Розробка радіотехнологій у нашому місті вже на початку ХХ століття закладає підґрунтя подальших досягнень, які утворюють вирішальні злами у розвитку телекомунікації і формують її сучасний вид. Про інтенсивність вдосконалення у цій галузі свідчить дата, важлива для харків’ян – 16 листопада 1924 року з’являється перша радіопередача не тільки для міста, але і України в цілому. Своє серце у вигляді радіостанції вона дістає на вулиці Римарській, у будівлі філармонії. Далі на kharkov-future.
Втім, більш яскраво про прогрес кожного окремого міста свідчить те матеріальне, що можна безпосередньо в ньому спостерігати – певний портрет, який одразу впадає в очі. Відбиттям телекомунікаційного прогресу у Харкові стала телевежа, про яку і піде мова.
Телевежі України і Харківська з-поміж них
Зведення Харківської телевежі датується 1981 роком – на той момент в Україні вже існувала низка відповідних споруд, і серед них наше місто посіло третє місце за висотою башти – найвища її точка, що складала 240,7 метра, була випереджена показниками Київської – 385 метрів, та Вінницької – 354 метри. Згодом, однак, рейтинг доповнився телевежами, що були побудовані пізніше Харківської: з-поміж них – Донецька, що з’явилась у 1992 році і була заввишки 360 метрів, та Новодністровська, зведена у 1987 році, яка досягла 250 метрів. Вже на тлі їхніх показників Харківська телевежа змістилась на п’яте місце, але для громадян вона залишалась особливою складовою пейзажу, яка втілювала автентичність міста. Через своє фізичне домінування – у межах Харкова телевежа була найвищою спорудою – вона стала певним символом і одною із головних пам’яток для історичного району, у якому вона розташовувалась – а саме, Павлового Поля.
Будівництво
Але звернемося до витоків і розглянемо, як виглядала реалізація масштабного комплексу телецентру.
Оскільки проєктуванням телевежі займався “Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського”, з-поміж робіт якого була Київська телевежа – принцип будівництва був аналогічним до останньої з тією лише різницею, що ніжки Харківської башти були закритої металевої конструкції.
Специфіка методу будівництва полягала у використанні вантажного вертольота, який допоміг змонтувати конструкції фідерно-ліфтового ствола, що починались на висоті 158 метрів. Така практика стала першою у вітчизняній історії – за керування МІ-10К був відповідальний лауреат Державної премії СРСР Геннадій Степанович Мальцев, і, напевно, даний спосіб забезпечив реалізацію проєкту у досить короткий проміжок часу. Будівництво додаткових тринадцяти секцій за допомогою вертольоту було розтягнуто на десять днів, але сумарно зайняло лише три години.
Робота, розпочата у 1981 році, у ньому і завершилась – 12 грудня Харківська телевежа була введена в експлуатацію.
Реалії війни: наслідки для телекомунікаційної пам’ятки
Початок повномасштабного вторгнення з боку росії залишив відбиття і на Харківській телевежі. Втім, саме потужність сили, спрямована на неї ворогом, стала доказом надійності конструкції. Зануримось у деталі історії, щоб запевнитись у цьому.
Об’єктом ураження телевежа ставала два рази на початку війни – 2 і 6 березня 2022 року. Однак остання спроба виявилася більш інтенсивною. Того дня, ввечері, із військового аеродрому Воронежу “Балтімор” був здійснений виліт двох російських винищувачів Су-34 – в одному з них знаходився підполковник, льотчик Максим Криштоп, якому заздалегідь були надані командиром Олегом Маковецьким координати, за якими і розташовувалась Харківська телевежа. Озброєний фугасними авіабомбами, він погодився виконати злочинний наказ і завдати ударів по цивільному об’єкту міста, що був лише одним із великого переліку.
О 18:09 радіотелевізійна станція була атакована вісьмома ФАБ-500, загальний тротиловий еквівалент яких складав 2 тонни і 500 кілограмів. Можливість нової атаки, втім, була знищена разом із літаком – він був своєчасно збитий військовослужбовцями Національної гвардії України. Льотчик Максим Криштоп, що встиг катапультуватись, доволі швидко потрапив до рук гвардійців.
Пошкоджень, яких зазнала місцева телевежа, було достатньо для того, щоб вона вийшла з ладу і сигнал був втрачений. Водночас несамовита сила удару не була в змозі завдати фатальних збитків металоконструкції – врешті-решт вона вцілила, хоч уражень дістали також адміністративна будівля та обладнання, розташовані поруч. Про стійкість башти свідчить і той факт, що вже 9 березня – тобто на третій день після завданого авіаудару – телебачення з радіомовленням у Харкові було відновлено.
Варто наголосити, що вирок суду у вигляді 12-ти років позбавлення волі, винесений Максиму Криштопу, був також доповнений обов’язком компенсувати збитки, завдані компаніям. Серед них – приблизно 434 тисячі гривень “lifecell”, 96,5 тисячі “Київстару”, понад 519 гривень “Водафону”. Додатковим збитком були зараховані і витрати на проведення судових експертиз, які склали приблизно 178 тисяч гривень.
