будинок Алчевських по вулиці Дружин Мироносиць, 13 нині використовується як Палац культури УВС Харківської області.
Особняк професора-біолога Д.О. Алчевского по вул. Дарвіна, 13 зараз є місцем розташування Британсько-українського коледжу.
Нинішній «Будинок лікаря» на вул. Ольминского, 11 – це особняк, що колись належав професорові-орнітологові М.М. Сомову.
У колишньому особняку І.Є. Ігнатіщєва по вулиці Дружин Мироносиць, 11 нині розташований Художній музей.
Власні будинки архітектора
Найвільніше майстер міг реалізувати своє уявлення про сучасне комфортне житло, створюючи будинки для особистого користування. Першим таким особняком стала будова в Мироносицькому провулку (вул. Дружин Мироносиць, 10), зведена в 1897 році. Вона була побудована в неогрецькому стилі, відрізнялася оригінальністю оформлення.
Сьогодні тут розташовується Харківський Будинок учених. Правда, за радянських часів лоджія з каріатидами була втрачена.
Ще один будинок для своєї сім’ї був побудований О. Бекетовим у стилі неокласицизму на Садово-Куликовській вулиці (вул. Дарвіна) у 1912 році. Внутрішній його простір був практично аналогічним особняку в Мироносицькому провулку, але оздоблення було строгішим.
Проекти Бекетова після 1917-го
Жовтневий переворот вніс свої корективи і в архітектуру. О.М. Бекетову, як і іншим представникам старої архітектурної школи, довелося освоювати нові художні прийоми, переходити на мову конструктивізму. Вірний своєму принципу, Олексій Миколайович Бекетов до кінця своїх днів не випускав з рук перо і логарифмічну лінійку.
Зокрема, у 1929 році він створив проект електротехнічного корпусу для технологічного інституту, а в 1932 році – аудиторного. З житлових споруд у Харкові можна назвати побудований у 1925-1936 роках на вулиці Конарєва (колишня Червоноармійська) будинок для службовців ПЗД.
У 1934-1938 на вулиці Фрунзе (нині Індустріальний проспект) був зведений житловий будинок «Індустріальний професор».
О.М. Бекетов пішов з життя 23 листопада 1941 року у віці 79 років. За великим рахунком, його шлях до визнання, як і усе життя, склався вдало і щасливо. Але за всіма успіхами стоїть напружена праця, вимогливість до себе, постійне прагнення до пізнання нового, до вдосконалення, любов до свого рідного міста.
