Церковний комплекс, який був побудований відносно недавно, є одним з найбільш часто відвідуваних храмів Шевченківського району міста Харкова. Храм має унікальний писаний дах і незвичайну форму церковних куполів, але найголовніше, що виділяє спорудження від всіх інших соборів і церковних споруд – великі вікна, що нагадують панорамні. Будівля увінчана золотими хрестами на куполах, в основному переважний колір храму – білосніжний, що символізує спокій і гармонію. Храм був зведений на перехресті трьох пересічних доріг, немов оберігаючий дорожній хрест. Цікавим фактом храму є те, що при в’їзді на територію, створюється враження, ніби храм з’являється з нізвідки, таке спостереження характерно для будь-якої дороги, що веде з різних районів. Розглянемо історію створення і в чому унікальність храму 2000-річчя на kharkov-future.com.ua.
Історія будівництва харківського храму
Проєкт храму розроблявся українськими архітекторами задовго до початку будівництва будинку. Після окреслення і прототипу проекту на папері, місце будівництва освятив харківський богослужитель М.Нікодін. У 1996 році був закладений перший камінь в основу будівлі, що дало старт будівельним роботам. Будівля відбудовувалась кращими будівельниками під контролем архітекторів. Храм поступово заповнювався ярусами нижніх поверхів і лише на початку 2000 року споруда була добудована. Після закінчення будівництва, храм деякий час вважався одним з претендентів на найкращий будинок України. Слідом за будівництвом храму, було доопрацьовано освітлення перехрестя, так до 2001 року було збільшено кількість стовпів і якість ламп, які висвітлюють його.
Що знаходиться всередині храму
Над внутрішнім оздобленням працювали художники-іконописці, справжні майстри своєї справи. У храмі застосовані техніки живопису, при яких створюється враження, ніби ікони були написані століттями раніше. Зсередини краще проглядається унікальність вікон, що примітно – вітражі були виготовлені не з цільного скла, а зібрані з декількох окремих, такий ефект дає можливість пройти більшій кількості світла і надає атмосферу спокою, умиротворення і гармонії. Символом храму є ікона Сергія Радонезького, на якій преподобний має ауру сили й волі. Попри те, що перед робітниками було поставлено непросте завдання, архітектори, священнослужителі та майстри живопису зуміли створити одне з кращих харківських місць для богослужінь.
Священнослужителі храму 2000-річчя
Особою, яка вважається начальником церковного комплексу, заведено називати настоятелем. Протоієрей і настоятель харківського собору – Ігор Сердіч, який отримав значущий символ, призначений лише для вищих священнослужителів – «митру». Священика, якого заведено називати – ієрей, закріпили за храмом в першій половині 2000-х року. Ієрей Володимир Мутин має за плечима закінчену духовну академію і семінарію. У харківському храмі займає один з головних постів. Протоієрей – Василь Бринчак, має за плечима службу в храмі Пантелеймона і Благовіщенського собору. Великий досвід священної служби привели до дарування Василю різних почесних символів.
