Вівторок, 21 Травня, 2024

Історія вулиці Сумської у Харкові

Обличчям будь-якого міста – чи то величезного мегаполіса, чи невеликого райцентру – є його центральна вулиця. У Харкові такою є Сумська, «вік» якої налічує понад три сотні років. Але аж до кінця XVIII століття це була невелика вуличка з бідною забудовою, що починалась від нинішньої площі Свободи і закінчувалась Театральною площею. Далі на kharkov-future.com.ua.

Коротенький екскурс в стародавні часи

Как строился Харьков. Улица Сумская | СтройОбзор

Своєю появою, як і назвою, вулиця Сумська завдячує необхідності мати дорогу, що б вела до полкового міста Суми. Під час свого «народження» (а це було ближче до кінця XVII століття) це була відносно коротка вулиця, що впиралася у оборонний міський вал у районі сучасної Театральної площі. З одного боку Сумської (на місці сьогоднішнього скверу Перемоги) знаходилася Мироносицька церква, за якою до 1804 року був міський цвинтар, з іншого – розташовувався пустир із вишневим садом. Територія за валом була вкрита лісом.

Згодом тут почали з’являтися споруди. Але до кінця XVIII століття це були дерев’яні лавки для продажу дьогтю, сіна та подібних товарів. До інших видів забудови Сумської належали комори, стайні, непривабливі халупи харків’ян. Найбільш пристойним будинком вважався корпус з торговими лавками, збудований з каменю в 1790-ті роки. Навпроти Мироносицького цвинтаря звели сараї цегельного заводу. Для виробництва цегли глину вибирали тут же, що спричинило появу глибоких ям. У них люди викидали гній та різного роду сміття.

Набуття Сумською «цивілізованого» виду

Початок розквіту Сумської припадає на XIX століття. Саме тоді тут вирішили зводити шикарні маєтки, багато з яких збереглися до сьогодні і відносяться до пам’яток архітектури. Вулиця була вимощена каменем, почала освітлюватися масляними ліхтарями, стала дуже жвавою.

1822 року на місці старого лісу було розбито Університетський сад, який сьогодні відомий як сад імені Т.Г. Шевченка. Цвинтар, що тривалий час був притулком для маргіналів і злочинців, знесли. На його місці розташувалися торгові ряди.

На Сумській з’явилися пансіони, промислові заклади, величезні магазини. Її почали позиціонувати як одну із центральних міських вулиць. 1883 року по вулиці почався рух конки. Проте статус центру міста Сумська набула після того, як у 1899 році на ній було зведено будівлю губернської земської управи. Зараз на її місці знаходиться обласна державна адміністрація. У 1893-1895 роках на північному краю Сумської (при виїзді на Білгородське шосе) розпочалася закладка міського парку (сьогодні це парк Горького). Його відкрили у 1907 році.

Сумська театральна

Серед старих будівель, що збереглися на центральній вулиці Харкова, не можна не згадати будівлю театру, збудованого ще в 1842 році. Нині він відомий як Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка і вважається одним із найстаріших театральних споруд в Україні. Його побудував власним коштом антрепренер, драматичний актор, оперний співак Людвіг Юрійович Млотковський. Театр знаходився у власності сім’ї Млотковських понад п’ятдесят років, аж до кінця XIX століття.

Спочатку театр будувався у стилі російського класицизму. Сучасники не переставали дивуватися його красі та монументальності. Реконструкція будівлі в 1893 додала їй риси неоренесансу. Третю перебудову театр зазнав за історичними мірками нещодавно – у 60-х роках минулого століття. Внаслідок реконструкції з’явився службовий корпус з боку вул. Римарської. Будівля театру Т.Г. Шевченка відома ще й тим, що в її стінах з 1926 по 1933 рік працював легендарний театр «Березіль», який очолював Лесь Курбас.

Якщо мова зайшла про театри на Сумській, не можна залишити без уваги ХНАТОБ імені Миколи Лисенка – перший український стаціонарний театр. Його будівля відома не лише тим, що вона є одним із офіційних символів Харкова, а ще й як найвідоміший «довгобуд» міста. Будівництво будівлі театру у стилі «радянського модернізму» було розпочато у 1971 році. На його зведення планувалося витратити 5 років. Проте «не так сталося, як гадалося». Замість п’яти знадобилося майже 20 років.

Перша вистава на нових підмостках була показана тільки в 1989 році, і то на малій сцені. А урочисте відкриття великої зали відбулося лише через два роки. Та й із вартістю будівництва «прорахувалися». Фактично витрачена сума вчетверо перевищила кошторисну.

Перші навчальні заклади на Сумській

Першим навчальним закладом, що був відкритий на вулиці Сумській, став Інститут шляхетних дівчат. Це сталося 1839 року. У 1854 році було зведено корпус ветеринарного училища, що набув статусу інституту в 1873 (зараз у цьому будинку розташований Палац дитячої та юнацької творчості). Будівля виконана у стилі пізнього класицизму. У 1866 р. прийняло перших учнів повітове училище, а через три роки – у 1869 – почала працювати школа малювання під керівництвом М. Д. Раєвської-Іванової, художниці і педагога. 1882 року була організована жіноча гімназія Драшковської.

Інші цікаві факти про Сумську

Ночной Харьков с высоты птичьего полета (фото) - Status Quo

Названа Сумською ще понад триста років тому вулиця і досі носить цю назву. Єдиним історичним проміжком, коли їй змінювали «ім’я» за такий тривалий час існування, був 1924-1941 роки. Тоді вулиця називалася іменем Карла Лібкнехта. Але фактично це було лише за документами. Серед харків’ян ці зміни не прижилися. І хоча в Суми давно їздили іншою дорогою, вони так і продовжували називати її по-старому. Тому вулиці повернули її первісну назву.

Сумська за протяжністю (4,2 км) поступається проспектам Героїв Харкова (до 2022 року Московському) та Гагаріна. Їхня довжина становить 18 км і 12,2 км відповідно. Також Сумська набагато коротша за проспект Льва Ландау (9,5 км), вулицю Клочківську (8,1 км), Пушкінську (5,5 км) та ряд інших проспектів і вулиць Харкова. До речі, в Україні вулицю з такою назвою можна зустріти ще у 13 містах (Київ, Львів, Дніпро, Одеса, Луганськ, Донецьк, Маріуполь та ін.).

До харківської Сумської примикають два головні парки міста – парк Горького та сад Шевченко, найбільший в Україні лісопарк та одна з найбільших європейських майданів – Майдан Свободи. Його територія займає 12 га, і за площею цей майдан є шостим в Європі та дванадцятим у світі.

Не всі знають, що на місці, де сьогодні з 16-метрової висоти грізно дивиться на місто з-під кустистих брів Тарас Григорович Шевченко, у 1907-1934 роках стояв пам’ятник засновнику Харківського університету Василю Каразіну. Його кілька разів встановлювали в різних місцях. Сьогодні він знаходиться біля входу у своє дітище – Харківський національний університет, що носить його ім’я.

Фонтан зеркальная струя - 41 фото

Розповідаючи про Сумську, не можна не сказати про «Дзеркальний струмінь», що став одним із головних символів Харкова. Дзеркальний, або, як його ще називають, Скляний струмінь є комплексом з фонтану і альтанки. Багато хто і не здогадується, що трохи більше семи десятків років тому (до 1947 року) на цьому місці знаходилося тролейбусне депо. А ще раніше, на початку ХІХ століття, тут був старий цвинтар.

У різні роки на Сумській жили відомі в країні та за її межами люди – лікарі Леонард Гіршман, Ганна Авдакова, Олександр та Захар Геймановичі, театральні режисери Микола Синельников та Лесь Курбас, актори Наталія Ужвій, Михайло Щепкін, Леонід Биков та багато інших знаменитих харків’ян, імена яких назавжди вписані в літопис міста.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.