Понеділок, 26 Жовтня, 2026
Home Blog Page 25

Головні архітектурні проєкти архітектора Бекетова в Харкові

By
Natalya Avramenko
-
0

Під час прогулянок по вулицях, проспектах і площах сьогоднішнього Харкова неможливо не звернути увагу на його «кам’яні літописи» – архітектурні ансамблі, що сформували неповторний вигляд міста. Велика частина цих шедеврів була створена наприкінці дев’ятнадцятого-першій половині двадцятого століття видатним архітектором, академіком архітектури, одним із засновників Союзу архітекторів України Олексієм Миколайовичем Бекетовим. Далі на kharkov-future.com.ua.

Саме О.М. Бекетову належить ключова роль у формуванні міського архітектурного середовища Харкова. За його проектами в місті було зведено близько 50 будівель, якими сьогодні ми можемо милуватися, гуляючи по його центральних вулицях і площах. Хоча ці споруди виконані в різних стилях, усіх їх об’єднує масштабність, монументальність і неповторна краса. Вони були і продовжують залишатися визначальними в характері забудови центральних ансамблів Харкова.

Середовище становлення великого харків’янина

Відомий сьогодні як геніальний архітектор, талановитий художник і будівельник, чудовий педагог О.Н. Бекетов є нащадком дворянського древнього роду. Він народився в Харкові 3 березня (19 лютого по старому стилю) 1862 року. Його батько – академік Микола Миколайович Бекетов – відомий як видатний учений, один з основоположників фізичної хімії. Дядько Олексія Миколайовича, Андрій Миколайович Бекетов (рідний брат батька), був академіком-ботаніком, ректором Санкт-Петербурзького університету. Дружина останнього – Єлизавета Бекетова – була відомою перекладачкою, а дочки Катерина і Марія, двоюрідні сестри О.М. Бекетова, – поетесами. Олексій Миколайович доводився дядьком поетові Олександрові Блоку, був у дружніх стосунках з геніальним хіміком Д.І. Менделєєвим.

З 1875 по 1882 роки О.М. Бекетов навчався в Харківському Першому реальному училищі, паралельно відвідуючи приватну школу малювання, творцем і викладачем якої була М.Д. Раєвська-Іванова. У Російській імперії вона була першою жінкою, офіційно визнаною художником. Наступним наставником Олексія став учень Карла Брюллова Дмитро Іванович Бесперчий. Вищу освіту О.М. Бекетов отримав у Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв, закінчивши в 1888 році архітектурний факультет.

Паралельно з навчанням в Академії Олексій працював – брав участь у створенні проекту будівлі архіву Державної ради, палацу Великого князя Михайла Михайловича і багатьох інших споруд. Після блискучого захисту дипломного проекту «Вокзал при морських купальнях на Чорному морі» Бекетова запрошували працювати в Петербурзі і Москві. Але він відмовився від усіх дуже принадних пропозицій і повернувся у свій рідний Харків.

От як свій вибір, ще знаходячись у Санкт-Петербурзі, пояснив сам архітектор: «Я стояв у казкових палаців і згадував вузькі провулочки рідного міста, тісні і брудні, забудовані глиняними будиночками вулиці. І мене нестримно потягнуло в Харків. Захотілося віддати йому всі мої здібності».

У своє рідне місто 26-річний Бекетов повернувся, повний сил, енергії і бажання зробити Харків затишним і красивим. У його задумах було створення ширяючих у просторі міста будівель, які б органічно вписувалися в існуючі вулиці і площі.

Щасливий початок

Повернення в Харків ознаменувалося для А.Н. Бекетова двома важливими подіями. По-перше, він був запрошений в якості викладача креслення і архітектурного проектування в Харківський технологічний інститут. Тут він читав лекції, був керівником курсових і дипломних робіт багатьох студентів з 1889 по 1935 роки. По-друге, 17 вересня того ж 1889 року він одружився з молодою художницею Ганною Олексіївною Алчевською. Її батько – О.К. Алчевський – відомий як великий промисловець і меценат. Мати Ганни – Х.Д. Алчевська – була педагогом, займалася просвітницькою і громадською діяльністю.

Комерційне училище – перший крок на шляху до визнання

31 жовтня 1888 року за ініціативою харківського купця Н.В. Орлова, члена Харківського купецького суспільства, було прийнято рішення створити в Харкові комерційне училище. Переможцем закритого архітектурного конкурсу на його проект, проведеного у 1889 році, став молодий архітектор-початківець Олексій Миколайович Бекетов.

Його блискучий проект відрізнявся зручним плануванням і раціональністю, строгою витонченістю деталей і класичними пропорціями. Комерційне училище – це перша будівля, зведена за проектом О. Бекетова в його рідному Харкові. Сьогодні воно є головним корпусом Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого: Харьков, улица Пушкинская, 77 - отзывы, адреса и телефоны

Проекти О. Бекетова інших просвітницьких і учбових закладів в Харкові

Цьому напряму роботи архітектор приділяв особливу увагу. Це пояснюється, по-перше, тим, що Харків початку ХХ століття став інтелектуальною столицею південної частини Російської імперії, що вимагало будівництва нових учбових закладів, бібліотек та інших споруджень цього напряму. По-друге, робота по поширенню освіти в сім’ї Бекетових завжди займала провідну роль. Тому недивно, що з проханням про створення проекту Громадської бібліотеки її правління звернулося саме до Олексія Миколайовича Бекетова.

Громадська бібліотека

Слід зазначити, що така вже існувала в Харкові ще з 1886 року. Але вона розміщувалася в найманому приміщенні. Значне збільшення фондів бібліотеки викликало необхідність побудувати окрему спеціалізовану будівлю.

Проектування бібліотеки не було чимось зовсім новим для О. Бекетова. З облаштуванням будівель такого призначення архітектор ознайомився, створюючи в 1894 році проектну роботу на звання академіка. Тема його проекту звучала таким чином: «Бібліотека на 1,5 млн. томів з галереєю великих людей і кабінетом нумізматики». Отримані знання в ході виконання цієї роботи О.М. Бекетов використав, створюючи проект Громадської бібліотеки в Харкові.

Від розробки проекту (усі проектні роботи були виконані Бекетовим безкоштовно) до відкриття бібліотеки в Петрівському провулку (сьогодні пер. Короленка) пройшло всього два роки – 1899-1901.

Завдяки особливому проектуванню читального залу він міг використовуватися для проведення різних заходів, оскільки мав прекрасну акустику. Його стіни пам’ятають виступи багатьох відомих письменників, поетів, композиторів. Ім’я В. Короленка бібліотека отримала в 1922 році. Цей рік знаменний для неї ще і тим, що з того часу в Харківську Громадську бібліотеку почали безкоштовно поставляти в обов’язковому порядку один екземпляр кожної книги, що видавалася в країні.

У 1930 році Громадська бібліотека в Харкові отримала статус наукової і державної. З того часу вона називається Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка.

Сьогодні це – найбільша бібліотека усієї східної частини України. За книгофондом вона поступається тільки Національній бібліотеці України імені В.И. Вернадського в Києві. До послуг користувачів – 12 читальних залів з 524-мя місцями. У період з 1930 по 1970 роки до основної будівлі бібліотеки було прибудовано декілька корпусів книгосховищ.

Харківська жіноча недільна школа

Авторству А.Н. Бекетова належить також проект будівлі Харківської жіночої недільної школи Х.Д, Алчевської в Мироносицькому провулку (нині вулиця Дружин Мироносиць). Сьогодні в цій споруді знаходиться Виставковий зал Харківського художнього музею.

Харківська медична спільнота

Дворец медицины. Фото начала ХХ века

Одним з найяскравіших представників неокласицизму в Харкові є будівля Харківської медичної спільноти, побудована за проектом О. Бекетова в 1911-1913 роках на вулиці Пушкінській. Масштабність будівлі була настільки вражаючою, що її відразу ж «охрестили» «Палацом медицини».

Сьогодні у будівлі Харківської медичної спільноти, що називається в народі «будинком з грифонами», розташований НДІ мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова.

Притулок для дворянських сиріт

На Пушкінській була зведена й інша будівля в стилі класицизму за проектом Бекетова – притулок для дворянських сиріт (1913-1915). Вона відрізняється монументальністю, суворістю форм, досконалістю пропорцій.

Сьогодні ця будівля є одним з учбових корпусів Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Притулок для престарілих дворян

У 1914-1916 роках поряд з притулком для дворянських сиріт був спроектований і побудований особняк, що став притулком для престарілих дворян. Сьогодні в цій будівлі знаходиться інститут ґрунтознавства і агрохімії.

Комерційний інститут

У ті ж роки (1914-1916) на вулиці Єпархіальній (перейменованій спочатку у вул. Артема, потім – в Алчевських) за проектом О.М. Бекетова була зведена будівля Комерційного інституту, витримана у стилі паладдинського відродження.

Учбовий корпус мав широкі мармурові сходи, облаштовані бронзовими світильниками, просторий хол. Він уміщав у себе: дві лекційні аудиторії (місткість кожної – 400 чоловік), приміщення для семінарів, цілий ряд малих аудиторій, лабораторії, учбові кабінети, наукову бібліотеку, найбільшу в Харкові актову залу. У проекті будівлі Бекетовим було передбачено оберігання фундаментів від вогкості, а самої будівлі – від пожеж.

У 1920 році Комерційний інститут був реорганізований в інститут народного господарства. Після війни тут розташовувався сільськогосподарський інститут, а з 1978 року – Національний технічний університет сільського господарства.

Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства им. Петра Василенко (ХНТУСХ) по адресу Алчевских, 44 – отзывы, фото, цены, телефон и адрес на Харьков Инфо

Вищі жіночі курси

У 1915 році на вулиці Мироносицькій завершилося будівництво ще одного учбового закладу, спроектованого О.М. Бекетовим, – Вищі жіночі курси. Будівля має 3,5 поверхи і була побудована в період з 1911 по 1913 роки.

Згодом у будівлі розташовувався інститут сільського господарства і лісівництва, пізніше вона стала одним з корпусів сільгоспінституту ім. В.В. Докучаєва. Сьогодні це один з корпусів Харківського державного технічного університету сільського господарства імені П.М. Василенка.

Храмова архітектура

Цей напрям в архітектурній діяльності О.М. Бекетова не особливо розвинений, хоча сам він був людиною глибоко віруючою. Проте, говорячи про його творчість, не можна не згадати про церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану в 1896-1912 роках за проектом Олексія Бекетова. Її ще називали Каплуновською церквою за місцем розташування (на розі вулиць Пушкінської і Каплуновської).

Новая Каплуновская церковь - Украина > Харьковская область > Харьков - ЭтоРетро.ru - старые фото городов

Просторове і стильове рішення церкви мало багато загальних рис з російськими храмами. Але, на відміну від них, бічні прибудови мали суцільне скління, яке свідчило про вплив готики. На жаль, церква Різдва Пресвятої Богородиці була розібрана в 30-ті роки минулого століття. Сьогодні на її місці стоїть житловий багатоповерховий будинок.

Банки О.М. Бекетова

Перлиною Харкова є його центр – майдан Конституції (колишня Миколаївська). Свій серйозний внесок в її забудову вніс Олексій Миколайович Бекетов, який спроектував існуючі і понині будівлі трьох колишніх банків.

Волзько-камський банк (майдан Конституції, 24)

Для будівництва Волзько-камського банку знадобилося три роки (1906-1908). Спроектовано будівлю було в стилі модерн.

До жовтневого перевороту 1917 року цей банк був одним з найбільших у Російській імперії. З 1968 року після перепланування у будівлі знаходиться Театр ляльок.

Торговий банк (майдан Конституції, 26)

Будівництво Торгового банку, спроектованого О. Бекетовим на замовлення його тестя мецената О. Алчевського, було завершене в 1899 році. Ця чотириповерхова будівля з унікальним декором в стилі неокласики має елементи західноєвропейського модерну.

За більш ніж вікову історію будівлі в ній встигли побувати різні установи. Зараз у колишньому Торговому банку знаходяться різного роду фінансово-комерційні організації.

Земельний банк (майдан Конституції, 28)

«Парад» колишніх банків на майдані Конституції, що є творіннями архітектора О.М. Бекетова, замикає будівля Земельного банку. Вона була побудована в 1896 році в стилі неоренесанс. Споруда має витончений декор і делікатну ліпнину, прикрашена чоловічими і жіночими барельєфами.

Скульптури левів біля входу у будівлю були встановлені вже у 2003 році. Сьогодні в колишньому Земельному банку розміщений Автотранспортний коледж.

Держбанк Харкова

Олексій Бекетов «доклав руку» до будівництва і ще одного банку – Державного банку Російської імперії по вулиці Сумській. У 1897-1900 роках було зведено двоповерхову будівлю в стилі флорентійського ренесансу за проектом архітектора Романа Голєніщева. Через 30 років до нього було надбудовано ще два поверхи вже за проектом О. Бекетова. Загальний стиль будівлі був збережений.

З 1991 року в приміщенні розташовується Харківське управління Нацбанку України.

Будівля Судових Встановлень

Окрім вулиці Пушкінської і майдану Конституції, ім’я О.М. Бекетова пов’язано також із Скобелівською площею (зараз це майдан Героїв Небесної Сотні). Тут у 1899-1902 роках за проектом архітектора було зведено будівлю Судових Встановлень. На той час це було найбільше адміністративне спорудження Харкова.

Ця будівля стала ще одним блискучим проектом О. Бекетова, за яке йому було присвоєно звання академіка. Сьогодні тут розташований Апеляційний суд Харківської області.

Бекетовські особняки

Найяскравіше О.М. Бекетов проявив себе як архітектор у проектуванні житлових будинків за замовленням громадських діячів і інтелігенції Харкова. Таких у місті налічується більше десятка. В основному вони зводилися в історичному центрі міста:

  • особняки Алчевських (1891-1893), Бекетових (1897) і І.Є. Ігнатіщєва (1912-1914) були побудовані в Мироносицькому провулку (нині вулиця Дружин Мироносиць);
  • особняки Д.О. Алчевського (1895-1896), П.В. Маркова (1899-1901), Ф.В. Писнячевського (1902-1903), Котова (1903) – на вулиці Садово-Куликовській (вул. Дарвіна);
  • особняки М.І. Сомова(1897-1899) і інженера О.І. Феніна (1908-1909) – на Максиміліанській вулиці (нині вулиця Ольминського);
  • особняки О.О. Юзефовича (1896) і Г.І. Рубінштейна (1896-1898) – на вулиці Сумській та інш.

У більшості приватних особняків сьогодні розташовуються різні установи. Наприклад, будинок Алчевських по вулиці Дружин Мироносиць, 13 нині використовується як Палац культури УВС Харківської області.

Особняк професора-біолога Д.О. Алчевского по вул. Дарвіна, 13 зараз є місцем розташування Британсько-українського коледжу.

Нинішній «Будинок лікаря» на вул. Ольминского, 11 – це особняк, що колись належав професорові-орнітологові М.М. Сомову.

У колишньому особняку І.Є. Ігнатіщєва по вулиці Дружин Мироносиць, 11 нині розташований Художній музей.

Власні будинки архітектора

Найвільніше майстер міг реалізувати своє уявлення про сучасне комфортне житло, створюючи будинки для особистого користування. Першим таким особняком стала будова в Мироносицькому провулку (вул. Дружин Мироносиць, 10), зведена в 1897 році. Вона була побудована в неогрецькому стилі, відрізнялася оригінальністю оформлення.

Сьогодні тут розташовується Харківський Будинок учених. Правда, за радянських часів лоджія з каріатидами була втрачена.

Будинок учених (Харків) — Вікіпедія

Ще один будинок для своєї сім’ї був побудований О. Бекетовим у стилі неокласицизму на Садово-Куликовській вулиці (вул. Дарвіна) у 1912 році. Внутрішній його простір був практично аналогічним особняку в Мироносицькому провулку, але оздоблення було строгішим.

Проекти Бекетова після 1917-го

Жовтневий переворот вніс свої корективи і в архітектуру. О.М. Бекетову, як і іншим представникам старої архітектурної школи, довелося освоювати нові художні прийоми, переходити на мову конструктивізму. Вірний своєму принципу, Олексій Миколайович Бекетов до кінця своїх днів не випускав з рук перо і логарифмічну лінійку.

Зокрема, у 1929 році він створив проект електротехнічного корпусу для технологічного інституту, а в 1932 році – аудиторного. З житлових споруд у Харкові можна назвати побудований у 1925-1936 роках на вулиці Конарєва (колишня Червоноармійська) будинок для службовців ПЗД.

Литерный дом — Харьков Манящий

У 1934-1938 на вулиці Фрунзе (нині Індустріальний проспект) був зведений житловий будинок «Індустріальний професор».

О.М. Бекетов пішов з життя 23 листопада 1941 року у віці 79 років. За великим рахунком, його шлях до визнання, як і усе життя, склався вдало і щасливо. Але за всіма успіхами стоїть напружена праця, вимогливість до себе, постійне прагнення до пізнання нового, до вдосконалення, любов до свого рідного міста.

Історія стадіону «Металіст» у Харкові

By
Natalya Avramenko
-
0

Багатофункціональний обласний спортивний комплекс – ОСК «Металіст» – розташований у Харкові на вулиці Плеханівській. Відстань від стадіону до аеропорту складає 7,5 км, до залізничного вокзалу «Харків-Пасажирський» – 5, а до автовокзалу – 1,2. Далі на kharkov-future.com.ua.

Сьогодні «Металіст» є центральним стадіоном міста, який використовується, в основному, для проведення футбольних матчів різного рівня.

Вболівальники з інших міст можуть зупинитися в готелі «Металіст» або «Глорія», що знаходяться на тій самій, що і стадіон, вулиці Плеханівській. Місткість «Металіста» – 40 003 глядача. У кроковій доступності від стадіону – станції метро «Спортивна» (чотири виходи) та «Метробудівників» (три виходи). Дістатися ОСК «Металіст» з інших частин Харкова можна також трамваєм або автобусом.

Історія створення головної спортивної арени Харкова

Історія нинішнього «Metalist Stadium» налічує майже сто років. Будівництво цього стадіону розпочалося у Харкові у 1925 році. Старт початку будівельних робіт зі зведення спортивної арени дав особисто Анастас Мікояном, який був на той час членом ЦК РКП(б). Створення проекту стадіону доручили переможцю конкурсу Зіновію Перміловському, харківському студенту-архітектору.

Місцем зведення об’єкта стала територія знесеного на той час Свято-Духового цвинтаря. Він будувався ударними темпами і був відкритий вже за рік, 12 вересня 1926 року.

На урочистому відкритті були присутні не лише глядачі та фізкультурники з України, а й делегації голландської молоді та англійських гірників. Буквально за кілька хвилин після завершення урочистої частини стадіон зайняли ті, для кого він і зводився, – спортсмени.

Першим був показ масових вільних вправ. За ним відбувся забіг на 60 і 100 метрів, на зміну якому прийшла естафета 4Х100. На ній харківські спортсмени встановили всеукраїнський рекорд. До уваги глядачів також було представлено змагання з перетягування каната, велогонка. Завершальним заходом спортивного свята, присвяченого відкриттю стадіону, став футбольний матч між командою ХПЗ (Харківський паровозобудівний завод), яка згодом стала називатися «Металіст», та збірною Дніпропетровська (нинішній Дніпро). Як і слід було очікувати, у матчі перемогла дружба – рахунок був 2:2.

Спочатку стадіон звався «Трактор». Він вирізнявся своєю універсальністю, оскільки призначався не лише для проведення матчів з футболу, а й для занять іншими видами спорту. На стадіоні було обладнано бігову доріжку, велотрек, майданчики для легкої атлетики та гандболу. Незважаючи на те, що всі заплановані роботи з облаштування спортивної арени ще не були закінчені, вона вже вважалася найкращою в Україні, позиціонувалася як справжній олімпійський комплекс, придатний для проведення Всеукраїнських та міжнародних футбольних матчів та змагань з інших видів спорту.

Ось неповний перелік серйозних спортивних подій на «Металісті» у 1927 році:

  • 26 травня – зустріч з футболу між збірною Харкова та командою із Саксонії;
  • 3, 10 та 11 липня – футбольні матчі між збірною робочих клубів Австрії та збірною металістів Харкова, збірною міста, збірною України відповідно;
  • 10 жовтня – товариська зустріч із футболу між збірною Харкова та збірною Робочої спортивної асоціації Англії.

Після остаточного введення в експлуатацію велотреку цього ж 1927 року на «Металісті» вперше було проведено Всеукраїнські змагання з велогонок. А наприкінці січня 1928 року на головній Харківській спортивній арені відбулася першість України зі швидкісного бігу на ковзанах. У лютому того ж року «Металіст» став місцем проведення ІІ Всеукраїнської Спартакіади.

У період подій, що описуються, стадіон мав лише одну (західну) трибуну місткістю 500 глядачів. Також функціонувала 450-метрова бігова доріжка та 500-метровий велотрек. Цей єдиний у Харкові на той момент трек для гонок на велосипедах був покритий асфальтом, мав пологі віражі.

Друге відкриття стадіону та його перша реконструкція

Буквально через рік після першого відкриття, у листопаді 1927 року, стадіон було урочисто відкрито вдруге. Це пов’язано з тим, що повністю завершилося будівництво Західної та Північної трибуни. Остання являла собою лавки, встановлені на насипному валу. До цього моменту Східна трибуна ще перебувала у зведенні, а будівництво Південної ще й не починалося. Точних відомостей про будівництво вхідного павільйону-ротонди та скульптури на ній немає.

Уже в 1933 році провели першу реконструкцію «Металіста». Було розширено Західну трибуну і добудовано Східну. Усередині останньої, розрахованої на п’ять тисяч місць, облаштували зал. Там можна було ознайомитись з новинками періодики на спортивну тематику. Поруч із цією залою розташовувалися роздягальні, приміщення для хокеїстів, кафе. Територія стадіону була озеленена, оздоблена скульптурними барельєфами, фігурами фізкультурників, вазами з квітами. Напередодні нападу Гітлера, у 1940 році, спортивна арена була перейменована на «Зеніт». Таку назву вона мала до 1947 року.

Стадіон під час війни, його післявоєнна реконструкція

Друга світова війна не оминула і «Металіст». Він був зруйнований, спортзал, що знаходився тут, підірваний. Вцілілі дерев’яні лави розібрали на дрова харків’яни, оскільки в місті не було ні тепла, ні світла, ні води. Спортивній арені було завдано збитків, оцінених у 4 мільйони рублів.

Післявоєнне відновлення та реконструкцію стадіону було проведено у 1947 році. Але до ремонту велотреку так руки й не дійшли. У цьому році спортивну арену знову перейменували. На цей раз стадіон почав називатися «Дзержинець».

Перші футбольні матчі в рамках чемпіонату СРСР було проведено у 1950 році.А через шість років, у 1956 році, стадіон став називатися «Авангард».

Завдяки реконструкції 1966-67 років кількість місць Західної трибуни збільшилась до 10 тисяч. Нинішню назву «Металіст» стадіон отримав у 1967 році.

Головна спортивна арена Харкова за останні 50 років

Чергова реконструкція сталася в 1970 році під керівництвом архітектора Ю. Табакова. Рекорд відвідуваності стадіону було встановлено 23 вересня 1980 року. Цього дня на матчі між командами «Металіст» та «Таврія», що проходив у рамках чемпіонату СРСР, були присутні 42 тисячі глядачів.

12 серпня 1992 року стадіон «Металіст» потрапив до Реєстру національно-культурної спадщини України. 4 жовтня 2007 року на головній спортивній арені Харкова проходив матч Кубка УЄФА між «Металістом» (Харків) та «Евертоном» (Англія). Гра такого рівня за всю історію незалежної України відбувалася на цьому стадіоні вперше.

У 2007 році почалася повна реконструкція «Металіста» з метою його підготовки до Чемпіонату Європи з футболу, що мав відбутися в 2012 році.

Східну трибуну було повністю перероблено наново, а Південну – реконструйовано. Замість старого навісу встановили новий, що повністю закриває весь стадіон. Для виготовлення основної конструкції використовувалися залізні листи. Козирок виготовлений із напівпрозорого пластику. Система освітлення була встановлена не на щоглах, а на даху спортивної арени. Також з’явилися світлодіодні табло та рекламна лінія, камера-павук, що дозволяє вести зйомку і з рівня землі, і з висоти пташиного польоту.

З метою забезпечення безпеки глядачів вся прилегла до стадіону територія була розбита на захищені один від одного сектори з власними виходами з турнікетами – повноростовими, стандартними і для людей з обмеженими можливостями.

Після проведення реконструкції повна місткість «Металіста» становить 40 003 місця, а чиста – 35 731. Усі проведені роботи і матеріали коштували 600 мільйонів гривень. Таким чином, майже через 100 років «Металіст» залишається головною спортивною ареною Харкова та одним із найсучасніших стадіонів на всій території України. Він чекає на нові спортивні досягнення та відкриває двері для всіх, хто любить спорт.

Karl Lagerfeld – бренд, який змиває кордони

By
anonim
-
0

Поспішаємо повідомити, що інтернет-магазин Ultrashop знову працює. Тепер знову ви маєте можливість придбати товари високої якості від улюбленої торгової марки Karl Lagerfeld. Також повідомляємо, що доставка до регіонів здійснюється логістичною компанією Нова Пошта. А докладніше про логістику та інше ви можете дізнатись на офіційному сайті маркетплейсу Ультрашоп. Ми знаємо, як важливо мати якісні базові речі, які ви носитимете не один сезон. Саме тому сміливо запевняємо, що це той одяг, який вам потрібний.

Спочатку ми хочемо поближче познайомити з лейблом тих, хто, можливо, не цікавився легендарним виробником раніше. Бренд займається виробництвом люксових чоловічих костюмів у діловому стилі, а також інших предметів гардеробу: взуття, футболок, верхнього одягу тощо. Преміальна якість та вишуканий смак у деталях створюють неймовірний ефект. Переконайтеся у цьому самі!

Історія гігантської корпорації…

…почалася 1975 року. Творцем, фундатором, ідейним натхненником став Карл Лагерфельд. Чоловік був відомий і до того, як відкрив власну справу. Він співпрацював із відомими фірмами Valentino, Krizia, Ballantyne і не тільки. За особливе бачення моди та індустрії загалом директора називали “генієм” та “Кайзером”. Він зумів вивести свій особистий бренд і справу всього життя на міжнародну арену.

Мода, від якої мурашки

Безперечно, речі Karl Lagerfeld володіють унікальним почуттям краси. Це саме та елегантність, у якій немає нічого зайвого, акценти досконалі та доповнюють один одного. Фірмові костюми стали родзинкою колекцій, тому що фасон, конструкція та всі елементи виглядають гармонійно. Шви – це окремий вид любові, адже роботі з тканинами на фабриці приділяється особлива увага. До речі, фахівці, які займаються проектуванням лінійок, вивчають та враховують сучасні тренди. Безумовно, традиції класичного виготовлення зберігаються, але не можна спростовувати факт того, що довкола повна модернізація! Відтепер піджак може стати блейзером, а носити його можна не лише з прямими брюками, а й зі зручними джинсами. Пам’ятайте про аксесуари – у них криється той самий зміст, який збирає весь образ.

Замовити онлайн

Нині шопінг в Інтернеті набув великої популярності. Серед головних переваг можна виділити:

  • Безпека;
  • оперативність;
  • широкий вибір.

Придбати оригінальні чоловічі товари можна в інтернет-магазині Ultrashop, який пропонує широкий каталог високоякісних виробів. Для того, щоб зробити замовлення, рекомендуємо ознайомитися з сайтом, розглянувши всі позиції в наявності на сторінках. детальні описи та додаткові фото допоможуть вам не помилитися з вибором. Далі вкажіть актуальні дані служби доставки.

Бажаємо вам вдалих покупок – бережіть себе!

Історія готелю «Харків»

By
Natalya Avramenko
-
0

Якщо ви колись відвідували Харків, то точно не могли не помітити однойменний готель, розташований на одній з найбільших площ у Європі – майдані Свободи. Ця монументальна споруда є частиною міського ансамблю, до якого входить головний та північний корпуса ХНУ імені Василя Каразіна, Будинок рад, де зараз розташовується ХОДА та Харківська облрада, ну і звісно, відомий всім «велетень» – Держпром. Далі на kharkov-future.com.ua.

Будівництво та облаштування готелю «Харків»

Тяга до подорожей у людей виникла давно. Перебуваючи в багатоденних поїздках, людина потребувала ночівлі, їжі. Для забезпечення тимчасового даху спочатку облаштовувалися вітальні та заїжджі двори, так звані караван-сараї. Готелі, у сучасному розумінні, почали будувати лише у ХІХ столітті. У цей час стали з’являтися перші готелі і в Харкові, що вже позиціонувався як торговий і промисловий центр південної частини Російської імперії та швидко зростав.

Але кардинальні зміни відбулися у Харкові у першій половині XX століття. Місто змінювалося буквально на очах. Спрямованість змін та їхні темпи стосувалися всіх галузей, включаючи будівельну. Саме в той час було задумано та реалізовано безліч грандіозних проектів, серед яких – і готель «Харків». Хоча спочатку він мав назву «Інтернаціональ».

На зведення величної будівлі пішло 5 років (1932-1936). Після завершення будівництва цей готель позиціонувався в Україні не тільки як самий великий та функціональний, а й як максимально комфортний.

Проектування цього монументального творіння у стилі конструктивізму було доручено архітектору Г.А. Яновицькому. Воно гармонійно вписалося в ансамбль урядових будівель, в оточенні яких знаходилось. З вікон готелю відкривалася велична панорама на площу, що була в той час центром не лише Харкова, а й усієї України. У святкові дні там проходили демонстрації, народні гуляння. На Всесвітній виставці техніки та мистецтв, що проходила у Парижі в 1937 році, за проєкт готелю Г. Яновицький отримав Гран-прі.

Номерний фонд

Перший корпус будівлі було введено в експлуатацію через два роки після початку будівництва – 6 листопада 1934 року. Під час запуску першої черги готель налічував 327 номерів. Після повного завершення будівельних робіт в 1936 році кількість номерів збільшилася до 495. Серед них були номери для прийому важливих гостей, що відрізнялись поліпшеним плануванням. Місткість готелю на той час складала дві тисячі постояльців. Загалом це стільки, скільки могли прийняти усі готелі дореволюційного Харкова.

Ресторан та додатковий сервіс

На другому поверсі знаходилася вітальня, читальний, виставковий та аванзал. Тут був ресторан на 400 осіб та окремий банкетний зал на 50-60 гостей. На всю довжину ресторану простягалася тераса з окремим виходом на площу. Протягом дня ресторан міг обслужити близько 2-2,5 тисячі відвідувачів. На першому поверсі була кав’ярня з окремим входом з майдану. Її загальна площа становила 468 квадратних метрів.

На кожному із восьми поверхів готелю були облаштовані холи. Окремою гордістю будівлі були широкі сходи з мармуру, якими можна було спуститися в двір. У теплу пору року на вуличній території облаштовували квітник із фонтаном, окремі кабіни для відвідувачів навколо нього, невелику сцену для концертів. На той час у технічному відношенні готель «Харків» був одним із передових навіть у Європі, а не лише в Україні.

Особливістю будівництва готелю є те, що втілення в життя проектних робіт велося під «недремним оком» не тільки містобудівних інстанцій Харкова, а й українського уряду. Керівники країни в особі Г. Петровського, В. Чубаря, С. Косіора та інших могли спостерігати за будівництвом з вікон кабінетів будівлі ЦК КП(б)У, що знаходився тут же на площі Дзержинського (колишня назва майдану Свободи). Їхній шлях на роботу і з роботи пролягав повз будівництво, тому там вони були нерідкими гостями.

Готель у роки Другої світової війни

Війна, що докотилася до нашого героїчного міста, не оминула і готель «Харків». Його корпусам було завдано дуже серйозних збитків під час обстрілів та пожежі. Багато перекриттів зруйнували снаряди, що потрапляли в будинок.

У період окупації міста німецькими фашистами (з 24 жовтня 1941 року по 23 серпня 1943 року з невеликою перервою) готель використовувався як місце ув’язнення арештантів і утримання заручників. Сигналом до остаточного вигнання окупантів з Харкова 23 серпня 1943 року було встановлення червоного прапора на даху готелю. На той час він був доведений до жахливого стану.

Післявоєнне відновлення готелю

Площа Свободи в Харкові. Цікаві факти

Проведення відновлювальних робіт готелю «Харків» після війни було доручено автору початкового проекту Г.А. Яновицькому. До цього періоду лаконізм конструктивістського стилю вже вийшов із моди. Він поступився місцем неокласичному стилю. З урахуванням нових архітектурних віянь фасад восьмиповерхового корпусу з чіткими та ясними формами був доповнений декоративними елементами у вигляді нависаючого карнизу, що прикрашали розкішні архітрави. Над ним було споруджено на кронштейнах ще один карниз та фриз. У такий спосіб вдалося створити двоповерховий портик для акцентування головного входу в готель.

Проте всі ці зміни та доповнення не порушили загального початкового задуму проєкту об’єкта, хоча дещо віддалили його від загальної єдності стилю всього ансамблю площі. Ще однією відмінністю відновленого після війни готелю стала обробка його фасаду жовтою штукатуркою. У цокольній частині вона імітувала рустовану кладку.

Після завершення відновлювальних та реставраційних робіт готель відчинив свої двері для постояльців не як «Інтернаціональ», а вже під своєю сучасною назвою – «Харків». Він одразу ж повернув собі становище лідера у міському готельному господарстві.

Але на остаточне відновлення та перебудування пішло багато років. Незважаючи на післявоєнний ентузіазм харків’ян, першу чергу оновленого готелю було введено в експлуатацію лише у 1952 році. Внутрішнє планування готелю зберегло коридорну систему, що мала місце і спочатку, але корисні площі були розширені. Раціонально розміщені холи стали набагато просторішими. На момент повного закінчення ремонтних та реставраційних робіт (а це сталося лише у 1974 році) готель з елементами сталінського ампіру налічував 450 номерів різного рівня комфортності. Через два роки, у 1976-му, до основної будівлі готелю прибудували новий корпус у 16 поверхів.

«Харків» кінця XX – початку XXI століття

Гостиница «Харьков» | путеводитель по Харькову

До 90-х років минулого сторіччя готель був державним. Після приватизації він перебуває у власності ЗАТ «Готель Харків». Після останньої реконструкції будівлі, що проводилась у 2008 році, готель позиціонується як чотиризірковий. У ньому налічується 205 номерів, є два конференц-зали, ресторан, бар. Готель «Харків» вважається одним із офіційних символів, візитних карток міста. У його історії відбиті всі основні віхи життя нашої країни, починаючи з 30-х років минулого століття.

Готелю, як і самому Харкову та і всій Україні, доводилося переживати не найкращі часи. Але він завжди міцно тримався, залишаючись справжньою прикрасою центру міста. Цей готель, як легендарний птах Фенікс, вміє повставати з попелу та завжди залишається цікавим і для харків’ян, і для гостей міста завдяки своєму неповторному зовнішньому вигляду. З вікон його номерів, як і раніше, можна милуватися прекрасним видом величного майдану Свободи та архітектурного ансамблю, що його оточує.

Як підібрати та використовувати вимірювач тиску

By
anonim
-
0

Артеріальний тиск – це з основних показників стану людини, зміна якого може бути ознакою початку серйозних захворювань. Саме тому медики рекомендують мати апарат для контролю тиску в кожному будинку, він допоможе правильно оцінити серйозність стану та вжити необхідних заходів для стабілізації.

Щоб правильно вибрати вимірювач тиску, треба розібратися, як працюють тонометри, і чим різні моделі відрізняються одна від одної. Неправильне використання тонометра є причиною отримання неправильних даних. Орієнтуючись на такі дані, людина може вжити заходів, які не тільки не допоможуть, а й погіршать її стан.

Які бувають тонометри

На сайті інтернет-магазину Ortocomfort.ua представлені різні тонометри, які можна розділити на три основні групи:

  • Механічні тонометри, робота яких базується на вимірі тонів Короткова. Внаслідок нагнітання в манжетку повітря артеріальний просвіт повністю закривається, потік крові припиняється. При повільному стравлюванні просвіток поступово відновлюється, потік крові відновлюється. У момент, коли кровотік відновлюється, у фонендоскопі починають прослуховуватись тони Короткова, а при повному відновленні просвіту артерії тони затихають. Момент відновлення тонів відповідає систолічному тиску, момент затихання – діастолічному тиску. Всі процеси здійснюються в ручному режимі – нагнітання, наповнення повітря, прослуховування тонів за допомогою фонендоскопа та фіксація показників на манометрі;
  • Напівавтоматичний тонометр, у якому частина процесів автоматизована, і лише нагнітання повітря здійснюється вручну за допомогою гумової груші. Подальші процеси відбуваються автоматично. У момент, коли потік крові відновлюється, в апараті виникають коливання (осциляції), які згасають при повному відновленні кровотоку. Апарат фіксує осциляції, аналізує їх та переводить у звичні одиниці артеріального тиску (мм.рт.ст.). Результат – артеріальний тиск та частота серцевих скорочень (пульс) виводяться на монітор апарату:
  • Автоматичний апарат для вимірювання артеріального тиску забезпечує повну автоматизацію процесу, користувачеві треба лише правильно зафіксувати манжетку та зняти показники, що з’являються на моніторі. Такий тонометр найзручніший у домашньому використанні, тому що для проведення вимірювання не потрібно спеціальних знань та навичок.

З чого складається апарат

  • Механічний тонометр складається з манжетки, яка фіксується на плечі, приблизно на 2 см – 2,5 см вище за згин ліктя, гумової груші з повітряним клапаном для нагнітання повітря в манжетку і його стравлювання, і манометра, де фіксуються показники тиску. Манжетка з’єднується за допомогою гумової трубки із грушею та манометром. Існують різновиди механічних тонометрів, у яких для зручності вимірювання манометр, нагнітач та повітряний клапан з’єднані в єдиний механізм;
  • Напівавтоматичний тонометр складається з електронного блоку з монітором, манжетки та з’єднаної з нею гумової груші. У ручному режимі відбувається лише нагнітання повітря, всі інші процеси виконуються автоматично;
  • Автоматичний апарат для вимірювання тиску складається з манжетки та електронного блоку. Усі процеси у цьому апараті автоматизовані.

Критерії вибору

Щоб процес вимірювання був комфортним та безболісним, а показання відповідали дійсності, треба не тільки правильно використовувати медичний апарат для вимірювання артеріального тиску, важливо його правильно підібрати.

При виборі тонометра слід керуватися такими критеріями:

  • Вид тонометра. Механічні апарати найчастіше використовуються медичними працівниками. Це можна пояснити тим, що він не містить електронних схем, і при регулярних перевірках працюватиме тривалий час, забезпечуючи точні результати. Крім того, його частини – манометр, манжетка та гумовий нагнітач, можна обробляти дезінфікуючими засобами, що особливо важливо у медичних закладах, де вимірювання проводяться у великої кількості пацієнтів. У домашніх умовах цей тонометр також використовується, але щоб отримати правильні дані, користувач повинен мати відповідні знання та вміння. Такий тонометр не підходить людям, що слабо чують, тому що їм буде складно правильно вловити момент виникнення і згасання серцевих тонів;

— Напівавтоматичний тонометр для вимірювання тиску підходить для медичних закладів та домашнього використання. Кількість електронних схем у ньому зведено до мінімуму, отже, він менше схильний до поломок. Щоб правильно підібрати автоматичний або напівавтоматичний тонометр, слід враховувати такі характеристики:

  • Розмір пам’яті – кількість результатів вимірювання, що зберігаються в апараті. Якщо тонометр буде використовувати одна людина, то достатньо апарата з одним осередком пам’яті, якщо кілька, то й осередків має бути більше. У кожен осередок може записуватися різна кількість результатів – 1, 10, 30, 60 і більше. Якщо апарат використовують для численних вимірювань, наприклад, лікарям спортивних команд, достатньо апарата з мінімальним розміром пам’яті. Якщо результати вимірювань використовують для спостереження за динамікою стану людини, слід придбати апарат, який зберігатиме велику кількість вимірювань;
  • Місце розміщення манжетки – зап’ястя чи плече. Зап’ястні тонометри не рекомендується купувати користувачам віком від 40 років. Це пов’язано з тим, що внаслідок вікових змін судинної стінки та значної віддаленості місця вимірювання від серцевого м’яза дані можуть бути спотворені. Напульсники – це ідеальний варіант для лікарів спортивних команд, а також людей, які змушені часто вимірювати тиск. Такий тонометр зручно возити у багажі, він завжди буде під рукою;
  • Розмір манжетки:
  • Стандартна – 22-32 см;
  • Збільшена – 32-42 см;
  • Універсальна -22-42 см;
  • Дитяча – 15-22 см.

Найчастіше тонометри комплектуються манжеткою стандартного розміру. Якщо вона не підходить, то на сайті інтернет-магазину Ortocomfort.ua можна придбати манжетку потрібного розміру та інші комплектуючі для будь-яких видів тонометрів;

  • Форма манжетки. У сучасних електронних апаратах використовується віялоподібна манжетка, що повторює форму плеча. Така манжетка забезпечує безболісний вимір, оскільки вона запобігає надмірному тиску;
  • Можливість підключення до ПК через роз’єм USB. Завдяки такій можливості можна переносити дані на ПК для подальшого аналізу стану людини в динаміці та оцінки результатів дії лікарських препаратів;
  • Можливість роботи від електромережі через адаптер. У комплектацію більшості апаратів адаптер не входить, але можна придбати окремо. Ця функція дозволяє заощаджувати заряд батарей;
  • Наявність чохла для зручного транспортування.

Як вибрати вимірювач тиску підкаже лікар або консультант медмагазину. Купуючи тонометр, треба обов’язково спробувати виміряти тиск разом із консультантом, щоб у подальшому уникнути помилок при його самостійному використанні.

Правила використання

На питання, який тонометр найточніший, можна сказати, що при правильному використанні будь-який із тонометрів забезпечує правильні результати. Але щоб отримати такі дані, треба правильно підібрати апарат і використовувати його строго відповідно до інструкції виробника, де вказано, як вимірювати тиск.

При вимірі треба дотримуватися таких простих правил:

  • Не можна вимірювати тиск відразу після активного руху, якщо дослідження не проводиться з метою оцінити вплив фізичних вправ на зміну артеріального тиску;
  • Перед виміром треба посидіти у спокійному положенні 15-20 хвилин;
  • За годину до виміру не можна вживати спиртні напої, пити каву та чай;
  • Людина повинна сидіти, рука повинна лежати на столі на рівні серця;
  • Під час вимірювання не можна рухатись та розмовляти.

Історія Харківського аеропорту

By
Natalya Avramenko
-
0

Аеропорт «Харків», який є одним із символів міста, сьогодні має статус міжнародного та позиціонується як найбільший у східній частині Україні. Він розташований в межах міста, в 12,5 км на південний схід від його центру. З квітня 2008-го аеропорт орендує підрозділ DCH Holding компанії New Systems AM. Термін оренди – 49 років. Далі на kharkov-future.com.ua.

Як все починалося

Майже сто років тому, 26 березня 1923 року, було створено акціонерне товариство повітряних сполучень «Укрповітряшлях». Його матеріальна база розташовувалась у Харківських Сокільниках на території авіамайстерень. Саме тут у тому ж 1923 році було засновано Харківський аеропорт, який і започаткував розвиток цивільної авіації України.

Перші внутрішні рейси, що стали регулярними пасажирськими авіалініями, було здійснено 25 травня 1924 року за маршрутами «Харків–Кіровоград–Одеса» та «Харків–Полтава–Київ». А міжнародні рейси почали виконуватись у 1928 році. Першим маршрутом, що подолали літаки, був «Харків–Тегеран».

Харківська повітряна станція (так називалися до 1932 року всі аеропорти в СРСР) із ґрунтовою злітно-посадковою смугою спочатку мала спільну територію з іподромом. Так було до 19 травня 1926 року. Поклала кінець проведенню тут скачок трагедія з літаком «Комета-III», у якого стався витік олії після вильоту з Харкова.

Самолет Dornier Komet акционерного общества "Укрвоздухпуть"

Аби запобігти негативним наслідкам, екіпаж ухвалив рішення повернутися назад. Однак здійснити посадку виявилося неможливим, оскільки на території повітряної станції вже почалися скачки. Щоби уникнути зіткнення з кіньми, пілот вирішив відмовитися від посадки та відвести літак у бік від аеропорту. На жаль, при здійсненні цього маневру машина зачепилася крилом за дерево та звалилася на трибуну. Ця авіакатастрофа забрала життя не лише льотчика та бортмеханіка, а й двох пасажирів «Комети-III».

З цього дня аеропорт почав використовуватися лише за своїм прямим призначенням.

Зміни у довоєнний період

Стрімкий розвиток авіаційного виробництва призвів до того, що у 1926 році авіамайстерні «Укрповітряшлях» були реорганізовані в авіаційний завод, що отримав ім’я Раднаркому УРСР (сьогодні він називається державним виробничим авіаційним підприємством). Виникла потреба у перенесенні аеропорту до іншого місця. Таким стала територія за селищем Основа, розташованим на південь від центру Харкова на відстані 12 км.

На будівництво нового аеропорту знадобилося 6 років. Офіційною датою його введення в дію вважається 6 грудня 1932 року. Це був цілий комплекс, що складався з ґрунтової злітно-посадкової смуги, наземних служб та двоповерхової будівлі аеровокзалу. В 1933 році Харківському аеропорту надали ім’я відомого радянського державного та партійного діяча П. Постишева. У 1936 році він був визнаний найкращим аеропортом Радянського Союзу.

На той час аеропорт Харкова вже став самостійною госпрозрахунковою одиницею, що перебувала у безпосередньому підпорядкуванні ГУ цивільної авіації. У ньому робили посадку літаки з Москви та Ленінграда, кінцевим пунктом яких були Кавказ і Крим. Рейс «Москва–Харків–Мінводи» здійснював шестимоторний АНТ-20біс (П-124), який був у ті роки найбільшим пасажирським літаком.

Для обслуговування таких гігантів знадобилося ґрунтову злітно-посадкову смугу замінити на цементобетонну. Дві бетонні смуги в 1 000 м довжиною і 80 м шириною були введені в експлуатацію в 1941 році. У період з 1940 по 1941 рік були також побудовані бетонні та цегляні місця для стоянки літаків, рульові доріжки, складські приміщення та два металеві ангари. В аеропорту з’явився радіомаяк.

Аеропорт у період війни з німецько-фашистськими загарбниками

Одним із найважливіших об’єктів авіанальотів, яким багаторазово піддавався Харків під час Другої світової війни, став саме аеропорт. Про інтенсивність бомбардувань свідчить той факт, що на кожні 100 метрів його території налічувалося від двох до трьох вирв від бомб. Серйозних руйнувань зазнали злітно-посадкові смуги, льотне поле, рульові доріжки. Непридатними для використання були стоянки для літаків, сильно зруйнованою виявилася будівля аеровокзалу. Функцію останньої в 1944 році тимчасово виконував чотириповерховий житловий будинок, відновлений після пожежі.

Відновлення в повоєнні роки

Аэропорт Харьков. Информация, фото, видео, билеты, онлайн табло.

Проєкт будівлі існуючого сьогодні аеровокзалу було розроблено НДІ «Аеропроект» (Москва) архітекторами Г. Крюковим, Г. Елькіним та Г. Міткевичем. Цей проєкт також був використаний для зведення аеровокзалів у кількох містах Радянського Союзу, включаючи Львів, Челябінськ, Єкатеринбург (колишній Свердловськ) та низку інших. Будівництво аеровокзалу в Харкові почалося у 1951 році, а введений в експлуатацію він був через чотири роки – у 1955 році.

Зовнішній вигляд споруди, як і інших будівель «сталінської» архітектури, має підвищену парадність, навіть певну помпезність. Вона виявляється у наявності над будівлею стрункого намету з восьмигранною витонченою баштою зі шпилем, завершальним елементом якого є покритий позолотою вінок. Центральний вхід являє собою портик з вісьмома колонами, що має складну конфігурацію та високий парапет. Інтер’єр приміщень насичений розписами, ліпниною.

До побудови готелю другий поверх аеровокзалу використовувався під готельні номери для транзитних пасажирів. Там же розташовувалися кімнати матері та дитини. В якості основної ця будівля аеровокзалу використовувалася більше півстоліття. З 2010 року вона виконує функцію VIP-терміналу для пасажирів бізнес-авіації.

З центру міста до аеропорту в 1958 році почали курсувати тролейбуси. Для забезпечення можливості приймати літаки АН-10 та ІЛ-18 у 1960 році злітно-посадкова смуга була продовжена на 500 м і складали вже півтора кілометри.

На початку 70-х років минулого століття основою регіонального флоту Радянського Союзу стали реактивні літаки Ту-134, для яких потрібна злітна смуга довжиною 2,2 км. У Харківському аеропорту її подовжили до цього показника в 1972 році. Усі ці заходи дозволили обслуговувати близько 600 тисяч пасажирів на рік. Через десять років ця цифра вже становила 900 тисяч. І то була ще не межа. Місто також розширювалося – і до кінця 70-х та напочатку 80-х років впритул наблизилося до аеропорту. Тому було ухвалено рішення збудувати новий аеропорт.

Місцем для будівництва було обрано смт Польова, що знаходиться за 30 км від Харкова і входить до складу Дергачівського району. Зв’язати аеропорт із обласним центром планувалося швидкісною автомагістраллю. Інститут «Украеропроєкт» розробив проєкт аеропорту, а «Укрміськбудпроєкт» – аеровокзалу.

Харківський аеропорт в 2000-х роках

В Харькове открывают аэропорт: в какие города можем улететь | Комментарии.Харьков

З 2008 року майно, що належить до аеропорту, на правах оренди використовує «Нью Системс АМ». При цьому в державній власності та під контролем держави залишається злітно-посадкова смуга, що відноситься до категорії стратегічних об’єктів.

У ході підготовки до Євро-2012 з Держбюджету були виділені кошти на будівництво нового аеродрому з перонами, рульовими доріжками, 2,5-кілометровою злітною смугою. Сьогодні аеропорт має змогу приймати «Боїнги 737» та «Аеробуси А320».

Завдяки фінансуванню інвестора DCH стала можливою реконструкція будівлі старого аеровокзалу, перетвореного на VIP-термінал, будівництво нового терміналу для основного потоку пасажирів та ангару для літаків. На сьогоднішній день аеропорт «Харків», що входить до першої трійки регіональних аеропортів України за обсягом пасажиропотоку, має три термінали: «А» – пасажирський, «В» – VIP, «С» – для проведення технічного обслуговування повітряних лайнерів.

Історія вулиці Сумської у Харкові

By
Natalya Avramenko
-
0

Обличчям будь-якого міста – чи то величезного мегаполіса, чи невеликого райцентру – є його центральна вулиця. У Харкові такою є Сумська, «вік» якої налічує понад три сотні років. Але аж до кінця XVIII століття це була невелика вуличка з бідною забудовою, що починалась від нинішньої площі Свободи і закінчувалась Театральною площею. Далі на kharkov-future.com.ua.

Коротенький екскурс в стародавні часи

Как строился Харьков. Улица Сумская | СтройОбзор

Своєю появою, як і назвою, вулиця Сумська завдячує необхідності мати дорогу, що б вела до полкового міста Суми. Під час свого «народження» (а це було ближче до кінця XVII століття) це була відносно коротка вулиця, що впиралася у оборонний міський вал у районі сучасної Театральної площі. З одного боку Сумської (на місці сьогоднішнього скверу Перемоги) знаходилася Мироносицька церква, за якою до 1804 року був міський цвинтар, з іншого – розташовувався пустир із вишневим садом. Територія за валом була вкрита лісом.

Згодом тут почали з’являтися споруди. Але до кінця XVIII століття це були дерев’яні лавки для продажу дьогтю, сіна та подібних товарів. До інших видів забудови Сумської належали комори, стайні, непривабливі халупи харків’ян. Найбільш пристойним будинком вважався корпус з торговими лавками, збудований з каменю в 1790-ті роки. Навпроти Мироносицького цвинтаря звели сараї цегельного заводу. Для виробництва цегли глину вибирали тут же, що спричинило появу глибоких ям. У них люди викидали гній та різного роду сміття.

Набуття Сумською «цивілізованого» виду

Початок розквіту Сумської припадає на XIX століття. Саме тоді тут вирішили зводити шикарні маєтки, багато з яких збереглися до сьогодні і відносяться до пам’яток архітектури. Вулиця була вимощена каменем, почала освітлюватися масляними ліхтарями, стала дуже жвавою.

1822 року на місці старого лісу було розбито Університетський сад, який сьогодні відомий як сад імені Т.Г. Шевченка. Цвинтар, що тривалий час був притулком для маргіналів і злочинців, знесли. На його місці розташувалися торгові ряди.

На Сумській з’явилися пансіони, промислові заклади, величезні магазини. Її почали позиціонувати як одну із центральних міських вулиць. 1883 року по вулиці почався рух конки. Проте статус центру міста Сумська набула після того, як у 1899 році на ній було зведено будівлю губернської земської управи. Зараз на її місці знаходиться обласна державна адміністрація. У 1893-1895 роках на північному краю Сумської (при виїзді на Білгородське шосе) розпочалася закладка міського парку (сьогодні це парк Горького). Його відкрили у 1907 році.

Сумська театральна

Серед старих будівель, що збереглися на центральній вулиці Харкова, не можна не згадати будівлю театру, збудованого ще в 1842 році. Нині він відомий як Харківський державний академічний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка і вважається одним із найстаріших театральних споруд в Україні. Його побудував власним коштом антрепренер, драматичний актор, оперний співак Людвіг Юрійович Млотковський. Театр знаходився у власності сім’ї Млотковських понад п’ятдесят років, аж до кінця XIX століття.

Спочатку театр будувався у стилі російського класицизму. Сучасники не переставали дивуватися його красі та монументальності. Реконструкція будівлі в 1893 додала їй риси неоренесансу. Третю перебудову театр зазнав за історичними мірками нещодавно – у 60-х роках минулого століття. Внаслідок реконструкції з’явився службовий корпус з боку вул. Римарської. Будівля театру Т.Г. Шевченка відома ще й тим, що в її стінах з 1926 по 1933 рік працював легендарний театр «Березіль», який очолював Лесь Курбас.

Якщо мова зайшла про театри на Сумській, не можна залишити без уваги ХНАТОБ імені Миколи Лисенка – перший український стаціонарний театр. Його будівля відома не лише тим, що вона є одним із офіційних символів Харкова, а ще й як найвідоміший «довгобуд» міста. Будівництво будівлі театру у стилі «радянського модернізму» було розпочато у 1971 році. На його зведення планувалося витратити 5 років. Проте «не так сталося, як гадалося». Замість п’яти знадобилося майже 20 років.

Перша вистава на нових підмостках була показана тільки в 1989 році, і то на малій сцені. А урочисте відкриття великої зали відбулося лише через два роки. Та й із вартістю будівництва «прорахувалися». Фактично витрачена сума вчетверо перевищила кошторисну.

Перші навчальні заклади на Сумській

Першим навчальним закладом, що був відкритий на вулиці Сумській, став Інститут шляхетних дівчат. Це сталося 1839 року. У 1854 році було зведено корпус ветеринарного училища, що набув статусу інституту в 1873 (зараз у цьому будинку розташований Палац дитячої та юнацької творчості). Будівля виконана у стилі пізнього класицизму. У 1866 р. прийняло перших учнів повітове училище, а через три роки – у 1869 – почала працювати школа малювання під керівництвом М. Д. Раєвської-Іванової, художниці і педагога. 1882 року була організована жіноча гімназія Драшковської.

Інші цікаві факти про Сумську

Ночной Харьков с высоты птичьего полета (фото) - Status Quo

Названа Сумською ще понад триста років тому вулиця і досі носить цю назву. Єдиним історичним проміжком, коли їй змінювали «ім’я» за такий тривалий час існування, був 1924-1941 роки. Тоді вулиця називалася іменем Карла Лібкнехта. Але фактично це було лише за документами. Серед харків’ян ці зміни не прижилися. І хоча в Суми давно їздили іншою дорогою, вони так і продовжували називати її по-старому. Тому вулиці повернули її первісну назву.

Сумська за протяжністю (4,2 км) поступається проспектам Героїв Харкова (до 2022 року Московському) та Гагаріна. Їхня довжина становить 18 км і 12,2 км відповідно. Також Сумська набагато коротша за проспект Льва Ландау (9,5 км), вулицю Клочківську (8,1 км), Пушкінську (5,5 км) та ряд інших проспектів і вулиць Харкова. До речі, в Україні вулицю з такою назвою можна зустріти ще у 13 містах (Київ, Львів, Дніпро, Одеса, Луганськ, Донецьк, Маріуполь та ін.).

До харківської Сумської примикають два головні парки міста – парк Горького та сад Шевченко, найбільший в Україні лісопарк та одна з найбільших європейських майданів – Майдан Свободи. Його територія займає 12 га, і за площею цей майдан є шостим в Європі та дванадцятим у світі.

Не всі знають, що на місці, де сьогодні з 16-метрової висоти грізно дивиться на місто з-під кустистих брів Тарас Григорович Шевченко, у 1907-1934 роках стояв пам’ятник засновнику Харківського університету Василю Каразіну. Його кілька разів встановлювали в різних місцях. Сьогодні він знаходиться біля входу у своє дітище – Харківський національний університет, що носить його ім’я.

Фонтан зеркальная струя - 41 фото

Розповідаючи про Сумську, не можна не сказати про «Дзеркальний струмінь», що став одним із головних символів Харкова. Дзеркальний, або, як його ще називають, Скляний струмінь є комплексом з фонтану і альтанки. Багато хто і не здогадується, що трохи більше семи десятків років тому (до 1947 року) на цьому місці знаходилося тролейбусне депо. А ще раніше, на початку ХІХ століття, тут був старий цвинтар.

У різні роки на Сумській жили відомі в країні та за її межами люди – лікарі Леонард Гіршман, Ганна Авдакова, Олександр та Захар Геймановичі, театральні режисери Микола Синельников та Лесь Курбас, актори Наталія Ужвій, Михайло Щепкін, Леонід Биков та багато інших знаменитих харків’ян, імена яких назавжди вписані в літопис міста.

Чому золоті сережки – це один із найкращих варіантів подарунку для жінки у Харкові

By
zeroif
-
0

Вибір подарунка для дорогої тобі людини – це завжди нелегкий та проблематичний процес. Хочеться, щоб презент зміг по-справжньому здивувати винуватицю свята та сподобатися їй. Якщо планується зробити справді гарний подарунок, який зможе довго прослужити та подарувати позитивні емоції, то одним із найкращих варіантів є золоті сережки. Жінка буде в захваті від такого сюрпризу, адже така ювелірна прикраса залишається з нею надовго і зможе радувати щодня.

Переваги вибору золотих сережок як подарунку жінці у Харкові

У Харкові є великий вибір різноманітних презентів, які можна зробити жінці, проте не всі вони здатні викликати стільки емоцій і радості, як золоті сережки. З цієї причини безліч харків’ян обирають саме сережки для подарунка сестрі, коханій, мамі чи якійсь іншій важливій жінці у їхньому житті.

Основними перевагами золотих сережок як подарунка є:

  • Естетичність. Така прикраса – завжди дорогий, вишуканий аксесуар, який гармонійно доповнює будь-який образ своєї власниці;
  • Довговічність. Золоті сережки – це те, що можна носити щодня і вони не втратять своєї первісної краси;
  • Універсальність. Такий подарунок можна буде носити як постійний аксесуар або одягати на якісь важливі події: вечірки, корпоративи, прогулянки, побачення тощо. Крім того, такий презент можна подарувати як дівчинці, так і дівчині, жінці;
  • Величезний асортимент. Сьогодні є неймовірний вибір таких ювелірних прикрас. Харків’яни зможуть легко знайти модель, яка найкраще підійде тій чи іншій дамі.

Як вибрати золоті сережки у Харкові

Вибирати такий чудовий подарунок інколи буває складно. Для того, щоб спростити це завдання для себе, варто насамперед звертати увагу на наступні моменти:

  1. Вік та характер майбутньої власниці;
  2. Проба металу;
  3. Тип сережок;
  4. Наявність вставки.

Вік винуватиці свята – це дуже важливий момент, який допоможе зосередити свою увагу на певній групі ювелірних прикрас. Наприклад, якщо потрібен подарунок для маленької дівчинки, то найкращими варіантами будуть сережки у вигляді сердечок, янголят, квіточок. Для юних дівчат чудовим презентом будуть сережки з білого золота, які відрізняються витонченістю та ніжністю. Жовте золото найкраще підійде для жінки у віці, тут уже можна буде вибирати прикраси з різноманітним камінням – рубіном, аквамарином, перлами тощо.

Пробу металу варто вибирати, виходячи зі своїх фінансових можливостей. «Золотим стандартом» вважають золото 750-ї проби. Якщо говорити про типи сережок, то розрізняють такі:

  • Пусети;
  • Підвіски;
  • Протяжки;
  • Кільця.

Також відомі такі види вставок, як класична, доріжка з каміння, розсип тощо. Всі вони по-своєму оригінальні, тому слід відштовхуватися від переваг і характеру винуватиці свята.

Таким чином, золоті сережки – це безпрограшний варіант подарунку жінці у будь-якому віці. Завдяки великому вибору такої продукції, можна знайти саме ту модель, яка влаштує як ціною, так і якістю. Окрім того, сьогодні дуже вигідно купувати товари в інтернеті. Жителі Харкова можуть легко оформити таке замовлення на сайті та отримати посилку через пару днів, заощадивши свій час.

Як вибрати та використовувати небулайзер

By
anonim
-
0

Сучасні методи лікування різних простудних захворювань разом із прийомом лікарських засобів обов’язково включають проведення інгаляцій. У процесі інгаляції відбувається вдихання дрібнодисперсних розчинів лікарських препаратів – антибіотиків, розчинів для розрідження та відведення мокротиння, зняття бронхіального спазму та алергічних реакцій.

Для інгаляції використовується спеціальний інгалятор – небулайзер. На відміну від звичайного парового інгалятора, який використовувався нашими мамами та бабусями, небулайзер забезпечує доставку лікарського аерозолю до найвіддаленіших ділянок дихальної системи – альвеолів та бронхіол, де активні речовини препарату впливають на збудників захворювання.

Принцип дії

У небулайзері відбувається перетворення лікарського розчину на дрібнодисперсний аерозоль. Від розміру частинок залежить глибина проникнення аерозолю, а отже, спектр захворювань, для лікування яких можна використовувати інгалятор:

  • Частинки розміром 0,5-2 мкм, що проникають до альвеолів та бронхіол, забезпечують терапію захворювань легень та бронхів – бронхіти, пневмонії, бронхіальна астма, бронхіальний спазм;
  • Частинки розміром 2-5 мкм досягають бронхів та використовуються при лікуванні трахеїтів, бронхітів, астми;
  • Частинки розміром 5-10мкм не проникають глибше носоглотки та гортані, отже вони використовуються в процесі лікування хвороб верхніх ділянок дихальної системи – риніти, ангіна, алергічні реакції.

Які бувають інгалятори

На питання, як виглядає інгалятор, можна сказати, що це від його виду. Існує 3 різновиди інгаляторів:

  • Компресорний інгалятор складається з компресорного блоку, сполучного шланга, комплекту масок та насадок. Перетворення розчину на аерозоль відбувається під дією потоку повітря, що нагнітається компресором. Він подається в маску чи насадку, якою відбувається вдихання;
  • Ультразвуковий інгалятор складається з блоку із вбудованою ультразвуковою мембраною, масок та насадок. Подрібнення розчину відбувається під дією ультразвуку, що виробляється мембраною, що коливається. Аерозоль вдихається маску чи насадку;
  • МЕШ-інгалятор, що складається з корпусу з вбудованою мембраною, що вібрує, з численними мікроотворами (сіткою). Аерозоль подається пацієнту через маску чи насадку.

Відмінності між інгаляторами

Небулайзери відрізняються не тільки на вигляд, від типу інгалятора залежить, які ліки використовувати для інгаляції:

  • Компресорні інгалятори використовуються для розпилення всіх існуючих препаратів для лікування захворювань дихальної системи – антибіотики, бронхорозширювальні засоби, муколітики, розчини для зволоження та пом’якшення слизової оболонки, антигістамінні препарати, мінеральні води та фізіологічні розчини. У цьому типі небулайзерів не можна використовувати тільки відвари лікарських трав та масляні розчини;
  • Ультразвукові інгалятори використовуються для розпилення мінеральних вод, сольових розчинів, деяких препаратів для пом’якшення слизової оболонки та виведення слизу. В них не можна заливати антибіотики, глюкокортикостероїди, оскільки під впливом ультразвуку діючі речовини можуть руйнуватися. Також у цих інгаляторах не використовуються трав’яні відвари, спиртові та масляні розчини;
  • МЕШ-інгалятори можна використовувати для розпилення будь-яких розчинів крім спиртових, масляних та відварів трав.

Для заливання в ємність інгалятора використовують такі препарати:

  • Протизапальні нестероїдні препарати;
  • Протинабрякові кортикостероїди;
  • Фізіологічні розчини та мінеральні води для розрідження та відведення мокротиння, для зменшення подразнення та набряків слизової оболонки;
  • Бронхолітики для розширення бронхів та зняття бронхоспазму;
  • Муколітики для прискорення відведення мокротиння;
  • Антибактеріальні препарати, антибіотики.

Більшість компресорних інгаляторів використовується тільки в стаціонарах, оскільки компресор потребує підключення до стаціонарної електромережі. У лінійках деяких виробників є компресорні портативні інгалятори, які потрібно підключати до мережі, тому інгаляції можна проводити поза домом.

Компресорні інгалятори – це портативні пристрої, які будуть під рукою у потрібний час.

Найзручніші пристрої – МЕШ-інгалятори поміщаються в жіночу сумку і готові до використання в будь-який час і в будь-якому місці.

На сайті інтернет-магазину Med-magazin.ua можна вибрати та придбати будь-який інгалятор та комплектуючі до нього.

Правила використання

Щоб інгалятор прослужив тривалий час треба дотримуватись правил експлуатації, регламентованих виробником. В інструкції користувача є відповіді на різні питання:

  • Як правильно підключити компресорний небулайзер? Перед використанням трубки, насадки та маски потрібно промити з миючим засобом, продезінфікувати та висушити.

Розчин заливається в ємність-розпилювач до мітки, ємність щільно закривається кришкою, до патрубка приєднується маска або насадка. Другий кінець повітроводної трубки приєднується до розподільника повітря на приладі. Прилад під’єднується до електромережі.

Відмінність підключення МЕШ-інгалятора та ультразвукового інгалятора полягає в тому, що немає повітропроводу, що підключається до компресора;

  • Як чистити небулайзер? Очищення проводять після кожного використання. Небулайзерну камеру, носові насадки, загубник, силіконову трубку-повітропровід миють теплим мильним розчином, полощуть у чистій воді, сушать. Компресор, трубка-повітропровід з ПВХ протирається тканиною, змоченою у воді з миючим засобом. Повітряні фільтри не миються, їх просто замінюють;
  • Як дезінфікувати пристрій? Небулайзер необхідно дезінфікувати щодня після останньої процедури. Маска, ємність-розпилювач, насадки дезінфікуються відповідно до інструкції виробника. Деякі виробники регламентують як дезінфікуючий засіб розчин оцтової кислоти (9% розчин оцтової кислоти: вода -1:3) шляхом занурення на 30 хвилин. Для дезінфекції використовують кип’ятіння;
  • Чи потрібно мити шланг? Повітропровід очищається різними способами в залежності від матеріалу, з якого він виготовлений:
  • ПВХ – протирається вологою тканиною з мильним розчином;
  • Силікон – миється мильним розчином.

Як правильно проводити інгаляцію

Щоб інгаляція була ефективною, треба дотримуватися деяких правил:

  • Інгаляцію проводять за кілька годин до їди або після неї;
  • При підвищеній температурі інгаляцію тіла не проводять;
  • Під час інгаляції та деякий час після неї не можна розмовляти;
  • Інгаляцію не можна проводити за наявності лакун чи гнійних фолікул;
  • Перед проведенням терапії з використанням небулайзера необхідно проконсультуватися з лікарем.

Де купити

Вибрати та придбати небулайзер можна в аптеці, магазині медтехніки або на сайті інтернет-магазину. Тут можна дізнатися, скільки коштує інгалятор, як його використовувати, а також вибрати будь-який небулайзер, який підійде за технічними характеристиками, зовнішнім виглядом та ціною.

Спортивний лідер Нью Беланс

By
zeroif
-
0

У нас є новина для всіх, хто віддає перевагу оригінальному, високоякісному асортименту та індивідуальному стилю. Інтернет-магазин Нью Беланс відновив роботу, а це означає, що тепер ви знову можете замовляти товари від улюбленого та, безумовно, відомого бренду. Доставка здійснюється у всі можливі регіони України за допомогою Нової Пошти. Це надійна та перевірена компанія, яка робить все, щоб оперативно доставити посилки до різних міст. Лейбл допоможе створити базовий та практичний гардероб не лише для ефективних тренувань, а й для повсякденного життя. У каталозі багатомільйонного гіганта зібрані універсальні речі для поціновувачів здоров’я та стилю. Підготуйте вашу увагу до особливих моделей!

Фірма, що змінила перебіг історії

У світі можна знайти багато цікавих брендів, які виробляють спортивні товари. Але New Balance став справжнім проривом в індустрії спорту та фешн. Унікальні технології, стильні коди та багато іншого в одну мить стали фаворитами примхливої публіки. Спортсмени стали вибирати форму для тренувань, а любителі комфортної моди та свободи стали використовувати продукцію лейбла для створення креативних та зручних образів.

Компанія заснована в 1906 році англійцем Вільямом Райлі, який емігрував до Сполучених Штатів Америки. Талановитий дизайнер, і за сумісництвом, конструктор створив прогресивний механізм, який досі радує світ сучасними інноваціями та новими техніками.

Каталог Нью Беланс

Брендові лінійки надають широкий вибір виробів для жінок та чоловіків. У цій статті ви зможете ближче познайомитися з дивовижними комбінаціями традицій та тенденцій. В одязі переважають класичні фасони з використанням акцентних деталей, таких як: лого, фірмова фурнітура, кишені й таке інше. Скласти образ можна з костюмом, худі, а в теплу пору року — з футболками, топами та шортами. А тепер взуття: американська торгова марка — передовий виробник у цій галузі. Популярні кросівки здатні зробити кожен крок абсолютним стрибком у майбутнє. Виразна підошва, яскраві кольори та додаткові елементи керуватимуть настроєм та наповнюватимуть вас позитивом.

Бажаєте оформити замовлення?

Рекомендуємо здійснити покупку на офіційному сайті, тому що ви можете бути повністю впевненими в надійності та справжності вашого придбання. Вкажіть актуальні контактні дані, а потім чекайте на повідомлення про прибуття.

Радуйте себе та коханих приємними речами!

1...242526...59Page 25 of 59

© Усі права захищено. Цитування — з активним посиланням.
Видання входить до медіа-групи MistoOnline

...