Інтерес до можливостей штучного інтелекту у контексті повсякденності помітно набирає обертів на початку 2020-х років. Але моментом його дійсно глибокого проникнення в наше суспільство можна вважати листопад 2023 року, коли Україна на рівні з іншими 29-ти країнами підписує міжнародну декларацію з безпеки на наймасштабнішому саміті “AI Safety Summit”, що має на меті встановити контроль над використанням штучного інтелекту, щоб забезпечити його розвиток у межах інтересу держави, бізнеса та громадян. Далі на kharkov-future.
Доступність платформ, в основу функціонування яких покладена робота штучного інтелекту, привертає до себе увагу дедалі більшої кількості людей, з-поміж яких – ті, що прагнуть вдосконалити власний бізнес.
На хвилі такої бурхливої зацікавленості місцеві проєкти рясніють експериментами із зверненням до ШІ. Нашому місту вдалось не тільки вдало реалізувати подібне, але і посісти перше місце у втіленні певних ідей. Отже, розглянемо їх.
ШІ як автор книги
У березні 2023 року харківське видавництво “Ранок” замислилось над перспективою створення книжки, що стала би плодом людських зусиль та штучного інтелекту, і не розмірковувало довго – а перейшло до дій. Тематикою була визначена фантастика. Ключові параметри були встановлені заздалегідь – таким чином, головний сюжет обертався навколо колонізації Марсу, а героєм історії визначили дитину 5-6 років. Структура книги складалась із питань, сформульованими письменницею та редакторкою Мар’яною Горянською у ролі головного героя, та відповідей на них, автором яких був чат-бот “ChatGPT”. Елемент тексту мав бути доповнений тематичними малюнками – звісно, згенерованими також нейромережею. Однак для реалізації цього її попередньо навчив дизайнер Олександр Ковалевський, що для створення ілюстрацій звернувся до програми “Midjourney”.
Назвою ШІ-книжки стала “Хочу на Марс”, яка невдовзі була випущена у продаж.
Однією з цілей експерименту, зізнається видавництво, було проаналізувати реакцію суспільства на такий крок. І вона виявилася двоїстою: коментатори утворили два табори. Один – був захоплений специфікою нової книжки. Інший – вдався до звинувачень у порушенні етичних норм, бажанні зекономити на авторах, ілюстраторах.
Втім, сам “Ранок” дійшов висновку, що штучний інтелект не може стати повноцінною заміною письменників та ілюстраторів.
Стартап “Elomia”
Однак інший харківський стартап, що задіяв штучний інтелект, сформувався вже до 2020 року. Подальший розвиток проєкту надав йому достатню силу для змагання на світовому рівні. Його фаундерами стали студенти “Харківського політехнічного інституту” – Тарас Погребняк та Михайло Маркевич. Але звернемося до витоків.
Захоплення програмуванням
А звернутись варто до дитинства фаундера Еломії – Тараса Погребняка. Звичайний школяр із села Войниха Полтавської області, населення якого складається із 800 жителів – здебільшого, похилого віку – його життя перевертається із появою комп’ютера. Джерелом натхнення Тараса стає гра “Warcraft III”, що являє собою редактор мап. Спроба створити власну мапу стає маленьким досвідом у сфері програмування, після якого хлопець захоплюється ним цілком.
Перший заробіток
Дуже швидко, вже у віці 14 років, Тарас починає заробляти за допомогою дрібної розробки на фрілансі. Діяльність справляє враження дисонансу, оскільки підлітку необхідно брехати про свій вік і вдавати себе за 20-ти річного перед роботодавцем. Дане відчуття підсилюється й іншим – а саме стосунками, які Тарас має зі своїм оточенням.
Звичка постійно працювати, властива хлопцеві, розходилась із прагненням його однолітків бездумно марнувати своє життя. Таким чином, спілкування Тараса цілком перемістилось в інтернет.
Вже у старших класах хлопець вдається до кооперції – він розуміє, що для реалізації масштабних проєктів лише його сил видається замало. Саме тому він формує команду, щоб разом із нею розробляти чат-ботів для соцмереж на замовлення. Заробіток за таку роботу, згадує Тарас, був від 1000 до 2500 доларів на місяць.
Водночас навички програмування, хоча і були на високому рівні, не дорівнювали гарному володінню математикою. Хлопець зізнається, що мав із нею проблеми – саме тому при виборі спеціалізації керувався тією слабкою стороною, що бажав удосконалити.
Так, Тарас вирішив вступати до “Харківського політехнічного інституту” на факультет комп’ютерних та інформаційних технологій, з-поміж спеціальностей якого обрав “Системи штучного інтелекту”.
Перша проба стартапу
В університетському середовищі успіх хлопця виявляється і стає очевидним вже на другому курсі, коли Тарас Погребняк з його командою виграє конкурс студентських соціальних проєктів і отримує грант на 400000 гривень від UNICEF.
Джерелом натхнення для стартапу стає американська програма “Basis” – у її основу покладений тест, за результатами якого алгоритм знаходить відповідного психолога на базі сервісу, та спрямовує до нього користувача.
Таким чином, отримані від UNICEF гроші Тарас вирішує витратити на маркетплейс для пошуку психотерапевтів та перший транш на MVP для втілення власної ідеї – створення ринку психологічних послуг. Гроші для другого траншу, хлопець сподівався, зможе отримати найближчим часом.
Однак невдовзі він бачить, що команда розпадається – робота є ілюзорною: ніхто, окрім нього, не має інтересу. Кількість користувачів програми, яку Тарас розробляв, майже не зрушувалась і складала кілька десятків.
Хлопець ясно усвідомлював ситуацію – це було безумовним фіаско.
Це зчитує і грантодавець, тому припиняє інвестування. Проєкт остаточно згортається.
Депресія як вихідний пункт проєкту
Даний момент можна вважати точкою відліку депресії, яка поглинула Тараса. Властива хлопцю працьовитість була витіснена думками про самотність та безвихідне становище. Саме з них відтепер складався побут – порожність приміщень гуртожитку влітку зіштовхувала Тараса із відчуттям власної порожності.
Звернення по допомогу коштувало хлопцеві титанічних зусиль, спрямованих на подолання страху перед незнайомим спеціалістом. Відгукалось упереджене ставлення до цього, яким був просочений сільський менталітет, у якому Тарас виріс.
Але саме ця проблема лягла в основу його майбутнього проєкту: раптово він замислився над створенням психологічної допомоги, яка являла би собою чат-бота. Тарас знайомиться зі статистикою, сформованою на підставі даних Американської психологічної асоціації та ВООЗ, згідно з якою лише 4% із психічно хворих людей звертаються до спеціалістів, решту – 96% – стримує страх бути відвертим перед сторонньою людиною.
Хлопець має на меті задіяти штучний інтелект, щоб створити терапевта для тих 96%.
Тарас власноруч пише програму, що з нуля генерує слова приємного звучання та з вільним доменом – так, проєкт отримує назву Elomia.
Формування команди
Коли завдання було конкретизоване – реалізувати психологічний сервіс за допомогою поєднання живих психологів із штучним інтелектом – постало питання про пошук команди, якої в Тараса не було. Однак шукати довго не прийшлося – за короткий час хлопець знаходить бізнес-партнера, та за сумісництвом ШІ-спеціаліста, Михайла Маркевича, що вчився з ним на факультеті комп’ютерних та інформаційних технологій, і нещодавно повернувся з курсів в Оксфорді.
Однак розробити запланований додаток означало розробити його з нуля, оскільки відповідного ШІ, як і достатньо потужного комп’ютера, ще не існувало.
Втім, фаундерів проєкту це не спинило – вже у 2019 році Еломія потрапляє до програми CIG R&D LAB фонда Степана Черновецького, а наступного – отримує грант у розмірі 250000 гривень.
До того моменту команда розширюється: до неї доєднується практикуючий психотерапевт, доцент кафедри педагогіки, психології та управління соціальними системами “ХПІ”, Анастасія Книш, та маркетолог Валерія Рибицька.
Еволюція стартапу
Поступово Еломія набуває більш чітких обрисів – вона з’являється на світ як чат-бот для Telegram, що слугує трампліном для втілення ідеї за допомогою ШІ. Але згодом проєкт перекочовує у простір Messenger – ця стадія стає останньою перед перетворенням Еломії на окремий додаток.
Зрозуміти ексклюзивність українського стартапу дозволяє порівняння: Тарас Погребняк наголошує на тому, що подібна ідея з’явилась вже у 1960-ті роки – тоді Джозеф Вейценбаум створив одного із перших чат-ботів у світі “ELIZA” – програма імітувала розмову з психотерапевтом. Алгоритми, покладені в основу, були налаштовані на те, щоб користувачу здалось, що бот його розуміє.
Втім, Еломія пішла ще далі: замість традиційного принципу розробки схожих проєктів, датасети яких складались із масивів тексту, почерпнуті з Twitter, Wikipedia, харківський стартап прагнув у своїй роботі спиратись на діалоги реальних сесій зі спеціалістами. Саме тому наступним кроком команди став пошук психологів – вже до 2021 року датасет було зібрано.
Про його насиченість свідчила і сума коштів, витрачена на нього – за підрахунками фаундерів, від 200000 до 300000 доларів.
Особливість програми полягала у техніці активного слухання. Хоча Еломія і була у першу чергу запрограмованою, за її дії ще відповідала жива людина. Кожне повідомлення, згенероване штучним інтелектом, шліфувалась контролем з боку 20-ти психологів, які мали запевнитись у коректності відповіді чат-бота та за необхідністю її зредагувати. Виправлені помилки фіксувались програмою – таким чином, алгоритм вдосконалювався.
Це наштовхує на думки про несамостійність ШІ-психолога і необхідність людського втручання для забезпечення належного функціонування. Команда стартапу це розуміла тим більш, оскільки у низці важких ситуацій, про які користувач розповідає Еломії – про суїцидальні думки, депресію, галюцинації – ШІ-терапевт у відповідь надає контакти служб психологічної підтримки.
Пошук потужних складових
Втім, необхідність контролю з боку “живої” сили сприймалась фаундерами скоріш як недолік і джерело безкінечних можливостей вдосконалення. Підвищення самостійності Еломії ускладнювалось нестачею обчислювальних потужностей, однак популярність українського стартапу забезпечувала його необхідними ресурсами та зв’язками з потрібними людьми.
Вже 2020 року Еломія була запрошена до програми ШІ-стартапів – NVIDIA Inception. Саме там команда отримала кредити на користування хмарними ресурсами Microsoft та Amazon, і протестувала власні розробки штучного інтелекту NVIDIA. Ключовим для Еломії став також доступ до ШІ “Jarvis”: він спрощував процес створення ШІ-асистентів за допомогою інтеграції мови та зображення, що дозволяло надати “живості” моделі. Так, її міміка доповнялась відповідною, згенерованою програмою, візуалізацією.
Вирішальний аспект удосконалення Еломії полягав у її тестуванні на моделі з безліччю параметрів – команда прагнула задіяти якомога більше, і на горизонті її можливостей маячили параметри у розмірі 250 мільйонів, 3 і навіть 9 мільярдів.
Послідовно фаундери виявили ще одну перепону – потребу у більш потужній техніці.
Невдовзі у команди формуються нові траєкторії розвитку стартапу: у 2021 році Microsoft відкриває доступ до ND A100 v4 – обчислювальної машини для штучного інтелекту. Втім, доступ мають тільки довірені особи, зазначені у списку – з-поміж них немає фаундерів Еломії. Однак саме тут спливають важливі зв’язки – посередником між потужним інструментом і командою стає Олексій Скрипник, який був приятелем команди, але головне – він був у переліку довірених осіб.
Зіткнення з викликами
Обраний українськими розробниками шлях зіткнув їх з новими викликами. Оскільки відповіді Еломії будувалась не на готових скриптах та баз даних, а генерувалися кожного разу з нуля із урахуванням контексту та емоційного стану користувача, то постала проблема обмеженої пам’яті програми.
Попри націленість Еломії на короткострокові діалоги, у яких когнітивно-поведінкова психотерапія слугувала першою, а тому частковою допомогою, фаундери намагались запобігти відчуттю у користувача, що бот байдуже ставиться до їхніх проблем. Через це вони вдались до пошуків відповідних засобів – і виявили OpenAI, що розробив алгоритм GPT3. Його робота полягала у створенні тексту, який би імітував людську мову.
OpenAI пропонує харківському стартапу протестувати Еломію за допомогою однієї з моделей на 7 мільярдів параметрів та, у разі успішного експерименту, надати команді доступ до Davinci – найбільш потужного продукту OpenAI, що дозволив би вдосконалити пам’ять програми. Це стає небаченим успіхом для харківських розробників.
Конкуренція
Водночас про успіх Еломії свідчать не тільки швидкі темпи її розвитку – як ми побачили, у команди іноді з’являлись такі потреби, що випереджали можливості сучасності, але саме це і виокремлювало стартап на тлі маси інших і сприяло вирішальному – спроможності конкурувати.
Пандемія була тим каталізатором, який визначив для стартапів у сфері ментального здоров’я вирішальне місце. Безпосереднім доказом цього стає збільшення інвестицій у подібні проєкти вдвічі – до 2,6 мільярдів доларів.
Суспільство відчувало гостру потребу у підтримці, але, оскільки її пошук був обмежений віртуальним простором, Еломія швидко привернула до себе увагу громадськості.
На тлі головного конкурента харківського стартапу – американського чат-боту “Woebot”, що з’являється у 2017 році – успіхи Еломії видаються більшими лише через співвідношення умов даних проєктів, головним чином, фінансових.
Існування Еломії підтримувалось за допомогою власних заощаджень фаундерів та грантів: Тарас Погребняк та Михайло Маркович відверто кажуть, що витратили на реалізацію проєкту по 10000 доларів, зароблених на фрілансі.
У чому Еломія перевершує реального психолога?
Засновник Еломії, хоча і наголошує на лише частковій спроможності ШІ-терапевта надати людині повноцінну допомогу, все ж таки звертає увагу на низку переваг програми. Окрім вирішальної – нереальність психолога позбавляє людину страху до нього звернутись – Тарас апелює до цілодобового доступу, швидкої відповіді, та значній економії при отриманні психологічної допомоги. Фаундер Еломії конкретизує наявну вигоду – щомісячна підписка на ШІ-психолога коштує у 40 разів менше за відвідування спеціаліста протягом відповідного проміжку часу.
Тарас вважає перспективу зміщення повноцінної психологічної допомоги до віртуального простору цілком досяжною, і, на його думку, Еломія слугує першим кроком до цього.
