П’ятниця, 19 Серпня, 2022

Унікальні відкриття харківського астронома Миколи Барабашова

Микола Барабашов – видатний харків’янин, академік, астроном, засновник Харківського планетарію, школи планетології, де досліджують Місяць та планети. 

Директор Астрономічної обсерваторії, ректор і професор Харківського університету. Микола Барабашов – винахідник астрономічних приладів, техніки військового призначення та навіть “Космічного голосу” – електронного музичного інструменту, який зараз можна побачити в музеї астрономії в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна. Далі на kharkov-future.com.ua.

Дитинство та юність астронома

Микола Барабашов народився 30 березня 1884 року в Харкові в інтелігентній сім’ї. Батько – Павло Барабашов був авторитетною людиною у місті, брав участь у російсько-турецькій війні за звільнення болгар і слов’янських народів від османської неволі. Також Павло Барабашов отримав звання професора-офтальмолога, став завідувачем клініки Гіршмана та винайшов новий спосіб лікування рогівки ока. 

Мати – Валентина захоплювалась музикою, закінчила консерваторію по класу рояля, передавла свою любов до музики Миколі, який вміло навчився грати на скрипці та фортепіано.

Цікаво, що родинне прізвище “Барабашов” до 20-х років XX ст. було іншим. Революція в Росії призвела до зміни правопису, внаслідок масової русифікації літера ѣ у прізвищі, яка на теренах сучасної України читалась як “і”, а в Росії як “є” , була змінена на “о”. Тобто українською мовою прізвище раніше звучало як “Барабашів”.

У дитинстві Миколі подарували підзорну трубу, з якої він уперше зумів так близько побачити Місяць, Венеру. У 15 років хлопець пише першу астрономічну статтю про сонячні плями та планети Марс і Венеру, яку публікують навіть у французькому журналі “Астрономія”.

Микола багато читав, його вражали книги відомого астронома Каміля Фламмаріона. У підлітковому віці Микола, відвідавши з батьком приватну обсерваторію Фламмаріона у місті Жювізі (Франція), знайомиться із засновником наукової установи. Каміль дарує книгу з особистим надписом «Моєму новому колезі М. Барабашову від співгромадянина неба К. Фламмаріон».

Студентські роки: важка хвороба; наукові досягнення

У 1912 році Микола Барабашов вступає до Тартутського університету (Естонія) на фізико-математичний факультет. Вибір університету обумовлений тим, що саме там була добре обладнана обсерваторія. Проте Микола провчився в Естонії менш ніж два роки, навчання перервала хвороба – туберкульоз легенів. Після довготривалого лікування в Італії хлопець продовжив навчання вже в Харківському університеті. 

Микола залишається на кафедрі астрономії для того, щоб отримати вчене звання. У важкі роки більшовицько-української війни було складно заробляти на життя, стипендію астроному не платили. Тому Микола почав працювати вчителем у школі. Також йому вдалося влаштуватися на роботу в обсерваторію, однак спочатку – завідувачем господарства. У 1922 році стає астрономом-спостерігачем обсерваторії , а в 1930 році – її директором. У 1927 році Микола Барабашов отримав звання професора навіть без захисту дисертації, оскільки астрономом було написано велику кількість наукових робіт.

Створення приладу стратегічного значення. Робота в роки німецько-радянської війни

У 1941 році Микола Барабашов навчав льотчиків і зенітників відрізняти літаки в небі від зірок. Сконструював прилад “Приціл” для точного ураження ворожих цілей.

Під час німецької окупації Харкова Київський та Харківський університет об’єднали та евакуювали до Казахстану в місто Кзил-Орда. Так, Миколі Барабашову запропонували роботу завідувачем кафедри астрономії та теоретичної механіки в Об’єднаному українському державному університеті.

Після звільнення Харкова астроном повертається до рідного міста і стає ректором Харківського університету. Часто працює по 16 годин на добу, направляючи свої зусилля не тільки на лекції, навчання майбутніх астрономів, а й в першу чергу – на відбудову навчального закладу.

Наукові відкриття та винаходи

У 1918 році Микола Барабашов під керівництвом видатного астронома Фесенкова писав дипломну роботу на тему відбивної здатності поверхні Землі як планети. В процесі написання вчений визначив кількість світла, яке відбиває Місяць – попелястого світла Місяця, та відповідно – відбиває Земля. 

Він науково підтвердив властивість місячних “морів” світити найяскравіше в період, коли місяць повний. Барабашов пояснив, що така здатність морів обумовлена шорсткістю поверхні, яка складається з вулканічних порід, переважно базальтових. Цікаво, що моря займають 17% поверхні Місяця, а через невелику товщину – менш ніж 1% об’єму місячної кори. Ці та інші дані щодо будови та властивостей Місяця стали важливим внесоком у науку, які згодом не раз підтверджували випробуваннями. 

Так, одним із основних предметів досліджень протягом життя для Барабашова було вивчення властивостей Місяця та планет. Вчений був співавтором праці “Атлас зворотного боку Місяця”, першого опису зворотного боку супутника Землі, складеного на основі фотографій з борту міжпланетної станції “Луна 3”. Всього астроном написав більше як 500 наукових праць.

У 1920-1926 рр. за допомогою рефлектора – оптичного телескопа, який винайшов в студентські роки, склав карту поверхні Марса, визначивши оптичні властивості планети. Пізніше,  в 1931 році, передав прилад у використання Харківській обсерваторії.

Микола Барабашов винайшов перший на території радянського союзу прилад для візуального спостереження Сонця – спектрогеліоскоп. Винахід став ключовим у використанні Службою Сонця в СРСР для спостереження сонячної активності.

З 1930-х років у своїх дослідженнях Місяця , Марса, Венери, Юпітера вчений використовував метод фотографічної фотометрії (кількісної оцінки випромінювань за допомогою фотографічних матеріалів).

З 1948 року Микола Барабашов – член Академії наук України, згодом на його честь запровадили премію НАН України.

На честь Миколи Барабашова назвали кратер на Марсі та планету 2883 Барабашов. Станція харківського метрополітену носить назву вченого, а також усім відомий ринок Барабашова.

Latest Posts

.