Трамвай є найдавнішим громадським видом транспорту, тому його історія ― досить довга, непроста та цікава. Перші трамваї з’явились у відповідь на бурхливу індустріалізацію, розростання міст і збільшення кількості міського населення. Цей транспортний засіб гарантував зручність та безпеку, дозволяв перевозити багато пасажирів відразу. Зрештою, трамвай дав можливість відмовитися від експлуатації кінської праці. Далі на kharkov-future.
Харків отримав новий та прогресивний вид транспорту у 1906 році, коли в місті відкрили першу трамвайну лінію. Про це інформує сайт Kharkiv.znaj.ua. Щоправда, ще до цієї події харків’яни вже їздили трамваєм, але не електричним. “Прародичем” сучасного трамвая стала конка, тобто, вагони на кінній тязі.
Конка рухалась за допомогою двох коней зі швидкістю 6 верст (приблизно 6,4 км) на годину. Доволі тривалий час вона лишалась головним способом пересування в місті. Процес розвитку трамваїв у Харкові йшов спочатку важко, зі складнощами. Але у підсумку харків’яни таки змогли пересісти на електрифікований вид транспорту.
Передумови появи трамваїв у Харкові
В 80―90-х роках XIX століття Харків стає одним з найбільших промислових центрів Російської імперії. Тут з’являються великі підприємства:
• чавуноливарний завод Андрія Пільстрема;
• завод керамічних виробів Едуарда Бергенгейма;
• механічний завод Миколи фон Дітмара;
• завод сільськогосподарських машин Гельферіх-Саде;
• паровозобудівний завод;
• та інші.
Одночасно місто зростало у кількісному відношенні: вже у 1897 році населення Харкова нараховувало 174 тисячі осіб. Містяни пересувались за допомогою візників з кіньми, проте ця послуга коштувала дорого, а самі “таксі” не могли перевозити стільки жителів.
Вихід знайшли у вигляді конки, у 1881 році представивши на обговорення міської думи відразу три відповідні проєкти. Тендер, як зараз кажуть, на спорудження та експлуатацію конки виграли підприємці Клеман Бонне та Едуард Отле. У 1882 році підписали договір строком на 42 роки. На цей період концесіонери мали виняткові права, а міська влада не могла будувати нові лінії транспорту або передавати право на будівництво третім особам.
Конки: перехід від кінного транспорту до електричного
Новий вид транспорту передбачав використання рейок, по яким їздив вагон з двома запряженими кіньми. Вагон вміщав приблизно 20 пасажирів. У літню пору він був відкритий, а восени і взимку закривався скляними стінками.
Пасажирів зобов’язали сплачувати за проїзд 5 копійок з розрахунку на одну людину, а зупинки транспорту спочатку робили за вимогою. Потім визначили місця постійних зупинок конки, а пізніше там з’явились і криті павільйони. Транспорт того часу був досить регулярним: перша конка забирала людей о 7-й ранку, а остання відвозила до пункту призначення об 11 годині вечора. Інтервали руху становили 7―10 хвилин.
Конка виявилась дуже прибутковою справою: лише за період 1883-1884 років вона перевезла понад 3 мільйонів пасажирів, а дохід від цього склав 150 тисяч рублів. Проте хід часу вимагав більш прогресивних транспортних рішень для Харкова, а господарі конки не поспішали щось міняти у своєму бізнесі.
Невідомо, скільки ще б харків’яни їздили застарілим способом, якби між власниками конки не виникли деякі суперечки. У 1893 році концесія перейшла у власність до бельгійського акціонерного товариства, а міські очільники змогли укласти новий, більш вигідний, договір.
Перший електрифікований трамвай у Харкові
Перший трамвайний маршрут відкрили у місті 3 липня 1906 року. Трамвай у Харкові відразу став муніципальним, на відміну від трамвайного сполучення інших міст імперії. Бельгійські підприємці деякий час майже у прямому значенні “ставили палки в колеса” новому виду транспорту, але згодом все ж змирилися.
Прогрес було не зупинити, тож кінні трамваї вже не становили конкуренції. Проте конки досить довго існували в Харкові ― до 1923 року, разом з електрифікованими вагонами.
Перша лінія електричного трамвая була одноколійною, а її довжина сягала 3,8 кілометра. З 1910 року трамвайні шляхи вже будували двоколійними. На початку, аби трамваї могли розминутися, використовували вісім спеціальних ділянок. Сам маршрут нового транспорту пролягав від Павлівського майдану до Балашівського вокзалу.
Розвиток трамвайного транспорту за часів СРСР
Стрімка індустріалізація, збільшення значення міст у житті суспільства, економічний підйом ― все це не могло не позначитись на розвитку трамваїв. Що цікаво: вже у 1919 році на харківських трамвайних вагонах з’явилась перша реклама. А у 1927 році в місті підготували першу групу жінок у якості водійок трамваїв. До того ця справа була суто чоловічим заняттям.
Трамваї працювали навіть влітку 1942 року, під час окупації Харкова німецькими загарбниками. У 70—80 роки XX століття в Харкові існували 32 прямі маршрути і один кільцевий. Це був пік розвитку трамвайного сполучення в місті.
Сучасний стан харківських трамваїв
У 2021 році в Харкові нараховували 13 трамвайних ліній з загальною протяжністю колій 22 кілометри. Трамваї поступилися популярністю тролейбусам, метро і маршруткам. Однак, попри все, трамвайний транспорт лишився досить зручним і недорогим засобом пересування.
Під час загарбницьких дій російських військових у 2022 році було обстріляно Салтівське трамвайне депо. Тоді наявний трамвайний парк серйозно постраждав. Загалом він скоротився з 270 до 88 пасажирських вагонів. Крім того, понад 120 вагонів опинилися в несправному стані. Восени 2022 року про допомогу у якості нових трамваїв для Харкова повідомили чеські партнери. Сумної слави в місті набув знаменитий “трамвайний дрифт”. Сходження вагонів з рейок відбувається внаслідок аварійного стану шляхів. Це питання вирішує міська влада, хоча воно лишається болючим для харків’ян.
