Свято-Успенський собор — один із найдавніших храмів міста. Собор із дзвіницею, яка тривалий час залишалася найвищою спорудою Харкова, розташовані в історичному центрі міста. У різні епохи будівля Свято-Успенського собору була храмом, місцем для встановлення обладнання для першого на території України радіоефіру, виробничим цехом, органною залою та зрештою знову — церквою. Собор залишається одним із прикладів архітектурного стилю козацького бароко розповсюдженого на Слобожанщини. Далі на kharkov-future.
Перша дерев’яна та кам’яна будівлі церкви
Історія Свято-Успенського собору розпочалася у середині XVII століття, коли Харків тільки формувався як козацьке поселення. Спершу на місці сучасного храму у 1657 році була збудована дерев’яна церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Перша церква була невеликого розміру та не мала всіх необхідних приміщень і обладнання для повноцінного проведення богослужінь. Біля церкви розташовувався цвинтар, який згодом був перенесений.
До 1680-х років дерев’яна будівля церкви прийшла в занепад, тому впродовж 1685 — 1687 років поряд з дерев’яною спорудою відбувалося будівництво великої кам’яної церкви, а на місці старої споруди була побудована дерев’яна каплиця та дзвіниця.
Реконструкції та перебудови собору у XVIII столітті
Упродовж XVIII століття храм реконструювали та перебудовували. У 1733 році у Харкові відбулася масштабна пожежа через яку постраждала значна частина міста. Не оминула пожежа й Успенський собор, від якого залишилися тільки зовнішні стіни. У тому ж році була проведена його реконструкція, але за деякий час на стінах споруди з’явилися тріщини, тому будівлю вирішили повністю перебудувати.
Спорудження нового храму велося на пожертви харків’ян впродовж 1771 — 1777 років. Оскільки населення міста збільшувалося, нова будівля собору була спроєктована більшого розміру ніж попередня. Існує припущення, що дерев’яний іконостас собору розробив Бартоломео Растреллі — відомий і популярний у Російській імперії придворний архітектор.
Будівництво дзвіниці у XIX столітті
Впізнаваним і відомим собор значною мірою став після будівництва дзвіниці, яка стала однією з найвищих дзвіниць Російської імперії та однією з найвищих споруд Харкова. Тоді ж у XIX столітті церква отримала статус кафедрального собору. Спорудження Олександрівської дзвіниці було присвячене імператору Російської імперії Олександру I та перемозі Російської армії над французьким військом у 1812 році.
Будівництво дзвіниці розпочалося в 1821 році. Перший варіант споруди спроєктував архітектор Євген Васильєв, а з 1837 року будівництвом займався архітектор Андрій Тон, який частково змінив початковий план будівлі, через що дзвіниця стала стрункішою та ще вищою, ніж планувалося спочатку. Будівництво фінансувалося містянами та закінчилося в 1844 році.
Спорудження дзвіниці було доволі масштабним для свого часу. Під час будівництва робітники використали 3 500 000 цеглин і 65,5 тонн заліза, а товщина стін на нижньому ярусі будівлі склала 6 метрів. На дзвіницю Успенського собору встановили 12 дзвонів різної ваги від 8 кілограмів до 3 тонн. Висота дзвіниці складає 89,5 метрів, що зробило її не лише однією з найвищих у Російській імперії XIX столітті, а й однією з найвищих дзвіниць серед українських церков сьогодення.
У 1860-х роках в Успенському соборі відбулося ще декілька оновлень. Міська влада замовила у Франції годинник для дзвіниці, а також найбільший 3-х тонний дзвін замінили на дзвін вагою 16 тонн.
Архітектурні особливості
Собор виконаний у стилі козацького бароко, який був дуже популярним стилем православних храмів Слобожанщини у XVIII столітті. Йому властиві:
- симетрична форма,
- стримані класичні лінії,
- грандіозність і монументальність,
- величний інтер’єр зі світлим простором.
Дзвіниці собору архітектори надали риси класицизму з елементами ампіру, характерного для першої половини XIX століття. му з елементами ампіру, характерного для першої половини XIX століття.
Руйнування та радіомовлення з собору в першій половині ХХ століття
На початку ХХ століття в СРСР відбувалася активна боротьба з релігіями. Це призвело до розграбування та знищення багатьох храмів по всьому Радянському Союзу. Була знищена частина старовинних церков і у Харкові.
У 1920-х роках Успенський собор зазнав серйозних руйнувань, які були спричинені діями радянської влади. З будівлі собору демонтували куполи та дзвони з дзвіниці. Іконостас перенесли до Харківського художнього музею, де він згорів разом із деякими іншими експонатами у часи Другої світової війни. Різні церковні предмети та цінності були розграбовані. Приміщення собору було розділене на кілька поверхів. Фасад будівлі з часом почав руйнуватися через відсутність своєчасних реставрацій. Через встановлення радіообладнання в приміщенні дзвіниці були пошкоджені старовинні фрески.
Хоча встановлення обладнання для радіо частково зашкодило собору, можливо саме воно й врятувало його від повного знищення. Завдяки наявності дуже високої дзвіниці, яка на той момент була найвищою спорудою міста, вона добре підходила для запуску обладнання для радіомовлення, що й відбулося в 1924 році. Це був перший вихід українського радіо в ефір.
У часи Другої світової війни в історичному центрі Харкова внаслідок боїв за місто було пошкоджено та зруйновано багато будівель. Довкола Успенського собору було чимало таких споруд, але сам собор не постраждав. У 1940-х роках він використовувався як цех для фарбування та швацтва.
Реконструкції та відкриття органної зали в соборі у другій половині ХХ століття
У 1950У 1950-х роках відбулася часткова реконструкція будівлі собору та дзвіниці, які на той час прийшли в сильний занепад. У той же період на дзвіниці встановили новий годинник. Загалом ця реконструкція допомогла зберегти будівлю від руйнування, через вплив природних факторів.
Більш серйозна реконструкція собору розпочалася в 1970-х роках. За 12 років роботи архітекторці-реконструкторці Валентині Корнеєвій вдалося відтворити й відновити фрески, елементи декору, укріпити стіни та фундамент, відновити куполи та загалом повернути Успенському собору такий вигляд, який він мав у минулі епохи.
Після реконструкції, в будівлі у 1980-х роках відкрилася органна зала Харківської філармонії. Для Успенського собору фірмою “Rieger-Kloss” був створений спеціальний орган незвичної форми, який був витягнутий не в ширину, а в довжину для того, щоб інструмент помістився в будівлі.
Після розпаду СРСР у 1990-х роках церква була знову освячена, після чого в храмі відновилися богослужіння, а її назва змінилася на Свято-Успенський собор.
Свято-Успенський собор на початку XXI століття
Після розпаду Радянського Союзу Свято-Успенський собор отримав статус пам’ятки архітектури національного значення та є одним із найстаріших, найвизначніших історичних будівель Харкова.
До 2016 року в соборі продовжувалися концерти органної музики, які чергувалися з релігійними заходами. Після відкриття органної зали з новим інструментом у Харківській філармонії, у 2019 році орган з собору продали до костелу у Львівській області.
Після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, у 2022 році, через обстріли історичного центру Харкова, у соборі були пошкоджені вікна.
