Четвер, 28 Березня, 2024

Історія Великого Лопанського мосту

Якщо ви, прогулюючись центром Харкова, дійдете до Університетської гірки та вирішите піти далі до початку вулиці Полтавський Шлях, то неодмінно побачите його – Великий Лопанський міст. Вперше він згадується в літописах міста ще напочатку 18 сторіччя і, як виходить з його назви, проходить над річкою Лопань. Цей міст поєднує Залопань із історичним центром міста Нагірним районом. Далі на kharkov-future.com.ua.

Початок історії

У Харкові Лопанський міст з’явився раніше за всі інші. А місцеві жителі знають, що на кількість мостів через річки, яри та автошляхи Харків не жаліється. Історики поки що не змогли встановити точну дату, коли цей міст було побудовано. Але достеменно відомо, що вже в 1745 році Великий Лопанський міст існував.

На той час це була дерев’яна споруда, стан якої залишав бажати кращого. Саме це спонукало місцеву владу до нових будівельних робіт, що відбувалися протягом 1749-1750 років. Радіти новому мостові містянам довелося недовго, тому що вже за десять років він був дуже серйозно пошкоджений через сильну повінь. З ремонтом влада міста не поспішала. І ще років 20 люди користувалися Великим Лопанським мостом, що перебував майже в аварійному стані.

Часи змінювалися, і в 1782 році було ухвалено рішення спорудити новий міст. За проектом, підготованим губернським механіком Захаржевським, він мав бути також дерев’яним. На той час вартість будівництва оцінювалася трохи більше ніж чотири тисячі карбованців. За законом та звичаєм ці витрати мали понести жителі Харківського округу. Але за рішенням тодішнього губернатора Черткова до фінансування будівництва мосту були залучені купці та представники дворянства. Вони погодилися на це, але частково, зібравши лише півтори тисячі карбованців. Залишок коштів мала надати Казенна Палата. Але через бюрократію ці гроші так і не були виділені.

Допоки тривала тяганина зі збором та виділенням коштів, стан мосту перейшов до категорії аварійного. Страшно було не лише пересуватися мостом, а й знаходитися поряд із ним. Тому рішення щодо ремонту треба було приймати негайно. І Чертков це зробив – він виділив кошти з бюджету міста. Новий Лопанський міст, за рішенням влади, мав бути вже не дерев’яним, а кам’яним.

Новий проект та будівництво (1780-ті роки)

Губернський механік Захаржевський розробив другий проєкт, кошторис якого склав навіть менше за попередній на 629 карбованців. За проєктом Великий Лопанський міст мав складатися з трьох прольотів. Каміння збиралися використовувати тільки для побудови фундаменту, а для опор, за планом, збиралися закупити 200 пудів заліза та цеглу (250 тисяч штук). При цьому для спорудження основної конструкції, як і раніше, вирішили скористатися деревиною.

Новий міст почали будувати напочатку весни 1783 року і за проєктом мали закінчити приблизно за дев’ять місяців. Спочатку роботи йшли досить жваво. І це не дивлячись на те, що каміння для фундаменту привозили аж з-під Чугуєва, з Кам’яної Яруги. До речі, частина каменю була взята із залишків Салтівської фортеці – вона використовувалася задля укріплення набережної.

Керівництво будівництвом взяв на себе Захаржевський, на допомогу якому прийшли кілька міщан та купців. Але незважаючи на таке заповзяття, завершити всі заплановані роботи до початку осені не вийшло, хоча проїзд все ж таки відкрили.

У боротьбі зі стихією

Недобудований міст простояв близько півтора роки, допоки не прийшла весняна повінь 1785 року. Пересуватися мостом стало неможливо, тому що вода знищила частину прольотів і кілька опор. Аби створити можливість переїжджати через Лопань, спорудили два дерев’яних мости поряд. Але це рішення також виявилося тимчасовим, тому що вже наступна повінь 1786 року знесла їх майже повністю.

Ще одну спробу відбудувати міст зробили перед приїздом до Харкова Катерини ІІ. Конструкцію поновили, а задля попередження руйнуванню повенями укріпили береги за допомогою каменю та палів. Забігаючи наперед, скажемо, що це допомогло, але не на довго. Таким чином попередній кошторис зріс майже в сім разів – і Лопанський міст в результаті обійшовся місту приблизно в 20 тисяч карбованців.

Новий губернатор Харківщини Кишенський, трохи поміркувавши, прийшов до висновку, що відновлювати старий міст, що знаходився в аварійному стані, економічно та технічно не доцільно, тому ухвалив рішення побудувати не його місці новий, знову дерев’яний, що й було виконано.

Чергова перебудова (перша половина 19 сторіччя)

На початку 1830-х років Харків чекав на приїзд імператора. У зв’язку з цим Великий Лопанський міст зазнав капітального ремонту. Приблизно через 10 років за рішенням генерал-губернатора Долгорукова був складений проєкт та почалося укріплення берегів біля моста. На жаль, довести до кінця почате не вдалося через смерть Долгорукова в 1847 році.

Наступним за будівельні роботи взявся Кокошкін – новий генерал-губернатор. Він підійшов до справи дуже докладно і вирішив укріпити береги не лише в районі Лопанського мосту, але і по всіх набережних Харкова. До речі, для цього були відчужені приватні землі, у межах яких проходила берегова смуга. Оскільки це було продиктовано потребами міста, то й вартість відчужених ділянок відшкодували з місцевого бюджету.

Після завершення будівництва нового Великого Лопанського мосту (на той час Катеринославського, тому що через нього йшла дорога на Катеринослав – сучасний Дніпро) по обох берегах річки висадили тополі, викуплені за спеціальним замовленням в університетського ботсаду.

Міст з каменю та заліза (кінець 19 сторіччя)

Щорічні повені призводили до необхідності постійно ремонтувати міст. Тому наприкінці 19 сторіччя було ухвалено рішення знову перебудувати конструкцію, зробивши її максимально міцною. Для цього виконали капітальне відновлення кам’яних опор, а прольоти зробили з заліза. Контракт на будівництво цього разу виконало Товариство харківських кінно-залізних доріг, навзаєм воно отримало право використання конки. Новий міст обійшовся у 160 тисяч карбованців і став першим мостом у місті, якому були нестрашні щорічні повені навесні.

До речі, Великим Лопанський міст звуть ще й тому, що неподалік від нього пізніше з’явився Малий Лопанський міст, що поєднав між собою Благовіщенський базар та Бурсацький узвіз.

Сучасність (20-21 сторіччя)

Під час радянської окупації вулицю Полтавський Шлях перейменували у Свердловську, тому й Великий Лопанський міст отримав таку ж назву.

Чергових руйнувань він зазнав під час фашистських бомбардувань міста в роки Другої світової війни. 25 жовтня 1941 року відбувався бій за Лопанський міст.

Відбудували його тільки наприкінці 1950-х років. Проєкт був створений архітектором Межеровським. До цього часу для переправи використовувався тимчасовий дерев’яний міст.

Сучасний Великий Лопанський міст має залізобетонні конструкції, що розташовуються на кам’яних опорах, на яких покоївся його попередник. У моста два прольоти, по обох боках він огороджений чавунними литими перилами з рослинним орнаментом та має електричне освітлення. На березі встановлені тумби з каменю, а через сам міст йдуть трамвайні путі та автомобільна дорога на дві полоси.

Останнього разу ремонті роботи на мосту проводилися у 2016 році – вони стосувалися заміни декору огорожі.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.