Де знаходиться Південний Вокзал знає практично кожен харків’янин, не кажучи вже про гостей нашого міста, які часто приїжджають до Харкова і перше, що бачать – це велична будівля вокзалу, прикрашена архітектурним ліпленням та монументальними скульптурними композиціями. Далі на kharkov-future.
Важко повірити, але ще 200 років тому це місце було просто невеликою станцією на болотах. Територія сьогоднішнього вокзалу та привокзальна площа були на той час болотистою місцевістю, це топке місце у давнину називали Архієрейська левада.
Перший міський вокзал
Курсько-Харківсько-Азовська залізниця з’явилася у 60-х ХІХ ст., саме в цей час залізничні колії були прокладені через Харків. У травні 1869 року відбулася історично важлива подія – на вокзал до Харкова прибув перший залізничний потяг. І вже з перших чисел липня 1869 року на вокзал почали регулярно прибувати поїзди.
Будівельники тяжко працювали, відбудовуючи вручну першу будівлю харківського вокзалу. Будівля була побудована у 1869 році, його архітектором був легендарний Костянтин Тон. У ті часи вокзал мав вигляд невеликої двоповерхової будівлі. Архітектор, за планом якого збудували харківський вокзал, був засновником і творцем російсько-візантійського стилю в архітектурі. Саме цей стиль широко поширився за правління Миколи I, який був шанувальником архітектора та всіляко сприяв його починанням.
Реконструкція
Пропускна спроможність вокзалу на той час була достатньою. Але згодом кількість поїздів, що прибувають до Харкова, помітно збільшилася. Було вирішено модернізувати вокзал та розширити його територію. Перебудова вокзалу проводилася з 1896 по 1901 рік.
Було побудовано сім критих платформ і чотири залізничні гілки для транзитних поїздів. Це був один із наймасштабніших вокзалів Російської імперії. Про харківський вокзал уже знало безліч людей, оскільки кількість залізничних потягів почало стрімко зростати.
Оригінальні вокзальні будівель мали вигляд кількох довгих корпусів, які розташовувалися вздовж залізничних колій. Поїздам, що перебували на платформи, відкривався чудовий вид на вокзал. Вокзальні корпуси мали вигляд літери “Г”. Центральним приміщенням, яке зєднувало будівлі, стала велика зала із куполом нагорі.
Саме у цьому виді харківський вокзал запам’ятали сучасники тих років. Архітектурний комплекс вокзалу існував без змін 40 років.
У період Жовтневої революції приміщення вокзалу зазнало сильних пошкоджень. Довелося відновлювати і залізничну колію, і частину самої будівлі вокзалу. У колишньому режимі вокзал почав працювати лише у 30-х роках. У цей час поновилися вантажні перевезення.
Вокзал під час Другої світової війни
Друга світова війна стала великим випробуванням для харківського вокзалу. Під час війни вокзал мав стратегічне значення, оскільки залізничні колії активно використовувалися у військових цілях: підвозили зброю, військову техніку, боєприпаси, пальне та продовольство. Залізничні потяги стали експлуатувати по-новому, почали організовувати паровозні колони особливого призначення для здійснення масових перевезень для потреб фронту.
Нацистська окупація завдала величезних збитків будівлі вокзалу, залізничним потягам та коліям. Були значно пошкоджені депо, постраждали системи електрики, зв’язку, службові споруди та багато іншого.
У Велику Вітчизняну війну приміщення вокзалу було зруйновано практично дощенту. Збереглося непошкодженим лише південне крило будівлі.
Але навіть практично повна руйнація у ВВВ залізничного вокзалу в Харкові не змогла зупинити його роботу. Після війни вокзал, всі його магістралі та комунікації швидко відбудували. Відновлення проходило великими темпами та дуже успішно.
У післявоєнний період також було проведено повну реконструкцію будівель вокзалу, збудовано нові станції. До 1952 року робітники зуміли не тільки відновити те, що було втрачено, а й побудувати нові передові технічні засоби (зв’язок та сигналізація), замінити паровозну тягу електричною та тепловозною.
У 1957 роках у передмістя Харкова почали їздити перші електрички. Перший приміський напрямок Харків-Мерефа сьогодні також актуальний, як і у післявоєнні роки.
Сучасний вокзал
Сьогодні вокзал у Харкові – найкрасивіша будівля сталінської доби. Будівля, що запам’ятовується характерним видом башт, портиками, які підтримують десять кам’яних колон. Портики прикрашені ліпниною, бронзовим литтям, скульптурними групами.
У 60-х роках вокзал Харкова значно підвищив пропускну спроможність станцій та вузлів за рахунок нових виробничих потужностей. У 1969 році ЮДЖ до свого століття отримала нагороду орден Леніна (це була найвища нагорода в СРСР).
У 1970-х – 1980-х роках проводилися роботи з реконструкції південної частини вокзалу. У цей час тут збудували касовий зал та готельний корпус.
У 2001 році на першій платформі Південної залізниці було встановлено пам’ятник отцю Федору з роману “12 стільців”.
Розпад СРСР звичайно вплинув на продуктивність Південної залізниці, але завдяки зусиллям керівництва, харківський вокзал все ж таки зміг подолати економічні випробування.
Управління Південної залізниці
Розповідаючи про харківський вокзал, не можна не згадати про кам’яну будівлю Управління Південної залізниці. Споруда в стилі неокласика була зведена у 1912-х – 1914-х роках. Будівля досі захоплює своєю масштабністю та величчю.
Головпоштамт
З протилежного боку привокзальної площі височить колишній Головпоштамт. Ця будівля із залізобетонною конструкцією, стрічковими вікнами та плоским дахом є яскравим представником конструктивізму. Її особливість – невеликі виступи-балкони, вони призначалися для поштових голубів. Унікальну споруду звели лише за рік з 1926-го по 1927-й. Її архітектором був Олексій Бекетов.
Вокзальна площа
Наймолодшою визначною пам’яткою вокзалу є площа, її створили на рубежі століть. Раніше тут паркувалися таксисти. Сьогодні тут клумби, алеї зі зручними лавами та фонтани. Взимку на площі перед вокзалом, вже традиційно, встановлюють ялинку, навколо якої їздить паровозик.
Вокзал Харкова – це не лише великий залізничний вузол, а й чудова пам’ятка архітектури.
