Будинок Шапари у Харкові – одна з найпомітніших архітектурних пам’яток міста, що розташована за адресою вулиця Конторська, 26. Цю будівлю часто пов’язують з ім’ям Бориса Шапари – бельгійського промисловця, проте її історія набагато складніша та цікавіша, ніж міські легенди. Далі на kharkov-future.
Історія дільниці на Контроскій
Історія дільниці починається ще у XVIII столітті. У 1778 році прапорщик Григорій Топчієв побудував тут дерев’яний будинок, торговельну лазню, флігелі та кухню. Приблизно через 25 років ділянка перейшла у власність до міщанина Дмитра Степановича Шатунова. Він спалив колишні споруди та збудував кам’яний двоповерховий будинок із коморою та стайнею. Після смерті Шатунова у 1879 році ділянку успадкувала його дружина Ганна, потім – доньки Надія та Наталя. У 1901-1902 роках власником став поручик Іван Павлович Харинський.
Початок будівництва особняка
У 1907 році ділянку придбав Іван Федосійович Романенко – успішний підприємець, який володів низкою підприємств, зокрема кондитерською фабрикою неподалік. Він вирішив провести капітальну перебудову будинку. Нову будівлю спроєктував Валентин Августович Фельдман – відомий харківський архітектор, який спеціалізувався на стилі модерн – популярному на початку XX століття напряму в архітектурі. Його роботи вирізнялися характерними для модерну елементами: плавними лініями, декоративними деталями, оригінальними формами та використанням нових матеріалів.
Особливу увагу архітектор приділив фасаду – його прикрашали витончені башточки та декоративні елементи, притаманні для стилю модерн. Усередині будинку були мармурові сходи, дерев’яні двері та ковані поручні з якісних матеріалів з витонченим оздобленням. Будинок був побудований як прибутковий – з кількома просторими квартирами, які здавалися в оренду. Такий формат був дуже поширений на початку XX століття: власники інвестували у житлові будинки, щоб отримувати постійний дохід від мешканців. Квартири у будинку по вулиці Конторській, 26 вирізнялися зручним плануванням та комфортом, що робило цю будівлю престижною та популярною серед заможних людей. Архітектор Фельдман зміг надати будівлі унікального вигляду, використовуючи елементи, які виділяли її серед сусідніх будівель. Ковані огорожі, башточки з куполами та витончені фасадні групи створюють ефект “маленького замку”, що, ймовірно, й породило легенди про “бельгійський палац” Шапари.
Особняк Бориса Шапари
Попри поширену назву “будинок Шапари”, Борис Володимирович Шапара не був ані ініціатором будівництва, ані першим власником цієї будівлі. Шапара прибув до Харкова у 1886 році як представник бельгійського акціонерного товариства та заснував у місті завод із виробництва металевих виробів. Надалі це підприємство стало відомим харків’янам як завод імені Фрунзе. Приблизно у 1913 році Борис Шапара придбав будинок в Івана Романенка. На той момент будівля вже була побудована та використовувалася як прибутковий будинок – у ній здавали квартири в оренду. Документальних підтверджень того, що Шапара мешкав у цьому будинку, немає. Відомо, що він проживав в іншому місці – за даними архівів, у готелі “Марсель”. Будинок на Конторській, 26 перейшов до нього як інвестиційна власність, але саме завдяки його імені будівля закріпилася у пам’яті харків’ян як “дім Шапари”, хоча фактично він не мав відношення до його будівництва та початкової експлуатації.
Історія будинку у XX столітті
Після революції 1917 року будівля була націоналізована радянською владою та втратила статус приватної власності. На початку 1920-х років будинок був переданий у розпорядження Українського радіокомітету – однієї з перших державних організацій у Харкові, що займалися радіомовленням. Пізніше частина будинку була передана житловому кооперативу № 32, який розподіляв квартири між своїми пайовиками. У будівлі з’явилися комунальні квартири, як це відбувалося в багатьох колишніх прибуткових будинках того часу. У підвалі будинку розміщувався швейний цех та господарські приміщення. У радянські роки будинок кілька разів ремонтували та перебудовували внутрішні приміщення, щоб пристосувати їх до нових функцій.
Просторі квартири переробили на кілька менших, у деяких квартирах зробили комуналки, щоб розселити якомога більше сімей. Змінювалося внутрішнє планування всієї будівлі, з’явилися додаткові входи. При цьому зовнішній вигляд будинку намагалися зберігати, хоча з часом особняк втратив частину декоративних елементів.
Проте попри зміни у плануванні та втрату окремих деталей, багато архітектурних елементів, притаманних для часу будівництва – мармурові сходи, частина кованих огорож та декоративних фасадних прикрас – збереглися.
Станом на 2025 рік будинок потребує капітального ремонту та реставрації. Фасад частково зруйнований, пошкоджено балкони та карнизи, дах потребує повної заміни. Втрачено низку оригінальних деталей, включно з частиною ліпного декору та металевих елементів. Але, попри всі руйнування, будівля зберігає свій історичний вигляд, залишається важливою частиною культурної спадщини Харкова та одним із яскравих прикладів модерну у місті.
Список використаних джерел інформації: