Неділя, 25 Жовтня, 2026
Home Blog Page 8

Історія телекомунікаційної компанії у Харкові: телекомпанія “Воля”

By
Natalia Isaieva
-
0

Телекомунікаційна компанія “Воля” почала працювати у Харкові у 2008 році. Тоді вона придбала майже 100% харківського оператора ЗАТ “Притекс”. Водночас компанією було підписано угоду про співпрацю з іншим місцевим провайдером – ТОВ “Альфа Медіа”. На засадах цих компаній було створено ТОВ “Харківські телекомунікаційні системи” (ХТС), яке з травня 2010 року почало надавати послуги під брендом “Воля”. Далі на kharkov-future.

Розвиток інфраструктури та послуг

У період з 2009 по 2010 рік компанія “Воля” інвестувала у розвиток телекомунікаційної інфраструктури Харкова понад 40 мільйонів гривень. Ці кошти були спрямовані на модернізацію мереж, встановлення сучасного обладнання та впровадження нових бізнес-процесів. За результатами виконаної роботи було відкрито контакт-центри європейського рівня та забезпечено інформаційно-консультаційну підтримку абонентів через call-центр.

Також модернізація мережі охоплювала встановлення нових головних станцій, зокрема у Харкові, та перехід частини мереж на технологію 10G, що забезпечило підвищення пропускної спроможності та надійності послуг, що надаються. 

У 2010 році компанія “Воля” здійснила комерційний запуск цифрового телебачення у Харкові під торгівельною маркою “Воля Преміум ТБ”. Новий пакет послуг охоплював понад 130 телеканалів, з яких 68 були доступні у цифровій якості. 

Для зручності абонентів було реалізовано систему безготівкових розрахунків за послуги, яку можна було здійснювати через відділення банків, платіжні термінали, а також онлайн із використанням банківських карток. 

Ставка робилася на масовий сегмент – житлові райони зі щільною забудовою, де можна було швидко підключати сотні абонентів на одній лінії. “Воля” позиціювала себе як оператор із фіксованим тарифом, стабільним з’єднанням та технічною підтримкою 24/7.

У 2012 році компанія “Воля” розпочала надання послуг телебачення високої чіткості (HD). Для Харкова такі послуги були новиною. Пакет “Воля HD” охоплював канали “National Geographic HD”, “Travel Channel HD”, “Fashion One HD” та інші.

У травні 2017 року компанія “Воля” уклала договір купівлі-продажу активів групи компаній “Airbites”, яка надавала послуги доступу до кабельного телебачення та інтернету у Харкові та інших містах України. З 1 червня 2017 року телекомунікаційні послуги для абонентів “Airbites” стали надаватися під торгівельною маркою “Воля”. Після завершення процесу інтеграції абоненти мали доступ до усіх послуги компанії “Воля”: високошвидкісні інтернет-пакети, інтерактивне телебачення, онлайн-кінотеатр, управління ефіром, пауза, батьківський контроль та можливість перегляду телебачення з планшета та смартфона через мобільний додаток “VOLIA TV”. 

Проблеми та виклики 

Попри активний розвиток, компанія “Воля” зіткнулася з низкою проблем на харківському ринку. У лютому 2013 року у харківському офісі компанії відбулися обшуки, під час яких міліція вилучила сервери та документацію. Офіційною причиною стало розслідування за фактом підробки абонентського договору. Однак представники компанії висловили стурбованість діями правоохоронних органів, вважаючи їх спробою тиску на компанію. 

У жовтні 2013 року у Харкові почастішали випадки демонтажу мереж великих легальних провайдерів інтернету, включно з “Волею”. Сумарний збиток від таких дій за два місяці складав кілька мільйонів гривень. Провайдери пов’язували ці дії з незаконним перерозподілом телекомунікаційного ринку Харкова.

У 2020 році “Воля” зіткнулася з однією з найбільших проблем у своїй історії – у червні компанія постраждала через масштабну кібератаку, що призвело до тимчасового відключення понад 100 тисяч абонентів у Харкові. Це був серйозний удар по репутації, але компанія оперативно відновила доступ до усіх послуг, а керівництво “Волі” пообіцяло посилити захист своїх систем. Також у компанії заявили про початок роботи з міжнародними експертами з кібербезпеки, що дало змогу надалі значно підвищити рівень захисту від подібних атак. 

Злиття “Волі” з “Датагруп”

У грудні 2020 року керівництво українського медіаконгломерату “Датагруп” повідомило про придбання 100% акцій компанії “Воля”. Це стало важливою подією на українському телекомунікаційному ринку. 

У вересні 2024 року інвестиційна компанія “NJJ Holding”, яка була заснована Ксав’є Ньєлем, оголосила про придбання об’єднаної компанії “Датагруп-Воля” та мобільного оператора “lifecell”. Угода була завершена після виконання всіх необхідних умов, включно з отриманням регуляторних дозволів. “NJJ Holding” стала власником одного з найбільших телекомунікаційних холдингів України.

Станом на 2025 рік компанія “Воля” продовжує надавати якісні телекомунікаційні послуги у Харкові: кабельне та цифрове телебачення, високошвидкісний інтернет та інтерактивні сервіси. Компанія активно інвестує у розвиток інфраструктури та впровадження нових технологій, прагнучи забезпечити високу якість обслуговування для своїх абонентів.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://lb.ua/file/company/3599_volia_kompaniya.html
  1. https://www.sq.com.ua/rus/news/novosti/08.12.2016/volya_v_harkove_mir_tsifrovyh_razvlecheniy_i_nadezhnyy_servis
  1. https://www.tv.net.ua/news/tv/1050608362-v-xarkove-poyavilos-cifrovoe-televidenie.html

Історія телеканалу у Харкові: “Simon”

By
Natalia Isaieva
-
0

Телеканал “Simon” – один із перших і найвідоміших регіональних телеканалів Східної України. “Simon” розпочав своє мовлення у Харкові у 1992 році. Спочатку це був невеликий проєкт із нічними етерами, але з часом він виріс до одного із головних регіональних телеканалів Східної України. За роки роботи “Simon” змінив кількох власників та співпрацював з відомими телемережами. Далі на kharkov-future.

Заснування та перші роки роботи 

Телеканал “Simon” розпочав своє мовлення у Харкові 12 вересня 1992 року. Спочатку етер тривав лише дві години у нічний час – транслювалися художні фільми та музичні кліпи. Першим ведучим та обличчям каналу став Симон Вілсон Мендеш – уродженець Гвінеї-Бісау. Він був диктором, автором та ведучим програми “Місце зустрічі”, а пізніше став комерційним директором телекомпанії. Мендеш помер 4 червня 1996 року від ниркової недостатності, але його ім’я залишилося в історії каналу.

Етапи розвитку та зміна власників

У середині 1990-х років телеканал придбала корпорація “СТАНК”, яка належала бізнесменові Станіславу Дямінову. Після банкрутства корпорації “СТАНК” контроль над каналом перейшов до іншого харківського підприємця – Василя Салигіна.

З 2002 року власником та президентом телеканалу став Олександр Давтян – харківський бізнесмен та політик. Було оновлено структуру управління телеканалом, запроваджено нові формати програм та розширено виробництво власного контенту.

У 2004 році телерадіокомпанією “Simon” був укладений контракт із дослідницькою компанією “GfK Україна” на проведення медіадосліджень. Згідно з умовами угоди, телеканал отримав доступ до програмного забезпечення та даних, що необхідні для аналізу телевізійної аудиторії, оцінки ефективності програм та рекламних кампаній, а також для планування та оптимізації рекламної діяльності. На той момент “Simon” був єдиною регіональною телекомпанією в Україні, яка уклала подібний договір з “GfK Україна”. Співпраця з “GfK Україна” дала змогу телеканалу “Simon” точніше оцінювати вподобання глядачів та адаптувати контент відповідно до їхніх інтересів. Це забезпечило каналу конкурентну перевагу на регіональному медіаринку. 

Співпраця з іншими телеканалами та авторські програми 

З 1995 до 2008 року “Simon” співпрацював із російським телеканалом “НТВ”, транслюючи низку інформаційних, публіцистичних та розважальних програм: “Сьогодні”, “Ітого”, “Ляльки”. Також із 2003 до 2008 року на каналі ретранслювали програми телеканалів “Муз-ТБ”, “ДТБ”, “ТБ-3”, “TVCI”, “Ностальгія”, “ТБі”, а згодом й інших російських та українських мереж.

У ті роки на телеканалі “Simon” виробляли понад 20 авторських програм: “Дійові особи”, “Справжнє кіно”, “Бардачок”, “Бізнес-огляд”, “Електронні вершки”, “Острови життя”, “Дизайн-ательє”, “Розмова у прямому етері” та інші. 

Технічний розвиток

У грудні 2008 року телерадіокомпанією “Simon” була проведена модернізація технічного обладнання – старий телевізійний передавач був поміняний на новий, збільшеної потужності. Це дало змогу значно поліпшити якість приймання телевізійного сигналу та збільшити територію його поширення у Харківській області.

Модернізація стала першим етапом підготовки до переходу на цифрове мовлення, що розпочався в Україні у 2008 році. У межах цієї програми телекомпанії, зокрема й “Simon”, розпочали закупівлю нового обладнання для забезпечення цифрового сигналу.

У 2018 році телеканал “Simon” отримав ліцензію на цифрове етерне мовлення у мультиплексі “MX-5” мережі “DVB-T2”. Рішення про надання ліцензії було ухвалено Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення 25 січня 2018 року. Усі шість членів ради одноголосно проголосували за надання ліцензії телеканалу “Simon”. До цього моменту мовлення телеканалу відбувалося в аналоговому форматі. У 2011 році телекомпанія не отримала ліцензію на цифрове мовлення. Власник телеканалу Олександр Давтян заявив, що у телеканалу є ліцензія на аналогове мовлення до 2017 року.

Але аналогове мовлення телеканалу “Simon” було офіційно припинено 1 квітня 2020 року у межах загальнонаціонального переходу України на цифрове телебачення.

Робота під час війни

24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, етерне мовлення телеканалу “Simon” було призупинено. Але вже за кілька місяців команда телеканалу відновила роботу в онлайн-форматі та у соціальних мережах.

Під час війни телеканал зосередився на документуванні життя міста, інтерв’ю з військовими та волонтерами, а також на наданні оперативної інформації про ситуацію у Харкові. В етері з’явилися проєкти: “Живі історії” (про людей на передовій), “Харків: хроніки життя” (документальний проєкт про війну), “Вільний мікрофон” та “Ми поруч”.

Телеканал активно використовує цифрові платформи та соціальні мережі: YouTube, Facebook, Instagram, TikTok, Telegram. Станом на початок 2025 року канал YouTube “Simon” налічує понад 33 тисячі підписників, а загальна кількість переглядів перевищує 12 мільйонів.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://detector.media/regionalni-telenovini/article/201588/2022-08-04-kharkivskyy-telekanal-simon-pid-chas-viyny-zhyttievi-istorii-pro-voienni-budni/
  1. https://youtu.be/EiDsKrE-MXk?si=Wm2WXyxvfdzT7Cn3
  1. https://tv.kh.ua/ua/o-kanale/sobyitiya/den-rozhdeniya-xarkovskoj-telekompanii-simon.html

Історія телеканалу у Харкові: “АТН”

By
Natalia Isaieva
-
0

“Агентство Телебачення “Новини” (АТН) – харківська телекомпанія, яка була заснована 23 серпня 1993 року. Телекомпанія стала першим у місті незалежним телевізійним новинним агентством, що спеціалізується на виробництві регіональних новин для місцевих телеканалів, а також на виготовленні інформаційних репортажів та програм для загальнонаціональних телеканалів. Далі на kharkov-future.

Заснування та ранні роки каналу 

Історія “АТН” (“Агентства Телебачення “Новини”) розпочалася у 1993 році у невеликій кімнаті на Павловому Полі. Після розпаду Радянського Союзу, коли приватні канали тільки почали з’являтися, молоді та амбітні харків’яни вирішили створити телевізійну агенцію нового формату – з авторськими репортажами та незалежними новинами. До команди нової агенції увійшли журналістка Ольга Березіна, оператор В’ячеслав Кузьменко, інвестував створення “АТН” Ахсар Єлоєв. Організаційними питаннями займався Олег Юхт, який від початку 1990-х років працював на телеканалі ”Simon”, був автором та ведучим новинних програм, а пізніше став генеральним директором “АТН”, а також Ігор Колесник. 

Пізніше Олег Юхт згадував: “По-перше, тоді я чітко знав, як працює служба новин, я уявляв, як можна все організувати. По-друге, тоді теж організувалася англійська компанія “ANT” – виключно новинний канал. Тому ми й вирішили, що якщо англійці роблять, чому б нам у Харкові не зробити щось таке саме?”

Перші випуски новин “АТН” почали виходити в етер у 1993 році на регіональному харківському телеканалі “Simon”. Ці програми були спрямовані на висвітлення подій у Харкові та області. З 1995 року трансляція новин “АТН” розширилася – вони почали виходити також на телеканалі “Оріон”, що сприяло збільшенню аудиторії. У 1997 році “Агентство Телебачення “Новини” отримало ліцензію на власне мовлення на 7 телевізійному каналі у Харкові. Проте повного етерного часу компанія тоді ще не мала – вона ділила його з телекомпанією “Тоніс-Центр”, яка згодом була перейменована на “7 канал”.

Розвиток каналу та програми

До кінця 1990-х років “Агентство Телебачення “Новини” перетворилося на повноцінну телевізійну компанію, яка виробляла щоденні випуски новин, токшоу та десятки щотижневих інформаційних та тематичних програм. З 2000 року “АТН” щодня готувало новини та авторські передачі для чотирьох харківських телеканалів: “7 канал” (до 2009 року), “А/ТВК” (з 2009 року), “Фора” та “Фаворит-новини”. 

Серед програм, які виходили в етер, були “Віддзеркалення” – інтерв’ю з гостем у студії, “Особлива думка” – дискусійний проєкт у вигляді теледебатів, “Євроатлантичні студії” – авторська програма про європейські цінності та зовнішню політику України, “У фокусі” – цитати та відео подій без коментарів, “НЕ Секретні матеріали” – програма про роботу харківських правоохоронців та рятувальників, “АТН-Спорт. Підсумки” – щоденний огляд спортивних подій, “Сinеманія” – програма про кіно та новинки екрана, “TV-Каталог” – телемагазин. Також виходили програми “36,6”, “Огляди”, “Економічний вісник”, “Є питання”, “Вуличні історії”, “Спорт-ескорт” та інші.

Проблеми з мовленням

У вересні 2011 року на телеканалах “Фора” та “Фаворит” трансляції новин “АТН” було припинено. Незабаром телекомпанія “АТН”, а також телеканали “А/ТВК” та “Фора” були позбавлені телевізійного етеру. Офіційною причиною відключення від етеру стала вимога санепідемстанції про необхідність наявності санітарного паспорта на мовлення. Однак це пояснення було сприйнято як надумане та викликало підозри у політичній мотивації дій влади. Заклики правозахисних організацій та ОБСЄ до української влади про відновлення мовлення “АТН” були проігноровані. 

Майже чотири роки “АТН” продовжувало виробляти щоденні телевізійні випуски новин, які розміщувалися у мережі Інтернет, а з 2012 по 2013 рік новини “АТН” виходили на Чорноморській ТРК. 

Лише наприкінці лютого 2014 року, після Революції гідності та зміни влади в Україні, телевізійне мовлення “АТН” було відновлено. 

8 квітня 2014 року офіс “АТН” був захоплений проросійськими активістами. Було пошкоджено обладнання та апаратуру телекомпанії. За пошкодження майна “АТН” було засуджено на 8 років члена харківського Антимайдану Сергія Юдаєва, якого було звільнено за амністією у залі суду одразу після винесення вироку. 

Станом на 2025 рік “АТН” є найстарішим телевізійним агентством Харкова, яке щодня виробляє випуски “Новин АТН” та випускає в етер щоденне токшоу “Відображення”. Програми виходять в етер на однойменному телеканалі та на “А/ТВК”.

Упродовж своєї історії “Агенція Телебачення “Новини” неодноразово отримувала численні нагороди різних рівнів, а через “Новини АТН” пройшли десятки талановитих журналістів, операторів та технічних працівників, які тепер працюють як в Україні, так і за її межами.

Згідно з соціологічним дослідженням, яке було проведене компанією “Фактум Груп” на замовлення Незалежної Асоціації Мовників (НАМ) у 2017 році у Харкові, телекомпанія “АТН” має абсолютну довіру серед харків’ян та посідає перше місце за переглядами у рейтингу серед місцевих каналів (15%). “АТН” продовжує свою діяльність, надаючи актуальні новини та інформаційні програми для харківської аудиторії.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://telepedia.fandom.com/uk/wiki/%D0%90%D0%A2%D0%9D_(%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2)
  1. https://youtu.be/0C0jn8KuF8o?si=diaamburF6HqLQH5
  1. https://tv.kh.ua/o-kanale/sobyitiya/23-avgusta-den-rozhdeniya-novostej-atn.html

Де здобути IT-освіту у Харкові

By
Natalia Isaieva
-
0

Харків традиційно вважається одним із найсильніших освітніх центрів України. Повною мірою це стосується технічних та IT-напрямків. У місті працює безліч університетів, спеціалізованих шкіл та курсів, де можна здобути як базову освіту у сфері інформаційних технологій, так і опанувати конкретні сучасні професії. У цій статті розберемося, де саме у Харкові навчають на айтівців, на яку спеціальність варто піти вчитися, та які варіанти доступні новачкам та тим, хто хоче змінити професію. Далі на kharkov-future.

Для тих, хто планує здобути системну вищу освіту, Харків пропонує навчання у кількох вишах.

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” (ХПІ) 

“Харківський політехнічний інститут” – один із найпрестижніших технічних університетів не тільки Харкова, а й всієї України. Тут можна здобути освіту у сфері програмування, кібербезпеки, системного аналізу та інших IT-спеціальностей. 

Переваги ХПІ – сильний викладацький склад та доступ до сучасних лабораторій. На базі ХПІ працює “Навчально-науковий інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій”, який пропонує навчання за такими IT-спеціальностями:

  • Комп’ютерні науки – програми з управління проєктами у сфері інформаційних технологій, штучного інтелекту та інших комп’ютерних напрямів. 
  • Комп’ютерна інженерія – прикладна комп’ютерна інженерія, сучасне програмування, мобільні пристрої та комп’ютерні ігри.
  • Системний аналіз – навчання системного аналізу та управління, включно з роботою з великими обсягами даних та аналітичними системами.
  • Кібербезпека – підготовка фахівців із захисту інформації та забезпечення кібербезпеки.
  • Інформаційні системи та технології – програма “Програмне забезпечення інформаційних систем” готує фахівців із розроблення та супроводу інформаційних систем.

Освіта у “Харківському політехнічному інституті” орієнтована на практичну підготовку студентів, зокрема надається можливість брати участь у реальних проєктах. Також студенти мають змогу проходити стажування у великих IT-компаніях. 

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Університет імені Каразіна – ще один відомий навчальний заклад Харкова із факультетом комп’ютерних наук. Цей виш підійде тим, хто хоче не тільки опанувати прикладні навички, а й здобути академічну підготовку у галузі аналізу даних, алгоритмів та роботі зі штучним інтелектом.

На факультеті комп’ютерних наук студентів навчають створенню великих програмних продуктів, проєктуванню складних комп’ютерних мереж та систем штучного інтелекту. Студенти вивчають основи системного аналізу, практичної криптології, сучасні мови програмування та організації баз даних. 

Крім того, в Харківському університеті імені Каразіна діє “Навчально-науковий інститут комп’ютерних наук та штучного інтелекту”, у якому пропонуються освітні програми за напрямами “Комп’ютерні науки”, “Комп’ютерна інженерія” та “Кібербезпека”.

Освіта в університеті поєднує класичну академічну підготовку із сучасними освітніми трендами та вимогами ринку праці. У процесі навчання залучаються експерти з провідних IT-компаній. 

Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” (ХАІ) 

“Харківський авіаційний інститут” – провідний технічний університет України, який спеціалізується на підготовці фахівців у галузі інформаційних технологій з наголосом на інженерні системи, авіоніку та програмування вбудованих систем. Факультет радіоелектроніки, комп’ютерних систем та інфокомунікацій ХАІ пропонує такі освітні програми:

  • Комп’ютерна інженерія: програма “Системне програмування” готує спеціалістів у галузі проєктування та обслуговування комп’ютерних систем та мереж, створення системного та прикладного програмного забезпечення, а також проєктування схемотехнічних пристроїв. 
  • Комп’ютерні науки: програма “Комп’ютерні технології в біології та медицині”, яка орієнтована на застосування IT у біомедицині, включно з розробкою програмного забезпечення для аналізу медичних даних. 
  • Кібербезпека та захист інформації: підготовка фахівців із забезпечення інформаційної безпеки та захисту даних у різних системах.

Освіта у “Харківському авіаційному інституті” поєднує теоретичну підготовку з практичними навичками, що забезпечує його випускникам конкурентоспроможність на ринку праці у сфері інформаційних технологій.

“Харківський національний університет радіоелектроніки” (ХНУРЕ) 

ХНУРЕ спеціалізується на підготовці фахівців у галузі інформаційних технологій та радіоелектроніки. В університеті працюють такі факультети з IT-спеціальностей:

  • Факультет комп’ютерних наук (КН) – пропонує навчання за спеціальностями “Інженерія програмного забезпечення”, “Комп’ютерні науки”, зокрема спеціалізація у галузі штучного інтелекту.
  • Факультет комп’ютерної інженерії та управління (КІУ) – здійснює підготовку за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”, а також за напрямами, які пов’язані з кібербезпекою.
  • Факультет інформаційно-аналітичних технологій та менеджменту (ІТМ) – пропонує програми з “Системного аналізу” та “Прикладної математики”, включно зі спеціалізаціями у галузі криптології та економічної кібернетики.
  • Факультет інформаційних радіотехнологій та технічного захисту інформації (ІРТЗІ) – забезпечує навчання за спеціальністю “Інформаційні системи та технології”, включно зі спеціалізацією “Інформаційні технології інтернету речей”.

Університет активно співпрацює з ІТ-індустрією, надаючи студентам можливості для участі у реальних проєктах та стажуваннях у великих компаніях.

Приватні IT-школи: практичні курси та швидка перекваліфікація

Якщо ваша мета – швидко опанувати нову професію та вийти на ринок праці, то варто звернути увагу на приватні освітні платформи. 

У Харкові працюють десятки шкіл, серед яких відокремлюються такі:

  • Комп’ютерна академія “IT STEP” – велика міжнародна мережа з філією у Харкові. “IT STEP” пропонує курси з програмування, дизайну та кібербезпеки. Є програми як для школярів, так і для дорослих. Перевага – власна методика та можливість пройти повний курс від початку навчання до працевлаштування.
  • “Wezom Academy” – школа з фокусом на сучасні професії: SMM, SEO, Python, вебдизайн. Навчання на курсах відбувається у онлайн форматі із підтримкою менторів. “Wezom Academy” – це чудовий варіант для тих, хто хоче поєднати навчання з роботою.
  • “DAN.IT Education” – ще один лідер на ринку. Тут пропонують інтенсивні програми з можливістю потрапити до реальних проєктів. А також курси з фронтенду, тестування, бізнес-аналізу.
  • “Lemon.School”, “GoIT” та “Brander School” – школи з різними форматами навчання: від онлайн-інтенсивів до офлайн-груп. Наголос робиться на реальні кейси, роботу у команді, створення портфоліо та кар’єрну підтримку.

Що обрати?

Якщо ви тільки починаєте шлях в IT, є сенс розглянути університет – це фундамент, який допоможе вам почуватися впевнено у будь-якій галузі, яка пов’язана із розвитком технологій. А якщо ви вже маєте освіту або досвід в іншій сфері та хочете змінити професію, тоді вам підійдуть інтенсивні курси від приватних шкіл.

Харків – місто з розвиненою IT-спільнотою, тож незалежно від обраного шляху, ви опинитеся у середовищі, де можна навчатися, розвиватися та будувати кар’єру. Головне – обрати формат, який підійде саме вам, та не зупинятися на досягнутому.

Харківський метрополітен: історія будівництва перших станцій

By
Anastasia Anpilogova
-
0

Харківський метрополітен — важлива для міста транспортна мережа. На відміну від багатьох видів транспорту, які виконують тільки функцію перевезення пасажирів, станції метро мають різні цікаві технологічні особливості будівництва та розроблений спеціально для кожної станції дизайн. Будівництво метро завжди вимагає розробки детальних планів та інколи незвичних інноваційних інженерних рішень. Далі на kharkov-future.

Перші станції метро

Розробка проєктів для метрополітену розпочалася в 1960-х роках, після чого почалося будівництво. Спочатку планувалося зробити станцію “Вокзальну” кінцевою, тому перші будівельні роботи мали відбуватися саме біля неї. Також поряд мало розташовуватися перше депо для метро-потягів. 

Пізніше плани були скориговані — кінцевою вирішили зробити станцію “Холодна гора”, депо також перенесли. Будівництво Харківського метро розпочалося саме з цієї станції. Подовження метрополітену було пов’язане з особливостями ґрунтів під вокзалом. У процесі досліджень з’ясувалося, що там масштабне підземне будівництво могло зашкодити будівлям і залізничним коліям, тому першочергові плани змінили.

Хоча “Вокзальна” не стала першою, вона має свої цікаві особливості. Зі станції мережею підземних переходів можна потрапити до будівлі вокзалу, а також до кожної платформи. 

У 1974 році до Харкова привезли вагони для майбутнього метро, а 30 липня 1975 року відбувся перший тестовий запуск потяга. Перші станції офіційно відкрилися 23 серпня 1975 року, ними стали станції Холодногірсько-Заводської (Червоної) лінії:

  • “Холодна гора”,
  • “Вокзальна”,
  • “Центральний ринок”,
  • “Майдан Конституції”,
  • “Левада”,
  • “Спортивна”,
  • “Заводська”,
  • “Турбоатом”.    

Найглибша станція метро

Найглибша станція Харківського метрополітену — “Ярослава Мудрого”. Вона була відкрита для відвідувачів 11 серпня 1984 року, разом з першими станціями Салтівської (Синьої) лінії. Станція знаходиться під землею на глибині 30 метрів. Довжина ескалатора — 35 метрів. Він складається з 365 сходів.

У деяких випадках прокладати метро можна лише на значній глибині, як це було в випадку станції “Ярослава Мудрого”. Одним з факторів стало її розташування під центральною частиною міста, де в землі проходить велика кількість комунікацій. Іншим — перепад висоти поверхні, тому щоб не робити підземну гірку для потяга від станції “Ярослава Мудрого” до “Київської”, будувати потрібно було на більшій глибині, ніж зазвичай.   

Найзавантаженіша станція

Будівництво метро розпочалося за напрямком однієї з найзавантаженіших магістралей міста, тому не дивно, що перша станція Харківського метрополітену, вона ж кінцева станція Червоної гілки — “Холодна гора”, стала однією з найбільш популярних серед харків’ян і мешканців області. 

За день пасажиропотік станції може становити більш ніж 50 000 пасажирів. На це вплинула реконструкція та розширення автовокзалу, який розташований поряд з входом до метро, тому крім містян, нею також активно користуються мешканці області для того, щоб дістатися до центру міста. 

Заморожування ґрунту

Під час розробки планів будівництва метро, однією з проблем була велика мережа наземних і підземних річок. Через болотисту місцевість на Салтівській лінії метро між станціями “Київська” та “Академіка Барабашова” у 1984 році було збудовано метроміст. Для створення багатьох станцій була використана технологія заморозки ґрунту. Довкола них у породі робилися отвори, якими компресорами закачувався спеціальний розчин, це призводило до заморожування ґрунту на товщину одного метра довкола станції. Проте навіть попри це, крізь стіни харківського метро волога інколи просочується.

Зазвичай невелика кількість вологи не впливає на роботу метро, але кілька неприємних випадків пов’язаних з ґрунтовими водами у Харківському метрополітені траплялися. На станції “Метробудівників” вода інколи просочувалася на ескалатор, що призводило до його пошкодження. 

Станція, де проводився масштабний ремонт

Найбільш загрозлива для метро ситуація, пов’язана з водою, сталася на одній з найстаріших станцій метрополітену — “Центральний ринок”, яка відкрилася у 1975 році. Станція будувалася відкритим способом на невеликій глибині, через близькість ґрунтових вод, проте під час будівництва серйозної загрози від них не було. Проблеми почалися в червні 1995 року, коли у Харкові пройшли аномально сильні зливи. У річках міста рівень води піднявся на 5 метрів. Об’єми ґрунтових вод також збільшувалися. Це призвело до того, що вода почала витискати станцію на поверхню, а рівень платформи почав підійматися та став вищим за підлогу потягів. На платформі з’явилися тріщини. Також вода просочувалася крізь стіни тунелів біля станції. 

Для усунення наслідків потенційного руйнування впродовж року під платформу поклали 35 тонн арматури, 404 кубічних метри бетону, а під колії закачали 185 тонн цементу. На період робіт поїзди проходили ділянку, де відбувався ремонт, з обмеженою швидкістю, але станція залишалася відкритою для пасажирів. Її зачинили на 14 днів, коли встановлювали колони посеред платформи, що є дуже коротким терміном для таких робіт. Це дозволило врятувати станцію від затоплення та руйнації. 

Відбудова Харкова під час і після війни

By
Anastasia Anpilogova
-
0

Ідея необхідності проведення відбудови споруд виникла разом з першими руйнаціями, спричиненими бойовими діями після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у 2022 році. Через близькість до кордону з Росією, Харків постійно страждає від обстрілів, тому для міста розробка та реалізація проєктів реконструкції різних будівель і міста загалом дуже актуальна. Далі на kharkov-future.

Розробка загального плану реконструкції міста 

Для проведення відбудови окремих споруд, особливо коли їх багато по всьому місту, потрібні детальні проєкти реконструкції з урахуванням Генерального плану міста. Розробкою відбудови Харкова займається архітектурне бюро Нормана Фостера до якого входять спеціалісти з різних країн світу та сам відомий британський архітектор — один із засновників стилю хай-тек.

Оскільки в Харкові дуже багато різних пошкоджених будівель у різних районах міста, то при розробці загального плану крім відбудови зруйнованих і пошкоджених споруд, розробляється й реконструкція міста загалом. План має різні напрямки роботи:

  • збереження та реконструкція пам’яток архітектури,
  • відбудова житлових будинків,
  • відновлення промислових зон і енергетичної сфери,
  • створення наукових кварталів,
  • відновлення кількості одиниць транспорту та покращення транспортної системи,
  • продовження реконструкції парків, зелених зон та просторів довкола річок.  

Частково реалізація плану відбувається навіть під час продовження війни. Наприклад, відбудова житлових будинків і відновлення та модернізація енергетики. Також міста-партнери Харкова в різних країнах світу передають різноманітний міський транспорт на заміну знищеному через бойові дії та обстріли, а наявний транспорт поступово перефарбовують в одноманітну колірну гаму розроблену для міста. 

Проєкти відбудови Північної Салтівки

Одним із перших і найбільш постраждалих мікрорайонів Харкова стала Північ Салтівського житлового масиву. У розробці проєктів відбудови Північної Салтівки взяли участь архітектори з різних країн світу. Загалом на конкурс подали 258 заявок. 

Проєкти-переможці

Перше місце посів проєкт архітекторів з Великої Британії під назвою “Зцілення Харкова: від руїн до відродження”. Архітектори запропонували відновити будинки за допомогою матеріалів вторинного перероблення, суттєво змінити зовнішній вигляд фасадів на більш сучасний, а також зробити багато зелених зон довкола споруд.

Друге місце отримав проєкт архітекторів з Китаю, який має назву “Квітучість назустріч Сонцю”. За цим проєктом має бути розширена площа квартир за допомогою скляного фасаду, який має бути добудований до основного каркаса будівлі, а на дахах мають розташовуватися зелені зони.

Третє місце посів проєкт архітекторів з Туреччини під назвою “Modus Vita”. Турецькі архітектори запропонували в цілому зберегти загальний вигляд фасадів панельних будинків, але утеплити їх та додати до них зелені траси та загальні простори. 

Думки містян і реалізація 

Під час опитування журналістами харків’ян на вулицях міста та обговорень в соціальних мережах, мешканці Харкова позитивно відреагували на запропоновані проєкти. Особливо містянам сподобалися великі зелені зони на дахах і різних елементах споруд і довкола будинків.

Міська влада повідомляла, що при розробці остаточного плану будуть враховані, як проєкти переможці, так і деякі вдалі ідеї інших учасників. Загалом поступова відбудова житлових мікрорайонів Салтівки триває з 2022 року. До частини відновлених будинків, які мали незначні ушкодження, повернулися мешканці, а деякі багатоповерхівки з серйозними ушкодженнями перебувають на стадії завершення ремонтних робіт.   

Проєкти реконструкції будівлі ХОДА

Іншим відомим і масштабним проєктом є відбудова ХОДА, яка була сильно пошкоджена російським обстрілом. Через те, що будівля була пробита ракетою від даху до підвалу, за оцінками архітектурної комісії її важко буде відновити в первісному вигляді. 

Які проєкти перемогли в конкурсі?

Перше місце посів проєкт архітекторів з Австралії під назвою “Пам’ять”. Вони запропонували створити під площею Свободи меморіальний комплекс, який має з’єднуватися з підвалом ХОДА. Меморіал має бути облицьований мармуром і виконаний у мінімалістичному стилі. Також було запропоновано зберегти будівлю ХОДА частково в первісному вигляді, частково зі скляним фасадом, а на площі мають розташовуватися колони.

На другому місці — проєкт з Ізраїлю “Вчасно”. Ізраїльські архітектори пропонують закрити дах і фасад будівлі напівпрозорим склом. На площі перед будівлею має розміщуватися великий басейн на довжину всього майдану.

Третє місце посів проєкт з Індії під назвою “Садовий край”, де будівля ХОДА залишається в тому вигляді, в якому вона є та пропонується зробити на майдані Свободи велику зелену зону на довжину всієї площі, яка буде поєднувати Університетський сквер і Міський сад імені Т. Г. Шевченка.   

Думки містян про відбудову ХОДА

Якщо проєкти відбудови Північної Салтівки містяни в цілому сприйняли позитивно, то всі проєкти відбудови ХОДА більшість мешканців Харкова в соціальних мережах критикували. Багатьом містянам не сподобався зовнішній вигляд споруди, оскільки історична будівля оточена сучасним скляним каркасом в місті вже є. Подібним чином виглядає Історичний музей.

Дуже критикували харків’яни всі проєкти-переможці за спроби заповнити різними способами площу Свободи, через те, що вона до повномасштабного вторгнення активно використовувалася для проведення різноманітних заходів, флешмобів, виставок, безплатних концертів та святкових ярмарків, заповнення її будь-чим могло б суттєво завадити такому звичному для містян використанню майдану.

Дехто висловлював думку, що у випадку ХОДА найкращим варіантом було б відновити будівлю в первісному вигляді та зберегти архітектурний ансамбль площі, який став впізнаваною візитівкою міста.

Міська влада запевнила містян, що це не остаточні варіанти реконструкції будівлі й перебудови площі Свободи, думка харків’ян також буде врахована під час розробки планів відбудови, а всі проєкти публікують спеціально для того, щоб мешканці Харкова мали змогу висловити свої ідеї.

Інші проєкти та відбудова області

Крім відомих проєктів відбудови житлових будинків на Салтівці та будівлі ХОДА, йде поступова розробка планів реконструкції багатьох споруд по всьому місту. На сайті міської ради періодично публікують варіації відбудови різноманітних споруд. Харків’яни мають змогу проголосувати чи подобаються їм запропоновані проєкти, чи ні, і безпосередньо вплинути на зовнішній вигляд міста. Окрім розробки проєктів, поступова реконструкція відбувається вже під час війни.

Розробка проєктів і їх реалізація відбувається й у Харківській області. За даними очільника ОВА Олега Синєгубова на квітень 2025 року на Харківщині зафіксували більш ніж 75 000 об’єктів пошкоджених або зруйнованих через бойові дії та російські обстріли. На платформі DREAM, створеній для розміщення планів, пошуку фінансування та підрядників для їх виконання, з 2023 року для Харківської області було розміщено більш ніж 1 000 проєктів. Найбільша кількість створена для Харкова, Ізюма та Балаклії.

Пункти незламності, генератори та модульні котельні: як харків’яни справляються з блекаутами

By
Anastasia Anpilogova
-
0

Після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у 2022 році більшість українців стикнулися з проблемою відсутності електроенергії через російські обстріли. Це стало викликом для різних сфер життєдіяльності всієї країни й Харків не був винятком. Містянам довелося шукати різноманітні способи справлятися з відсутністю електроенергії. Далі на kharkov-future.

Російські обстріли енергооб’єктів

Через близькість Харкова до кордону з Росією лінія фронту опинилася біля міста з перших днів повномасштабного. У той же період харків’яни вперше стикнулися з проблемами з комунікаціями та відсутністю електроенергії через бойові дії. Проте на той момент більшість містян виїжджали з міста, через військову небезпеку, тому питання, як розв’язувати проблему відсутності комунікацій, для більшості мешканців Харкова не було актуальним. Ситуація змінилася, коли харків’яни почали поступово повертатися до міста з літа 2022 року.

Активні обстріли української енергосистеми відбувалися з осені 2022 року до весни 2023, у вересні та грудні 2023 року, а також тривали впродовж весни та літа 2024 року. У ці періоди зазнали пошкоджень енергооб’єкти в багатьох містах України, зокрема й у Харкові. 

Пункти незламності, павербанки та портативні газові плити: як справляються люди та бізнес

Хоча відсутність електроенергії в сучасному світі повністю зупиняє нормальну життєдіяльність людей, існує велика кількість різноманітних предметів і гаджетів, які дозволяють справлятися з цією проблемою. Під час опитування журналістами харків’яни розповідали, що ввечері для освітлення використовували свічки, ліхтарики та акумуляторні світильники. Для зарядки телефонів і різних пристроїв — павербанки та Ecoflow. Для мешканців будинків з електроплитами постало питання приготування та розігріву їжі, тому багато містян використовували різноманітні портативні газові плити. 

Після початку проблем з електроенергією в місті відкрилися пункти незламності, де харків’яни мали змогу заряджати акумуляторні пристрої, отримувати безоплатні гарячі обіди та користуватися терміналами Старлінк. 

Кафе, супермаркети, салони краси та подібні малі бізнеси в період відсутності електроенергії почали використовувати генератори та оптоволоконний інтернет для того, щоб відвідувачі та клієнти мали змогу сплачувати послуги банківськими картками. У випадку з виробничими підприємствами ситуація в місті під час блекаутів була складнішою. Підприємці в інтерв’ю журналістам розповідають, що часто заживити від генераторів можна лише частину обладнання, тому в такі періоди їх робота суттєво сповільнюється. У деяких випадках виробництва тимчасово зупиняють роботу, якщо їх обладнання потребує великих обсягів електроенергії.  

Модульні котельні, когенераційні установки та генератори для створення “енергетичного острова”

Після російських обстрілів всі електростанції Харкова зазнали серйозних ушкоджень, тому місто заживили від інших областей. У 2023 році мер Харкова Ігор Терехов повідомив, що для покращення ситуації з енергетикою, у місті планують створити “енергетичний острів”. Це дозволило б зменшити навантаження на об’єднану енергосистему України та зробити Харків енергетично автономним. 

Генератори

Одним з перших пунктів проєкту стало встановлення потужних генераторів у лікарнях, тому що для частини пацієнтів відсутність електроенергії та відповідно роботи медичного обладнання може становити загрозу для їх життя. Також генератори встановили для обладнання з подачі холодної та гарячої води.  

Блочно-модульні котельні

Однією з основних проблем під час блекаутів стали складнощі з проведенням опалювального сезону взимку. Оскільки обладнання пов’язане з опаленням вимагає дуже великих об’ємів електроенергії, його неможливо заживити за допомогою генераторів. У цьому випадку частково замінити та доповнити роботу електростанцій можуть блочно-модульні котельні. Їх перевагою над великими електростанціями є те, що вони швидко будуються, не займають велику площу, можуть бути розосереджені по всьому місту та можуть використовуватися для опалення як житлових будинків, так і інших типів споруд. 

Когенераційні установки

Крім котелень цікавою інновацією та доповненням до електростанцій, яке зробить їх роботу значно ефективнішою стали когенераційні установки. Вони дозволяють з одного виду палива, найчастіше газу, отримувати одночасно тепло та електроенергію. 

Після руйнувань та пошкоджень електростанції не лише відновлюються, а й модернізуються більш сучасним обладнанням. В цілому ці дії мають зробити місто менш вразливим до руйнувань української енергетики. Для відновлення електростанцій і створення “енергетичного острова” у Харкові суттєву роль відіграє допомога різних країн світу. 

Життя людей у XXI сторіччі сильно пов’язане з електроенергією. Її відсутність створює серйозні труднощі, але розвиток сучасних технологій і інновації дозволяють розв’язувати проблеми та знаходити рішення для складних ситуацій.   

Теплохід “Ластівка”: незвичний прогулянковий транспорт Харкова

By
Anastasia Anpilogova
-
0

Хоча у Харкові багато річок, вони не повноводні та не судноплавні, тому важко уявити в місті такий вид транспорту, як річковий трамвай. Проте в історії міста були періоди, коли харківськими річками можна було не лише плавати на маленьких човниках, а й ходити на такому різновиді транспорту. У випадку Харкова річковий трамвай вимагав багатьох зусиль і маніпуляцій з ріками, але кілька періодів його роботи в місті було. Далі на kharkov-future.

Якщо у 1930-х роках водний трамвай мав виконувати транспортну функцію, то у 1990-х він став прогулянковим атракціоном, але саме теплохід “Ластівка”, який ходив річками Харкова в цей час, залишився в пам’яті містян.

Робота річкового трамвая у 1930-х — 1940-х роках

Перші спроби з налагодження роботи водного трамвая у Харкові розпочалися у 1930-х роках. На початку XX століття загалом у різних країнах світу було багато технологічних ідей, які часто стосувалися спроб приборкати та підкорити природу діяльності людини, тому для тих часів ідея запуску водного трамвая та транспортних суден не судноплавними ріками Харкова здавалася доцільною.

Спочатку планувалося, що річкою Харків будуть курсувати три водних трамваї від Подільського мосту до заводу з виробництва шкіряних виробів. Кожен корабель мав приймати на борт до 70 пасажирів. Крім того, за подібним маршрутом мали рухатися також вантажні барки, які річкою мали транспортувати буксири. Але зрештою план змінили.

З 1932 року річкою Харків ходили два маленьких водних трамвая, розраховані на 40 пасажирів. Їх маршрут проходив від Харківського мосту до Журавлівського гідропарку. У 1933 році катерів стало більше. Загалом впродовж 1930-х — 1940-х років працювали десять човнів.

Діяльність теплохода “Ластівка” у 1990-х — 2000-х роках

Наступна спроба відновити роботу річкового трамвая у Харкові була у 1990-х — 2000-х роках за допомогою теплохода “Ластівка”. До прибуття в Харків корабель мав назву “Павлік Морозов”. Його збудували на Московському суднобудівному заводі у 1975 році. Він був одним з річкових теплоходів типу “Зоря”, які виготовляли в той час для різних міст СРСР. Після створення “Павлік Морозов” близько двадцяти років розташовувався в місті Дніпро та відповідно працював річковим трамваєм на річці Дніпро. 

Зміна назви, міста та річок

У 1996 році корабель перевезли до Харкова, де на теплоході провели капітальний ремонт, переобладнання та змінили його назву на “Ластівка”. Єдиним способом доставити теплохід до Харкова був наземний транспорт, тому його везли на спеціальній 30-метровій платформі. Для того, щоб “Ластівка” мала змогу ходити річками міста на ньому замінили двигун. Попередній мав потужність у 1 000 кінських сил, а новий — 60. Хоча новий двигун мав значно меншу потужність, це зробило корабель легшим, тому дозволило курсувати ріками Харкова. Частково така заміна була також пов’язана з тим, що необхідності в потужному двигуні для руху харківськими ріками корабель не мав.  

Через повільну течію природною особливістю річок Харківської області є велика кількість мулу на дні. Тож, аби навіть невеликий прогулянковий корабель міг пересуватися ними, дно річок потребувало очищення та поглиблення — що й було зроблено для запуску судна. Також для того, щоб доставити корабель до пристані та місця курсування, довелося ситуативно знизити рівень води в річках, щоб “Ластівка” мала змогу пройти під деякими мостами, розташованими дуже близько до води. 

Маршрут “Ластівки”

На кораблі мали змогу здійснити прогулянку від 60 до 86 пасажирів. Маршрут теплохода розпочинався й закінчувався біля пристані, яку збудували ще у 1930-х роках, після першого запуску річкових трамваїв у Харкові. З 2011 року там знаходиться станція з прокату човнів. Корабель рухався річкою Лопань від пристані до Бурсацького мосту, розвертався та йшов до парку “Стрілка” біля якого відбувається злиття річок Лопань і Харків, повертав у річку Харків і рухався до греблі, після чого знову розвертався та частково повторював маршрут до пристані.

Пожежа та перспектива відновлення

Теплохід ходив прогулянковим маршрутом у Харкові до 2005 року. Після пожежі, яка сильно пошкодила корабель, харківськими річками він більше не курсував. За однією з версій “Ластівку” здали на металолом, проте більш оптимістичним і реалістичним виглядає інший варіант розвитку подій. Оскільки корабель після пожежі підлягав ремонту, його переробили на плавучий будинок і відправили на Печенізьке водосховище. Існують згадки, що там “Ластівка” знаходилася біля різних баз відпочинку. Інколи в інтернеті з’являються повідомлення про її продаж, зокрема у 2016 та 2021 роках. 

Ідея придбати та запустити новий річковий трамвай або навіть повернути той самий теплохід у містян інколи виникає, але основною перепоною для реалізації цього проєкту залишаються саме природні особливості річок міста. 

Хоча загалом річкові трамваї не є рідкістю в різних містах світу, для Харкова з маленькими та не судноплавними ріками, наявність і робота корабля була незвичною туристичною цікавинкою. 

Музей Харкова: Музей історії Південної залізниці

By
Natalia Isaieva
-
0

Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці у Харкові – один із найбільших спеціалізованих музеїв залізничного транспорту в Україні. Він розміщений у безпосередній близькості від залізничного вокзалу Харків-Пасажирський. Це унікальний музей, у якому було зібрано величезну колекцію експонатів, які пов’язані з історією, розвитком та технічними досягненнями Південної залізниці, а також залізничної галузі загалом. Далі на kharkov-future.

Історія створення

Ідея створення музею належить працівникам Південної залізниці. У 1967 році було відкрито перший музей у будівлі Будинку культури залізничників. Вже через рік йому було надано звання народного музею. Експозиція музею поступово поповнювалася – спочатку архівними документами, макетами, моделями та історичними фотографіями, а згодом з’явилася вже справжня залізнична техніка та обладнання.

До 140-річчя Південної залізниці, у 2009 році, міською владою та керівництвом залізниці було ухвалено рішення про масштабну реконструкцію музею. А вже у 2014 році було відкрито оновлений музейний комплекс з новою постійною експозицією та розширеною територією просто неба.

Експозиція всередині музею

Всередині музей поділений на кілька тематичних зон. Центральну частину займає постійна експозиція, у якій зібрані експонати, що розповідають про різні етапи розвитку Південної залізниці – від її заснування у XIX столітті до сьогодення. Зали музею оформлені за хронологічним принципом та умовно поділені на три періоди: дореволюційний, радянський та пострадянський.

Експозиція музею налічує понад тисячу оригінальних експонатів, кожен з яких відображає важливі етапи становлення та розвитку залізничного транспорту. Експонати розміщені як у залах самої будівлі музею, так і на майданчику просто неба.

Внутрішня експозиція охоплює широкий хронологічний та тематичний спектр. Тут представлені справжні історичні документи, зокрема перші розпорядження та технічні акти, які пов’язані з будівництвом залізниць у Харківській губернії. Також є дореволюційні статути, інструкції та службове листування. Особливий інтерес викликають зразки форми залізничників різних часів, елементи знаків розрізнення, кашкети, петлиці, різні інструменти та предмети побуту залізничних робітників.

Технічний розділ експозиції включає креслення, макети, інструменти для будівництва та обслуговування колій, пристрої зв’язку – телеграфні апарати, сигнальні ліхтарі, семафори, пульти управління. Особливу цінність становлять предмети, які пов’язані з історією – революцією 1917 року, Громадянською війною, евакуацією з Харкова та відновленням шляхів під час Другої світової війни. Також у музеї можна побачити особисті речі машиністів, щоденники та документи евакуаційних потягів. 

Одним із найяскравіших об’єктів у приміщенні музею є інтерактивний макет маршруту “Столичного експреса” Харків – Київ. Це точно деталізована масштабна модель залізничної лінії, на якій діють автоматичні стрілки, світлофори, та навіть звучить голос диктора на станціях. Макет був створений з високим ступенем деталізації та має особливу популярність у відвідувачів.

Експозиція просто неба 

Друга частина музею розташована просто неба. Це справжній виставковий парк залізничної техніки минулого, що налічує понад тридцять одиниць рухомого складу. Тут можна побачити паровози, тепловози, електровози, вагони, моторвагонні поїзди, колійні машини, підйомні крани та інший спеціальний транспорт.

Серед експонатів – унікальні зразки, як-от паровоз ФД20-2560, який був випущений на Луганському тепловозобудівному заводі у 1939 році, тепловоз ТЕП60, який використовувався на пасажирських маршрутах у СРСР, електровози ЧС2 та ВЛ22м, дизель-потяг ДР1А, моторвагонна секція СР3 та навіть вагон 1920 років, що використовувався для перевезення різних вантажів.

Ці машини зберегли не тільки свій історичний зовнішній вигляд, а й оригінальні технічні елементи, що робить їх цінними не тільки з історичної, а й з навчального погляду. Багато з локомотивів та вагонів можна розглядати зблизька, а деякі навіть відвідати всередині. 

Освітня та культурна роль

Музей Південної залізниці – це не тільки виставка, а ще й освітній центр. Він активно співпрацює із навчальними закладами, проводить екскурсії для школярів, студентів та туристів, організовує тематичні виставки та заходи, які присвячені пам’ятним датам в історії залізниці.

Для тих, хто захоплюється залізничною тематикою, відвідування музею стає справжньою мандрівкою у минуле, а для дітей – можливістю доторкнутися до техніки, яку вони бачать тільки на картинках. Також музей цікавий фахівцям – інженерам, технікам та краєзнавцям.

Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці – це не просто сховище старих локомотивів та експонатів. Це живий пам’ятник праці десятків тисяч залізничників, кожен з яких зробив свій внесок у розвиток залізниці України.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://travels.in.ua/index.php/object/4786/muzyey-istorii-i-zhyelyeznodorozhnoy-tyekhniki-kharkovskoy-zhyelyeznoy-dorogi
  1. https://piktor.org.ua/south_railmuseum
  1. https://youtu.be/3tm9iUJbUdE?si=OiooonHGI04HNIpE

Музей міста: Харківський художній музей 

By
Natalia Isaieva
-
0

Харківський художній музей – один із найбільших та найстаріших художніх музеїв України. Він відіграє важливу роль у культурному житті Харкова та всієї України, приваблює як фахівців, так і любителів мистецтва. Далі на kharkov-future.

Історія заснування 

Харківський художній музей був заснований у 1905 році як художнє відділення Харківського історико-етнографічного музею. А у 1920 році він вже став самостійною установою. Відтоді музей вважається одним із найважливіших культурних центрів життя міста та усього регіону. Головна будівля музею – особняк, який був побудований у 1912 році за проєктом відомого архітектора Олексія Бекетова. Спочатку будівля належала купцеві Івану Ігнатищеву. Архітектура будівлі поєднує елементи модерну та неокласицизму: фасад прикрашений ліпниною, колонами, чавунними балконами. Після революції особняк був націоналізований, у ньому були розміщені різні установи. У 1944 році сюди переїхав художній музей, та відтоді ця будівля є його постійним домом.

У фондах музею зберігається близько 25 тисяч творів мистецтва – від іконопису XV століття до творів сучасного мистецтва.

Колекція та експозиція

Фонди музею охоплюють витвори українського, російського, західноєвропейського та східного мистецтва. Однією з головних особливостей музею вважається зібрання російського реалістичного мистецтва ХІХ століття – одне з найкращих в Україні за якістю та різноманітністю. Ця частина колекції почала формуватися з перших років існування музею та поповнювалася як шляхом державних закупівель, так і завдяки передачі творів мистецтва з приватних зібрань.

Український та російський живопис XVIII-XX століть

Особливе місце у цьому відділі займає творчість Іллі Рєпіна. У музеї зберігається рання редакція його знаменитої картини “Запорожці пишуть листа до турецького султана” – робота, що має як художню, так й історико-документальну цінність. 

У зібранні також представлені твори Івана Айвазовського – майстра мариністики, чиї мальовничі морські пейзажі вирізняються тонкістю колористики та винятковою технікою. Пейзажі Івана Шишкіна – ще один дорогоцінний елемент музейної колекції. Монументальні лісові пейзажі, що виконані з винятковою точністю й увагою до деталей, відображають красу російської природи. У фондах також знаходяться полотна Василя Сурикова – автора історичних композицій. Карл Брюллов представлений як автор парадних портретів дворян та жанрових сцен із життя того часу, у яких поєднується академічний стиль з емоційною виразністю. Також у колекції музею є твори Івана Крамського – одного з лідерів руху передвижників. Його портрети вирізняються філософською глибиною та увагою до індивідуальності зображеної людини. Доповнюють зібрання полотна інших представників російського реалізму – Олексія Саврасова, Василя Поленова, Архипова, Маковського, Верещагіна та інших знаменитих художників. Їхні твори не тільки демонструють найвищу майстерність, а й розкривають соціальні, культурні та історичні аспекти життя Російської імперії XIX століття. 

Українське мистецтво представлене у колекції Харківського художнього музею теж широко та різноманітно. У фондах зберігаються твори таких майстрів, як Тарас Шевченко, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олексій Южаков, Михайло Панін. Особливий інтерес являє творчість Сергія Васильківського – одного з найяскравіших пейзажистів, на чиїх полотнах передана неймовірна краса української природи та етнографічні мотиви. Також у зібранні музею є портрети, жанрові сцени з українським побутом та історичні композиції. 

Західноєвропейський живопис XVI-XIX століть

Відділ західноєвропейського мистецтва включає живопис італійських, французьких, німецьких і фламандських художників XV-XIX століть. Тут можна побачити твори невідомих майстрів епохи Відродження, живопис у стилі бароко, а також пейзажі та натюрморти голландської школи. Серед італійських художників вирізняються твори майстрів епохи Ренесансу та Бароко. У колекції також можна побачити твори художників пізнього Ренесансу, таких як Джованні Баттіста Тьєполо, чиї картини насичені яскравими кольорами та динамічними композиціями. Фламандська школа представлена творами таких майстрів, як Пітер Пауль Рубенс, який вніс у живопис багату палітру кольорів та живі, енергійні сцени. Крім того, тут є роботи видатного Яна Вермеєра, чиї роботи відомі на весь світ. Французький живопис представлений творчістю Жана-Оноре Фрагонара та Жака-Луї Давида. Також у фондах музею є роботи німецьких майстрів, таких як Людвіг Мейєр та Карл Густав Каппель, чиї картини відображають як реалізм, так й елементи романтизму, які характерні для німецького живопису XVIII-XIX століть.

Музей активно поповнює свою колекцію сучасного мистецтва – як українського, так й зарубіжного. Тут відбуваються тимчасові виставки сучасних художників, фотопроєкти, інсталяції та артакції.

Графіка у колекції музею

У колекції графіки зібрано роботи як українських, так і зарубіжних майстрів, що охоплюють період з XVIII століття до сучасності. Особливу увагу приділено літографіям, акварелям, гравюрам та малюнкам, які виконані у різних стильових напрямках. Значна частина графіки – це роботи художників ХІХ століття, включно з гравюрами, ілюстраціями та малюнками, що відображають соціальні та історичні реалії того часу.

Важливою частиною колекції є роботи, які виконані у техніці акварелі, особливо жанрові сцени та пейзажі. Також представлені графічні роботи Іллі Рєпіна, який, крім живопису, активно використовував графіку. 

Відділ скульптури

У художньому музеї не обійшли увагою й скульптури, тут їх зберігається чимало. Значна частина – роботи XIX та початку XX століття. У зібранні представлені твори, які виконані у класичному стилі, а також роботи, що відображають перехід до більш сучасних та експериментальних течій. Серед найбільш відомих авторів – скульптори Ілля Бродський, Антон Мельничук та інші майстри, чиї роботи залишили помітний слід в українському мистецтві. 

Іконопис та церковне мистецтво 

Іконопис є важливою частиною мистецької спадщини Харківського художнього музею. Його колекція включає твори, що являють собою найцінніші зразки релігійного мистецтва. Зокрема особлива увага приділяється українському іконопису XVII-XVIII століть, що тісно пов’язаний із традиціями козацтва та православної духовності. Колекція ікон музею охоплює різні періоди та школи – від ранніх зразків української іконографії до зрілих творів кінця XVIII століття. Роботи виконані у традиційній техніці яєчної темпери, яка є притаманною для іконопису того часу. 

Культурна діяльність музею 

Харківський художній музей виконує важливу культурно-просвітницьку місію. Тут відбуваються тематичні екскурсії, лекції з історії мистецтва, майстеркласи, зустрічі з художниками та освітні програми для школярів та студентів. Керівництво музею регулярно організовує виставки з приватних колекцій та фондів інших музеїв України та світу. Попри складні періоди в історії, музей продовжує свою роботу. Він залишається однією з найбільш відвідуваних культурних установ міста та регіону.

Харківський художній музей – це не просто зібрання полотен та скульптур. Це центр культури, який з’єднує минуле й сьогодення, класику й сучасність, академічний живопис та експеримент. Він дає можливість кожному доторкнутися до великого світу мистецтва, побачити оригінали творів майстрів, чиї імена знає весь світ, та відкрити для себе нові імена серед сучасних авторів. 

Список використаних джерел інформації:

  1. https://artmuseum.kh.ua/
  1. https://museum-portal.com/ua/muzeyi/109_harkivskiy-hudozhniy-muzey
  1. https://artmuseum.kh.ua/istorichna-dovidka.html

1...789...59Page 8 of 59

© Усі права захищено. Цитування — з активним посиланням.
Видання входить до медіа-групи MistoOnline

...