Гаражне приміщення відкривати надійніше і комфортніше за допомогою воріт. Ця система найбільше підходить для цих цілей. Якщо ви вирішили її встановити самі або за допомогою професіоналів, вам все одно потрібно буде вибрати фурнітуру. Фурнітура для відкатних воріт зносостійка, довговічна і ергономічна. Але перш ніж вибирати, потрібно зрозуміти, що входить в стандартний її набір.
роликові каретки – вони допомагають рухатися полотну по фундаменту;
направляючі – це металеві рейки в нижній частині полотна приварені до неї. Її головне завдання – щоб ворота не сходили з роликів;
утримуючі ролики – кріпляться до верхньої частини стовпа, утримують полотно в вертикальному положенні;
накатний ролик – він розвантажує і фіксує систему в фіксатор. Він йде зверху направляючої, а в отворі вже стоїть уловлювач;
заглушки – вони захищають елементи рейок від снігу, бруду, води, дозволяють довше залишатися їм в працюючому стані.
Є думка, що досить для воріт тільки напрямних і утримуючих роликів. Але це не так. Якщо не буде інших комплектуючих, то ворота довго не прослужать. Це перше. А друге те, що окремо, а не набором, деталі коштують набагато дорожче. Тому найправильнішою покупкою буде повний комплект.
Але варто також врахувати перед покупкою, якої ваги будуть ворота. Це може вплинути на вибір фурнітури.
Ворота, які виготовили з профнастилу або, наприклад, з сайдингу будуть важити менше 400 кг. Для них по суті підійде будь-який комплект фурнітури. Якщо ж конструкція з кованими вставками, то краще взяти посилену фурнітуру для них.
Ознаки якісної фурнітури
Зверніть увагу на них:
направляючі повинні бути симетричні;
використовується оцинкована сталь в роликах;
гладкі підшипники;
весь комплект правильно і точно зібраний.
Тепер вам буде легше орієнтуватися при покупці фурнітури. А відгуки про компанію Селлмакс можна почитати на сайті. У компанії працюють грамотні фахівці, які допоможуть вам підібрати правильні комплектуючі, навіть якщо ви абсолютно в них не розбираєтеся. У них великий асортимент товарів. Якісний товар за приємними для покупки цінами. Для постійних покупців діє система знижок. А доставка здійснюється у всі частини України.
Роботодавці завжди хочуть знайти вже досвідченого фахівця, але тут виходить замкнуте коло. Є нові фахівці, у яких немає досвіду, але і щоб його придбати, потрібно піти на роботу. У таких випадках багато роботодавців влаштовують ІТ-курси, інтернатури, якісь програми, щоб з великої кількості бажаючих, вибрати дійсно тямущих новачків.
Плюс для компаній ще і в тому, що перевчити складніше, ніж навчити. Тому новачка точно навчать так, як потрібно компанії. Через кілька років така інвестиція може бути добре окупається. Тут можна знайти вільні вакансії в Харкові.
У чому цінність працівника?
Собівартості в інтелектуальної праці немає, так що ціну працівника можна визначити тільки зарплатою на ринку. Що впливає на неї:
доступна статистика;
розмова зі знайомими і друзями;
досвід торгів з роботодавцем;
мінімальні потреби людини;
податкова ситуація в області.
Якщо говорити простіше, то на ринку працює схема. Роботодавець встановлює ціну, а ви можете погоджуватися на неї чи ні.
«Rolls-Royce Silver Spur» – британський подовжений люкс – седан, який вироблявся з 1980 по 1998 роки. За весь цей час англійський автоконцерн випустив 1658 екземплярів, один з яких вже близько п’ятнадцяти років у Харкові повільно розпадається під відкритим небом. З рідним двигуном об’ємом 6.75 літри, «Silver Spur» належав до тієї категорії автомашин, які не будувалися за загальними параметрами – всі елементи узгоджувалися з майбутнім власником. Подібного йому «Ройса» у світі немає, пише “kharkov-future.com.ua“.
Звідки ти такий узявся?
За розповідями місцевих мешканців, а також охоронця гаражного кооперативу, про машину знають всі. Однак, думки розділилися: одні стверджують, що британський седан належав харківському депутату, який втік в іншу країну, а інші – кримінальному авторитету, якого було вбито. Проте всі стверджують спільну думку: після зникнення господаря, якого в наш час, швидше за все немає серед живих, «Ройс» у 2000 році залишився на одній із автостоянок, а пізніше знову з’явився у гаражному кооперативі на вулиці Чугуєвській. За словами авто-експерта Федора Кучмася, існує думка, що «Rolls-Royce» начебто знаходився у автопарку харківської корпорацїї “Станк-інвест” – на таких розкішних автівках зустрічали гостей. Після того, як корпорація припинила існування у 1996 році, машини були розпродані. Крім того, спостерігачі кооперативу, які взяли машину під контроль, повідомили, що готові її продати за 55 000 гривень (2200 доларів США). Така ціна зумовлена тим, що автомобіль потребує ремонту двигуна, автоматичної коробки передач, яка розміщена на рульовому колесі автомобіля, хромованого кузова та інших виявлених несправностей. А оскільки оригінальні запчастини доведеться замовляти у Великобританії, і доставляти в Україну – весь ремонт влетить у копієчку! До того ж, автомобіль нерозмитнений, і оскільки прибув в Україну на британських номерах, то доведеться вирішувати митні проблеми з прострокованим в’їздом.
Як живеться “англійцям” у Харкові?
За весь час свого перебування у Харкові, породистий англієць сильно постраждав у плані зовнішності від мародерських рук: в нього вже були відсутні номери, а також фірмова статуетка британського концерну, «Дух екстазу». Станом на 2020 рік, автомобіль мав 50 тисяч кілометрів пробігу.
Але не дивлячись на пошарпану роками зовнішність, салон «Silver Spur» зберігся на п’ятірку! Комплектація автомобіля станом на рік його виробництва була надзвичайно розкішною: шкіряний салон, повний клімат-контроль для всіх пасажирів, два портативних телевізори з пультом керування для пасажирів заднього ряду, а також невеликий міні-бар на чотирьох персон.
(Передній ряд сидінь «Rolls-Royce Silver Spur»)
(Задній ряд сидінь «Rolls-Royce Silver Spur». Добре видно розміщену між передніми сидіннями панель керування телевізорами)
За нинішніми мірками, «Ройса» можна розцінити як седан, адже зараз багато сучасних автомобілів, які вже володіють всіма його функціями. Однак за мірками часу його популярності – «Ройс» має статус лімузина, з комплектацію про яку ані його конкурент, «Bentley Musslane», ані німецькі конкуренти «Mercedes-Benz W140» та «BMW 750IL E38» навіть і мріяти не могли. Англійська легенда і досі тут, у Харкові, бачить черговий сон про те, як знову буде мчатися дорогою. І гірко буде, якщо такий благородний красень повторить долю «Титаніка», і повільно загине, так і залишившись нікому не потрібним…
Одним з найбільш ефективних способів вивчити мову є курси іноземної мови. Вони занурюють людей в імітацію реального спілкування. Кваліфіковані викладачі завжди правильно зададуть напрямок. Англійська мова – найбільш популярний для вивчення не тільки в Харкові, але і по всій країні. Кращі курси англійської в Харкові можна знайти, завдяки їх широкому вибору.
При такому великому реченні, як же вибрати курси правильно? На що звернути увагу?
Розберемо основні моменти.
Цілі та строки
Важливо визначитися, для чого вам потрібні курси. Ви хочете розмовляти вільно або може читати? Вам потрібна граматика або професійна англійська? Все це має значення при виборі потрібних курсів.
Гроші і час на вивчення
В середньому викладають англійську 2-3 години в тиждень. Такий курс розраховують на 8 місяців. Тут дуже важливо систематично ходити і виконувати всі завдання. Деякі школи пропонують 1 раз в тиждень приходити на курси. Все це через велику завантаженість сучасної людини. Також проводять інтенсивні курси. Вони можуть бути кілька місяців.
Пробне заняття
Багато студій пропонують прийти на пробне заняття, щоб зрозуміти, чи комфортно вам таке ведення занять і т.д.
Обов’язково підіть на такий урок, якщо пропонують. Ви зможете багато чого з нього винести.
Тестування
Тестування також пропонують всі. Це потрібно, щоб зрозуміти ваш рівень і запропонувати правильний варіант навчання.
Педагог
Не менше значення має і викладач. Ви повинні отримувати задоволення від уроків, тоді результат буде не за горами. Правильно подати матеріал, на жаль, не всі вміють.
Розміри групи
Ідеально, коли група складається з 5-8 чоловік. Так уваги вам буде вистачати від викладача. Якщо ж групи великі, варто задуматися.
Договір і його підписання
Важливо, читати всі пункти. Зверніть увагу на оплату, якщо ви хворієте або пропустили заняття. Як часто оплачувати курси потрібно: кожен місяць або всю суму відразу. Крім цього державна реєстрація школи обов’язкова. Запитайте, чи буде у вас диплом або сертифікат, що ви закінчили курси.
Вибирайте ретельно і за власними відчуттями. Важливо, щоб у вас було бажання приходити на навчання. Не бійтеся питати все детально і скрупульозно. Хороші адміністратори не будуть відчувати роздратування з цього приводу. Допоможуть із задоволенням.
Інцидент стався вчора, 18 листопада, на одному з торгових рядів Новосалтівського ринку. Обвал стався через прорив труб з гарячою водою, пише kharkov-future.
На місце події відразу ж викликали МНС і швидку допомогу, але на щастя, постраждалих не виявилося.
За словами заступника начальника обласного управління тепломережами Анатолія Торяника, під магазинами стався порив магістралі “Харківських теплових мереж”. В “ХТМ” припускають, що аварія могла статися на стику старих і нових труб. Якраз на цій ділянці влітку проводилася часткова заміна труб. Біля входу на ринок утворилися дві величезні ями, з яких виходило дуже багато гарячого пару.
За попередніми даними загрози нових обвалів поки немає. Також повідомляється, що немає загрози і для кіосків і магазинів, які опинилися на краю обриву ями.
Відремонтувати труби обіцяють незабаром, з приводу відновлення асфальту поки нічого не чутно. Через події в найближчих будинках довелося відключити опалення. Роботи з ремонту велися вночі і до ранку жителям будинків пообіцяли знову дати тепло. Чи так це насправді, поки не відомо.
Харків – місто, яке користується великою популярністю серед туристів. Саме тому в різних його куточках розташовано більше 70 пам’ятників, які подобаються не тільки приїжджим, а й самим жителям міста. Серед них пам’ятники історичним особистостям, вченим або персонажам книг та кіно. Ми зібрали для вас список найвідоміших, а також найцікавіших пам’яток міста. Багато з них ви можете знати, а деякі можуть стати для вас справжнім відкриттям. У будь-якому випадку, запрошуємо вас з ними познайомитися, пише “kharkov-future.com.ua“.
Пам’ятник Тарасу Шевченку
Пам’ятник великому Кобзареві знаходиться в центрі міста, на вулиці Сумській, в саду, який також названий на честь поета. Цей пам’ятник є одним з найвідоміших і впізнаваних пам’яток Харкова.
Основною фігурою пам’ятнику є фігура самого Шевченка. Доповненням ж є фігури, розташовані по спіралі, об’єднані в чотири композиції:
Починається спіраль фігур зі скульптури героїні однойменного твору Кобзаря “Катерина” – статуя кріпосної дівчини з дитиною на руках.
1 композиція складена з 3 скульптур: “Вмираючий гайдамака”, “Гайдамака з косою”, Той, який рве пута “- усі три фігури пов’язані як ідейно, так і сюжетно – загальною прив’язкою композиції до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки».
Продовжується спіраль скульптурою «Зв’язаний запорожець», яка за задумом автора символізує тяготи і біль українського народу.
2 композиція – “Жінка-селянка”, “Той, хто несе жорна”, “Солдат-рекрут” – втілення працьовитості народу.
3 композиція “Робітник з схилянням прапором”, “Студент”, “Робітник з гвинтівкою”, “Матрос”, “Червоноармієць” – образи повстання.
4 композиція “Селянин”, “Шахтар”, “Жінка з книгою” – скульптури, які уособлюють зміни радянського народу.
Монумент Незалежності
У 2012 році напередодні святкування двадцять першої річниці незалежності України на головній харківській площі в урочистій атмосфері був відкритий новий пам’ятник Незалежності. На урочистій церемонії відкриття був присутній і президент. Монумент носить назву “Летюча Україна” і тематично схожий з першим монументом, встановленим раніше на Площі Рози Люксембург, але істотно відрізняється від нього зовні. Був оголошений конкурс серед на кращу ідею і ескіз для пам’ятника. Перемогу здобув проект з назвою “Летюча Україна”.
Пам’ятник виконаний у вигляді богині перемоги Ніки. Вона стоїть на кулі. Фігури богині і кулі відлиті з бронзи. Вони стоять на восьмиметровому постаменті, облицьованому сірими гранітними плитами. Загальна висота композиції складає 16,5 метрів.
Пам’ятник є візитною карткою міста і, по суті, одним із найбільш впізнаваних місць Харкова. У теплі літні вечори на лавах навколо монумента збираються люди, щоб насолодитися вуличної музикою і красою вечірнього Харкова.
Пам’ятник Воїну-визволителю
Пам’ятник Воїну-визволителю – це пам’ятник, присвячений радянським військам, які звільнили місто від фашистів у 1943 році. 23 серпня 1943 року Харків було звільнено від фашистів, а в 1959 році на місці минулих боїв з’явилася вулиця 23 Серпня. У 1981 році там був відкритий монумент Воїну-визволителю. У 2009 році пам’ятник відреставрували і він набув того вигляду, в якому ми можемо бачити його до цього дня. Також, біля пам’ятника розташована алея дерев з лавами, де люблять відпочивати мешканці прилеглих будинків.
Пам’ятник закоханим
Один з найвідоміших серед харків’ян пам’ятників знаходиться в Харкові біля станції метро Архітектора Бекетова. Він виконаний у вигляді арки, яку створюють закохані, що тягнуться один до одного. Раніше більшість молодят Харкова робили фотографії біля пам’ятнику в день весілля. Зараз же навколо пам’ятника зробили фонтан, через що сфотографуватися біля статуї вже не вийде. Фонтан поставили навколо пам’ятника не просто так: причиною стали дуже часті прояви вандалізму.
Пам’ятник футбольному м’ячу
Пам’ятник футбольному м’ячу, виконаний з бронзи, розташований на алеї парку Шевченка. 24 серпня 2001 року, в день 10-ої річниці української незалежності на майданчику, яка до того моменту отримала ім’я Алеї спортивної слави, був відкритий Пам’ятник футбольному м’ячу. У церемонії відкриття пам’ятнику взяв участь легендарний футболіст Олег Блохін, колишній гравець київського Динамо, нинішній тренер національної збірної України.
Пам’ятник першій вчительці
У 2002 році, на території ХДПУ імені Григорія Сковороди вирішили відкрити перший в Україні пам’ятник вчительці початкових класів. Відкриття відбулося напередодні дня вчителя. Скульптурна композиція представлена фігурою першокласниці, що сидить за партою і молодої вчительки, яка пояснює урок учениці.
Бронзові скульптури виготовлялися з натури. Прообразами скульптур стали реальні люди: прототипом першої вчительки стала випускниця ХДПУ ім. Г. Сковороди Настя, а першокласницю скульптор створив за образом харківської школярки Ані.
Пам’ятники героям «Дванадцяти стільців»
У центрі Харкова також можна зустріти скульптури героїв відомого роману “Дванадцять стільців”. На вході в кафе “Ріо” по вулиці Ярослава Мудрого гостей зустрічають бронзові герої книги. Найперша скульптура з’явилася в грудні 2003 року. Це був пам’ятник Кісі (Іполиту Матвійовичу Вороб’янінову). Наступна скульптура – колишній працівник РАГСу – справа рук скульптора Ельданіза Гурбанова. На табличці поруч є напис: «Простягніть йому руку або він протягне ноги …». У серпні 2005 року біля кафе з’явився нарешті і легендарний Остап Бендер. За ідеєю автора скульптура головного героя символізує мрію Остапа Бендера колись побувати в Ріо-де-Женейро. А в квітні 2006 компанію персонажів розбавила скульптура прекрасної Еллочки-людожерки. Героїня вальяжно спирається, на стільчик з легендарного сервізу.
Пам’ятник Володимиру Висоцькому
Пам’ятник відкрили син поета Микита Висоцький та Харківський міський голова Геннадій Кернес. На відкритті також були присутні депутати і велика кількість харків’ян. Меморіально-спортивний комплекс «Вертикаль» створений за проектом харків’ян Віктора Лівшиця та Олександра Демченко, відкритий в честь музиканта і поета Володимира Висоцького. Висота пам’ятника – понад 5 м, в той час як висота арки скеледромі, на тлі якої встановлений пам’ятник, становить 18 м. На скалодромі встановлено оглядовий майданчик для професійних спортсменів.
Знаходиться пам’ятник прямо біля “Палацу спорту”, через дорогу від входу в парк імені Юр’єва.
Меморіальний комплекс Слави
Меморіальний комплекс Слави, або як його називають в народі – “Меморіал”, – це пам’ятник захисникам вітчизни, які поклали свої життя в боротьбі з фашистськими загарбниками
Меморіал утворений з трьох стел з литими прапорами. Щоб дійти до Меморіалу, потрібно пройти через довгу паркову алею. У самому центрі Меморіального комплексу Слави знаходиться могутня стела «Матері Батьківщини». Біля підніжжя Меморіалу палає вічний вогонь. Меморіальний комплекс в тому вигляді, в якому його знають всі харків’яни, є результатом роботи видатних радянських художників, архітекторів і скульпторів: М. Ф. Овсянкина, Я. І. рику, В. І. Агібалова, С. Г. Світлорусова, І. А . Алфьорова, Е. Ю. Черкасова і А. А. Максименко.
Пам’ятник Програмістові
Харків – студентське місто, тому не дивно, що саме тут з’явився монумент “Студент”, який в ЗМІ і в народі назвали пам’ятником програмісту. Пам’ятник зображає молодого хлопця з ноутбуком, який присів на лавку перед входом в ХНУРЕ.
Відкриття пам’ятника відбулося восени 2010 року і було приурочене до 80-річчя університету. “Студент” сидить на лавці з відкритим ноутбуком, а поруч з ним стоїть сумка з логотипом університету. Друга ж частина лавочки вільна, так що кожен бажаючий може сісти поруч.
У студентів з’явилася особлива традиція: щоб успішно скласти іспити, потрібно потерти тачпад ноутбука. Судячи із зовнішнього вигляду пам’ятника, на удачу труть ще і носок черевика програміста.
Пам’ятник харківським студбатівцям
Пам’ятник студбатівцям присвячений студентам ХДУ, які записалися добровольцями в армію і пішли на фронт в 1941 році. Більшість студентів загинуло в тому ж році в боях з нацистами. Монумент був встановлений в глухому куті площі Свободи поруч з головним корпусом ХНУ імені В.Н. Каразіна. Скульптурна композиція складається з п’яти фігур: чотири юнаки та одна дівчина. Двоє йдуть рішуче, один озирається назад. Ще один хлопець прощається з дівчиною. А зброя є тільки у одного хлопця, інші йдуть на війну з порожніми руками.
50-та паралель
50-та паралель – перший в своєму роді пам’ятник такого типу. На урочистому відкритті був присутній тоді виконуючий обов’язки Харківського міського голови Геннадій Кернес і безліч жителів міста, які прийшли подивитися на незвичайний пам’ятник. Пам’ятник встановлено як знак того, що Харків є найбільшим містом, розташованим на даній паралелі. 50-та паралель проходить всього через 12 країн, серед яких Канада, Великобританія, Бельгія, Німеччина, Чехія, Польща, Україна, Росія, Монголія і Китай. Але все ж Харків – найбільше місто, розташований на ній. Знаходиться пам’ятник в Саду Шевченка, недалеко від ХНАТОБу.
Пам’ятник святій Тетяні
Пам’ятник встановлено на станції метро “Університет”. Це місце було обрано через те, що на цій станції буває найбільше студентів. Урочисте відкриття відбулося в 2011 році, а саме 25 січня, в день святої Тетяни – покровительки студентства. Свята Тетяна зображена з хрестом в руці. Пам’ятник встановлено за ініціативою колишнього директора Харківського метрополітену і являє собою бронзовий барельєф із зображенням покровительки студентів і написом: “Так принесе вона удачу, що вдихнув любов до божественних істин, небесна покровителька студентів Свята Тетяна”.
Пам’ятник працівникам метрополітену
Пам’ятник працівникам метрополітену в Харкові має безліч народних назв, наприклад: “залізний дроворуб”, “залізне чудовисько” або “убитий рейкою”.
Ця статуя стояла в вестибюлі станції метро «Університет» з 11.08.2009 по 03.02.2010, а з листопада 2010 року її перенесли на вул. Енгельса, 29. Статуя уособлює складність і “виснажливу підземну працю” працівників метрополітену.
Найцікавіше, що скульптура була зроблена руками самих працівників метрополітену. У вільний час службовці «Харківського метрополітену» з металобрухту робили статуї, які уособлювали їх щоденну працю. Керівництво ідею схвалило, і в 2009 році пам’ятник був встановлений на станції метро «Університет», але звідти його перенесли через скарги громадян: мовляв, пам’ятник лякав дітей, що не дивно.
Пам’ятник – це скульптура розміром в два з половиною метри, що зображує людину з піднятими руками з помаранчевої каскою на голові. Через скульптуру проходить триметровий рейок так, ніби людина насаджена грудьми на рейок. Вся композиція, до речі, виконана виключно з відходів виробництва: ресор і обрізків металу.
Пам’ятник Михайлу Булгакову
Навесні 2012 року в Харкові відбулося відкриття пам’ятника письменнику Михайлу Булгакову. Статуя письменника була встановлена на вулиці Максиміліановській, 18, в Саду скульптур. Письменник зображений сидячи на лавці разом з одним з персонажів роману «Майстер і Маргарита» – котом Бегемотом. У Саду скульптур цей пам’ятник далеко не єдиний, проте він є одним з найбільш яскравих і цікавих, виділяючись серед інших.
Пам’ятник тваринам, які вижили під час окупації
Під час окупації Харкова нацистами, з міського зоопарку втекли 3 макаки-резуси. Вони зуміли втекти із зоопарку до того, як туди посипалися снаряди. Втікачі знайшли притулок в будівлі Держпрому. Там, в шафі одного з кабінетів, вони влаштували собі притулок. Ходять чутки, що одна з мавп бігала по Держпрому з портфелем, який хтось із держслужбовців залишив в будівлі.
Незважаючи на важкі умови під час окупації, харків’яни, у яких була така можливість, намагалися підгодовувати тварин. Німецькі поліцаї, в свою чергу, кілька разів намагалися зловити бідних макак, але облави не приносили результатів. В ході однієї з таких облав, поліцаям все ж таки вдалося поранити одного з приматів. По закінченню окупації мавп змогли повернути назад в зоопарк. Дезі, Роза і Гектор були одними з небагатьох тварин пережили окупацію.
Звичайно, в Харкові є й інші пам’ятки, їх дуже багато. Але ми спробували розповісти вам про найцікавіші і найвідоміші з них.
“Хто не бачив Держпром, той не був в Харкові”, – говорять харків’яни. Будівля Будинку Державної промисловості – один із символів міста. Знаходиться він в самому серці Харкова: на площі Свободи, між корпусами ХНУ імені В.Н. Каразіна. Приїхавши до Харкова, Держпром пропустити неможливо. Розташований він на західному краю міської площі Свободи, яка сама по собі є вражаючим місцем. Комплекс Держпрому величезний і охоплює свого роду прославлений тупик, утворюючи фактичний кордон центру Харкова. Поруч знаходиться головна будівля Харківського національного університету, яка була побудована через шість років після Держпрому, але в тому ж стилі, щоб будівлі виглядали гармонійно. Далі на kharkov-future.
Історія Держпрому
Індустріалізація свого часу торкнулася і Харків: в місті відкривалися різні заводи і фабрики, яким потрібні були управлінці. Для них не вистачало місця, тоді було прийнято рішення створити для них загальну будівлю. Був оголошений конкурс на кращий проект для будівництва, в якому брало участь багато архітекторів, але переможцем став проект “Непроханий гість”, авторами якого були С.Серафимов, С.Кравц і М. Фельгер. Очолив будівництво Павло Роттерт.
П. П. Роттерту належали такі проекти як: Управління Південної залізниці в Харкові, Дніпрогес у Запоріжжі, а також Московський метрополітен. Побудували Держпром всього за 3 роки (1925-1928)! Після повного завершення будівництва до 1934 року тут розташовувалося Уряд України. У 1930-х роках взимку будівля опалювалась 12 котлами, а за добу спалювалося близько 80 тонн вугілля.
Спочатку, ручки на дверях Держпрому зробили мідними. Медики радили використовувати мідь, так як за даними тих років вона володіла бактерицидними властивостями.
Споруда складається з Н-образних корпусів. Будинки згруповані в три блоки, по три корпуси в кожному. Висота будівлі збільшується від периферії до центру з 6 до 11 поверхів. Головний акцент художнього рішення – будівництво мостів, що нависають над радіальними переходами на висоті 3, 5 і 6 поверхів. Будівельна композиція динамічна, побудована на зигзагоподібному ритмічному наростанні мас зі зменшенням контрасту в центрі. Особливістю конструкції є наявність різних типів просторів: внутрішні відкриті простори або майже закриті будівельними масами (переходи); складні багаторівневі простори парадних сходів, які завдяки повному склінню і балконам стають частково вуличними; внутрішній простір великого холу, що розчиняється в навколишньому середовищі через скління по обидві сторони будівлі і світловий люк.
Всі офіси Держпрому мають такий самий лаконічний дизайн. Особливу увагу архітектори приділили місцям масового скупчення співробітників і відвідувачів – вестибюлям, холам, рекреаційним і їдальням, які також відрізняються функціональністю і лаконічністю використовуваних деталей.
Мало хто знає, але будівництво Держпрому хотіли скасувати. У 1926 році на загальних зборах будівельників Павло Роттерт доповідав: “Приїхавши в Москву, куди нас з товаришем Вонським викликали у справах будівництва, ми почули наступне: весь матеріал потрібно продати, а ями, вириті під фундамент, засипати”. Причина була простою – брак грошей. До того ж московська комісія, яка приїжджала на будівництво, знайшла якісь недоліки в технічній документації. Але в підсумку було вирішено просто скоротити кількість працівників, а будівництво законсервувати. У травні 1926 сам Фелікс Дзержинський приїхав на будівництво і особисто оглянув всі об’єкти. Незабаром з Москви прийшов дозвіл на продовження будівництва. Дуже скоро про Держпром почули і дізналися по всій країні і далі, по всьому світу. У той час як на сусідніх вулицях Харкова ще можна було побачити старі глиняні мазанки під солом’яною стріхою, така споруда здавалося чимось надприродним, символом епохи, живим втіленням мрії про новий світ.
Держпром під час Другої Світової
Відступаючи з міста німці намагалися підірвати Держпром, вони замінували будівлю. Планам нацистів завадив невідомий, який ціною власного життя врятував будівлю від вибуху. Після невдалої спроби вибуху німці підпалили Держпром. Але горіти було нічому, так як конструкція будівлі виконана із залізобетону.
На початку війни на першому поверсі Держпрому розташовувалася стайня. Також в будівлі ховалися мавпи, що втекли з міського зоопарку.
Держпром в повоєнний час
До 1947 року Будинок Державної промисловості був повністю відновлений. А вже в 1951-му вийшла в ефір перша програма аматорського телецентру, що транслювалася з Держпрому. Вишка, встановлена на даху будівлі, досі перебуває в робочому стані.
Перших керівників будівництва через кілька років після завершення будівництва репресували.
Держпром в наші дні
На сьогоднішній день в будівлі Держпрому розміщуються управління різних галузей промисловості та інші установи. До 90 річчя будівлі була проведена масштабна реконструкція: замінили вікна, замазали стару облуплену штукатурку. Держпрому надали більш сучасний і охайний вигляд. Але всередині, незважаючи на ремонт і реконструкцію, не багато що змінилося. Зайшовши в Держпром, можна з головою зануритися в атмосферу тих років.
В кінці 2012 р в Лондоні на виставці, присвяченій радянському мистецтву і архітектурі, одне з найпочесніших місць належало харківському Держпрому. І навіть ігрова індустрія символ Харкова стороною не оминула: будівля Держпрому присутня на мапі «Харків» в онлайн-грі «World of Tanks».
Держпром справедливо вважається однією з найвизначніших пам’яток міста. У будівлі Будинку державної промисловості є музей, в який може потрапити будь-який бажаючий.
До Держпрому легко дістатися практично з будь-якої точки Харкова. Дістатися до нього можна з двох з трьох ліній метро – або через станцію Держпром (Зелена лінія), або через станцію Університет (Синя лінія). З будь-якої з цих станцій вам доведеться повернути на захід від виходу і дійти до кінця площі Свободи, яка оточена чудовою аркою конструктивізму в вигляді Держпрому та Харківського національного університету.
Харків – місто молодих і креативних людей. Тому зовсім не дивно, що саме в цьому місті на стінах можна зустріти велику кількість різних муралів. Далі на kharkov-future.
Вуличне мистецтво давно переросло формат каракуль і дворових графіті. Зараз стріт-арт став справжнім мистецтвом, яке вже кілька років процвітає в місті. Особливу популярність набирають мурали. Мурал це найчастіше картина або велике графіті на фасаді будівлі. Мурали – це сучасне вуличне мистецтво, яке спрямоване на надання краси будівлям. Ми пропонуємо вам ознайомитися самими відомими і популярними серед харків’ян.
Портрет Юрія Гагаріна
Це не просто красивий малюнок. Мурал носив звання найбільшого графіті в Україні. На ньому зображений Юрій Гагарін – перший космонавт Землі. Розташований мурал на проспекті, який також названий на честь відомого космонавта. Через рік титул найбільшого муралу по праву дістався портрету Т.Г. Шевченко.
Портрет Т.Г. Шевченко
Цей мурал побив рекорд портрета Гагаріна. Його площа становить понад п’ятисот кв.м., що на кілька десятків квадратних метрів більше, ніж у попереднього рекордсмена. Знаходиться він за адресою Садовий проїзд, 30. Тепер портрет великого Кобзаря по праву вважається рекордсменом – найбільшим графіті в Україні. Створення муралу було пов’язано з двохсотліттям з дня народження великого поета. Таким чином автори віддячили поетові за його неймовірний вклад в історію української літератури.
Портрет Леоніда Бикова
Цей мурал вже точно бачив, напевно, кожен харків’янин. Так як розташований він в самому серці міста – на вулиці Сумській, зовсім неподалік від Дзеркального струменю. На муралі зображений кадр з культового фільму “В бой идут одни старики”. Таким чином автори портрета віддали данину поваги великому акторові і режисерові. Закінчив він акторський факультет Харківського театрального інституту і пізніше потрапив в трупу Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т.Г. Шевченко.
Леонід Биков – легендарний режисер. Він надовго вписав своє ім’я в історію і розвиток кінематографу.
Портрет Кузьми Скрябіна
Мурал був створений в рамках фестивалю «мурал-фест-2018». Він присвячений співаку, телеведучому, письменнику і продюсеру Кузьмі Скрябіну. Фотографію, з якої він намальований взяли з однією з фотосесій, яку Скрябін колись робив в Харкові. Люди, які надали фото, були знайомі з музикантом особисто. Автори портрета таким чином увічнили славу Скрябіна, адже він залишив слід в серцях багатьох українців, був людиною з народу. А його пісні донині грають на радіо і мало кого залишають байдужим.
Портрет Людмили Гурченко
Людмила Гурченко – радянська співачка і актриса. Вона народилася в Харкові і виходить в список почесних харків’ян. Її портрет розташований на фасаді будинку, в якому вона жила, неподалік від Маріїнської гімназії, в якій вона колись вчилася. Знаходиться портрет за адресою: провулок Гурченко, 7, в центрі міста.
Портрет Валентини Гризодубової
Валентина Гризодубова – відома льотчиця з Харкова, а також дочка Степана Васильовича Гризодубова – першого авіатора Харкова. Мурал з її зображенням знаходиться за адресою Московський проспект, 28. Вона перша з жінок, удостоєних звання Героя Радянського Союзу.
Продовжують список численні мурали різних птахів. Тільки найбільших малюнків налічується близько 8 штук. Це мурали: “Дрізд Калинник”, “Велика синиця”, “Зимородок”, “Щиголь”, “Зяблики”, “Лелеки”, “Удод” і “Сич домовик”. Всі ці мурали створені в рамках проекту “Птахи” творчої групи Kailas-V. Мета цього проекту – показати, які дивовижно красиві птахи живуть поруч з нами, в нашій місцевості.
Багато муралів розташовані поруч:
“Удод”, “Велика синиця” і “Сич домовик” розташовані на Олександрівському проспекті на будинках 69, 69-В та 69-Г відповідно,
“Зяблики”, “Щиголь”, “Зимородок” – вулиця Біблика 1-А, 1-Б та 1-Г
Ще один відомий мурал, який явно виділяється на тлі звичних Харкову портретів знаходиться за адресою: Плехановский провулок, 3. З’явився малюнок в 2014 році і був приурочений до Дня міста. Автори проекту повідомили, що робота зайняла у художників більше місяця. Незвичайний малюнок змушує перехожих зупинятися і розглядати його з цікавістю, використовуючи свою фантазію і уяву для того, щоб зрозуміти його.
Авторами більшості муралів в місті є творче об’єднання Kailas-V. У портфоліо у них величезна кількість робіт, а площа всіх їх малюнків складає близько 10 000 квадратних метрів. Роботи харківських художників можна зустріти не тільки в Харкові і не тільки в Україні: їх малюнки прикрашають будівлі в більш ніж 10 країнах і входять в топи малюнків на стінах по всьому світу. Серед робіт творчого об’єднання в Харкові також: мурал старому трамваю, напис “Я люблю Харків”, арт-об’єкти в парку Фельдмана.
Серед популярних арт-об’єктів звичайно є місце для робіт відомого харківського художника – Гамлета Зіньківського. У його роботах завжди закладений глибокий сенс, який кожен інтерпретує для себе по-різному.
Для створення муралів використовуються літри фарби високої якості, щоб малюнки витримували і палюче сонце, і дощі, і морози. Часу для створення красивих і якісних малюнків потрібно також чимало. Мурали в Харкові – спосіб увічнити людей і події, які зробили певний вплив на місто і харків’ян. Це можливість зробити людей ближче до вуличного мистецтва, внести фарби в буденність.
Дивлячись на те, які шедеври створюються на стінах будинків, складно уявити, що ще 10 років тому вуличне мистецтво і мурали багато харків’ян прирівнювали до вандалізму. Зараз же мурали доповнюють загальну картинку міста, роблячи його яскравішим, вдихаючи в нього життя. Рух стріт-арту в Харкові набирає обертів, і якщо років десять тому за малюнками на стінах можна було потрапити у відділення поліції, то сьогодні місцева влада не заважають художникам заповнювати своїми роботами стіни харківських будинків.
8 листопада Харківська дитяча залізниця відзначила ювілей – 80 років. За цей час тут було виховане не одне покоління юних залізничників, а сама залізниця стала одним із символів міста. На честь свята ми пропонуємо вам зануритися в історію. Далі на kharkov-future.
Історія Харківської дитячої залізниці
Роботи з будівництва почалися в 1939 році. Спочатку було запропоновано кілька проектів, які передбачали майбутнє місце розташування траси. Один з них передбачав будівництво короткої залізниці на території парку Шевченка. Пропонували і кілька інших варіантів, але врешті-решт дорогу було вирішено побудувати саме там, де вона знаходиться до цього дня: між ЦПКіВ імені Горького і Лісопарком.
Відкрили дитячу залізницю 8 листопада 1940 року, але довго пропрацювати їй не довелося, адже незабаром почалася війна. Після війни основна будівля вокзалу залишилася практично неушкодженою, хоча і підлягала реставрації. Відновити дитячу залізницю вирішили тільки в травні 1945 року, так як перш за все потрібно відновити зруйноване німецькими окупантами місто. Повторно відкрили дорогу 5 серпня того ж року. Після відновлення дорога стала довша: 3.6 кілометри замість 1.5.
В середині 1950-х почалася модернізація, яка торкнулася і ДЗ. У 1957 році в подарунок від ХЗТМ імені Малишева, Харківська Мала залізниця отримала новий тепловоз, який завод допрацював, щоб той був придатний для довгострокової роботи на дитячій залізниці. Тепловоз відповідав усім вимогам того часу.
На початку 1980-х років з експлуатації вивели кілька вагонів, а замість них дитячій залізниці виділили 6 нових, які пізніше були сформовані в окремий склад.
Залізниця при незалежній Україні
Взимку 1999-2000, трапився підпал вокзалу на станції Лісопарк. Залишки будівлі в результаті реконструювати не стали і розібрали, а на її місці побудували касу, в якій можна було придбати квитки. Разом з вокзалом згоріло і розташоване там робоче місце чергового.
Пожежа залишила від кабінету чергового станції лише руїни і тепер потрібно було нове обладнання для управління. Створювати новий кабінет не стали, натомість поєднали робочі місця двох диспетчерських станцій в одну на станції “Парк”. Новий пульт дозволяв управляти відразу обома станціями. Зараз, подивившись на станцію “Лісопарк” і не скажеш, що там колись був функціонуючий вокзал. У наш час там все так само розташована каса і павільйон для пасажирів.
У квітні 2000 року була відкрита платформа “Меморіал”, яка отримала свою назву через Меморіал Слави, що знаходиться неподалік. А на станції “Парк” знесли стару дерев’яну касу і поставили нову. До речі, зовнішній вигляд каси з малюнком ведмедика в кашкеті викликав обурення у юних залізничників. Від учнів часто можна було почути фрази на кшталт: “У нас тут не дитячий садочок!”. Така реакція дуже добре показувала ставлення учнів Малої Південної до навчання. Хлопчики і дівчатка йшли з конкретною метою – вчитися і отримувати нові знання.
У 2000 році Малої Південної виповнилося 60 років і на честь цього одному з складів присвоїли звання “Ювілейний”, а в 2001 році його назвали “Україна” на честь 10-річчя незалежності країни. З тих пір склад вже 19 років носить все ту ж назву. У період з 2003 по 2007 рік ХДЖД 7 років поспіль займала перше місце в конкурсі дитячих залізниць України.
У 2007 склад “Україна” модернізували, а після почалося будівництво навчального полігону для навчання учнів. Полігон був і залишився першим у своєму роді і став унікальним, тому що подібного ніде більше в Україні немає.
У 2010 до 70-річчя Харківської ДЗ відкрили музей, присвячений її історії. Так само побудували залізничний переїзд, що охороняється, і встановили систему відеоспостереження, яка допомагає спостерігати і контролювати рух транспорту через переїзд. А до 75-річного ювілею в 2015 була реконструйована головна арка, а також побудовані навіси на станції “Парк”.
Як приєднатися до сім’ї залізничників?
Можливість стати одним з учнів є у всіх учнів шкіл Харкова та області, починаючи з 5 класу. Для запису потрібно прийти в робочий день і знайти на території інструктора, який видасть заяву з проханням про прийом на дитячу залізницю, його потрібно буде заповнити. Ніяких тестів або іспитів при цьому здавати не потрібно. Після заповнення заяви вас відразу приймають до лав Малої Південної. Відвідувати заняття потрібно кілька разів на тиждень, їх без проблем можна поєднувати з навчанням у школі.
Навчання займає 3 роки, але при бажанні можна залишитися і на більш тривалий період. За цей час хлопці проходять шлях від провідника до машиніста в дружній атмосфері.
Хлопчиків і дівчаток, що випустилися з “Малої Південної”, з радістю приймають в залізничні університети і технікуми, адже вони вже мають за собою великий багаж корисних знань. А багато хто з випускників в результаті пов’язали своє життя вже зі “дорослої” залізницею і стали справжніми професіоналами своєї справи.
Мала Південна в наші дні
За роки своєї роботи Мала Південна звичайно пережила деякі зміни, але одна річ все ж залишилася незмінною. Вона вже 80 років продовжує радувати харків’ян різного віку і вона як і раніше вважається однією з визначних пам’яток Харкова. За сезон минулого року Мала Південна перевезла понад 15 тисяч пасажирів. Перевозять дітей і дорослих два склади: “Україна” і “Юність Південної”.
На території також є навчальний корпус. У корпусі є 6 кабінетів, в яких проходять заняття. Взимку діти навчаються теорії, а з початком сезону перейдуть вже безпосередньо до практики. Мала Південна вже виховала, і ще виховає, не одне покоління залізничників, а також вона завжди буде улюбленим місцем для городян різного віку, адже на станції ти купуєш квиток не на поїзд, ти купуєш квиток у дитинство.
Цього року, до речі, замість подарунків і привітань з ювілеєм у Малої Південної забрали 3 вагони зі складу “Юність Південної”. Їх на тимчасове користування віддали Київській дитячій залізниці. Харків’яни виявилися незадоволені і тепер переживають за долю дитячої залізниці, адже 3 вагони – це 1/4 всього її складу. Вагони обіцяли взяти у тимчасове користування і віддати згодом, але поки невідомо коли. У будь-якому випадку будемо сподіватися, що це не завадить початку сезону в 2021 році.
Харків сповнений цікавими місцями, пам’ятниками та пам’ятками архітектури, які варто побачити не тільки туристам, а й самим харків’янам. “kharkov-future.com.ua” пропонує вам познайомитися з 15ю найвідомішими та найцікавішими місцями у Харкові.
Будинок зі шпилем
Будинок зі шпилем розташований у центрі міста, недалеко від метро “Площа Конституції” і входить до списку Семи чудес Харкова. Це житловий будинок, побудований у стилі сталінського ампіру. Будинок зі шпилем – це не просто будівля, а повноцінний житловий квартал, що складається з семиповерхового будинку і одинадцяти поверхової вежі. Будівництво основної частини будинку було завершено в 1954 році. І саме завдяки шпилю на даху вежі будинок і отримав свою неофіційну назву. Увечері будівля підсвічується різноколірними прожекторами, надаючи споруді неймовірно красивий вигляд та виділяючи її ще більше.
ХНАТОБ
Стара будівля театру була розташована на вулиці Римарській і побудовано у 1829 році, зараз там розташована Харківська філармонія. У новій будівлі на вулиці Сумській, напроти Дзеркального струменю, розташовані зали для глядачів на 400 та 1500 місць. Спочатку планувалося зробити зал на 4000 чоловік з величезною сценою, на яку можна було б вивозити навіть військову техніку. Театр планували закінчити за “п’ятирічку”, але будівництво виявилося занадто витратним і процес заморозили. І загальний процес будівництва з п’яти років розтягнувся аж на 21 рік. Будівля Харківського національного академічного театру опери та балету будувалася з 1970-го по 1991-й рік.
Дзеркальний струмінь
Дзеркальний струмінь є одним з головних символів Харкова. Розташований він у центрі міста на вулиці Сумській, прямо навпроти ХНАТОБу. Фонтан був відкритий в 1947 році і з тих пір усі очільники міста дбають про цю пам’ятку. Сидячи у сквері за струменем, можна спостерігати сотні туристів та молодят, які фотографуються на тлі цієї пам’ятки.
Сад Шевченка
Верхня частина Саду Шевченка стала ландшафтним парком, а нижня – Ботанічним садом. Спочатку сад називався “Університетським”, а перші дерева в ньому посадив засновник ХНУ Василь Назарович Каразін. Сам сад розташований між ХНАТОБом та Площею Свободи, на вулиці Сумській.
Верхня частина саду – сквер з фонтанами, тротуарами та різними пам’ятниками. Тут можна побачити Пам’ятник Т.Г. Шевченку, скульптуру футбольного м’яча, а також пам’ятник Архангелу Михаїлу. Прямо у парку знаходиться один з входів до Харківського зоопарку, а також відоме всім харків’янам найстаріше в місті кафе “Кристал”, відкрите ще в 1960м році.
У нижній же частині саду розташувався Ботанічний сад Харківського національного університету, дельфінарій і “Каскад”. Каскад раніше був фонтаном, який відкрили до 300-річчя міста. Фонтан вдавав із себе довгі сходи, по яких текла вода. Уздовж нього можна спуститися з Саду Шевченка до вулиці Клочківської. У 2016 році його вирішили реконструювати і вже у 2019 році харків’яни побачили новий “Каскад”, змінений в процесі масштабної реконструкції саду Шевченка. Фонтан перетворився в гранітні сходи, по яких більше не тече вода.
Площа Свободи
Площа Свободи знаходиться, як і більшість головних визначних пам’яток, в самому серці Харкова – на вулиці Сумській. За своїми розмірами вона входить у Топ-7 майданів світу. Навколо площі знаходяться: Держпром, два корпуси Харківського державного університету імені В.Н. Каразіна, Харківська ОДА, Готель “Харків” і нова будівля готелю “Kharkiv Palace”.
Саме тут щорічно ставлять головну ялинку міста, каток і проводять новорічний ярмарок. Також на площі часто проходять різні концерти, ярмарки, свята. А у 2008 році саме в Харкові група Queen дала концерт і поставила свій особистий рекорд: на заході одночасно перебувало близько 350 000 чоловік! Це абсолютний рекорд не тільки для площі Свободи, а й для самої групи, адже за 40 років свого існування цей концерт був наймасштабнішим в їхній кар’єрі.
Держпром
У 2018 році будівлі Держпрому виповнилося 90 років. Держпром, по своїй суті, є однією з найбільш колосальних харківських будівель. Тільки вдумайтеся: загальна площа забудови становить більше 10 000 квадратних метрів, а висота з урахуванням телевежі – 108 м. У будівлі 9 під’їздів і 12 ліфтів, 7 з яких функціонують ще з самого початку експлуатації будівлі! І все це було зведено всього за 2.5 року зусиллями понад 15 000 харків’ян.
Знаходиться він на площі Свободи, між корпусами Харківського національного університету. Держпром є одним із символів міста і також входить до списку Семи чудес Харкова. Серед харків’ян іноді можна почути приказку: “Якщо ти не бачив Держпром, то ти не був в Харкові”.
Площа Архітекторів
Площа Архітекторів з’явилася в Харкові в 1995 році, разом з відкриттям станції метро “Архітектора Бекетова”. У 2003 році на площі відкрили пам’ятник закоханим, а в 2009 відкрили на ній макети “Семи чудес Харкова”, які можна побачити там щодня. На площі встановлено мініатюри Держпрому, Дзеркального струменя, Покровського, Благовіщенського й Успенського соборів, будинку зі шпилем і пам’ятнику Тарасу Шевченку.
Площа Архітекторів знаходиться всього у декількох хвилинах від Дзеркального струменю і ХНАТОБу, прямо біля спуску в метро до станції “Архітектора Бекетова”.
Саржин Яр
Місцеві жителі іноді ще називають його “Шатилівським джерелмо”. Варто відзначити, що це дійсно природний яр – балка довжиною близько 12-ти кілометрів. Раніше там густо росли дерева і це місце більше нагадувало ліс. Зараз же на території яру звели цілий парк: проклали доріжки і тротуари, обладнали і висвітлили їх. І якщо раніше тут можна було максимум просто набрати води з джерела, то зараз це місце можна відвідати для відпочинку всією сім’єю. У Саржиному Яру можна також займатися спортом на великих майданчиках, купатися у крижаній купелі або навіть займатися риболовлею і зловити справжню форель в спеціально обладнаному для цього місці.
Яр межує з територією нового ботанічного саду, розташованої по вулиці Отакара Яроша. Площа саду складає близько 36 гектар, вхід на його територію безкоштовний. Також в Саржиному Яру бере свій початок Харківська канатна дорога.
Харківська канатна дорога
Харківська “канатка” проходить між ЦПКіВ ім. Горького і Саржиним Яром. Її довжина становить 1387 метрів, а максимальна висота становить 26 метрів над землею. Весь маршрут можна проїхати за 18 хвилин. За цей час ви встигнете насолодитися мальовничими краєвидами парку Горького, Лісопарку та Шатилівки.
До речі, спочатку канатна дорога була зроблена не в якості розваги, а як транспорт, який з’єднав би вулицю Сумську і Павлове Поле, адже відкрита вона була до того, як відкрили станцію метро “Ботанічний сад”, а саме в 1971 році. І спочатку використовували її саме працівники заводів, щоб дістатися на роботу. А коли зелену гілку метро почали подовжувати і відкрили станцію метро “Ботанічний сад”, “канатка” стала більше розвагою, аніж транспортом. Покататися в різнокольорових кабінках можна в будь-який день року, крім 1-го січня, з 10.00 до 19.00.
Парк Горького
Центральний парк культури і відпочинку імені Горького в Харкові – один з найбільших розважальних майданчиків не просто Харкова, а України. На території є кінотеатр “Парк”, численні атракціони, “Дитячий парк”, “Екстрім парк”, Розважальний центр ну і звичайно найвище колесо огляду. Висота колеса становить 55 метрів і це найвище колесо огляду в Україні. З нього відкривається неймовірний краєвид на місто. Вхід в сам парк безкоштовний, а атракціони оплачуються у касах по тарифу.
У парку Горького завжди багато людей. Його люблять діти і дорослі, адже парк дуже гарний і зелений: всюди посаджені дерева і різні квіти. А також в парку часто проводяться різні заходи, шоу та концерти, на яких виступають місцеві творчі колективи та аніматори.Саме у парку Горького бере свій початок дитяча залізниця.
Дитяча залізниця
Історія дитячої залізниці в Харкові починається в 1940 році. Її довжина становить трохи більше 3-х кілометрів. Мала залізниця з’єднує парк Горького з Лісопарком. Але найголовніше – на дорозі можна не тільки кататися в якості пасажира. Тут готують майбутніх провідників і машиністів. Діти вивчають ази роботи в залізничній сфері не тільки в теорії, а й на практиці: водять поїзди, перевіряють квитки і тд. Сезон на Малій Південній починається 1-го травня і триває до 31го жовтня. І щороку на відкритті Дитячої залізниці збираються сотні сімей, щоб покататися на потязі по вузьких коліях.
Feldman Eсopark
Feldman Ecopark є сумішшю ландшафтного парку, зоопарку та рекреаційної зони. Загальна його площа – понад 140 га. Вхід до парку безкоштовний, так само як і всі альтанки, дитячі майданчики і навіть катання дітей на поні. Біля входу в парк розташована виставка раритетних авто і велика стоянка на 500 машин. У самому ж парку можна познайомитися з великою кількістю тварин і птахів, а також подивитися на красиві дерева і квіти. Серед жителів екопарку: різні види екзотичних папуг, приматів, рептилій і хижих котячих. Доречі, на території Екопарку є контактний зоопарк, де під чуйним контролем персоналу дозволяється гладити і годувати тварин: в основному поросят, кіз і овець.
Пройшовши через практично весь екопарк можна вийти до альтанок з мангалами, якими можна безкоштовно скористатися, щоб посмажити шашлики і посидіти великою компанією. А недалеко від альтанок розташоване озеро і пляж, куди багато харків’ян приїжджають скупатися в жарку погоду.
Щорічно в Feldman Ecopark приїжджає понад 1 500 000 відвідувачів, щоб відпочити і помилуватися чудовою природою і фауною. Люди повертаються сюди знову і знову, отримуючи задоволення від відвідування.
ЄрміловЦентр
ЄрміловЦентр – це центр сучасного мистецтва. Створений він з підтримкою Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, його випускників та викладачів, і названий на честь видатного харків’янина – художника Василя Єрмілова. Його роботи лягли в основу не тільки сучасного українського, а й світового дизайну. Зарубіжні мистецтвознавці називають Єрмілова одним з кращих дизайнерів свого покоління. На території центру постійно проходять виставки та експозиції. Головна мета і ідея ЄрміловЦентру – популяризація сучасного мистецтва серед населення.
Сам центр був відкритий не так давно: 22 березня 2012 року, на день народження монументаліста і представника українського авангарду Василя Єрмілова. І з тих пір там постійно проходять виставки, які можуть відвідати всі бажаючі.
ЛандауЦентр
ЛандауЦентр – навчальний центр при ХНУ імені В.Н. Каразіна. Він був створений в 2014 році. Головна місія центру – зробити молоде покоління трохи ближчим до науки. Крім виставок і експозицій в центрі є також навчальні курси за такими напрямками: “Кібернетика”, “Робототехніка”, “Python”, “3D-моделювання”, “Тестування ПЗ”.
У виставковому ж залі відвідувачі можуть працювати з обладнанням, ставити різні досліди, знайомитися з наукою ближче.
Стадіон Металіст
Загальна площа об’єкту становить 7 гектарів. Сам стадіон має 44 сектори і може вмістити до 40 000 чоловік. Остання реконструкція стадіону почалася в 2007 році і з 2009 року він перебуває в тому стані, в якому ми можемо спостерігати його до цього дня. Стадіон і його касовий павільйон занесені до Реєстру культурно-національної спадщини України. Сам стадіон був відкритий ще в 1926 році. На момент будівництва старий стадіон вважався одним з кращих в Радянському Союзі. Після будівництва він пережив кілька реконструкцій. Нова ж будівля займає третє місце у списку найкращих стадіонів України після Київського та Донецького стадіонів і, крім усього іншого, входить до списку кращих стадіонів Європи.
Харків сповнений цікавих місцями і навряд чи одного дня вистачить, щоб подивитися їх усі. Місто вмістило у собі величезну кількість історичних пам’яток, парків і просто цікавих місць. Але саме з цього списку варто почати своє знайомство із першою столицею.
