Будинок Аладьїна – одна з відомих архітектурних пам’яток Харкова початку XX століття, що розташований на центральній вулиці міста – Сумській, 44. Будинок є яскравим прикладом прибуткової будівлі початку XX століття, в якій поєднуються комерційні та житлові приміщення, а архітектура відображає стиль того часу. Далі на kharkov-future.
Історія будівництва
Ділянка для будівництва спочатку належала харківському купцеві Григорію Олексійовичу Коренєву, який придбав її у 1875 році. На початку XX століття власницею ділянки стала дворянка Лідія Олексіївна Геєвська – дружина Петра Андрійовича Аладьїна.
У 1912 році на замовлення сім’ї Аладьїних було розпочато будівництво нового триповерхового прибуткового будинку. За реалізацію проєкту взявся Юлій Семенович Цауне (1862-1930) – відомий харківський архітектор латиського походження, який спроєктував більше ніж 30 будівель у Харкові, значну частину яких пізніше було визнано пам’ятками архітектури. Будинок зводили швидко, з огляду на економічний підйом Харкова та всхідний попит на житлові та торговельні площі.
Архітектура будівлі
Фасад будівлі прикрашений чотирма скульптурами в античному стилі та колонами іонічного типу, що надають будівлі монументальності та урочистості. Балкони оформлені кованими ґратами з рослинними та геометричними візерунками, над карнизом розташована декоративна балюстрада – парапет з невеликих балясин, що візуально завершує композицію фасаду та надає будівлі лаконічності та легкості.
Перший поверх будівлі був спроєктований для торгових та комерційних приміщень, що відповідало традиції прибуткових будинків того часу, які поєднували комерційну й житлову нерухомість. Тут же був розміщений і магазин власників будинку. Другий поверх займала сім’я Аладьїних. На третьому поверсі були житлові квартири, різні за плануванням та площею, які здавали в оренду, що давало змогу власникам будинку отримувати стабільний дохід. У мансарді часто мешкали представники творчої інтелігенції та студенти. Над фасадом проходила балюстрада, а вище був розміщений мансардний дах із солярієм та вежею. У літню пору на даху працювало кафе, звідки відкривався мальовничий огляд на центр міста.
Зміна власників будинку
Спочатку будинок Аладьїних побудували на кредитні кошти та заклали у банк. Прибутковий будинок замислювався як вигідне вкладення, здатне забезпечити стабільне фінансове становище родини, і Аладьїни розраховувала на кошти від орендни квартир сплатити всю позику. Орендні надходження дійсно були значними – понад 6 тисяч карбованців на рік. Однак економічна ситуація у Харкові у передвоєнні роки, зростання витрат на утримання будівлі та обслуговування кредиту призвели до того, що родина Аладьїних не змогла погасити свої зобов’язання перед банком у повному обсязі. Вже у 1915 році будинок перейшов у власність іншого купця – Тайцліна. Родина Аладьїних зберегла за собою тільки одну квартиру в так званому “внутрішньому будинку” – прибудові, що була розташована у дворі головної будівлі. Ця частина комплексу використовувалася як службова та не мала такого багатого архітектурного оформлення, як головний корпус, що виходить на Сумську.
Радянський період
Після революції 1917 року майно купців, серед якого був і будинок Аладьїна, було націоналізовано. У період з 1920 до 1925 року у будівлі був розміщений Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України, а після переїзду ЦК у будівлі розмістився Народний комісаріат внутрішньої та зовнішньої торгівлі УРСР. Із середини 1920-х років на першому поверсі будинку Аладьїних відкрився один із найвідоміших магазинів міста – “головний гастроном Харкова”, який пропрацював тут кілька десятиліть. На верхніх поверхах так само розміщувалися квартири, тільки тепер майже всі вони були комунальними. У повоєнні роки у будинку були проведені ремонт та реконструкція: оновили інженерні мережі та перепланували внутрішні приміщення. Протягом XX століття будівля неодноразово змінювала своє призначення та зазнавала перебудов. Попри значні зміни, будинок Аладьїна зберіг більшу частину оригінального вигляду. За радянських часів фасад кілька разів ремонтували, проте загальний архітектурний задум залишився впізнаваним.
Сучасний стан
У пострадянський період перший поверх будівлі зайняли офіси банків, кафе та магазини, на верхніх поверхах залишилися житлові приміщення. У 2015 році на фасаді було встановлено меморіальну дошку на честь архітектора Юлія Цауне, який зробив значний внесок в архітектурне обличчя Харкова. У 2018 році будівля знову потрапила в центр суспільної уваги у зв’язку з інформацією про незаконну надбудову на даху, що викликало занепокоєння з боку градозахисників та міської влади.
Станом на 2025 рік будинок Аладьїна є пам’яткою архітектури місцевого значення. Він продовжує використовуватися як житловий та комерційний об’єкт. Будинок зберіг свій історичний вигляд та залишається важливим елементом культурної спадщини Харкова. Його історія відображає не тільки розвиток міської архітектури, а й зміни у соціальному та економічному житті Харкова на початку та в середині XX століття.
Список використаних джерел інформації: