Чохол є незамінною річчю, якщо ви хочете, щоб ваш телефон якомога довше мав презентабельний вигляд. Крім цього, різноманітність сьогоднішнього ринку дозволяє зробити із чохла справжній аксесуар. І йдеться не тільки про iPhone https://endorphone.com.ua/case-apple-iphone-13, – на будь-яку модель телефону можна підібрати оригінальний і красивий чохол.
Про сучасні чохли
Після появи перших мобільних телефонів, вітчизняний ринок почав виробництво чохлів. Спочатку для виготовлення захисних аксесуарів використовували пластик, текстиль та натуральну шкіру. Вони справлялися зі своїм основним завданням, але про красу мови не могло бути.
Що стосується сучасних телефонних чохлів, то їхній вигляд значно змінився. Їм властива витонченість, тонкість та надійність. Основні матеріали для їх виготовлення представлені пластиком та тонким силіконом.
Про переваги
Сьогоднішнім чохлам для телефонів властиві переваги у вигляді:
невеликої вартості (сучасний аксесуар може собі дозволити кожен);
надійного захисту (аксесуар захищає гаджет з боків та ззаду, а значить, надійніше захищає);
невеликої ваги (загалом, чохол важить близько десяти грам);
мінімальної товщини (завдяки тонкому девайсу чохол має стильний та привабливий вигляд);
хорошої гнучкості (чохол добре гнеться, а також щільно прилягає до смартфона);
стійкості до появи розтягування, тріщин та температурних перепадів (згинання, мороз та спека аксесуарам не страшні).
Різноманітність чохлів
Сьогодні на будь-яку модель телефону можна підібрати чохол.Адже він забезпечить ваш гаджет надійним захистом від будь-якого механічного пошкодження, пилу та вологи. У чохлах для телефонів Endorphone ви знайдете великий асортимент чохлів і точно підберете щось для себе.
Сайт Endоrphone пропонує великий вибір стильних аксесуарів, що мають яскравий дизайн.
Вам можуть запропонувати створити та нанести на чохол дизайнерське зображення на тему природи, музики, серіалів тощо.
Крім цього, можливий друк вашої фотографії або зображення з Інтернету.
Також кожному бажаючому на сайті доступний онлайн-конструктор, який допоможе вам створити власний дизайн.
Endorphone допоможе вам знайти той чохол, який точно виділятиме ваш телефон серед інших. Крім цього, купуючи чохол в Endоrphone, ви наділите себе унікальним аксесуаром, який підкреслить вашу індивідуальність та стиль.
Надзвичайна пам’ятка садово-паркової архітектури, схожа на амфітеатр, знаходиться в 90 км від Харкова у с. Городнє. Співочі тераси здавна вражали не тільки своєю дугоподібною побудовою та унікальними зеленими насадженнями, а й дивовижним акустичним ефектом. Саме тут можна почути шепіт на відстані 60-ти метрів. Далі на kharkov-future.com.ua.
Як з’явилися Співочі тераси?
Відомими Співочі тераси стали завдяки Павлу Харитоненку, цукровому магнату з міста Суми. Наприкінці XIX ст. в 10-ти км від власного маєтку він вирішив побудувати унікальну інженерну споруду для вирощування екзотичних видів рослин, яку пізніше назвали “Співочі тераси”.
За легендою, цукрозаводчик разом зі своєю донькою Наталією прогулювався неподалік річки Мерли. Як тільки дівчина заспівала пісню, всі довкола почули неймовірну красу голосу, що пролунав аж на кілька десятків метрів. Це надихнуло Павла Харитоненка до побудови терас.
За іншою версією, цукровий магнат захотів вирощувати екзотичні теплолюбиві рослини. Однак тамтешні ґрунти не були для цього сприятливі. Тоді і вирішили побудувати 6 цегляних терас, що мали вигляд напівамфітеатру. Сама споруда орієнтувалась на південь. Це дозволило отримати найбільшу кількість сонячного світла. Під землею побудували мережу гідро-технічних комунікацій, коридори з мідними трубами для подачі та відведення води на глибині чотирьох метрів.
Досі залишається невідомим, який саме вигляд мала місцевість с. Городнє до будівництва терас Павлом Харитоненком.
З відомостей, які дійшли до нашого часу можна встановити, що землі Слобожанщини здавна населяли племена скіфів, городища яких і до сьогодні знаходять археологи. А в XI ст. на території с. Городнє проживали кочові торки, що прийшли до нас зі степів Туркменістану та Казахстану. Варто зазначити, що кочовики не займалися землеробством, чоловіки переважно були військовими найманцями, а жінки займалися домашніми справами та доглядом за дітьми. З часу заселення торками це місце отримало назву Торчинове городище. Можливо саме торки залишили по собі конструкції, що підштовхнули Харитоненка до будівництва Співочих терас.
Коли можна почути унікальне звучання голосу?
Констукція терас має дугоподібну форму, саме вона збирає не лише сонячне світло, а й усі звуки навколо. Така форма підсилює всі звуки у два рази.
Для того, щоб насолодитися дивовижним звучанням голосу, найкраще приходити рано вранці або ж пізнього вечора, тоді голос звучатиме найдзвінкіше та найголосніше. Увечері тераси звучать, вони заспівують мелодію, увібрану від природи за цілий день.
Зараз уже не можливо побачити екзотичні кущі та дерева на терасах. Кілька років тому всі зелені насадження викорчували. Кажуть, що раніше Харитоненко вирощував на терасах виноград, полуницю, лимони, інжир та фінікові дерева.
На жаль, не знайдено документальних підтверджень, які б засвідчили вирощування на цих землях тропічних рослин. Адже на фото початку XX ст. на терасах не видно насаджень рослин. Можливо й через те, що у 1917 році до влади прийшли більшовики, які взяли під свій контроль ці території. Відомо, що 1947 року тераси засадили фруктово-ягідними насадженнями. А в 50-х та 70-х різними цінними сортами яблунь.
У XXI ст. на території Співочих терасах почали проводити етнофестивалі, на яких виступали Богдан Ступка, Ніна Матвієнко, Група ВВ та ін.
Вперше на території України, в Харкові, а тоді в столиці УРСР, 16 листопада 1924 року, в ефір вийшла радіопрограма. В центрі міста з гучномовців, які знаходились на дахах будинків, рівно о 19-ій годині пролунало: “Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків! Усім, усім, усім!” Дикторів на той час ще не було, тому мовлення почав радіотехнік, який за звичкою зв’язківця чітко та гучно повторював найважливіші слова. Так, близько 70-ти харків’ян стали першими слухачами вітчизняного радіо.
Потім до народу звернулися керівники правлячої партії. А для того, щоб привернути увагу більшої кількості слухачів, пролунав концерт державного музичного квартету ім. Вільома. Цей струнний ансамбль виконував твори визначних композиторів – Баха, Бетховена, Чайковського. А на завершення прозвучав перший радіожурнал “Пролетар”. Всього ефір тривав менш як годину. Далі на kharkov-future.com.ua.
Причини появи першої радіостанції в Харкові
На початку XX ст. розпочалось активне будівництво радіостанцій на території сучасної України, а особливо в період Першої світової війни. Кращі фахівці готували технічну базу для радіо.
Після створення УРСР до Харкова переїхали керівні комуністичні установи: Рада народних комісарів, Центральний комітет Компартії та Всеукраїнський ЦВК. Радянська влада хотіла мати повний та налагоджений контроль над населенням, а якісного та швидкого зв’язку між Москвою та Харковом в той час ще було. Тому було наказано спорудити потужну радіостанцію. З 17 січня 1921 року вона передавала та приймала повідомлення. Перша радіостанція знаходилась в Центральному партійному клубі – зараз це будинок Харківської філармонії.
Спочатку радіо лунало з гучномовців підприємств, великих установ, а потім з усіх харківських площ та палаців культури. Станція та приймачі були любительськими, згодом радянська промисловість змогла налагодити серійний випуск радіоапаратури.
У 1928 році у Харкові з’явилася перша радіомережа, а також відбувся з’їзд радіотовариства “Товариство друзів радіо”, яке зараз діє як громадська організація.
Через рік у Харкові знаходилось близько 19 радіоприймачів, тоді як на всій території України було встановлено всього 40. Радянський союз відставав від країн Західної Європи у широкому впровадженні радіо для населення.
Чому харків’яни назвали радіо “брехунцем”?
За радянських часів радіо в народі називали “брехунець”. Воно і не дивно, адже більшу частину ефірів займали довгі лекції з політагітації та політосвіти, сухі доповіді, монотонні звіти та повідомлення зі з’їздів нарад і рад. Українське мовлення було строго обмежене за змістом і часом.
У роки “Великого терору”, масових сталінських політичних репресій 1937-1938 рр., на радіо розповідали про боротьбу з троцькістами (критиками пролетарської держави та ленінської концепції революції) та націоналістами. Повідомляли про політичні процеси, на яких до страти засуджували держаних і партійних діячів, а “ворогів народу” публічно засуджували.
У 1933 році голова Всесоюзного радіокомітету Фелікс Кон писав: “Українське мовлення ще не звільнилося цілком з-під тягаря відомчої нудьги, нудного безпредметного “накачування”, вульгарного спрощення і недооцінки значно важливіших політичних кампаній”.
Часто в ефірах можна було почути монотонні та нудні двогодинні лекції про полтавське доїння корів. Адже метою керівництва було зробити радянське радіомовлення могутньою силою в руках партії та уряду. А вона ґрунтується на засадах соціалістичного будівництва. В одній із промов журналу “Радіо” проголошувалось: “вся радіомовна робота має бути побудована так, щоб вона дійсно підносила творчий ентузіазм трудящої людності країни будованого соціалізму, спрямовувала її волю на краще виконання всіх завдань партії та уряду в добу побудови безкласового суспільства”.
Комуністичне керівництво намагалось контролювати та знищувати всі прояви індивідуалізму українців : “Траплялися серйозні політичні помилки. Іноді лекція наводить дуже цікаві наукові дані, а в цілому вона – політично шкідлива, бо її так побудовано. Класовий ворог вважає, що радіомовлення – галузь, куди найлегше пролізти, бо тут не залишається видрукованих наслідків, а проходить лише мовлення. Тому ми повинні загострити нашу класову пильність”.
Музика та творчість на хвилі радіо
Крім суто політичної тематики, час від часу в радіоефірах лунали музичні та літературні програми. Звучали концерти Державного українського хору ім. Леонтовича, Академічного хору ім. П. Майбороди, народні пісні та опера. Ведучий програми оголошував номери, а також коротко коментував наступні виконання.
У 30-х роках ХХ ст. відомі актори та письменники, такі як Павло Тичина, Олександр Копиленко, читали твори красивими поставленими голосами. На радіо проводилися конкурси на найкращий радіотвір. У 1929 році був створений симфонічний оркестр, твори якого лунали навіть під час Великої Вітчизняної війни.
Перенесення українського радіо до Києва
З часом потужні радіостанції почали з’являтися в інших великих містах УРСР: Одесі, Донецьку, Дніпрі (тоді – Дніпропетровську). А в 1934 році разом із перенесенням столиці УРСР, з Харкова до Києва переїхало і радіо. Тепер вище радянське керівництво та Всеукраїнський комітет радіофікації та радіомовлення при Раднаркомі УРСР правили з будівель на Хрещатику. На честь переїзду вищих державних та партійних установ 24 червня 1934 року, відбувся військовий парад трудящих, який транслювали на радіо.
Чергові злочини радянської влади
Споруди радіокомітету та “Столичний радіотеатр”, побудованого в 1929 році, звідки у передвоєнні роки велися концерти всесвітньовідомих виконавців, солістів, хорових та музичних колективів, зараз, на жаль, немає можливості відвідати. В 1941 році вони були підірвані разом із будівлями Києво-Печерської лаври, Успенського собору, а також більшості будівель на Хрещатику. Зробили це радянські війська під час відступу за завчасно спланованою операцією НКВС. Ще з перших днів німецько-радянської війни до підвалів житлових, адміністративних будівель та до історичних пам’яток заносили тонни вибухівок. Внаслідок вибухів і пожеж було знищено 324 будинки.
У 1941 році українське радіо знову перенесли до Харкова. Перші місяці Великої Вітчизняної війни радіопередачі виконували стратегічне завдання. Радянська авіація далекої дії здійснювала нічні нальоти на фашистські тили, а радіо слугувало орієнтиром для льотчиків. Диктори вели передачі при будь-яких умовах. Вони не залишали свій пост біля мікрофона навіть під час ворожих бомбардувань. Однак за день до німецької окупації Харкова, було вирішено основну частину працівників радіо евакуювати до інших міст у східному напрямку. Звідти велися регулярні програми українською мовою. У 1945 році наша рідна мова могла звучати в ефірах 10 годин на добу.
Тепер, на пам’ять про появу радіо на теренах сучасної України, щороку з 16 листопада з 1994 року відзначається професійне свято “День працівників радіо, телебачення та зв’язку” .
До початку повномасштабної війни з росією багато хто користувався сервісом Tilda, на якому можна легко розгорнути і лендінг, і візитівку, і магазин. Але тепер актуально забрати свої дані з цієї платформи, і не лише тому, що ми принципово не хочемо співпрацювати з росіянами. Крім цієї причини варто згадати і про санкції від світу (зокрема цифрові), через які складно бути впевненим у надійності російських платформ.
У цій статті спеціалісти українського хостингу Cityhost.ua розповідають, як забрати файли сайту із сервісу Tilda та розгорнути їх на вітчизняному хостингу.
Як скачати файли сайту з платформи Tilda
Один важливий момент — забрати сайт ви можете тільки в тому разі, якщо у вас тариф Business. Якщо сайт розроблявся на безкоштовному або Personal, зробити це буде набагато важче.
Як скачати сайт з платної версії Tilda
Ми створили для прикладу умовний сайт під назвою «Слава Україні!», який і будемо перевозити на нову платформу.
Знайдіть у своєму акаунті Tilda розділ «Мои сайты», натисніть на кнопку «Редактировать сайт», після чого — «Настройки сайта».
У лівій панелі ви побачите серед інших вкладку «Експорт» — завдяки їй можна закачати сайт у вигляді zip-архіву. Якщо ви переносите сайт на новий домен — вкажіть його назву, коли система видасть відповідний запит. Якщо ж у вас уже був домен, і ви плануєте залишатися на ньому, не потрібно вносити змін.
У скачаному архіві буде HTML-верстка з усім її вмістом — текстами, картинками, стилями, сценаріями JS. Але більше нічого ви не отримаєте. Всі інструменти e-commerce, кабінет користувача, форми зворотнього зв’язку, каталог і корзина для товарів, SSL-сертифікат — це все працює тільки для підписників сервісу. Також ви втратите офіційний шрифт компанії.
Якщо у вас був звичайний лендінг чи портфоліо — особливих проблем не виникне. Ви просто розгорнете його на новому хостингу і сайт функціонуватиме собі далі.
Але в разі, коли на Tilda був інтернет-магазин, доведеться «добивати» відсутні функції за допомогою зовнішніх сервісів для електронної комерції. Більшу частину функцій допоможуть реалізувати CRM для інтернет-магазинів. Можна також здійснити окремі налаштування для кожної потреби, якщо не бажаєте купувати CRM:
Додати платіжні віджети;
Скористатися послугами сервісів для онлайн-чатів — вони теж часто надають форми зворотнього зв’язку, чат-боти та попапи;
Можна залучити елементи інтернет-магазинів, які на деяких платформах функціонують окремо від основного конструктора (наприклад, на Shopify є план, який дозволяє «прикрутити» товари до вже існуючого сайту або навіть до сторінки в соцмережі).
Ще раз наголосимо, що обираючи сторонні сервіси для комерційних потреб, варто звертати увагу на країну їхнього походження, щоб не проміняти, як то кажуть, «шило на мило».
Ми розповімо покроково, як завантажити сайт на хостинг від Cityhost.ua. Для інших провайдерів процедура може відрізнятися в деяких деталях, але основний сенс залишається незмінним. Ми зробимо всього чотири кроки:
Завантажимо архів на хостинг;
Розпакуємо його;
Перемістимо всі файли в кореневу директорію;
Видалимо зайві папки.
В першу чергу потрібно зайти у файловий менеджер вашого хостингу. В акаунті Cityhost потрібно буде клікнути по вкладці «Хостинг» та натиснути на кнопку «Керування» навпроти назви домену чи піддомену.
Вона приведе вас до списку можливостей, серед яких — «Відкрити у файловому менеджері».
Шляхи можуть бути різні, але головне — потрапити до файлового менеджера. У більшості провайдерів коренева тека сайту називається public_html або www. В ній і будемо працювати. В папці не має бути ніяких файлів.
У Cityhost на новому сайті лежить привітальний банер у вигляді файлу index.php, його можна спокійно видалити.
Завантажуємо з комп’ютера наш архів за допомогою кнопки «Завантажити». Після цього шукаємо опцію «Розпакувати архів» чи «Отримати архів». Щоб зробити це, потрібно буде відмітити zip-файл чекбоксом.
З’явиться ще одна папка — це вже сам розпакований сайт. Потрібно зайти всередину, скопіювати всі файли та перемістити їх у кореневу директорію так, щоб у ній обов’язково з’явився .htaccess.
Тепер потрібно видалити дві зайві папки, які вже зробили свою справу — це архів та папка сайту, з якої ми забрали всі файли. Відкриваємо домен, перевіряємо — працює.
Як забрати файли сайту з безкоштовної версії Tilda
Скоріше за все, ви зможете забрати тільки деякий контент — тексти і картинки. І то не в тій якості, на яку хотілося би розраховувати. Тому при розміщенні сайту на подібних конструкторах (це стосується всіх сервісів взагалі) рекомендуємо зберігати окремо весь контент на незалежних носіях.
Щоб піти з Tilda в цьому випадку, доведеться просто створювати новий сайт або на іншому сервісі, або на CMS, або замовляти рукописну версію. Які плюси і мінуси кожного із видів розміщення?
Український або західний сервіс, подібний до Tilda
Ви можете швидко створити новий сайт, залити в шаблон вже наявний матеріал і одразу почати працювати. Але тут є такі ж мінуси, як і на Tilda, серед яких основний — тотальна залежність від функцій платформи. Та все ж цей варіант найпростіший і найбільше підходить для непрофесіоналів.
CMS
Є багато зручних систем управління контентом, таких як WordPress чи Drupal. Перевага їх використання — у цілковитій незалежності. Скачуючи шаблон, ви стаєте його повноцінним власником, можете змінювати код і повністю переробляти під себе. З недоліків — ці системи складніші, в них треба розбиратися або наймати розробника. Працювати на CMS — дуже недорогий спосіб мати сайт, якщо ви будете займатися цим самостійно. Отримання шаблону зазвичай безкоштовне, потрібно лише заплатити за домен, хостинг і деякі плагіни.
Рукописний сайт
Цей спосіб використовують найрідше, бо він найдорожчий. Ви отримаєте уніфіковану послугу, створену спеціально під ваш бізнес. Це буде тільки ваш сайт, але для редагування та адміністрування доведеться винаймати спеціаліста. Та й сама розробка коштує недешево.
Незалежно від того, чи був у вас сайт на платній чи безкоштовній версії Tilda, доведеться витратити певний час на переїзд та організацію веб-ресурсу на новій базі. Але в будь-якому разі це буде краще, ніж використання сервісу країни-агресора, який до того ж може бути заблокований в Україні в будь-який момент.
Герби міст втілюють у собі національну єдність, спільність історії, традицій, згуртованість, міцність народу.
Герб Харкова змінювали шість разів. Перший герб був затверджений у XVII ст. із часу заснуванням міста. Далі на kharkov-future.com.ua.
Як історія Харкова пов’язана із зображенням на гербі?
Герб Харкова має форму картуша, що з італійської перекладається як згорток. На жовтому фоні можна побачити натягнуті чорний лук зі стрілою. Це войовничі символи, що означають цілеспрямованість, мужність, швидкість. Жовтому кольору здавна надавали значення багатства, поваги, верховенства та влади. Зображення на гербі тісно пов’язане з історією міста.
Харків був створений як містом-фортецею. Землі, на яких постало могутнє місто, називалися Диким поле. Цю територію населяли переважно вільні козаки-переселенці, необмежені у своїх правах. Козаки будували там свою автономію, тому для оборони будували навколо будинків фортифікаційні споруди: частоколи, остроги. Вони були вправними у військовій справі, тому вміли захищати свою землю від ворожих набігів монголів, татар. Згодом на теритрії міста почали селитися торговці та ремісники. Поступово Харків стає розвиненим промисловим і ремісничим центром.
У 1780 році за указом Катерини ІІ разом було утворено Харківське намісництво і разом із тим затверджено новий герб Харкова.
На гербі ми бачимо ніби проведені дві діагоналі, на одній з них зображений золотим кольором кадуцей – жезл зі срібними крилами, що оповитий зміями. На іншій – ріг достатку з квітами. Кадуцей є атрибутом грецького і римського бога Гермеса (Меркурія) – покровителя угод, головною функцією якого була оборона торговців і забезпечення миру. Ріг достатку означачає велике розмаїття, багатство.
Кадуцей і ріг достатку зображені на зеленому фоні, цей колір уособлює в собі життя, надію, достаток і свободу. Сам герб – чотирикутний і зображений із загостренням донизу, має форму традиційного французького щита .
Як русифікація спричинила зміни у геральдиці
У XIX століття набув широкого пошерення процес русифікацї. Знищувалась національна ідентичність, автономія, культура. Козацтво розформували, а вільних селян перетворили на кріпаків.
За імператорським наказом було прийнято рішення затвердити новий герба. Тому з 1878 до 1887 року центральне місце герба Харкова займала чорна відірвана кінська голова з червоними очима та язиком, а також зірка та імперторська корона.
Зображення коня на гербі пояснували тим, що на території Харківської губернії набула поширення робота з покращенням кінських порів, і відповідно в маєтках часто відкривали кіінські заводи.
Населення міста було невдоволене такими геральдичними змінами. Силами Харківського дворянства було повернуто попередній герб, проте над рогом достатку і кадуцеєм все ж зобразили імператорську корону.
Цей герб був символом міста до приходу радянської влади у 1919 році. В епоху індустріалізації на гербі зображали шестерню, вона символізувала промисловість. Так як Харків вважався містом науки, де вперше було розчеплене атомне ядро, на гербі навколо золотого колосу вирішили зобразити електрони.
Після здобуття Україною незалежності, у 1995 році Харківською міською радою було затверджено герб, який і до сьогодні є символом міста. Тогочасна влада вирішила повернути зображення герба з кадуцеєм і рогом достатку XIX ст. з метою збереження геральдичної спадкоємності та історії.
На відстані 70 км від Харкова знаходиться неймовірний Шарівський замок XIX ст., побудований у неоготичному стилі. Його називають не тільки перлиною селища Шарівки, а й “Цукровим” замком, так як з третім власником маєтку, званим королем, пов’язана дуже цікава історія. Проте зараз слід почати спочатку. Далі на kharkov-future.com.ua.
Історія появи маєтку надзвичайної краси
Першими власниками маєтку були поміщики Ольховські, котрі у 1836 році біля річки Мерчик започаткували процес будівництва замку, наслідуючи тенденції західноєвропейської архітектури. Разом із тим, навколо споруди облаштовували затишний сад. Але з часом, кажуть, Ольховський зовсім занедбав свої володіння.
За легендою, у 1860 році Ольховський програв маєток у карти братам Гебенштрейнерам з Німеччини. Нові власники дещо реконструювали замок і побудували теплиці, а також нові ворота. Один з братів захоплювався ботанікою, він звідусіль звозив рідкісні саджанці дерев, кущів. Так на території замку з’явився незвичайний сад з екзотичними рослинами.
Чому замок у Шарівці назвали “цукровим”?
У 1881 році садибу за 250 тис. рублів придбав цукровиробник Леопольд Кенінг – німець за походженням, який був одним з найбагатших підприємців того часу. У перекладі “Кенінг” означає король, а й справді – він був справжнім “цукровим” королем. Відповідно до даних 1905 року, заводи Кенінга виробляли 6% рафінаду Російської імперії, він увійшов до двадцяти найбагатших підприємців, а його доходи оцінювалися у 27 млн рублів.
Кенінг мав витончений смак, у дитинстві мріяв стати архітектором, проте через відсутність коштів йому так і не вдалося закінчити навчання в університеті Англії.
Саме Леопольд Кенінг доклав надзвичайно багато зусиль для створення довершеної краси маєтку, за його ініціативою замок було прикрашено багатьма декоративним елементами. Біля входу до білосніжного замку були побудовані вишукані восьмигранні вежі зі шпилями, були споруджені ставки, фонтани, посаджені липові алеї. Висадили близько 150 видів декоративних дерев. Відтоді і почали називати замок у Шарівці “цукровим”.
Назву “цукровий” Шарівський замок отримав ще й через одну романичну історію. Леопольд Кенінг дуже любив свою дружину, якось улітку жінка забажала покататися на санях. За легендою, дружина важко хворіла і чоловіку хотілося робити все для того, щоб вона мала хороший настрій та була задоволена життям. Тоді Кенінг наказав привезти до маєтку 2 тонни цукру і спорудити з них гірку. Прокинувшись, жінка нестялилась від радощів.
У 1912 році Кенінг завершив роботу над будівництвом замку та облаштуванням саду. Вже в 1917 році маєток націоналізували, пізніше – у 1925 році радянська влада перетворила його на санаторій для хворих на туберкульоз. У палацових баштах влаштували туалети, кімнати перетворили на палати для хворих, перефарбувавши стіни в однотонні та білі та блакитні кольори. Елементи декору та дорогоцінні меблі вивезли. Аж до 2008 року вишуканий замок XIX ст. виконував призначення санаторію. Відтоді замок ретельно продезінфікували та впровадили роботи по реконструкції. Тепер кожен мандрівник може побачити чарівну Шарівську перлину.
З прийняттям парламентом Британії у 1804 році закону про залізницю, розпочалось будівництво рейкових вагонів на півдні Уельсу. Вагони були запряжені кіньми і призначались виключно для перевезення корисних копалин. А у 1807 році вони були переобладнані для пасажирських перевезень. Ці події слугували появі першого міського пасажирського трамваю (конки). Поступово новий транспорт став поширювалися у країнах Західної Європи та Північної Америки.
З 1871 року до місцевої влади Харкова почали надходити звернення з проектами будівництва конки. У результаті, у 1881 році Харківська міська дума уклала договір концесії з французами Бонне і Отлє. Відповідно до договору Бельгійське товариство зобов’язувалось побудувати кінно-залізничну міську дорогу довжиною в 17, 5 км з терміном експлуатації 42 роки. Відразу ж визначили плату за проїзд – 5 копійок з пасажира, у разі пересадки на іншу лінію, слід було доплатити ще 2 копійки. Далі на kharkov-future.com.ua.
Який вигляд мали кінні трамваї?
Екіпаж конки складався з невеликої покритої платформи на колесах, що пересувалася по рельсах. Тонкий дах захищав від вітру та сонячних променів. В холодні місяці року конструкцію утеплювали, встановлювали стіни з вікнами. Для того, щоб пасажири могли піднятися до вагону, встановили підніжки. У невеликих вагонах розміщувалося всього 20-25 осіб.
До рухомого складу конки спочатку входило 36 вагонів, а на початку XIX ст. уже вдвічі більше. У 1906 році конка мала 60 відкритих – літніх вагонів і 38 закритих – зимових. Більше 650 коней забезпечували рух такої кількості вагонів. Обслуговування конки складалося з 300 осіб – кучерів, їхніх помічників, кондукторів, прибиральників доріг, столярів та контролерів.
Умови проїзду в конці
Кінні трамваї зазвичай рухались зі швидкістю 6 км за годину, для забезпеченням безпеки громадян встановлювалось обмеження у швидкості – не більше 10 км за годину.
Відповідно до “Обов’язкового указу про утримання кінної залізничної дороги в м. Харкові”, який був опублікований у 1893 році, трамваї повинні були зупинятися за вимогою кожного пасажира на будь-якій ділянці прокладеного транспортного шляху. Проте згодом Міською управою були визначені конкретні місця для зупинок. З часом на деяких зупинках встановили покриті павільйони, які були обладнані годинниками і розкладом руху вагонів.
Зазвичай цей міський транспорт працював 14-15 годин на добру: з 7 ранку до 11 вечора влітку, з 7 ранку до 10 вечора взимку. Встановлювались обмеження на проїзд для пасажирів таких категорій: осіб в нетверезому стані, в’язнів та осіб, які через неохайний одяг або неприємний запах могли бути неприємними пасажирам – трубочисти, малярі і тд.
Студенти забезпечувались пільговим проїздом у кінних трамваях, видавали спеціальні студентські квитки, що розраховувались на 100 поїздок. Вони коштували 3 рублі 50 копійок. Деякий час для службовців Міської управи та Міської електричної станції видавали безкоштовні білети.
З перших днів кінні трамваї користувалися неабиякою популярністю. Лише за два роки свого існування у місті конка перевезла більше 2 млн пасажирів, якими за проїзд загалом було сплачено 108, 5 тисяч рублів.
Конка функціонувала у Харкові до 1920 році, так як на її зміну прийшли модернізовані електричні трамваї.
Сучасні вимикачі – це не тільки функціональні прилади, але це також елемент дизайну. Варіанти виконання виробів, наприклад, в одному з найкращих інтернет-магазинів https://www.brille.ua/ua/vidy-vyklyuchateley/, приємно порадують мешканців Харкова. Які види вимикачів? Що вибрати в будинок чи квартиру? Як встановити пристрій? Про все це варто дізнатися більше.
Вибір найкращих вимикачів
Переїжджаючи на нову квартиру, роблячи ремонт, займаючись облаштуванням, незмінно виникає питання, які розетки та вимикачі вибрати. Ось кілька основних рекомендацій, які допоможуть визначитись:
який тип та кількість електроприладів, на яку напругу розрахований той чи інший виріб;
важливо визначитися із видом монтажу. Виділяють варіант зовнішніх чи внутрішніх робіт. Докладніше про це можна дізнатися на сайті https://www.brille.ua/montazh-rozetok/;
умови експлуатації, розділяють прилади для сухих та вологих приміщень. Відмінність полягає у ступені захисту IP.
Якщо вам необхідно підібрати датчики руху, наприклад, або інші елементи, краще проконсультуватися з фахівцем. Замовляючи прилади в «Брілле» клієнти мають таку можливість.
Покрокова інструкція щодо встановлення розеток
Перед початком робіт, важливо обміркувати правильне та раціональне розміщення електророзеток, вимикачів. Ретельна підготовка допоможе уникнути складнощів у майбутньому, заощадить зусилля, гроші та нерви.
Підготовка, необхідно взяти потрібні для роботи інструменти та матеріали.
Перевірка дротів. Перед початком робіт важливо переконатися в тому, що контакти знеструмлені.
Зняття старої розетки та встановлення монтажної коробки, зачистка дротів.
Підключення розетки, закріплення механізму, встановлення кришки.
Увімкнення електрики та перевірка розетки.
Де купити якісні вимикачі та розетки для дому?
Мешканці Харкова можуть замовити все необхідне для будинку, квартири у мережі магазинів «Брілле». Електромонтажне обладнання, а також люстри, вуличні світильники, бра, настільні лампи та багато іншого представлено тут. Варто додати, що мережа «Brille offline» складається з 30 магазинів по всій Україні, а також має інтернет-магазин. Вся інформація, асортимент розділені на категорії, а для замовлення потрібно лише кілька хвилин.
Тиха красива харківська вулиця Культури має давню та трохи моторошну історію. Чи знали ви, що ще не так давно вона носила назву “Красных писателей” і саме на ній у кінці 1920 років було встановлено будинок, де оселилися письменники – світ української літературної інтелігенції? Далі на kharkov-future.com.ua.
Двері кожної квартири – закрита книга розстріляної душі
Звичайний радянський кооперативний будинок у стилі конструктивізму на вулиці Культури поряд з центром сучасного міста Харкова. Звичайна перехожа людина може навіть не звернути на нього особливої уваги. Проте, стіни цього будинку зберігають сліди натхнення, творчості та любові, які були розчавлені підступною машиною сталінського режиму. Кожні двері цих 66 квартир – закритті та загадкові історії митців, які відкрили душі світу своєю творчістю, але підступний радянський світ розцінював це по іншому.
20-ті роки ХХ століття увесь культурний цвіт Харкова, письменники, режисери, актори та художники поневіряються по закутках найманих квартир. За для створення сприятливих умов для розвитку молодих талантів Остап Вишня разом з іншими представниками молодої інтелігенції ініціює створення проєкту спеціального кооперативного будинку для діячів культури. Провідний інженер Харкова Митрофан Дашкевич розробляє спеціальний проєкт – будинок у формі літери “С”: 5 під’їздів, 66 квартир, тераси на верхніх поверхах – до цього часу нездійсненна мрія для багатьох.
У вересні 1927 року будівництво взяло свій початок, проте згодом трохи затягнулося через нестачу фінансування. Заради завершення втілення загальної мети Остап Вишня звертався особисто до Йосипа Сталіна, щоб він погодив продовження фінансування. І ось довгоочікуване заселення до такого жаданого будинку 1930 року. Відчинені двері до раю творчості, за якими причаїлися тіні репресій.
З перших днів проживання митців у будинку за ними почався жорстокий нагляд відповідних структур. Це був оазис для творчих людей, що правда, місцями думки деяких відрізнялися від офіційної ідеології, що лякало владу. Тим паче, значна кількість діячів були вихідцями з Центральної ради та розбудовувачами УНР. Згодом, після декількох місяців невпинної та натхненної творчості жорстка тоталітарна машина почала працювати та косити цвіт української творчості та культури. Дуже скоро, від арешту Ялового у 1933 році, в народі Дім “Слово” почали називали не інакше як “Крематорій”.
Дім “Слово” – тіні в сьогодення
Дім “Слово” посідає особливе місце у сьогоднішній політиці пам’яті міста та країни загалом як філіал сталінських репресій, чорна колиска знищеної генерації нової української культурної інтелігенції. Фасад будинку оповитий меморіальними дошками, які вшановують пам’ять знищенних діячів культури епохи Розстріляного відродження. Особливе місце серед репресованих посідає Микола Хвильовий, чиє самогубство стало яскравим прикладом підступності радянського режиму – людина, що сліпо вірила та сповідувала ідеї комунізму, стала жертвою уряду, який пропагував цю нову релігію ХХ сторіччя.
Мешканці будинку сьогодні дуже часто згадують наявність усіляких примар у тій чи іншій квартирі, яка належала тому чи іншому літературному діячу. Знаходячись між поверхами будинку відчуваєш на собі цю атмосферу та погляд – погляд розстріляних надій, сподівань та натхнення, яке було закатоване у сірих камерах вбивчого режиму.
Сучасному гравцю важко обрати гральну платформу, все через їх різноманіття, іноді навіть перенасичення. Що ж обрати? Краще віддавати перевагу перевіреним брендам, котрі працюють на таких засадах, як надійність, чесність та безпека. Саме таким є бренд 777. В колекції зібрані кращі ігрові автомати Вулкан на сайті ресурсу, вони відрізняються сюжетами, якісною графікою та бонусами, можливостями.
Реєстрація в декілька кліків в Вулкан 777
Наповнення клубу, ігрові автомати Вулкан варті того, щоб оцінити їх не тільки в демо-режимі, але й в грі на гроші. В чому різниця? В виграші, котрий в першому випадку автоматично анулюється, а в другому — перераховується на ваш рахунок.
Для реєстрації достатньо:
перейти на офіційний сайт клубу та натиснути «Реєстрація»;
Ще один варіант, як можна почати гру — авторизуватися за допомогою акаунту в соціальних мережах. Ніяких проблем на жодному етапі не виникне. У разі необхідності завжди можна звернутися за допомогою до спеціалістів цілодобової служби підтримки.
Програма лояльності та статуси в Вулкан 777
Всі зареєстровані члени клубу мають змогу підвищити свої шанси на успіх, використовуючи під час гри програму лояльності. Так багато користувачі про неї чують, але що вона означає та які можливості відкриває? Варто дізнатися більше про це.
1 бал досвіду гравець отримує за 55 гривень депозиту, тобто поступово можна підніматися по мірі активності по сходинках статусів. Купуючи фріспіни, інші інструменти, гравець підвищує тим самим свої шанси на виграш.
Отож, в Вулкан 777 є такі статуси гравців. Це «Новичок», «Любитель» (100 балів), «Знавець» (500 балів). Гравець накопичує і далі бали, досягаючи нової сходинки «Спеціаліст» (2500), на якій кількість привілеїв лише зростає, наприклад, кешбек 5% на добу, а подвоєння балів вже на більший час. Далі «Майстер» (12500 балів), «Експерт» (25000 балів).
Останнім взірцевим статусом є «Професіонал» (50000 балів). Гравці мріють отримати його отримати, адже кількість привілеїв вражає. Наприклад, кожного тижня член клубу Вулкан 777 може повертати 10% витрачених коштів, а також 25% від кожної суми поповнення.
Кількість заохочень лише стимулює гравців до нових та нових спроб та перемог. Адже перемога — така солодка та бажана, тим паче, що на кону реальні гроші.
