Вулиця Дарвіна у Харкові розташована в центрі міста поблизу станції метро “Архітектора Бекетова”. Вулиця є однією з найстаріших частин Харкова, де збереглося багато історичної архітектури. Більшість будівель на вулиці зводилися наприкінці XIX — на початку XX століття відомими архітекторами на замовлення заможних містян. Розташовані там особняки є гарним відображенням різноманіття архітектурних стилів у Харкові цього історичного періоду. Далі на kharkov-future.
Історія формування вулиці та її назви
Вулиця почала формуватися у першій половині XIX століття, а забудовуватися в період, коли Харків активно розбудовувався як великий адміністративний, освітній і торговельний центр. Спочатку вона мала іншу назву Садово-Куликівська, яка була пов’язана з іменами власників земельних ділянок і місцевими орієнтирами, що було типовим для тогочасної міської топоніміки. У XVIII столітті цією місцевістю володів полковник Харківського козацького полку Прокопій Куликовський. Від прізвища його та родини пішла назва Куликова гора, а також розташовані на ній Куликівська та Садово-Куликівська вулиці.
Сучасну назву вулиця отримала у 1920-х роках на честь Чарльза Дарвіна — відомого британського науковця, автора теорії еволюції. Перейменування відображало загальну тенденцію радянського періоду, відмову від дореволюційних назв і надання вулицям імен діячів науки та культури світового значення.
Архітектурний образ
Забудова вулиці Дарвіна переважно сформувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Тут збереглися прибуткові будинки, особняки та адміністративні споруди, виконані у стилях класицизму, еклектики, неоренесансу та модерну. Багато будівель мають характерні декоративні елементи на фасадах: колони, ліпнину, балкони з кованими огорожами, аркові вікна та скульптури.
Значна частина забудови вулиці є пам’ятками архітектури місцевого значення та відображає епоху, коли Харків активно інтегрувався в загальноєвропейські архітектурні тенденції. Більшість будівель вулиці — це особняки заможних харків’ян того історичного періоду. Хоча вулиця має протяжність 610 метрів, на ній розташовано кілька десятків пам’яток архітектури, тому вона є популярним місцем для проведення екскурсій, як серед харків’ян, так і серед гостей міста.
Найвідоміші будівлі вулиці Дарвіна
Будинок № 9 — Особняк Рижових, Будинок архітектора
Окрему увагу привертає будинок № 9, також відомий серед містян під назвою ”Будинок архітектора”. Він був збудований на замовлення купця Петра Рижова у 1911 — 1912 роках. Особняк спроєктував Віктор Величко в стилі неоренесансу. Архітектура будівлі стримана, але добре відображає стиль міської житлової забудови початку XX століття. Особняк прикрашений колонами, барельєфами та ліпниною, які значною мірою збереглися до наших днів як ззовні, так і всередині споруди.
З 1919 до 1922 року в будівлі розташовувалася Надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем, а у 1934 році — Будинок Архітектора. З того часу будівлю продовжують частково займати Харківська обласна організація Національної спілки архітекторів України, а частково її орендують різні невеликі офісні організації.
Будинок № 13 — Особняк Дмитра Алчевського
Будинок № 13 належить до забудови кінця ХІХ століття та виконаний у мавританському стилі зі східними та готичними елементами. Він був зведений у 1896 році архітектором Олексієм Бекетовим для Дмитра Алчевського, який був братом дружини архітектора. Дмитро Алчевський був економістом, фінансистом, професором Харківського імператорського університету.
У 1903 році будинок продали Товариству трудящих жінок, яке розмістило в будівлі жіночу гімназію й надалі все XX сторіччя в будівлі знаходилися різні заклади освіти для дітей, а після розпаду СРСР садибу зайняв Українсько-британський коледж.
Будинок № 21 — Особняк лікаря Ф. В. Писнячевського та будинок № 23 — особняк купця П. В. Маркова
Одними з найкрасивіших споруд вулиці є будинок № 21 і № 23, зведені у стилі неоренесансу архітектором Олексієм Бекетовим. Особняк № 21 був збудований у 1903 році для лікаря Ф. В. Писнячевського, а будинок № 23 для купця П. В. Маркова.
Їх об’єднує те, що обидва замовники не мали чітких побажань до зовнішнього вигляду особняків, тому архітектор мав змогу проєктувати їх за власним баченням. Будинки вирізняють декоративні елементи фасаду, балкони з кованими елементами та ліпнина, характерна для початку XX століття. Будівлі є прикладом житлових особняків заможних харків’ян дореволюційного періоду.
Будинок № 25 — Особняк М. І. Зубовської та будинок № 27 — Особняк професора Коваленка
Особняки № 25 і № 27 є одними з найстаріших будівель на вулиці Дарвіна. Обидві будівлі були збудовані у 1887 році. Будинок № 25 зводився за проєктом архітектора А-М. Томсона для М. І. Зубовської, а розташований поряд будинок № 27 для професора Коваленка.
Обидві цегляні будівлі спроєктовані в стилі європейського романтизму, що наслідував неоготичну архітектуру. Фасад особняка М. І. Зубовської прикрашений скульптурою архангела.
