Багато хто приїжджаючи до Харкова не мають ні найменшого поняття, куди їм варто сходити. Це не дивно, адже тут є безліч шедеврів архітектури. Але влада Харкова можна сказати подбала про туристів і створила список з семи чудес, які є візитною карткою міста. Одне з них, напевно найпопулярніше, це пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. У чому ж його особливість? Давайте дізнаємося. Далі на kharkov-future.
Історія пам’ятника
Свій початок пам’ятник бере в 1929 році. Саме тоді міськрада видала указ про зведення пам’ятника великому поету. На наступний рік оголошують самий перший міжнародний конкурс на будівництво. Протягом трьох наступних років таких конкурсів було цілих 3. Як раз таки в 1933 році відкривають цілу виставку проектів, де були представлені 30 робіт, досить таки відомих скульпторів.
Величезною проблемою став вибір переможця. Спочатку на вересневій виставці їх було двоє, а саме С. Меркуров і Ф. Крічевсікій. Вирішили провести ще одну виставку і дали всім можливість доопрацювати свої проекти. У листопаді вона відбулася і там вже переможцем визнали М. Манізера.
Після цього почалося саме створення скульптури. Якщо бути точним, то роботи над пам’ятником почалися 9 березня 1934 року, тобто в день 120-річчя від народження Шевченка. У цій роботі брало участь величезна кількість людей (близько 200).
Для скульптора М. Манізера позували актори з харківського театру “Березіль”. Архітектурну прив’язку цього чуда зробив Й.Г.Лангбард. Відливанням всієї скульптури займалася майстерня аж в самому Ленінграді. У загальному і цілому до скульптури багато хто приклав руку.
24 березня 1935 відбулося відкриття пам’ятника і це стало величезним всенародним святом. Місто в цей день сильно змінилося. Всюди ходили натовпи людей, все місто було розвішане різними прикрасами, а в кінці була урочисто перерізана стрічка. Після цього пішов салют, а в цей час хор, який складався з цілих 700 осіб, виконав “Заповіт” Шевченка.
Особливості пам’ятника
До сьогоднішнього дня пам’ятник залишився в своєму первозданному вигляді. Він не був знищений за часів війни. Більш того тут відбувся мітинг на честь визволення міста.
Навіть зараз пам’ятник залишається місцем для проведення масових заходів. Тут проводяться всі офіційні державні свята. Це проводять як місцева влада, так і високі урядові чини.
У місцевих жителів є одне повір’я. У всьому ансамблі є органічно вписане у всю композицію тракторне колесо. Це колесо ще часів перших колгоспів. Так ось хто зможе відшукати це саме колесо, той незабаром зможе знайти свою любов або ж залишиться в місті назавжди.
Цікаво ще те, що раніше це був найбільший пам’ятник Тараса Шевченка, а на його розробку Манізер витратив не один рік. Все тому що він подорожував по місцях, де колись жив великий поет. Так він зміг передати в пам’ятнику не тільки образ фізичний, а й саму душу поета.
