У сучасному, швидкозмінному світі, технології та навички ІТ важливіші, ніж будь-коли, а базові знання роботи з комп’ютером розглядаються як гостра необхідність у робочому середовищі. Ознайомлення дітей з технологіями має багато переваг, що вже казати про вміння, які залишаються на все життя. Існують фантастичні варіанти для дітей різного віку, з курсами програмування https://career.softserveinc.com у Харкові на всіх рівнях.
Подумайте, яка галузь ІТ найбільше б зацікавила вашу дитину. Бо хоч і важливо формувати ці навички для подальшого життя, їхнє вивчення має бути цікавим та захоплюючим досвідом для кожного.
Основні обчислення
Навчання базовим умінням роботи з комп’ютером є важливим фактором. ІТ-курси навчать користуватися процесом обробки текстів, дозволяючи самостійно створювати, форматувати та друкувати документи. Не обійдеться без Інтернет-освіти – це основа всіх основ, необхідна для оптимального перебування у сучасному суспільстві. Серфінг в Інтернеті стане простим завданням, оскільки можна навчитися швидко шукати та знаходити інформацію.
Наявність базових навичок роботи з комп’ютером має багато переваг:
Академічне зростання
Збільшення можливостей для спілкування
Підготовка до ґрунтовнішого використання комп’ютера
Обізнаність про інші сфери діяльності та шляхи професійного зростання
Підвищена самооцінка та впевненість у собі
Покращення навичок вирішення проблем
Кодування та комп’ютерне програмування
Це наступний крок для тих, хто вже має уявлення про специфіку цієї діяльності та хоче більше працювати над удосконаленням своїх знань з програмування. Код – це мова, яка використовується для створення веб-сайтів і додатків, ігор, музики та багато іншого.
Вивчення кодування дозволяє зрозуміти, як і чому працюють технології. За даними соцопитування, майже 60% людей вважають, що знання кодування є важливою навичкою для сучасного ринку праці, і майже 50% хотіли б навчитися цьому. Великобританія настільки високо оцінює цю майстерність, що кілька років тому ввела комп’ютерне кодування як обов’язковий модуль для підлітків віком до 16 років.
Здатність писати програми розширює розум, допомагає краще мислити, створює спосіб думати про речі, які є корисними в усіх сферах. Існує чимало фантастичних причин навчитися тут комп’ютерному програмуванню:
Збільшить майбутню конкурентоспроможність для кар’єрних можливостей
Дозволяє дітям займатися творчістю за допомогою комп’ютерів
Фінансові проблеми можуть виникнути раптово, підготуватися до можливих труднощів заздалегідь складно. В такому випадку жителям Харкова не потрібно поспішати брати в борг у рідних, або збирати пакет документів для оформлення кредиту. Тепер можна взяти кредит онлайн Харків, отримавши за 15 хвилин гроші.
Кредит в МФО «Кешинський»
Компанія готова легко, швидко, без зайвих питань видати кредит харків’янам від 800 до 10 000 гривень. Це короткостроковий кредит, який слід повернути в період від 5 до 30 днів. Все більше користувачів роблять вибір у бік даної мікрофінансової організації. Варто ознайомитися з причинами довіри такої кількості клієнтів.
1. Процедура в режимі «онлайн». Клієнт перебуває вдома, заповнюючи у зручний для себе час заявку і отримуючи кошти. Довге очікування і черги залишаються в минулому.
2. Швидкість і простота оформлення кредиту. Харків’яни після заповнення заявки отримують відповідь протягом 14 хвилин. Відразу ж після цього гроші приходять клієнту на рахунок.
3. Цілодобова робота сервісу. Клієнти можуть отримати кошти в будь-який зручний для себе час.
4. Є можливість погасити заборгованість достроково, ніяких додаткових комісій клієнтові не доведеться платити.
5. Активна пролонгація. Якщо у користувача не виходить вчасно погасити борг, тоді можна змінити період. Після виплати нарахованих відсотків, система в автоматичному режимі збільшить терміни.
Мета кредиту
Жителі Харкова можуть брати кредит онлайн в Сashinsky, що не звітуючи про мету. Організація не вимагає підтвердження використання коштів за призначенням. Клієнти в цьому плані отримують повну свободу і довіру.
Користувачі від 18 до 65 років можуть легко і швидко отримати кредит на банківську карту. Необхідно зареєструватися, після чого підтвердити реєстрацію, чекати відповіді, який приходить на номер мобільного телефону, або на адресу електронної пошти.
Сервіс звільняє вас від необхідності збирати пакет документів. Не потрібно підтверджувати дохід, офіційне працевлаштування. З документів клієнту необхідний лише паспорт та ідентифікаційний код.
Сashinsky є компанією, яка постійно працює над тим, щоб покращувати сервіс, послуги. МФО використовує власні розробки, які дозволяють автоматизувати фінансові операції, убезпечити особисті дані. Організація дотримується принципів довіри до клієнта, конфіденційності особистих даних і прозорості. Ви не потрапите на «підводні камені». Жителі Харкова можуть переконатися в цьому самі.
Не можна уявити більш несхожих між собою людей, ніж архітектор та голова єврейської громади Олександр Гінзбург, дворянка Софія Мігріна і радянський воєначальник Іона Якір. Тим не менше їх долі перетнулися, й про цей дивний історичний сюжет нагадують рештки старовинного будинку в центрі міста. Будинок, про який піде мова – справжнє дзеркало часу, що відбиває драматичні повороти історії ХХ й початку ХХІ ст. Від особняка в усі часи віяло якоюсь містикою, він був схожим на місце дії детективів вікторіанських часів. Споруда за кованою огорожею нагадує заміську віллу, й різко контрастує з оточуючою забудовою колишньої Ветеринарної вулиці, рассказывает “kharkov-future.com.ua“.
Дворянка Мігріна
Вулиця, на якій було зведено будинок, виникла на початку 1870-х рр. і отримала назву від Ветеринарного інституту на Сумській вулиці, неподалік від якого починалася. Нагірний район Харкова, де вона розташована, на початку ХХ ст. був районом аристократичних і професорських особняків, чиншових будинків і перспективних планів розбудови швидко зростаючого міста. Саме тут у 1902 р. збудувала особняк дворянка Софія Генрихівна Мігріна, на той час удова з трьома дітьми. Мігріна з дітьми мешкала поруч, у зведеному на п’ять років раніше двоповерховому будинку, а новий особняк призначався для здачі в оренду. Чоловік домовласниці, Микола Степанович Мігрін, був старшим лікарем Олександрівської лікарні; він, як і його батько, був випускником медичного факультету Харківського університету, його родина походила зі спадкових дворян Полтавщини, тож батько сімейства залишив певний спадок своїм нащадкам.
Архітектор Гінзбург
Архітектором будинку Мігріної вважають Олександра Марковича Гінзбурга. Він народився й помер на Харківщині, але будував дуже європейські споруди вишуканої архітектури, переважно житлові будинки, любив стиль модерн і тонко розумів його особливості. Це добре видно й у рисах будинку Мігріної. Гінзбург – автор близько 120 будівель, теоретик архітектури й публіціст. Він не лише будував земні житла, його погляди були звернені й до небесних чертогів. У кінці життя Гінзбург очолював юдейську релігійну громаду Харкова, у важкий повоєнний час добивався повернення громаді хоральної синагоги на вулиці Пушкінській.
Червоний командир Якір
А важкі часи для сім’ї Софії Мігріної настали після революції. У 1920 р. будинок націоналізували, й колишня домовласниця зі свого житла поруч могла спостерігати за життям нових господарів – сім’ї червоного командира, учасника Громадянської війни Йони Еммануїловича Якіра. Майбутній командир вже в молоді роки став більшовиком, у буремні післяреволюційні часи швидко піднявся сходинками військової кар’єри, й на початку 1920-х став помічником командуючого Збройними Силами України й Криму. Після переїзду столиці УРСР до Києва Якір також відбув у нову-стару столицю. На нього чекала сумна доля. Він брав участь у сталінських репресіях, але й сам став їх жертвою.
У лютому 1937 року відбулося засідання Політбюро ЦК ВКП(б), на якому вирішували, як покарати опонентів Сталіна – Миколу Бухаріна й Олексія Рикова, звинувачених у змові проти вождя. Якір виступив за негайний суд та смертну кару для обвинувачених. Бухаріна й Рикова засудили й розстріляли. А в травні того ж року був заарештований та розстріляний і сам Йона Якір. У вірі предків Якіра є принцип “міда кенегед міда” – “міра за міру”, тобто вважається, що людина, яка робить зло, отримає дзеркальну відплату. В його випадку принцип спрацював на всі 100.
Готель для радянської номенклатури
Після Якіра колишнє дворянське гніздо було остаточно перетворене на лігво партійних чиновників. З нього зробили радянський VIP-готель для вищих керівників країни переможного соціалізму. Серед гостей аристократичного особняка Мігріної були радянський лідер Леонід Брєжнєв та його намісник в УРСР Володимир Щербицький. Радянські номенклатурники цінували старорежимний комфорт. У 1980 р. будівля отримала статус пам’ятки архітектури.
В унісон епосі вулиця Ветеринарна також змінила свою назву й стала носити ім’я борця за радянську владу Андрія Іванова.
Повільна руйнація
Коли закінчилася радянська влада, а її колишні функціонери стали зводити собі такі вілли, що не й снилися ані Софії Мігріній, ані Олександру Гінзбургу, для старого будинку настало справжнє лихоліття. Він був закинутий, вікна заколочені фанерою. Сходи поросли бур’янами й потріскалися. Почалося повільне руйнування. Тим часом вулиця, що стала називатися вулицею Свободи, завдяки вигідному розташуванню в середмісті все частіше стала потрапляти в поле зору забудовників.
І знов долю особняка вирішили можновладці. У 2004 р. столичні експерти дійшли висновку, що будинок втратив свою автентичність. А 2008 р. за розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації Арсена Авакова будинок Мігріної був позбавлений статусу пам’ятки архітектури. Після цього він став уже цілеспрямовано перетворюватися на руїну. Влітку 2019 р. почалося його знесення. Небайдужі містяни влаштовували пікети біля високого будівельного паркану, встановленого довкола, забудовники обіцяли, що зовні будинок майже не зміниться, але потяг, схоже пішов безповоротно. Харків втратив кам’яного свідка кількох епох.
В самому центрі Харкова є чимало потаємних куточків, куди рідко заходить хтось чужий. Поруч із галасливими центральними вулицями існує зовсім інший світ. Варто звернути кудись у бік, і опинишся серед затишних вуличок і провулків, що більше нагадують сонний райцентр, а не середмістя мегаполіса-мільйонника. Саме таким є Микитинський провулок поруч із гуркітливою Плеханівською вулицею. Ще донедавна там стояв непримітний особняк, де жили колись чудові люди, й де народилася ціла мистецька течія. Далі на kharkov-future.
Купець Михайло Синяков
Але почнемо з історії однієї родини. На південному заході Слобожанщини – старої Харківської губернії – розташована Охтирка, колишнє полкове козацьке місто. Наприкінці 1870-х рр. звідти до губернської столиці прибув міщанин Михайло Іванович Синяков. Його заняття були десь на межі ремесла з мистецтвом – він робив золоте й срібне церковне начиння, а згодом відкрив ювелірний магазин у престижному Пасажі Пащенка-Тряпкіна. Діло пішло добре, й невдовзі Синяков став купцем. Будучи статечним торговцем, він вирішив звести власний будинок, і в 1896 р. купив два дворових місця по Микитинському провулку. Купець – людина прагматична, вміє рахувати наперед, тож Синяков почав будівництво одразу двох споруд – чиншового двоповерхового будинку, й власного одноповерхового особняку, де були всі вигоди тогочасної цивілізації. Поруч господар із дружиною Олександрою насадив величезний сад, влаштували у ньому альтанку й водограй. Сім’я Синякових була багатодітною – десятеро дітей, з них п’ять дівчаток. На початку ХХ ст. діти залишися без матері, а їх батько вдівцем. Він не шкодував грошей на виховання й освіту своїх дітей. Сестри Синякови любили музику й живопис, а подорослішавши, стали творчими людьми й музами видатних людей своєї епохи.
Народження футуризму
Зінаїда Синякова
Все почалося з Зінаїди Синякової, піаністки, оперної співачки, оселя якої переїзду до Москви стала популярним місцем зустрічей митців, переважно футуристів. Інші сестри відвідували Зінаїду в Москві, й потягли за собою до батьківської хати чимало знакових особистостей, своїх однодумців, тож Харків став Меккою футуризму. Їх гостями були, звичайно, не тільки футуристи. За своїм коханням, Надією Синяковою, приїхав Борис Пастернак, який у 1915 провів три тижні в наших краях, і неодноразово відвідував будинок у Микитинському провулку. Надії присвячений цикл його віршів “Скрипка Паганіні”. А Володимир Маяковський був закоханий одночасно в двох сестер – Зінаїду й Віру. Та Вірі подобалася інший поет, тож вона стала дружиною харківського поета-футуриста й перекладача Григорія Петникова. Він був не єдиним поетом-футуристом у цій родині, адже сестра Ксенія, музикантка й художниця, вийшла за його коллегу по творчому цеху й мистецькому напрямку Миколу Асєєва, ставши йому вірною й турботливою дружиною. Познайомилися вони саме в будинку на Микитинському. Там же частим гостем був український художник-основоположник футуризму Давид Бурлюк, він писав портрети Віри. Інша “муза авангарда”, Лілія Брік, казала, що саме в будинку Синякових народився футуризм.
Художниця Марія Синякова
Марія Синякова
Марія стала дружиною харківського художника Арсенія Уречина, бо й сама була художницею-авангардисткою, книжковим ґрафіком, ілюстраторкою книжок. Вчилася в Німеччині й Москві. В кінці 1920-х подружжя перебралося до Москви, але Марія вважала харківський період творчості найкращим у житті. Лілія Брік із захопленням писала:
“Марія вразила мене красою, вона засмагла, світлі очі здавалися білими на темній шкірі, а на голові сидів яскравий, сяк-так зшитий капелюх”.
Робота Марії Синякової “Кохання”
Їй вторив Микола Асєєв, але окрім краси, відзначав “великий скептичний розум і рідкісну талановитість”. Велімір Хлєбніков присвячував їй вірші, втім, писав він вірші про всіх сестер Синякових.
Ксенія Синякова і Микола Асєєв
Засмагала Марія Синякова на пленерах у селі Красна Поляна у Зміївському повіті, де батько купив земельну ділянку й звів дерев’яний будиночок, насадив довкола нього сад. Марія любила писати природу. Вони з сестрами були ще й піонерками натуризму, оскільки любили купатися й засмагати голяка, й сцени їх відпочинку Марія зображувала в своїх роботах. Багатство кольорів, широкі простори, затишок сільського життя, оголені купальниці, легкість і багато світла – все це втілено на її полотнах.
Але творчий шлях Марії Синякової не був простим. У 1952 р. її вигнали зі Спілки художників СРСР за “плазування перед західним мистецтвом”. Країна Рад тоді була на піку боротьби з “безрідними космополітами”. Єдина прижиттєва виставка її творів відбулася в 1969 р. у Києві, в приміщенні Спілки Письменників.
Що сталося з будинком Синякових
Як далі склалася доля легендарного будинку? Він був націоналізований більшовицькою владою в 1920 р. До війни там містився клуб латиських робітників, а після 1943 р. – дитячий садочок. У новітні часи будинок Синякових “пішов по руках”. Тут був і склад, і швейний цех, але зрештою, в ньому розмістилася Асоціація російських товариств Харківщини й Слобожанський російський культурно-просвітницький центр та бібліотека російської літератури. Потім будинок стояв закинутий. А в 2012 р. міська влада продала будівлю комерційній структурі, й у 2018 р. будинок Синякових було знесено. Виявилося, що він не значився в реєстрі пам’яток архітектури. Так Харків втратив ще один об’єкт культурної спадщини. Але залишився насаджений Михайлом та Олександрою Синяковими сад. За радянський часів він називався Піонерським парком, нині Дитячим. Кілька років тому сад був реконструйований, там знову запрацювали фонтани, й нині він є популярним місцем відпочинку в центрі міста.
На розі центральної вулиці Харкова – Сумської – й невеликої вулиці Скрипника можна побачити старенький двоповерховий будиночок, який оточений більш розкішними й високими спорудами. Але він має виразний старосвітський шарм і багату історію, розповідає “kharkov-future.com.ua“.
Будинок Фрідріха Альбрехта
Спочатку на цьому місці був дерев’яний будинок, й хто ним володів, невідомо. Та в середині ХІХ ст. тут звів двоповерховий (а точніше 2,5 поверховий) будинок Фрідріх Карлович Альбрехт, професор медичного факультету Харківського університету, уродженець Царства Польського. Поруч із ним був збудований флігель та деякі службові споруди. Будинок зберігся саме таким, яким він був у середині позаминулого століття. Про це свідчить фото 1864 р., зроблене піонером харківської фотографії Василем Досекіним. Вигляд Сумської вулиці майже повністю змінився з тих часів. І оте “майже” ми кажемо саме завдяки зведеному Альбрехтом будинку на розі Сумської вулиці й Сердюківського провулку (саме так тоді називалася нинішня вулиця Скрипника). Він єдиний зберігся з усіх споруд з тієї світлини.
Юність композитора
На початку 1880-х вдова п. Альбрехта продала дім дворянину Едуарду Людвиговичу Борткевичу, походженням з Вітебської губернії. Він був заможним підприємцем, власником кількох заводів і фабрик, на яких гнали горілку й виготовляли вироби зі скла. Одна фабрика була на Конторській вулиці в центрі Харкова, інші розташовувалися в с. Артемівка Харківського повіту. Дружина нового власника, Софія Борткевич, займалася благодійністю, окрім того була творчою людиною, досконало грала на фортепіано, тож заснувала й очолила Товариство піклування про нужденних учнів Харківського музичного училища. В цій сім’ї й в тому самому будинку на Сумській, 28 народився Сергій Борткевич, майбутній композитор. Першим його музичним педагогом була обдарована й натхнення мати, Софія Казимирівна. Бабуся Сергія, до речі, писала фортепіанні п’єси, тож композиторство в тій родині було спадковим. Сергій опановував шкільну науку неподалік, у гімназії на вулиці Гоголя, а музиці навчався в музичному училищі. Його вчителями були Ілля Слатін, відомий піаніст і диригент, та Альберт Бенш, піаніст, композитор; така ґрунтовна підготовка стала стартом його музичної кар’єри. Батько, як людина з практичним складом розуму, наполягав, аби його син отримав професію, що згодом могла б його прогодувати, тож Сергій поступив на юридичний факультет Петербурзького університету, а паралельно – й до тамтешньої консерваторії. Але з правничими студіями не склалося: університет був тимчасово закритий з політичної причини, через студентські хвилювання й виступи. Тож Борткевич подався за межі імперії, де продовжив музичні студії в консерваторії Лейпцигу в піаніста Альфреда Райзенауера, учня знаменитого Ференца Ліста. З цим вчителем його ріднило ще й те, що як і Борткевич, Райзенауер у молоді роки студіював право, але віддав перевагу музичному мистецтву.
На зламі часів
Борткевич повернувся до рідного міста з тріумфом 1904 р. Його концерт відбувався в найпрестижнішому залі міста – будинку дворянських зборів, і мав приголомшливий успіх. Тоді ж у Харкові він створив сім’ю – взяв шлюб зі своєю подругою зі шкільних часів Єлізаветою Гераклітовою. Далі молоде подружжя подалося до Німеччини, де на музиканта чекала викладацька робота.
Музикант у подальших роках ще кілька разів приїздив до рідного міста й давав концерти, які незмінно мали гучний успіх. Але з початком Першої світової війни як піддані Російської імперії Борткевичі мали повернутися з Німеччини – їх депортували з країни, з якою та імперія воювала, й вони осіли в рідному будинку на шість років. Музикант виступав з концертами, писав музику, й давав уроки фортепіано в організованих ним у власному будинку музичних класах. Коли вибухнула революція, а Харків став більшовицьким, Сергія Борткевича з його матір’ю було заарештували, але за них було кому заступитися перед новою владою: Сергій Едуардович у рідному місті давав безкоштовні заняття бідним учням у народній консерваторії, й ця благодійність тепер врятувала йому життя. Та родинні підприємства й будинок були націоналізовані. Тож Борткевичі в 1920 р. назавжди покидають рідне місто й живуть спочатку в Стамбулі, а далі у Відні.
Сергій Едуардович Борткевич закінчив свій земний шлях 25 жовтня 1952 р. Він є автором більш як семи десятків музичних творів у різних жанрах, його музику знають і виконують у всьому світі. А пам’ять про видатного земляка у рідному місті береже родинний дім.
Інша музика на тому ж місці
За радянських часів будинок мав зовсім іншу славу, втім так само пов’язану з музикою: у пізній радянський час у напівпідвальний кав’ярні “Булка” збиралася музична тусівка, тут варили на піску смачну каву в турках, відвідувачі спілкувалися на музичні теми, поруч на вулиці грали на гітарі, пили вино. Вище Сумською був “Кулемет”, а далі “Протяг” (“Сквозняк”). Любителі задушевних розмов, міцних напоїв і співів під гітару переміщатися між цими локаціями. “Булка” була культовим місцем для прихильників певних субкультур. Мабуть і в архітектурних споруд є своя карма. Але часи змінилися, тут давно вже нема ані кав’ярні, ані любителів музики, як і взагалі немає якихось ознак життя. Відтак постає питання: чи надовго збережеться будинок?
Тривожне майбутнє
Влітку цього року харківська громадськість була заскочена сумною новиною: будинок Борткевичів хочуть знести, й на його місці збудувати торгово-офісний центр. Активісти забили на сполох. Звернення до місцевої влади дало свої результати. Департамент культури й туризму Харківської обласної державної адміністрації підготував документи, які дозволять визнати будівлю пам’яткою історії місцевого значення. Та розслаблятися рано, й ситуація потребує невсипного контролю з боку небайдужих харків’ян.
Переплетення доль, відблиск епох, подих минулого – все це можна знайти в історії невеликого будинку на розі вулиці Сумської і вулиці Скрипника. Маємо сподівання, що цей будинок буде збережено.
В епоху карантину людей, які не поспішають кудись у справах, а неквапом прогулюються вулицями міста, суттєво поменшало, пише kharkov-future.com.ua. Адже бажаючих замовити екскурсію чи поїхати у відпустку до міста помаранчевої зони не багато. Але в цю лиху годину не сплять забудовники, й завдяки їх шаленій активності ми, вийшовши з карантину, ризикуємо недорахуватися багатьох пам’яток минулого. Що будуть тоді показувати екскурсоводи? Одноманітні сірі висотки?
Розповімо про будівлю, яка незабаром може поповнити мартиролог втраченої архітектурної спадщини нашого міста.
Вулиця Гоголя – старовинна вулиця Харкова в самому його серці. Тут на невеликій відстані один від одного колись розташовувалися католицький собор, лютеранська кірха й вірменська церква. Поруч із храмами жили їх настоятелі. Не збереглася чудова споруда лютеранської кірхи, але вижив будиночок, де жив її пастор. Це чудовий взірець архітектури класицизму першої половини ХХ ст., у будинку є своя давня історія. Він був зведений у 1818 р. архітектором Євгеном Олексійовичем Васильєвим, учнем знаменитого італійця Джакомо Кваренгі. В другій половині позаминулого століття будинок стає власністю пастора євангелічно-лютеранської церкви. Одним з пасторів, який жив у цьому будинку, був Йоганн Розенштраух – неординарна особистість, у різні періоди життя він був купцем, актором, і, нарешті, став пастором. На цій посаді доклав значних зусиль для зведення лютеранської церкви в Харкові, добився виділення землі під лютеранський цвинтар, був талановитим проповідником, багато своїх грошей пожертвував на церкву й на підтримку бідних прихожан.
Окрім квартири панотця, тут же розташовувалася жіноча гімназія Вознесенського приходу. Пастора відвідували видатні люди лютеранської громади міста, харківський губернатор та діячі культури й мистецтва. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення, має охоронний номер.
Але нині над цією пам’яткою нависла небезпека. Новий власник вирішив надбудувати споруду, що спотворить її вигляд. Нині там проводяться активні будівельні роботи. Активісти вже зверталися до поліції й прокуратури. Департамент будівництва й архітектури обласної адміністрації обіцяв вжити заходів і провів бесіду з власником споруди. Як це вплине на подальшу долю будинку пастора, покаже час.
З нагоди дня міста, 23 серпня 2020 р., у сквері в круглій частині майдану Свободи в Харкові відкрили “сухий фонтан”, який презентував мер міста Геннадій Кернес. Дійство супроводжувалося виступами танцюристів і оркестру оперного театру. Імпреза видалася велелюдною, і в кращих харківських традиціях: переважна більшість присутніх була без масок, бодай якихось соціальних дистанцій не дотримувалися. Те, що вже з наступного дня Харків опиняється в “помаранчевій зоні”, схоже, нікого особливо не бентежило, адже тепер втомленим спекою харків’янам і щасливій дітлашні можна освіжитися під прохолодними струменями води, дарма, що літо добігає кінця, розповідає “kharkov-future.com.ua“.
Харківський сухий фонтан є найбільшим в Україні. Він складається з семи кілець зі 150 форсунками. Його діаметр 36 м. Світлодіодні лампи дозволяють досхочу гратися всіма барвами світла, варіантів підсвітки можна використовувати без ліку. Також можна буде коригувати висоту струменів і використовувати музичний супровід. Водограй виготовлено в Італії на замовлення саме для Харкова.
Колись на майдані Свободи, неподалік від місця, де нині розмістили фонтан, стояв монументальний Ілліч із простягнутою рукою. Згодом там хотіли встановити величезну стелу з янголом, але після обурень громадськості й судової тяганини від цієї ідеї відмовилися. Часи змінюються, й ідеологічне навантаження центральних майданів міста поступається зонам відпочинку й релаксу. Сквер реконструювали півтора року, спочатку його планували відкрити для публіки влітку 2019 р., та тоді цього не сталося.
До цієї ідилії додали трохи дьогтю громадські активісти з Харківського антикорупційного центру. На своїй фейсбук-сторінці вони підрахували в яку копійчину влетіло все це щастя. ХАЦ нагадав, що обладнання водограю обійшлося у 8,15 млн. гривень. Якщо до цього додати кошти, що пішли на приміщення, звідки тим фонтаном управляють та монтаж обладнання, сума становить 16,95 млн у вітчизняних грошах. А ще довкола поклали нову плитку з граніту, встановили, звісно, нові лавки й урни для сміття, ліхтарі, а також облаштували клумби й газони, тож загалом реконструкція скверу обійшлася в 138 млн. Але тепер у Харкова є фонтан-рекордсмен.
На день міста Харків отримав відреставрованим Селянський будинок на Павлівському майдані – пам’ятку архітектури в стилі український модерн початку ХХ ст. Тепер там буде Будинок нерухомості, розповідає “kharkov-future.com.ua“.
У тій споруді донедавна розташовувалося БТІ, а нині перебуватимуть кілька міських департаментів, що займаються відповідними питаннями. Спектр послуг, що пов’язані з документами по нерухомості, суттєво розшириться, їх тут можна буде отримати понад сотню. Окрім того, заклад оснащений сучасною технікою, численними зручностями для відвідувачів, а також там передбачені ліфти для людей із особливими потребами. Цікаво, що більш як сто років тому ця будівля була зведена також у рамках тогочасних покращень, аби спростити відвідини губернського центру селянами Харківщини. Ініціативу щодо будівництва готелю для селян проявило Харківське земство. За його замовленням міський архітектор Борис Миколайович Корнієнко звів будівлю вишуканої архітектури з готелем та їдальнею. Прикрашав споруду, яка за своїм декором нагадувала український рушник, бюст Тараса Григоровича Шевченка. У той час відзначали п’ятдесяті роковини від дня смерті поета. На жаль, ім’я скульптора нині не відомо, на відміну від імені та спадщини архітектора. Борис Корнієнко спроєктував такі визначні пам’ятки, як старий ломбард, а нині історичний музей на майдані Конституції, старообрядницьку церкву (нині церкву євангельських християн-баптистів) на Ярославській вулиці, театр Муссурі (згодом театр музичної комедії) на Благовіщенській вулиці, численні житлові й торговельні будинки.
Час пощадив цю пам’ятку, але протягом ХХ ст. будинок втратив більшість декоративних елементів. Під час другої світової війни там містилися редакції кількох ЗМІ, що виходили в окупованому нацистами Харкові. Реставрація, протягом якої був відновлений втрачений декор, тривала кілька років, і от, нарешті, Селянський будинок явлений у всій своїй первісній красі.
Ні для кого не секрет, що в Харкові, та й в інших містах України дуже багато брендових товарів підробляють і знайти дійсно якісні речі дуже складно. Але при зростанні добробуту хочеться купувати справжні фірмові товари. І сьогодні для цього необов’язково мати знайомих або родичів за кордоном чи вирушати на шопінг самостійно.
Покупки в США онлайн
Харків’яни ж мають тепер можливість вибирати на доступних торгових майданчиках улюблені товари. Це може бути брендовий одяг, взуття, техніка, косметика, мобільні телефони та аксесуари, прикраси, навіть їжа і напої. А доставка покупок з америки здійснюється надійної фірмою USAinUA.
Вам достатньо для цього зареєструватися в особистому кабінеті, вибрати бажані товари, оплатити послугу і почекати від одного до чотирьох тижнів, в залежності від способу транспортування товару.
Переваги покупок за кордоном
У пошуку товару на закордонних торгових майданчиках є ряд істотних плюсів:
вам не потрібно ходити по магазинам, це все робиться в онлайн-режимі;
відкривається доступ до фірмових, брендовим, дійсно якісних товарів;
ви економите до 70% сімейного бюджету, оскільки не переплачуєте за покупки;
практично в кожному магазині, який ви відкриваєте, є ряд акційних і вигідних пропозицій, особливо в сезон знижок;
вам не доведеться оформляти різні митні декларації, так як це зроблять представники фірми доставки;
все замовлення страхуються і на нього компанія пропонує гарантію;
ви можете бути впевнені в якості товару, так як в Америці влада суворо стежить за виробництвом – від дрібниць для будинку до косметики і медичних препаратів.
Замовляючи послугу доставки товарів з США, ви можете отримати і інші додаткові послуги. Так, працівники компанії з радістю допоможуть вам вибрати найбільш підходящі покупки, якщо в чомусь сумніваєтеся. При необхідності можуть розділити одну посилку на кілька, щоб це виявилося вигідніше і економніше. Якщо товар вас не влаштовує, ви можете тим же способом його повернути.
При бажанні упевнитися, що замовлений товар знаходиться в робочому стані, співробітники доставки можуть зняти відео або фото звіт і продемонструвати всі нюанси роботи придбаної техніки. Також фірма відповідає за гарантію якісної та своєчасної доставки і захист від шахрайства.
Окремо діють тарифи і система послуг для оптових замовників. Це вигідно тим, хто бажає привозити до Харкова товари з-за кордону і пропонувати нашим співвітчизникам брендові і якісні товари за доступними цінами. А за допомогою спеціального додатку і особистого кабінету зручно відстежувати доставку в процесі її транспортування.
Будинки впізнаються по воротах. Таким чином, передні ворота разом із забором повинні бути чудово спроектовані, оскільки є головним входом для будь-якого гостя, що приходить у ваш будинок. Звичайно, дизайн цих конструкцій буде залежати від типу будинку, адже як для одноповерхових будівель, так і для великих приміщень існують свої обмеження. Та й вибір типу і матеріалу вражає: розпашні та гаражні, відкатні ворота з профнастилу або жалюзі, секційні та промислові, з металу і сайдингу…
Крім того, вхід будь-якого будинку або офісу в Харкові повинен бути надійним і безпечним. Крім привабливості, ви повинні подбати про те, щоб біля воріт була належна система блокування, щоб уникнути будь-якої шкоди від грабіжників. Проектуючи їх, потрібно досягти балансу, не ставлячи під загрозу ні безпеку, ні привабливість споруди. Сучасні металоконструкції передніх воріт від viking-metal.com.ua не тільки красиві, але і надійно захищають від злодіїв. Деякі також мають можливість включити охоронну сигналізацію в замки.
Чому варто звернути увагу на відкатні ворота?
Не всі будинки можуть дозволити собі розкіш встановити великі ворота в палацовому стилі. При обмеженому просторі потрібно як відповідати доступній області, так і дотримуватися стилю. В такому випадку відмінно підійдуть відкатні (розсувні) ворота, які, на відміну від звичайних, просто ковзають по рейках, не блокуючи дорогу. Вони досить прості в установці і експлуатації з мінімальним ручним втручанням. Навіть якщо у вас нерівна поверхня або крутий схил, відкатні ворота працюють безперебійно.
Отже, ми розібралися, що конструкція рухається по рейці, яка зазвичай фіксується на землі. На відміну від розпашних воріт, ці відкриваються в горизонтальному напрямку. Ви можете вибрати ручну конструкцію воріт або автоматизовані системи, які працюють на двигуні і передавачі.
Які бувають типи воріт?
Залежно від місця установки і доступного бюджету ви можете вибрати один з наступних трьох популярних варіантів воріт:
Гусеничні розсувні ворота: вони переміщаються по рейці за допомогою коліс або роликів, ідеально підходять для будинку і комерційних приміщень. Однак рейки мають високий знос і вимагають регулярного технічного обслуговування.
Консольні розсувні ворота: в разі перешкод на землі, де неможливо встановити нижні перила. Ворота працюють на двох комплектах роликів, які кріпляться до стіни.
Телескопічні розсувні ворота: вони ідеальні, якщо у вас обмежений простір, так як використовують компоненти, що рухаються з однаковою швидкістю.
Перед покупкою воріт для будинку рекомендуємо вам визначитися з довжиною і висотою потрібної конструкції для забезпечення кращого прилягання. Далі проаналізуйте свій бюджет, щоб дізнатися ліміт витрат, і шукайте варіанти воріт у цьому ціновому діапазоні. Також запам’ятайте, що завжди варто купувати якісний матеріал, нехай і дорогий. Не йдіть на компроміс з дешевими речами, адже завжди розумно витратити трохи більше, щоб отримати довговічність.
Уже після всіх обчислень, в залежності від ландшафту, виберіть один з вищезазначених типів воріт. Поряд з функціональністю, визначтеся з дизайном, який підвищить привабливість вашого екстер’єру і створить вражаючий зовнішній вигляд!
