Неділя, 25 Жовтня, 2026
Home Blog Page 5

Історія аптеки-музею у Харкові: між минулим та майбутнім

By
Natalia Isaieva
-
0

Харків – один з найбільших культурних та наукових центрів України, який відомий не тільки своїми університетами та промисловістю, а й унікальними історичними пам’ятками. Однією з таких перлин є аптека-музей, що розташована за адресою: вулиця Воскресенська, 19 (колишня вулиця Карла Маркса). Цей об’єкт унікальний тим, що він не тільки зберігає історичну спадщину фармацевтичної галузі, а й продовжує функціонувати як чинна аптека. Далі на kharkov-future.

Зародження аптечної справи в Харкові

Історія аптечної справи у Харкові сягає корінням у початок XIX століття. За даними істориків, першу аптеку у місті було відкрито ще у 1810 році, що стало важливою подією для розвитку охорони здоров’я у регіоні, а до середини XIX століття у Харкові працювало вже кілька аптек. Це був час, коли фармацевтика активно розвивалася, а аптеки ставали не тільки місцем продажу ліків, а й центрами наукової та медичної діяльності.

Будівля на вулиці Воскресенській, 19, де сьогодні розташована аптека-музей, була зведена у XIX столітті. Саме тут у 1877 році розпочала свою роботу аптека, яка впродовж понад століття забезпечувала містян ліками та медичними товарами. Першим фармацевтом, який тут працював, став провізор Тутаєв. З моменту свого заснування аптека швидко здобула репутацію надійного місця для придбання ліків, настоянок, рідкісних інгредієнтів, медичних товарів та парфумерії. Унікальність цього місця полягає у тому, що воно зберегло свою первісну функцію та автентичний інтер’єр, і це дало змогу пізніше створити на його засадах музей.

Історія будівлі та аптеки

Аптека на Воскресенській, 19 з моменту свого відкриття була важливим елементом міської інфраструктури. У XIX столітті аптеки не тільки продавали готові препарати, а ще й виготовляли ліки на місці. Фармацевти того часу були висококваліфікованими фахівцями, які займалися приготуванням мазей, настоянок, порошків та інших медикаментів за індивідуальними рецептами. Це вимагало наявності спеціального обладнання, такого як ступки, ваги, перегінні апарати та посудини для зберігання інгредієнтів.

Робота аптеки у радянський період

У радянський період аптека продовжувала функціонувати, адаптуючись до нових реалій. Навіть у роки Другої світової війни, попри окупацію та активні бойові дії у місті, аптека не припиняла свою роботу та забезпечувала мешканців Харкова необхідними медикаментами. Після війни аптека продовжила розвиватися, але зберігала традиції дореволюційної фармацевтики. За радянських часів вона стала однією зі зразкових аптек міста, де використовували передові методи виготовлення ліків та лікарських засобів. Будівля та обладнання збереглися у доброму стані, що згодом стало підґрунтям для створення музею. 

Створення аптеки-музею

Ідея створення музею у чинній аптеці виникла наприкінці XX століття, коли стало очевидним, що будівля та її експонати становлять значну історичну цінність. А у 2014 році відоме харківське фармацевтичне підприємство “Червона зірка” під керівництвом Ігоря Трутаєва ініціювало відновлення історичного вигляду аптеки. Колекція формувалася понад 20 років та налічувала близько 2,5 тисячі експонатів. Серед них були старовинні ваги, ступки, флакони, рецептурні книги, упаковки, рекламні матеріали XIX-XX століть та фотографії, що відображають розвиток аптечної справи в різні історичні епохи.

Аптека-музей була офіційно відкрита для відвідувачів на початку 2010-х років та стала унікальним об’єктом: вона поєднувала функції чинної аптеки та музейної експозиції. Це дало змогу зберегти автентичну атмосферу та показати відвідувачам, як працювали фармацевти у минулому.

Експозиція аптеки-музею

Експозиція аптеки-музею занурює відвідувачів в історію фармацевтичної справи. Серед експонатів можна побачити:

  • Інструменти фармацевтів – старовинні ступки, товкачі, ваги, перегінні апарати та машинки для виготовлення супозиторіїв. Ці предмети демонструють, як виготовляли ліки вручну у ХІХ та на початку ХХ століття.
  • Аптечний посуд – посудини з фірмовими знаками, скляні пляшки та штофи, у яких зберігалися настоянки, мазі та інші лікарські та косметичні засоби. Деякі з них прикрашені витонченими візерунками та підписами, що підкреслює їхню історичну цінність. 
  • Медичне обладнання – в експозиції аптеки  є перший харківський електрофорез, який використовувався для лікування на початку XX століття.
  • Парфумерія та косметика – у минулому аптеки часто виготовляли та продавали парфуми, креми та інші косметичні засоби. Також в аптеках продавалися феєрверки та хімічні речовини для роботи з фотографіями.
  • Книги та документи – старовинні рецепти, підручники з фармації, травники та інші матеріали, які використовувалися для навчання аптекарів. Серед них є рідкісні видання, такі як травники XIX століття.
  • Екзотичні настоянки – у музеї є зразки незвичайних препаратів, які готувалися з рідкісних рослин та інгредієнтів, включно з настоянками на зміях та скорпіонах.  

Особливу увагу привертає інтер’єр аптеки, який зберігся практично в незмінному вигляді. Дубові шафи, скляні вітрини, старовинний прилавок та касовий апарат початку XX століття створюють атмосферу, що переносить відвідувачів на сто років назад.

Значення аптеки-музею для Харкова

Крім виставкових експонатів, музей організовує екскурсії, лекції та майстер-класи для студентів, школярів та всіх, хто цікавиться історією медицини та фармацевтики. Це робить музей-аптеку не тільки туристичним об’єктом, а й освітнім майданчиком. Музей дає змогу відвідувачам дізнатися, як розвивалася фармацевтика в Україні, які методи та інструменти використовували фармацевти у минулому та як аптеки впливали на життя міста. Музей приваблює не тільки туристів, а й фахівців у галузі медицини та фармації, які цікавляться історією своєї професії.

Музей-аптека у Харкові є не просто сховищем артефактів, а й живою пам’яткою історії. Він демонструє еволюцію аптечної справи від старовинних рецептів до сучасних технологій.

Крім того, аптека-музей відіграє важливу роль у збереженні культурної спадщини Харкова. У місті, яке неодноразово потерпало від руйнувань, особливо під час Другої світової війни, такі об’єкти є рідкістю. Збереження автентичного інтер’єру та обладнання аптеки дає змогу доторкнутися до історії та відчути зв’язок часів.

Сучасний стан

Аптека-музей продовжує працювати як чинна аптека, де відвідувачі можуть не тільки познайомитися з історичними експонатами, а й придбати ліки, отримати консультацію фармацевта та ознайомитися з сучасними методами фармацевтичної практики. Це створює цікавий контраст між минулим та сьогоденням. Музей відкритий з понеділка по суботу з 9:00 до 17:00. Аптека-музей розташована в історичній частині Харкова неподалік від інших визначних пам’яток, що робить її зручною для відвідування у межах екскурсії містом. Попри невеликий розмір, музей залишає сильне враження завдяки своїй автентичності та багатій експозиції.

Аптека-музей у Харкові – це унікальний об’єкт, який поєднує у собі історичну цінність, освітню функцію та живий зв’язок з минулим. Вона не тільки розповідає про розвиток фармацевтичної справи, а й дає змогу відчути атмосферу XIX-XX століть. Для мешканців та гостей Харкова відвідування аптеки-музею стане захопливою мандрівкою в історію медицини та міської культури. А збереження таких об’єктів нагадує нам про важливість історичної спадщини та її роль у формуванні сучасного вигляду міста.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://chervonazirka.com.ua/ru/apteka—muzey-v-harkove.html
  1. https://kharkovgo.com/places/muzei-places/pervyj-muzej-apteka-v-harkove/
  1. https://youtu.be/sb6ufoQwhRk?si=GWEW56RX2jUObT5J
  1. https://mykharkov.info/catalog/muzej-apteka.html
  1. https://ua-travels.livejournal.com/3059172.html
  1. https://readniy-kraj.blogspot.com/2019/09/blog-post.html?m=1

Історія Свято-Покровського чоловічого монастиря у Харкові

By
Natalia Isaieva
-
0

Свято-Покровський чоловічий монастир у Харкові – один із найстаріших православних монастирів України, чия історія налічує понад триста років. Його заснування пов’язане з розвитком Харкова як адміністративного та духовного центру Слобожанщини наприкінці XVII століття. Далі на kharkov-future.

Заснування та рання історія (XVII-XVIII століття)

Монастир був заснований у 1726 році Білгородським єпископом Епіфанієм (Тихорським) на території колишньої Харківської фортеці. Заснування було пов’язане з перенесенням з Бєлгорода архієрейської школи, яка пізніше здобула статус Харківського колегіуму – навчальний заклад, який став важливим центром духовного та інтелектуального розвитку регіону. 

У 1729 році за указом Священного Синоду до монастиря було приєднано парафіяльну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка була освячена у 1689 році митрополитом Авраамієм. Саме на честь цієї церкви монастир і був названий Свято-Покровським. Церква спочатку була збудована як домовий храм-усипальниця роду Донець-Захаржевських, але з часом стала головним собором монастиря. Покровський собор, що входить до складу монастиря, був зведений у 1689 році і є найстарішою збереженою кам’яною будівлею Харкова, а його архітектура та історичне значення підкреслюють унікальність монастиря як пам’ятки, що пов’язує сучасний Харків з його минулим. 

Покровський собор являє собою видатний приклад українського бароко, що поєднує елементи дерев’яного зодчества з традиціями російської архітектури XVII століття. Його тричастинна структура з трьома куполами, глибокими аркадами та дерев’яною галереєю на другому ярусі підкреслює оборонний характер споруди, оскільки храм був розташований за межами фортечних стін та частково виконував функції захисної споруди.

Дзвіницю собору, спочатку з дерев’яним верхом, було перебудовано у камені у першій половині XVIII століття, а її нижній ярус з вузькими вікнами-бійницями свідчить про те, що її було включено до системи укріплень Харківської фортеці.

У 1725 році єпископ Епіфаній викупив у харківського полковника Лаврентія Шилдовського велике подвір’я, де невдовзі розташувалася архієрейська школа. У 1727 році її було перетворено на Харківський колегіум, що став важливим освітнім центром Лівобережної України. Колегіум, який був заснований за зразком Київської академії, пропонував навчання не тільки з богослов’я, а й з математики, історії, географії, а також французької, німецької та італійської мов. У 1768 році були відкриті “додаткові” класи для підготовки дворянських дітей до державної служби. Там викладали прикладні науки, включно з геодезією, інженерною справою та архітектурою. У XVIII столітті монастир був тісно пов’язаний з Колегіумом: ректор навчального закладу водночас був настоятелем монастиря. У 1751 році в обителі мешкали 11 ієромонахів, 4 ієродиякони та 10 ченців, частина з яких викладала у Колегіумі. У бібліотеці монастиря зберігалися рідкісні видання, включно з Острозькою Біблією 1581 року, Євангелієм 1636 року та требником Петра Могили 1646 року.

ХІХ століття: Розквіт та зміни

Після заснування у 1799 році Слобідсько-Української єпархії Покровський монастир став резиденцією правлячого архієрея, а Покровський собор став кафедральним собором аж до 1846 року, коли кафедру було перенесено до Успенського собору. У цей період монастир зазнав значних змін. У 1818 році за єпископа Павла (Саббатовського) була зведена нова кам’яна будівля Колегіуму з домовою церквою, а у 1820-1826 роках був зведений Архієрейський будинок з Хрестовою церквою на другому поверсі. У 1844 році головною святинею монастиря стала Озерянська ікона Божої Матері, яку туди щорічно переносили з Курязького монастиря на зимові місяці.

У 1850-х роках під нижнім храмом, який раніше був усипальницею,  влаштували церкву Трьох Святителів, де розмістилася гробниця архієпископа Мелетія (Леонтовича), що був канонізований у 1978 році. У 1896 році за проєктом архітектора В. Х. Немкіна була побудована Озерянська церква з дванадцятьма цибулеподібними куполами. У проєкті архітектор використав рідкісну для православ’я базилікальну форму у візантійсько-російських мотивах. Цей храм, який був освячений на честь Озерянської ікони, став важливим доповненням до монастирського комплексу, хоча й затулив вид на Покровський собор з боку Університетської гірки.

Наприкінці XVIII століття монастир розквітав, кількість ченців досягла 60 осіб. Однак у 1786-1788 роках під час секуляризації церковних володінь монастир позбувся значних земельних угідь, включно з 3076 десятинами землі та 650 душами селян, що істотно скоротило його економічну базу.

Радянський період

Після революції 1917 року Покровський монастир, як і інших багато релігійних установ, постраждав через гоніння та репресії. У 1922 році обитель була закрита, братію розігнали, а майно розграбували. Унікальна бібліотека з дуже рідкісними виданнями була знищена, а будівлі монастиря використовувалися для державних потреб. Під час Другої світової війни Покровський собор зазнав серйозних пошкоджень, але у 1950-х роках було проведено косметичний ремонт. Повноцінна реставрація під керівництвом архітекторів В. Б. Петичинського та В. І. Корнєєва відбулася у 1960-1965 роках, тоді було відновлено куполи та основні архітектурні елементи будівель монастиря.

Відродження наприкінці XX – початку XXI століття

Відродження монастиря розпочалося у 1990 році, коли його повернули Українській православній церкві. 8 квітня 1990 року у Покровському храмі відбулася перша служба після довгих років забуття, а 14 жовтня того ж року було урочисто відзначено престольне свято Покрови Пресвятої Богородиці. У 1992 році на території монастиря відбувся Харківський архієрейський собор під головуванням митрополита Никодима (Руснака), який зміцнив канонічну єдність православ’я. У 2000 році було освячено будівлю духовної семінарії, а у 2001 році монастир отримав у дар ківот зі святими мощами та реліквіями Святої Землі, включно з часткою Животворящого Древа Хреста Господнього.

Архітектура та святині

Покровський монастир займає площу 1,36 га, а до його складу входять Покровський собор, Озерянський храм, Архієрейський будинок, будівля духовної семінарії та келійний корпус. Покровський собор (1689) – яскравий приклад українського бароко з елементами дерев’яного зодчества. Він вражає висотою та великою кількістю світла, що ллється через 22 вікна центральної вежі. Озерянська церква (1896) виконана у рідкісному для православної архітектури базилікальному стилі з дванадцятьма куполами. Головною святинею монастиря є шанована копія Озерянської ікони Божої Матері, що була знайдена у XVI столітті. 

Сучасний стан

Покровський монастир залишається духовним та культурним центром Харкова. Він діє як резиденція митрополита, а його храми – Покровський та Озерянський – відкриті для богослужінь. Щодня відбуваються літургії, молебні та акафісти. Монастир продовжує традиції просвітницької діяльності, що були започатковані Колегіумом, зберігає пам’ять про своїх святих та головну святиню – Озерянську ікону Божої Матері.

Історія Покровського монастиря у Харкові – це понад три століття духовного, культурного та архітектурного життя. Від заснування у 1726 році до відродження у 1990-х роках монастир пережив розквіт, занепад та відновлення, залишаючись символом віри та історичної пам’яті Слобожанщини. Його архітектурний ансамбль та святині продовжують приваблювати паломників та дослідників та підкреслюють унікальність Харкова як центру культури та православ’я.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://moniacs.kh.ua/uk/pokrovskij-monastir/
  1. https://we.org.ua/malovnychi-kutochky-ukrayiny/harkivska-oblast/pokrovskyj-monastyr-v-harkovi/amp/
  1. https://stezhkamu.com/places/330_pokrovskyy_sobor_u_kharkovi
  1. https://obitel.kh.ua/istoriya/
  1. https://guide.planetofhotels.com/ru/ukraina/harkov/pokrovskiy-sobor
  1. https://itinery.com.ua/object/view/ansambl-pokrovskogo-monastyrya

Історія аптеки № 9 у Харкові: понад століття бездоганної праці 

By
Natalia Isaieva
-
0

Аптека № 9 у Харкові – одна з найстаріших аптек міста, яка понад століття залишається символом професіоналізму, традицій та турботи про здоров’я харків’ян. Від дня свого заснування у 1919 році вона пережила безліч історичних епох, але зберегла свою бездоганну репутацію та здобула велику популярність серед городян. Далі на kharkov-future.

Заснування та ранні роки

У 1919 році, у розпал одного з найважчих та найнестабільніших періодів в історії України, у Харкові була заснована аптека №9. Цей рік став переломним для міста: країна переживала наслідки Громадянської війни, зміну влади, а економіка перебувала в занепаді. У таких умовах відкриття та успішне функціонування аптеки було серйозним завданням. Але вже з моменту заснування аптека № 9 посіла особливе місце у місті завдяки суворому дотриманню стандартів у виготовленні рецептурних препаратів, професіоналізму співробітників та уважному ставленню до клієнтів.

Становлення та трансформація за радянських часів

У радянський період аптека № 9 продовжувала розвиватися, адаптуючись до нових реалій. Вона зберегла свою роль як одного з головних фармацевтичних закладів міста. Важливою особливістю аптеки було збереження виробничих приміщень для екстемпорального приготування ліків – порошків, мазей, свічок, очних крапель, мікстур та дитячих лікарських форм. Це давало змогу аптеці пропонувати більш доступні за ціною препарати, які виготовлялися безпосередньо на місці. Це було особливо важливо в умовах дефіциту готових лікарських засобів. В аптеці також було все необхідне обладнання для правильного зберігання медикаментів: холодильні камери, бактерицидні лампи, психрометри, а також були спеціальні приміщення та сейфи для сильнодійних речовин. 

Приватизація та сучасний етап

У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, за рішенням трудового колективу аптека № 9 була перетворена на орендне підприємство, а у 1996 році перереєстрована як Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Цей крок дозволив аптеці адаптуватися до ринкових умов, але зберегти при цьому свої традиції та репутацію. Тоді ж аптеці було надано низку ліцензій, що підтверджували її право на гуртову та роздрібну реалізацію лікарських засобів, а також на їх виготовлення. 

Аптека № 9 однією з перших у Харкові пройшла акредитацію з оцінкою “вища”, що підкреслює її відповідність найсуворішим стандартам якості. Площа торгового залу становить 106 кв. м, а загальна площа – 663,9 кв. м, що дає змогу ефективно організувати як торгівлю, так і виробництво. 

Розташування аптеки № 9 на одній із центральних вулиць Харкова зробило її привабливою не тільки для клієнтів, а й для підприємців, які прагнули використати будівлю під інші цілі, як-от ресторани або супермаркети. У 1990-ті роки колективу аптеки довелося буквально відстоювати будівлю, щоб аптека залишилася на своєму історичному місці та продовжила працювати для харків’ян.

Якість обслуговування та колектив 

Репутація аптеки № 9 серед відвідувачів, лікарів та фармацевтів залишалася бездоганною. Це було зумовлено суворим дотриманням правил реалізації та виготовлення медикаментів, уважним ставленням до відвідувачів та високим професіоналізмом персоналу. Наприклад, рецептурні препарати не виставляли на вітринах, а провізори ретельно перевіряли рецепти, а за необхідності зв’язувалися з лікарями для уточнення призначень.

На початок 2000 року в аптеці № 9 працювало 35 осіб, з яких 17 мали вищу фармацевтичну освіту. Директором аптеки протягом 20 років була Лариса Носкова, чия праця була відзначена безліччю нагород, включно зі званням лауреата конкурсу “Ділова жінка України”. Заступники директора мали вищу категорію, а одна з них, Олена Смирнова, була кандидатом фармацевтичних наук, володарем двох авторських свідоцтв та автором наукових публікацій. Керівництво аптеки дотримувалося суворої етики щодо просування препаратів, уникаючи участі в акціях, які стимулюють продаж конкретних медикаментів на шкоду їхнім аналогам, що підкреслювало пріоритет інтересів клієнтів над комерційною вигодою.

Соціальна відповідальність

Аптека № 9 завжди підкреслювала свою соціальну місію. За словами директора Лариси Носкової, фармацевтична служба – це не тільки бізнес, а ще й турбота про здоров’я людей, особливо тих, хто найбільше цього потребує. Аптека надавала допомогу дітям, інвалідам війни та малозабезпеченим громадянам, надаючи медикаменти та матеріальну підтримку. Також вона співпрацювала з міським благодійним фондом та іншими громадськими організаціями, допомагаючи лікувальним закладам та дитячим будинкам.

Аптека № 9 залишається символом фармацевтичних традицій Харкова. Її історія – це приклад того, як заклад може поєднувати вірність традиціям з адаптацією до сучасних умов. Навіть в умовах економічних та політичних змін аптека № 9 продовжує виконувати свою місію – піклується про здоров’я людей.

Аптека № 9 у Харкові – це не просто місце продажу ліків, а аптека з багатою історією, яка зробила значний внесок у розвиток фармацевтичної галузі міста. Аптека пережила складні історичні періоди, але зберегла свою репутацію серед городян завдяки професіоналізму, суворому дотриманню високих стандартів фармацевтичної галузі та соціальним ініціативам.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://www.apteka.ua/article/10632
  1. https://kh.vgorode.ua/reference/apteky/3645-apteka-9?ved=2ahUKEwiRveyQsYaPAxVSJBAIHfVpAF0QgU96BAgjEAs
  1. https://kharkov.info/place/dezhurnaya-apteka-no9-na-pushkinskoy

Земельний банк у Харкові: початок іпотечного кредитування

By
Natalia Isaieva
-
0

Друга половина XIX століття в Російській імперії була періодом значних економічних та соціальних перетворень. Серед найважливіших реформ того часу – скасування кріпосного права у 1861 році, що радикально змінило становище землевласників та аграрний сектор загалом. Нові умови вимагали створення ефективних фінансових інститутів, які були б здатні підтримати розвиток сільського господарства та міської нерухомості. Одним з таких інститутів став Земельний банк, який відкрив своє відділення у Харкові у 1871 році. Далі на kharkov-future.

Передумови створення банку

Після скасування кріпосного права у Російській імперії земельні відносини стали вельми нестабільними. Раніше кріпосні селяни були прив’язані до землі поміщика та жодних прав на неї не мали. Після реформи розпочався процес перерозподілу земель, селянам почали видавати ділянки, але ці ділянки часто були малі та недостатньо родючі, а багато хто з селян навіть не мали грошей, щоб викупити ділянки землі, на яких жили та працювали. Крім того, система прав на землю була нестійкою, часто виникали суперечки та конфлікти між селянами, поміщиками та державою. Хоча більшість земель залишалася у власності поміщиків, вони теж натрапили на труднощі: для розвитку своїх господарств доводилося шукати кошти на модернізацію. Зокрема потрібно було оновлювати сільськогосподарську техніку, проводити меліоративні роботи, такі як осушення боліт чи зрошення полів, а також інвестувати в інфраструктуру. Такі роботи були необхідними, щоб зробити виробництво більш ефективним та конкурентоспроможним, це вимагало серйозних вкладень капіталу.

За таких умов з’являлася потреба у банківській підтримці – кредитах та позиках, які могли б допомогти землевласникам та селянам поліпшити свої господарства та впоратися з економічними викликами того часу. Але багато державних та приватних банків тих років не завжди могли надати довгострокові кредити на прийнятних умовах, що гальмувало розвиток аграрного сектору та міської нерухомості. У таких умовах виникла ідея створити спеціалізований банк, який би зосередився на іпотечному кредитуванні та довгостроковому фінансуванні.

Організація та початок роботи

Ініціатором створення Земельного банку виступив підприємець, банкір та меценат Олексій Кирилович Алчевський. Він мав глибоке розуміння економічних процесів та бачив необхідність в установі фінансового інституту, який був би здатним допомогти землевласникам та городянам розвивати свої володіння. Серед співзасновників були також професор економіки Іван Вернадський, землевласник Олександр Бантиш та купець Федір Добринін.

Статут Земельного банку було затверджено 4 травня 1871 року, а 2 вересня того ж року банк розпочав свою діяльність у Харкові. Спочатку банк мав статутний капітал близько мільйона рублів, і це була значна сума для того часу. Діяльність Земельного банку була спрямована на надання довгострокових іпотечних кредитів під заставу земельних ділянок та міської нерухомості. Однією з найяскравіших переваг Земельного банку стала можливість надання кредитів на строк до 66 років для сільськогосподарських земель та до 38 років для міської нерухомості. 

Відсоткові ставки, починаючи з 6 % річних, швидко знизилися до 4 % до початку XX століття, що зробило кредити банку доступними для широкого кола клієнтів. У перші десятиліття свого існування банк активно розвивався та розширював сферу діяльності не тільки на Харківську губернію, а й на сусідні регіони. Він сприяв розвитку сільського господарства, стимулював будівництво та благоустрій міст та сіл.

Архітектура

До кінця XIX століття масштаби операцій банку вимагали нової представницької будівлі. У 1896 році банк доручив проєктування будівлі одному з провідних архітекторів Харкова – Олексію Миколайовичу Бекетову. 

Перед початком роботи Бекетов відвідав банки та фінансові установи у Парижі, Берліні, Відні та Римі, щоб перейняти найкращі архітектурні та інженерні рішення. Будівництво розпочалося у 1896 році на Миколаївській площі (сучасна площа Конституції), а завершилося у 1898 році. Будівля була побудована у стилі неоренесанс – симетрична композиція фасаду з багато опрацьованим ліпним декором, скульптурними барельєфами та металевими вогнетривкими перекриттями – інноваційна технологія на той момент. 

Всередині будівлі було створено просторі зали для обслуговування клієнтів, що були обладнані з урахуванням всіх сучасних на той момент технологій: були проведені системи опалення, вентиляції та працювало електричне освітлення. Це забезпечувало комфорт та зручність як для відвідувачів, так і для співробітників банку. 

Будівля банку стала не тільки фінансовим центром, а й архітектурним надбанням міста, а також символом його економічної могутності та культурного розвитку.

Робота банку за часів Російської імперії

На початку XX століття Земельний банк став одним із найбільших іпотечних кредиторів у країні. Його обсяги роботи вражали: станом на 1905 рік сума виданих позик перевищила 265 мільйонів рублів, а прибуток склав близько 26 мільйонів рублів. Значна частина прибутку спрямовувалася на благодійні та соціальні проєкти. Банк відіграв важливу роль у розвитку сільських та міських районів, надаючи населенню необхідні фінансові ресурси. 

Завдяки його кредитам люди могли покращувати свої житлові умови, розширювати та модернізувати виробництво, а також розвивати аграрний бізнес, що загалом сприяло економічному зростанню регіону.

Революція та радянський період

Революція 1917 року та політичні зміни, що відбулися, кардинально змінили ситуацію у фінансовому секторі. Земельний банк було націоналізовано, а його діяльність як комерційної організації припинилася у 1919 році. Будівля банку перейшла до розпорядження різних державних структур. У наступні десятиліття тут розміщувався Південний Раднаргосп, міськвиконком, а з 1937 року будівлю було передано Військово-господарській академії. У роки Другої світової війни будівля Земельного банку серйозно постраждала під час бойових дій. Після закінчення війни міська влада розпочала відновлення будівлі. Роботи велися з 1948 по 1953 рік під керівництвом відомих архітекторів Г. В. Сіхарулідзе та А. Ю. Лейбфрейда. Після реконструкції у будинку розташувався Харківський автотранспортний технікум (нині коледж), який станом на 2025 рік продовжує свою роботу. У 2003 році біля головного входу було встановлено символічні скульптури левів, що стали додатковою прикрасою будівлі.

У березні 2022 року під час військових дій будівля знову постраждала – були вибиті вікна та пошкоджено фасадне скління. Попри це, об’єкт залишається однією з важливих архітектурних та історичних пам’яток Харкова.

Земельний банк зіграв ключову роль в економічному житті регіону та став одним з найбільших іпотечних банків Російської імперії. Але й сама будівля банку, яка була побудована за проєктом відомого архітектора Олексія Бекетова, вважається архітектурною перлиною Харкова.

Історія Земельного банку у Харкові – це відображення економічних, соціальних та культурних трансформацій, через які пройшло місто за останні півтора століття. Це історія про те, як фінансові інститути можуть впливати на розвиток регіону та зберігати пам’ять про минуле, попри політичні катаклізми та війни. А будівля Земельного банку залишається важливою точкою на карті міста, яка поєднує минуле з сьогоденням.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://kharkovgo.com/reviews/top-5/5-zdanij-stiranyh-bankov-harkova-raspolozhennyh-v-samom-serdtse-goroda/
  1. https://www.otkudarodom.ua/ru/nikolaevskaya-ploshchad-no-25-harkovskiy-zemelnyy-bank
  1. https://old-kharkov.at.ua/photo/konstitucii_ploshhad/foto_28_zemelnyj_bank/13-0-105
  1. https://zabytki.in.ua/ru/2171/zdanie-zemelnogo-banka-v-kharkove
  1. https://moniacs.kh.ua/zemelnyj-bank/
  1. https://arcua-org.livejournal.com/27099.html

Будинки Харкова, яким понад століття: історія, архітектура та значення

By
Natalia Isaieva
-
0

Харків – місто з багатою історичною та культурною спадщиною. Заснований у середині XVII століття, до XIX століття Харків став одним з найбільших центрів промисловості, торгівлі та культури у регіоні. Зростання населення та економічний розвиток стимулювали будівництво важливих громадських будівель – навчальних закладів, банків, театрів, церков та житлових будинків. Архітектурні стилі, що застосовувалися при зведенні будівель, відображали тенденції часу – класицизм, бароко, модерн, еклектику та неокласицизм. Далі на kharkov-future.

Покровський собор

Покровський собор – один з найстаріших збережених храмів Харкова та видатна пам’ятка архітектури українського бароко. Його будівництво розпочалося у 1689 році з ініціативи козаків та городян. 

Покровський собор поєднує у своїй архітектурі українське бароко та традиційне храмове зодчество Лівобережної України XVII століття. Будівля п’ятибанна, а центральний купол вищий за інші чотири, і це створює виразний силует, що спрямований вгору. Фасади прикрашені декоративними нішами, фільонками та карнизами зі складним зламом, що є типовим для бароко. Всередині збереглися рідкісні фрагменти настінного розпису XVIII століття та частини різьбленого позолоченого іконостаса того ж часу. Орнаменти та ікони були написані за канонами української церковної традиції, але в їхньому оформленні помітний і вплив західноєвропейського бароко. У XIX столітті собор неодноразово реставрували, а за радянських часів його закрили та використовували не за призначенням. Тільки наприкінці XX століття будівлю повернули вірянам та провели комплексну реставрацію. Покровський собор залишається чинним храмом, важливим туристичним об’єктом та одним з символів історичного Харкова.

Успенський собор

Успенський собор (1799-1803 рр.) – один з головних православних храмів Харкова та найважливіша пам’ятка архітектури кінця XVIII – початку XIX століття. Побудований у стилі класицизму за проєктом архітектора Джузеппе (Джозефа) Трезіні – представника відомої архітектурної династії. Будівля собору вирізняється строгими формами: симетричний фасад, високі колони, стриманий декор та чітка геометрія. Головний наголос архітектурного ансамблю зроблено на величній дзвіниці, яка є однією з визначних пам’яток міста. Висота дзвіниці становить понад 89 метрів, і на момент побудови вона була однією з найвищих у Російській імперії. 

Внутрішнє оздоблення собору спочатку було розкішно оформлене: з розписами, іконостасом, мармуровими та позолоченими деталями. За радянських часів собор закрили, значну частину внутрішнього декору знищили, а саму будівлю використовували під склад, а потім під концертний зал. Наприкінці XX століття почалася реставрація, під час якої собору повернули історичний вигляд, а дзвіницю та інтер’єр відновили за архівними матеріалами.

Будинок з химерами

Будинок з химерами (1912-1914 рр.) – одна з найбільш незвичайних та виразних пам’яток архітектури Харкова, що збудований у стилі модерн з яскраво вираженими елементами ар-нуво. Будівля була зведена за проєктом харківського архітектора Володимира Покровського. Фасад будівлі – це справжній кам’яний театр, де головними “акторами” стали фантастичні скульптури: химери, міфологічні істоти, гротескні звірі та химерні рослини. 

Стиль модерн стає помітним у плавних лініях, асиметрії фасадів, поєднанні каменю, ліпнини та художньої ковки. Ар-нуво помітний у вигнутих формах балконів, вітражах та декоративних решітках. Внутрішнє оформлення відповідало розкоші зовнішнього вигляду: високі стелі, великі вікна, художні вітражі, декоративне тинкування з рослинними мотивами, а також паркетні підлоги складного малюнка. Будинок з химерами охороняється як пам’ятка архітектури та продовжує привертати увагу туристів та дослідників.

Губернаторський палац

Губернаторський палац (Будинок генерал-губернатора) – одна з найстаріших адміністративних будівель Харкова, яка розташована на Університетській вулиці. Палац був побудований у 1770-1777 роках як резиденція слобідсько-українського губернатора. Проєкт розробив архітектор з Санкт-Петербурга Михайло Тихменьов, а керував будівництвом харківський архітектор Іван Вільянов. 

Пізніше, вже наприкінці XVIII століття, надбудову та деякі архітектурні зміни виконав Петро Ярославський. Палац побудований у стилі класицизму: симетричний фасад, портик з колонами, виразні геометричні форми. У XIX столітті тут відбувалися офіційні прийоми, засідання та культурні заходи, а у частині приміщень палацу відбувалися театральні постановки. Губернаторський палац неодноразово перебудовувався, змінювалося внутрішнє планування, посилювалися перекриття, але загальний архітектурний вигляд зберігся. Губернаторський палац є пам’яткою архітектури національного значення та занесений до державного реєстру.

Особняк Гольберга

Особняк Григорія Гольберга був побудований у 1915 році за проєктом відомого харківського архітектора Віктора Абрамовича Естровича. Особняк двоповерховий, асиметричний, з виразними башточками та багатим декором. На фасаді можна побачити вузькі аркові вікна, ліпнину, маскарони – декоративні маски та скульптури, зокрема фігуру Гермеса, що символізує торгівлю та комерцію. 

Після революції 1917 року особняк був переданий під державні установи, потім у будівлі розміщувалася міська санітарно-епідеміологічна станція. Особняк Гольберга – яскравий приклад архітектури Харкова початку XX століття, який цілком виправдано вважається пам’яткою міської архітектури та культури.

Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка

Головну будівлю бібліотеки було зведено у 1908-1910 роках за проєктом харківського архітектора Олексія Бекетова. В архітектурі будівлі присутні риси модерну з елементами неокласики. Фасад будівлі прикрашений ліпниною та пілястрами, а всередині бібліотеки збереглися оригінальні елементи оформлення, включно з декоративними стелями та дерев’яними конструкціями. 

Впродовж свого існування бібліотека неодноразово розширювалася та модернізувалася. Станом на 2025 рік це найбільше наукове сховище регіону з багатим фондом книг, архівів та документів, а також важливий культурний центр Харкова. Будівля бібліотеки є пам’яткою архітектури та історії й охороняється державою. 

Хоральна синагога 

Хоральна синагога була збудована у 1912-1913 роках та була центром духовного життя єврейської громади міста. Проєкт синагоги був розроблений архітекторами Яковом Густавовичем Гевірцем, Володимиром Абрамовичем Фельдманом та Михайлом Федоровичем Піскуновим, які застосували у проєкті елементи модерну з неомавританськими мотивами. Архітектура синагоги виділяється яскравими декоративними елементами, типовими для неомавританського стилю: аркові вікна з вітражами, башточки, різьблення по камінню та цеглі, оригінальні орнаменти, що надають будівлі виразного та впізнаваного вигляду. 

За радянських часів синагогу закрили та переобладнали під адміністративні потреби, а після розпаду СРСР будівлю повернули єврейській громаді та почалися роботи з її реставрації та відновлення. Хоральна синагога залишається важливим символом історії та культури харківської єврейської громади, а сама будівля – пам’яткою архітектури початку XX століття.

Попри різноманітні історичні потрясіння – війни, революції, радянську епоху – більшість будівель збереглися завдяки постійним зусиллям з реставрації та збереження культурної спадщини. Державні та громадські організації ведуть роботи з підтримки та відновлення архітектурних пам’яток, що дає змогу зберігати історичний вигляд Харкова.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://moniacs.kh.ua/uk/pokrovskij-monastir/
  1. https://ukrmet.livejournal.com/81757.html
  1. https://korolenko.kharkov.com/
  1. https://zabytki.in.ua/ru/2173/osobnyak-golberga-v-kharkove
  1. https://kharkovgo.com/places/arhitektura/byvshij-gubernatorskij-dvorets/
  1. https://moniacs.kh.ua/uk/budinok-z-himerami-u-harkovi/

Ідентифікація бактерій: значення та етапи процесу

By
admin
-
0

Ідентифікація бактерій — це ключовий етап мікробіологічних досліджень, що дає змогу визначити вид, рід і біологічні особливості мікроорганізмів, присутніх у досліджуваному зразку. Цей процес важливий для медицини, ветеринарії, харчової промисловості, фармацевтики, санітарно-епідеміологічного контролю та наукових досліджень.

Залежно від мети аналізу застосовуються різні методи. Класичні підходи включають вивчення морфології клітин, характеру росту на поживних середовищах, біохімічних реакцій, а також чутливості до антибіотиків. Сучасні лабораторії доповнюють ці методи експрес-діагностикою за допомогою автоматичних аналізаторів, тест-систем і молекулярних технологій.

Однак основою будь-якої ідентифікації залишається виділення чистої культури та її вивчення на поживних середовищах. Саме вони створюють необхідні умови для росту мікроорганізмів, забезпечуючи їхнє живлення та підтримуючи оптимальний рівень pH, вологості й температури.

Сухі поживні середовища та їх переваги

Сухі поживні середовища являють собою готові порошкові суміші, що містять повний набір речовин, необхідних для росту та розмноження бактерій. Перед використанням достатньо розвести суміш у воді й простерилізувати, що робить роботу з ними швидкою та зручною. Важливою є якісна проста мікробіологічна среда. Порівняно з рідкими або вже готовими в чашках варіантами, сухі середовища мають низку переваг:

  • тривалий термін зберігання без втрати властивостей;
  • стабільний склад, що виключає варіації між партіями;
  • економічність і зручність транспортування;
  • можливість приготування потрібного об’єму під конкретне завдання;
  • широкий асортимент для різних видів бактерій.

Сухі поживні середовища застосовуються в клінічних, ветеринарних, санітарних і виробничих лабораторіях. З їхньою допомогою можна вирощувати як умовно-патогенні, так і нешкідливі мікроорганізми для подальших досліджень.

Роль простих поживних середовищ

Просте поживне середовище — це базовий варіант, що підходить для вирощування більшості невибагливих бактерій. Воно містить мінімальний набір компонентів: джерело вуглецю (найчастіше глюкозу), джерело азоту (пептон, м’ясний екстракт), мінеральні солі та воду. Такий склад забезпечує основний ріст і дає змогу оцінити морфологію колоній.

Використання простого середовища особливо важливе на перших етапах дослідження, коли необхідно швидко отримати культуру для подальшого аналізу. На ній можна виявити колір, форму, розмір і структуру колоній, що вже дає первинну інформацію про ймовірний вид бактерій.

“Lemon School” у Харкові: від невеликого проєкту до міжнародної школи

By
Natalia Isaieva
-
0

З початку 2010-х років Харків став одним з головних IT-центрів України. Швидке зростання технологічного сектору загострило проблему підготовки кадрів: традиційні виші не встигали задовольняти потреби ринку ані за обсягом, ані за швидкістю навчання. Тоді й виникла ідея створення приватної IT-школи “Lemon School”. Головною метою школи стало практичне навчання спеціалістів-початківців саме тим навичкам, які необхідні для роботи в IT-компаніях. З моменту свого заснування “Lemon School” пройшла шлях від локального проєкту до однієї з найбільших IT-шкіл не тільки в Україні, а й у Європі. Далі на kharkov-future.

Історія створення

“Lemon School” була заснована 12 квітня 2016 року у Харкові. Ідея створення школи належала Максиму Самко – засновнику та керівнику харківської вебстудії “Art Lemon”, яка на той момент вже успішно працювала на українському та міжнародному digital-ринку. 

Самко та його команда відчували гостру нестачу кваліфікованих фахівців-початківців: випускники вишів не мали практичних навичок, і компанії були змушені навчати їх практично з початку. Так виникла концепція “Lemon School” – школа, де навчають не “за підручником”, а на участі у реальних проєктах.

Спочатку програма “Lemon School” охоплювала лише кілька базових напрямів IT-освіти: веброзроблення, (HTML/CSS, PHP), тестування програмного забезпечення (QA), вебдизайн, пошукова оптимізація (SEO) та IT-бухгалтерія – рідкісний для освітніх курсів напрям, що орієнтований на фахівців, які працюють з фінансами у сфері IT.

Перші роки роботи (2016-2017)

Перший набір студентів у “Lemon School” стартував у квітні 2016 року. На відміну від багатьох наявних на той момент курсів, школа з самого початку встановила високі стандарти. Керівник школи Максим Самко одразу позначив головне правило: навчатися мають тільки ті, хто справді горить бажанням, пропуски та невиконання домашніх завдань неприпустимі, а найкращі студенти отримають бонуси та можливість стажування у самій компанії. 

Мета “Lemon School” – не просто освітній бізнес, а внесок у розвиток харківської IT-індустрії. Команда школи створила такі курси, які реально відповідають потребам ринку, та прагне витягнути максимум з кожного студента. Викладачі хочуть надихнути, навчити та працевлаштувати своїх студентів та вірять, що це змінить життя багатьох з них.

На початку роботи у “Lemon School” пропонували курси за найбільш популярними напрямами: вебдизайн, HTML/CSS, SEO, QA, PHP, бухгалтерія в IT та графічний дизайн. Заняття відбувалися у мінігрупах по 10-15 осіб. Викладачами були співробітники “Art Lemon” – фронтенд-розробники, UI/UX-дизайнери, SEO-фахівці та маркетологи. Багато випускників здобули можливість пройти стажування в “Art Lemon” або партнерських компаніях, що відкрило їм шлях до розвитку кар’єри.

Розвиток “Lemon School”

На початок 2018 року школа випустила понад 2 тисячі студентів. З’явилися нові курси, зокрема фронтенд та бекенд-розробка, UX/UI-дизайн та інтернет-маркетинг. Викладацький склад складався виключно з практиків, які ділилися з учнями актуальними знаннями та реальними кейсами. Постійне оновлення навчальних програм дало змогу школі відповідати швидко мінливими технологіями. У тому ж, 2018-го, році “Lemon School” стала офіційним учасником “Kharkiv IT Cluster”, що зміцнило її зв’язки з індустрією. Це надало школі доступ до колаборацій, хакатонів, стажувань та галузевих заходів.

Особливістю “Lemon School” стало створення простору, де студенти могли не тільки здобувати знання, а й будувати професійні зв’язки. Креативний простір “Lemon Hub” став центром для воркшопів, хакатонів та тематичних заходів. Це дало змогу учням обмінюватися досвідом, брати участь у реальних проєктах та підтримувати високий рівень мотивації. З’явилися клуби за інтересами, команди для спільних проєктів, що значно посилювало ефект від навчання.

Робота під час пандемії

Пандемія COVID-19 у 2020 році поставила під загрозу існування багатьох офлайн-курсів, але для “Lemon School” це стало поштовхом до трансформації. За короткий час команда перевела навчання в онлайн-формат, запустивши власну освітню платформу з особистими кабінетами, відеоуроками, домашніми завданнями та онлайн-підтримкою менторів. За результатами цього переходу студенти змогли навчатися з будь-якої точки України та за її межами, з’явилися гібридні курси (онлайн + офлайн сесії) та збільшився потік заявок на навчання з Києва, Дніпра, Львова, Одеси.

Саме у цей період було прийнято рішення розвивати “Lemon School” як мережеву школу. У 2021 році була відкрита філія у Дніпрі, а невдовзі почали працювати повноцінні онлайн-групи для Києва, Львова та інших міст.

Робота під час війни (2022-2025)

З 2022 року “Lemon School” з виключно харківського проєкту почала перетворюватися на всеукраїнську школу. З’явилися регіональні представництва та онлайн-групи з наставниками з різних міст. На 2024 рік школа пропонувала 15 напрямів навчання, зокрема:

  • Front-end development
  • QA Manual
  • Motion design
  • Product design
  • SEO та інтернет-маркетинг
  • SMM та контент-маркетинг
  • Копірайтинг та UX-письмо
  • Англійська мова для IT-фахівців.

Тривалість курсів становить від 2 до 4 місяців, групи навчаються 3 рази на тиждень.

Внесок у розвиток освіти

Крім безпосередньо навчального процесу, “Lemon School” активно залучена до розвитку всієї освітньої сфери в Україні, особливо за напрямом EdTech (освітніх технологій). 

Представники школи регулярно беруть участь у профільних заходах та конференціях, наприклад, “EdTech CommunITy”, яку організовує харківський IT-кластер. На цих заходах вони відкрито обговорюють реальні проблеми та виклики, на які натрапляє сучасна освіта. Співробітники “Lemon School” вважають, що головне завдання викладачів – зрозуміти, що саме потрібно змінювати у системі навчання для того, щоб випускники дійсно були готові до роботи в IT-компаніях. Йдеться не тільки про знання, а й про навички, яких часто бракує молодим фахівцям: гнучкість, вміння працювати у команді, швидко вчитися й адаптуватися до нових технологій. Крім того, представники “Lemon School” обговорюють, як зробити так, щоб процес навчання та вимоги індустрії були більш узгодженими, курси не відставали від реальних потреб ринку, а студенти здобували саме ті знання та вміння, які будуть потрібні роботодавцям. 

За роки своєї роботи “Lemon School” стала не тільки навчальним закладом, а ще й активним учасником діалогу, який допомагає змінювати освітні технології в Україні та наближати навчальний процес до реального життя та роботи.

Історія “Lemon School” – це яскравий приклад успішного проєкту, який з локальної ініціативи розвинувся до великого освітнього центру. Команда школи зуміла не тільки вивчити багатьох студентів, вона допомагає їм будувати кар’єру та адаптуватися до швидко мінливого ринку IT. “Lemon School” – це не просто курси. Це ретельно побудована освітня структура, яка від самого початку поставила чітку мету – відбирати мотивованих студентів та готувати їх до реальної роботи. За вісім років школа виросла від перших 8 курсів до десятків напрямів, вивчила понад 11 тисяч студентів та допомогла працевлаштуватися більш ніж 2 тисячам своїх випускників.

Станом на 2025 рік “Lemon School” продовжує розвиватися, відкриває нові навчальні програми, впроваджує сучасні методики навчання та підтримує своїх випускників на кожному етапі їхнього професійного шляху.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://lemon.school/o-shkole
  1. https://jobs.dou.ua/companies/lemon-school/reviews/
  1. https://top20.ua/ru/kh/dozvillya-rozvagi/kompyuterni-klubi/lemonschool-it-shkola.html
  1. https://it-kharkiv.com/xarkiv-yak-vin-ye-chomu-tut-dobre-zhivetsya/
  1. https://www.instagram.com/lemon.school?igsh=MTBianJsZ3NtaGRmcw==
  1. https://www.voopty.com.ua/studio/ITKursiLemonSchoolHarkiv

Харківський IT-ринок: найпопулярніші компанії 

By
Natalia Isaieva
-
0

Харків – одне з найбільших міст України та важливий центр IT-індустрії країни. Завдяки потужній освітній базі та розвиненій інфраструктурі місто приваблює безліч технологічних компаній та фахівців. Технічна освіта у Харкові має довгу історію. Харківський національний університет радіоелектроніки, ХНТУ “ХПІ”, Харківський національний університет радіоелектроніки та інші вищі навчальні заклади щорічно випускають тисячі IT-фахівців, що створює стійку базу кадрів для індустрії. З початку 2000-х років IT-сектор у місті почав стрімко розвиватися, переходячи від дрібних аутсорсингових проєктів до великих міжнародних контрактів та продуктового розвитку. Попри виклики останніх років, харківський IT-сектор зберігає стабільність та продовжує зростати, завдяки гнучкості компаній та активній підтримці міжнародних партнерів. Далі на kharkov-future.

NIX Solutions

“NIX Solutions” – одна з найстаріших IT-компаній у місті. Заснована була у 1994 році у Харкові та є одним із найбільших роботодавців: тільки у харківському офісі працюють близько 2 тисяч співробітників. Компанія пропонує весь спектр аутсорсингових послуг – від розроблення мобільних застосунків та enterprise-систем до тестування та бізнес-аналітики. 

“NIX Solutions” активно співпрацює з вищими навчальними закладами, навчає молодих спеціалістів та залучає їх у свою команду.

SoftServe

“SoftServe” – одна з найбільших IT-компаній України з офісами у кількох містах, зокрема у Харкові. Компанія надає широкий спектр послуг: розроблення програмного забезпечення, консалтинг, інноваційні рішення у сферах хмарних технологій, штучного інтелекту, big data та кібербезпеки. 

Чисельність співробітників у Харкові налічує кілька сотень, а загальний штат “SoftServe” перевищує 12 тисяч осіб по всьому світу. Харківський офіс “SoftServe” успішно реалізує проєкти у таких критично важливих галузях, як охорона здоров’я, фінансові технології та освіта. “SoftServe” активно співпрацює з провідними університетами міста, вкладаючи ресурси в освітні програми, стажування, хакатони, що стимулює розвиток ІТ-спільноти та допомагає виховувати нове покоління ІТ-фахівців.

Sigma Software

“Sigma Software” – міжнародна IT-компанія, що була заснована у 2002 році. Компанія спеціалізується на кастомному розробленні програмного забезпечення, тестуванні, UX-дизайні та DevOps для клієнтів із різних галузей: автомобільної промисловості, фармацевтики, медіа та інших. Харківський офіс є одним із центральних підрозділів компанії з тисячами співробітників. “Sigma Software” входить до топ-100 світових аутсорсерів за версією IAOP.

DataArt

“DataArt” – глобальна IT-компанія з офісом у Харкові, де працює понад тисячу фахівців. Компанія орієнтується на розробку ПЗ у фінансовому секторі, медіа, охороні здоров’я та інших галузях. “DataArt” входить до престижного списку “IAOP Global Outsourcing 100”, що є підтвердженням високого рівня аутсорсингових послуг. 

Офіс у Харкові виконує проєкти для міжнародних клієнтів, включно з провідними корпораціями США та Європи, забезпечуючи повний цикл розроблення – від аналізу вимог до підтримки готових продуктів.

Infopulse

“Infopulse” – ще одна велика компанія з офісом у Харкові, що була заснована на початку 1990-х років. Вона спеціалізується на IT-аутсорсингу та інфраструктурних рішеннях для великих підприємств, зокрема банків та телеком-компаній. “Infopulse” вирізняється глибокими технічними компетенціями та тісною співпрацею з освітніми установами міста. Останніми роками компанія вкладається у розвиток HR-ініціатив та соціальних проєктів.

Ciklum

“Ciklum” – міжнародний IT-гігант з офісом у Харкові. Компанія займається цифровою трансформацією та розробленням програмних продуктів для клієнтів з Європи та США. Харківське представництво компанії відіграє важливу роль у реалізації масштабних проєктів у сфері електронної комерції, фінансових технологій та охорони здоров’я. “Ciklum” активно залучає харківських фахівців та підтримує ініціативи, що спрямовані на розвиток IT-освіти та інновацій.

Dev.Pro

“Dev.Pro” – порівняно молода, але зростальна компанія, що була заснована у 2012 році. Має офіс у Харкові, де працює кілька сотень співробітників. Компанія спеціалізується на повному циклі розроблення програмного забезпечення для закордонних клієнтів. “Dev.Pro” цінується за гнучкість, індивідуальний підхід до проєктів та вміння швидко адаптуватися під потреби ринку. Компанія підтримує освітні програми та бере активну участь у житті IT-спільноти Харкова.

ELEKS

“ELEKS” – одна з найстарших українських IT-компаній з офісом у Харкові. З моменту заснування у 1991 році вона пройшла шлях від локального постачальника послуг до великого міжнародного гравця, що пропонує комплексні рішення у галузі програмної інженерії, консалтингу та інноваційних технологій. Харківський офіс “ELEKS” реалізує проєкти для фінансового, страхового та енергетичного секторів, підтримуючи високий рівень експертизи та якості.

AltexSoft

“AltexSoft” – це одна з найпомітніших IT-компаній, що виросли у Харкові та зберегли глибокий зв’язок з містом попри міжнародну експансію. Заснована 2007 року харківським фахівцем Олександром Медовим, компанія розпочинала свою діяльність локальний аутсорсер, але швидко знайшла свою нішу на глобальному ринку, особливо у галузі консалтингу та цифрової трансформації. Ставка на експертність та нішеву спеціалізацію дала змогу “AltexSoft” вирости у зрілого гравця з офісами за межами України, зокрема у США, але при цьому Харків продовжував залишатися одним з головних центрів компанії. 

Основний напрям діяльності “AltexSoft” – IT-консалтинг, а саме допомога закордонним бізнесам в адаптації під цифрове середовище. Спектр послуг охоплює стратегічне технічне консультування, архітектуру програмних рішень, бізнес-аналіз та впровадження систем, які трансформують внутрішні процеси компаній. Одним із головних профілів “AltexSoft” стала робота з туристичною індустрією: команда реалізує великі проєкти для онлайн тревел-агентств, постачальників авіаквитків, агрегаторів та інших представників сектора. 

Це досить рідкісна спеціалізація для українського IT-ринку, яка принесла компанії міжнародне визнання. Крім консалтингу, “AltexSoft” активно працює у галузі розроблення програмного забезпечення, UX/UI-дизайну, DevOps та інтеграції хмарних рішень. Останніми роками значна увага приділяється напрямам data science та машинного навчання. Саме завдяки поєднанню технічної глибини та бізнес-аналізу компанія здобула довіру у клієнтів зі США, Європи та Близького Сходу. “AltexSoft” традиційно співпрацює з місцевими вишами, підтримує освітні ініціативи та вкладається у розвиток молодих фахівців. Крім того, компанія регулярно бере участь в IT-мітапах, конференціях та профільних семінарах, проводить стажування та курси.

Ці компанії формують основу харківського IT-сектору, забезпечують сотні робочих місць та сприяють розвитку місцевої економіки. Вони не тільки виконують складні міжнародні проєкти, а й активно взаємодіють з освітніми установами, підтримують стартапи та стимулюють інноваційний розвиток регіону.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://www.newsroom.kh.ua/business/pervaya-rabota-v-it-kompanii-harkova-kuda-mogut-ustroitsya-studenty
  1. https://senior.ua/companies
  1. https://www.nixsolutions.com/ua/blog/nix-home/novosele-skazochnogo-korolevstva/
  1. https://it-rating.ua/katalog-kompanij/kharkov/
  1. https://www.livebusiness.com.ua/service/harkov/it_kompanii/
  1. https://jobs.dou.ua/top50/

ІТ-освіта у Харкові: виші та приватні школи 

By
Natalia Isaieva
-
0

Харків – один з найбільших центрів IT-освіти в Україні. У місті працюють кілька великих вишів та багато приватних шкіл IT та курсів. Кожен навчальний заклад пропонує свої унікальні програми та можливості для підготовки айтівців. Далі на kharkov-future.

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” (НТУ “ХПІ”)

ХПІ – один з найстаріших технічних університетів України та найбільший за кількістю інженерних спеціальностей у Харкові. Навчальна програма охоплює багато спеціальностей: від класичної програмної інженерії до прикладного машинного навчання та інформаційних систем в управлінні. Факультет комп’ютерних наук та програмної інженерії охоплює кілька освітніх програм бакалаврату та магістратури, зокрема такі, як “Комп’ютерні науки”, “Програмна інженерія”, “Інформаційні технології проєктування”, “Системний аналіз” та “Кібербезпека”. Навчання будується за модульною системою з наголосом на фундаментальні дисципліни (математика, алгоритми, логіка), а також прикладні технології: C ++, Java, Python, бази даних, веброзроблення, хмарні рішення, DevOps. 

Інфраструктура ХПІ є однією з найрозвиненіших серед вишів Харкова. Інститут містить лабораторії із сучасною технікою, власні дата-центри та студентське конструкторське бюро. Одним з найважливіших проєктів університету є “Innovation Campus” – науковий простір, що об’єднує освітні та дослідні центри, IT-стартапи та бізнес-інкубатори. Університет бере участь в індустріальних проєктах, хакатонах, технічних форумах та активно співпрацює з великими та відомими IT-компаніями. Ця співпраця забезпечує цікаве й корисне стажування для студентів, а також можливість працевлаштування для випускників вишу.

Харківський національний університет радіоелектроніки (ХНУРЕ)

Харківський національний університет радіоелектроніки з кінця XX століття послідовно формувався як профільний IT-університет. Майже всі факультети ХНУРЕ певною мірою пов’язані з комп’ютерними науками, інформаційними технологіями, телекомунікаціями або системами автоматизації.

Основні IT-напрями вишу: “Комп’ютерні науки”, “Програмна інженерія”, “Кібербезпека”, “Інженерія програмного забезпечення”, “Системний аналіз”, “Інформаційні системи та технології”, “Інтернет речей”, “Big Data”, “AI-системи” та суміжні. Також до програми включено заняття з машинного навчання, нейромереж, DevOps-інфраструктури, мобільного та веброзроблення, а також цифрових комунікацій. Студенти можуть поглиблено вивчати конкретні технології та платформи, наприклад, архітектуру мікроконтролерів, проєктування вбудованих систем, FPGA, квантові обчислення, VR/AR. Університет співпрацює з українськими та закордонними IT-компаніями, наприклад, “EPAM”, “NIX”, “Sigma”, “Software”, “GlobalLogic”, “SoftServe”. Також ХНУРЕ активно залучений до міжнародних освітніх проєктів (зокрема “Erasmus+”), і це надає студентам можливість брати участь в обмінах та стажуваннях за кордоном.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Університет імені Каразіна – один з найстаріших вишів України. IT-напрям почав тут розвиватися з початку 2000-х років. Головний центр підготовки майбутніх айтівців – факультет комп’ютерних наук. Програма навчання охоплює такі специальності: “Комп’ютерні науки”, “Інженерію програмного забезпечення”, “Штучний інтелект”, “Системний аналіз” та “Кібербезпека”. 

Наголос робиться на алгоритми, формальні моделі, оптимізацію, логічне та статистичне мислення. Це робить випускників конкурентоспроможними у сфері R\&D, складних обчислень, розроблення нових підходів у машинному навчанні та роботі з великими даними. Університет активно співпрацює з науковими центрами у Німеччині, Польщі, Литві, Канаді та Франції.

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця (ХНЕУ)

ХНЕУ – провідний економічний університет Східної України, а від початку 2010-х років тут почали активно розвивати й ІТ-напрями. Головна специфіка навчання у цьому виші – інтеграція IT з бізнес-процесами, управлінням та аналітикою. 

У межах факультетів інформаційних технологій та економіки управління студентам пропонуються програми за такими спеціальностями: “Інформаційні системи та технології”, “Бізнес-аналітика”, “Цифрова економіка”, “IT в управлінні підприємствами”, “Економічна кібернетика” та інші. ХНЕУ активно впроваджує у процес навчання міжнародні стандарти (включно з моделями навчання AACSB та ECTS), працює з хмарними системами, навчає застосовувати ІТ-інструменти у маркетингу, логістиці та управлінні фінансами.

Партнерство з великими IT-компаніями та банками дає змогу студентам проходити стажування та практику за спеціальністю. Також в університеті діє центр професійної сертифікації, де можна здобути підтвердження рівня володіння SAP, 1C, Microsoft Dynamics та іншими системами. ХНЕУ підходить для тих, хто хоче стати системним аналітиком, IT-підприємцем, бізнес-інженером, а не лише розробником.

Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського “ХАІ”

ХАІ – це спеціалізований технічний виш з багаторічною історією, де ІТ-напрями розвиваються у тісному зв’язку з авіаційною, космічною та оборонною промисловістю. Університет готує фахівців, які поєднують інженерне мислення з навичками програмування, системного аналізу та автоматизації. Основні IT-напрями охоплюють такі спеціальності: “Програмна інженерія”, “Інформаційні системи та технології”, “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології”, “Системи управління літальними апаратами” та інші. 

Навчальна програма зосереджена на розробленні складних програмних систем, вбудованого ПЗ, автоматизованих засобів розрахунку та симуляції, цифрових двійників та промислових SCADA-систем.

Університет відомий своїми міцними зв’язками з оборонною галуззю, конструкторськими бюро та аерокосмічними компаніями. Тут навчають C/C++, MATLAB, мов апаратного опису (VHDL, Verilog), а також роботі з CAD/CAE-системами та мікропроцесорною технікою. А ще у ХАІ діє кілька дослідницьких лабораторій, зокрема у сферах штучного інтелекту, автоматичного управління та авіаційного програмного забезпечення. Університет співпрацює з українськими та міжнародними аерокосмічними підприємствами, бере участь у грантах Європейського космічного агентства та “Horizon 2020”.

Приватні IT-школи та курси: прискорене навчання та практика

Крім традиційних вишів, у Харкові широко представлені приватні курси та школи. “Hillel IT School”, “Lemon.School” та “Source iT” – це одні з найвідоміших приватних шкіл, які пропонують навчання у сферах веброзроблення, тестування, DevOps, машинного навчання та інших. Головною перевагою таких шкіл є орієнтація на практичні завдання та створення портфоліо, що дає змогу випускникам швидше адаптуватися на ринку праці. Крім того, багато шкіл забезпечують підтримку у працевлаштуванні та проводять заходи, що спрямовані на розвиток професійних зв’язків.

IT-освіта у Харкові – це поєднання класичної освіти та сучасних приватних курсів. Державні виші забезпечують фундаментальні знання та готують фахівців з глибоким розумінням технологій та процесів, що важливо для розвитку складних IT-рішень та досліджень. Приватні школи та курси доповнюють цю систему, даючи змогу швидко здобути практичні навички та вийти на ринок праці або підвищити свою кваліфікацію. Таке поєднання дає студентам та фахівцям гнучкість у виборі шляху навчання та розвитку. Завдяки цьому Харків залишається одним з провідних IT-центрів України.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://osvita.ua/vnz/guide/search-17-0-68-34-0.html
  1. https://vstup.kpi.kharkov.ua/admission/it-osvita/
  1. https://it-kharkiv.com/ru/it-obrazovanye-v-harkove/
  1. https://javarush.com/ua/groups/posts/uk.269.kharkvsjhk-t-vuzi-kudi-pti-vchitisja-jakjsho-duzhe-khochetjhsja-otrimati-korochku-programsta
  1. https://ithub.ua/it-school/harkiv

Історія “Фаворит ТБ” у Харкові: музичний канал в епоху змін

By
Natalia Isaieva
-
0

В історії українського регіонального телебачення є чимало прикладів, коли локальні медіа ставали не просто джерелами інформації, а важливими культурними та суспільними феноменами. Одним з таких яскравих прикладів у Харкові став телеканал “Фаворит ТБ”, що з’явився в середині 1990-х років та зміг не лише сформувати власну аудиторію, а й витримати непрості виклики епохи становлення незалежних медіа. Це історія про те, як музично-розважальний канал зміг завоювати серця харків’ян та натрапив на серйозні політичні та економічні перешкоди. Далі на kharkov-future.

Створення каналу на хвилі медіаекспансії 1990-х років

Після розпаду Радянського Союзу медіаринок України почав активно трансформуватися. З’явилися нові приватні телеканали, радіостанції, друковані видання, багато з яких були орієнтовані на локальну аудиторію. Харків виявився одним із центрів цієї трансформації. На хвилі зростання популярності музичного телебачення у світі у грудні 1995 року в етері харківського телебачення з’явився “Фаворит ТБ” – незалежний канал, який запропонував містянам абсолютно новий формат. “Фаворит ТБ” був створений як регіональний розважальний канал для харківської аудиторії. Основу етеру становили музичні кліпи, авторські передачі та інформаційний контент. Формат був орієнтований на молодих та активних глядачів, яким важливі були не тільки розваги, а й зв’язок із містом. Мовлення відбувалося двома мовами: російською та українською.

Створення “Фаворит ТБ” стало можливим завдяки ініціативі харківських підприємців, які побачили перспективу у створенні альтернативи федеральним та державним телевізійним каналам. Юридично канал належав ВАТ “Телекомпанія “Фаворит ТБ”, яка була зареєстрована у Харкові на вулиці Дерев’янка. 

Мовлення “Фаворит ТВ” відбувалося двома способами – через кабельне телебачення та в етерному форматі. Це означало, що канал був доступний як для тих глядачів, що були підключені до кабельних мереж через спеціальне обладнання, так і для тих, хто дивився телевізор зі звичайною антеною, приймаючи сигнал з етерних передавачів. Завдяки такому комбінованому способу трансляції “Фаворит ТБ” зміг охопити набагато більше глядачів по всьому місту та області.

Музика та молодь: програма як відображення часу

З перших днів існування канал зробив наголос на музичний контент. На його екранах транслювалися відеокліпи українських та закордонних виконавців, що було дуже цікаво для харківської молоді. А програми “Кумири” та “Тalkuчка” стали справжніми хітами етеру. 

Це були інтерактивні передачі, де глядачі могли зателефонувати до студії у прямому етері, поставити запитання, висловити свою думку та взяти участь в обговореннях або конкурсах. Наприклад, у “Кумирах” відбувалося глядацьке голосування за улюблених виконавців, можна було замовити кліпи та взяти участь у обговоренні музики. У програмі “Тalkuчка” відбувалися відверті бесіди з улюбленими харківськими музикантами, акторами, дизайнерами, митцями та іншими відомими містянами. 

Глядачі могли зателефонувати та взяти участь у розмові. Саме можливість глядачів впливати на етер зробила ці програми особливо популярними.

Співпраця з “АТН”

Крім розважальних шоу та музичних кліпів, “Фаворит ТБ” включав до своєї сітки новинні випуски, які готувала телестудія “АТН” – “Агентство Телебачення “Новини”, яке з’явилося у Харкові на початку 1990-х років та швидко зарекомендувало себе як одне з найнадійніших та найпрофесійніших новинних агентств у регіоні. На відміну від багатьох місцевих каналів, які обмежувалися поверхневими оглядами, журналісти “АТН” справді займалися журналістикою у повному розумінні слова: вони знімали якісні репортажі, робили прямі включення з місця подій, брали інтерв’ю у міських чиновників та підприємців, проводили журналістські розслідування. 

Їхні матеріали стосувалися найрізноманітніших тем – від міських проблем та соціальної політики до гострих політичних конфліктів. Співпраця з АТН дозволяла “Фавориту” не просто заповнювати етер між кліпами, а давати глядачам повноцінну інформацію про те, що відбувається навколо. Це були не чергові зведення, а конкретні, живі сюжети: які проблеми хвилюють людей, чому вимкнули воду або опалення, що вирішили на сесії міськради, як живуть околиці та спальні райони.

Завдяки цьому “Фаворит ТБ” не перетворився на типовий музичний канал, який крутить кліпи весь день. Він став повноцінним міським телеканалом – з музикою для молоді, але й з новинами для тих, хто хотів бути в курсі подій. Такий формат був рідкістю серед харківських каналів, і саме це робило “Фаворит” впізнаваним 6 потрібним для широкої аудиторії: від школярів до пенсіонерів.

Ліцензування та співпраця з іншими каналами

У 2009 році Національна рада з питань телебачення видала “Фаворит ТБ” ліцензію, яка дозволяла каналу працювати 24 години на добу. Головна умова – не менше 9 годин на день етер мав займати власний контент, зроблений у Харкові. Решту часу можна було віддавати під чужі програми, але не більше чверті етеру. Це був важливий момент: канал закріпив за собою повноцінне місце у харківському телебаченні вже не як тимчасовий проєкт, а як постійний учасник медіапростору.

Крім цього, “Фаворит” активно співпрацював разом з іншими місцевими телеканалами – “S-ТЕТ”, “Тоніс-Центр”, “Фора”, “А/ТВК”. Вони обмінювалися сюжетами, ділилися архівами, інколи спільно знімали передачі та створювали нові проєкти. У міських телеканалів на той час не було великих бюджетів, тому такі партнерства були єдиним способом вижити та залишитися цікавими для глядачів.

Політичні виклики та вимкнення етеру

У 2011 році “Фаворит ТБ” припинив мовлення. Називалася офіційна причина – “технічні порушення та невідповідність санітарним нормам”. Однак місцеві експерти та журналісти одноголосно вказували на інший підтекст: політичний тиск, посилення контролю над регіональними ЗМІ та перерозподіл медіаресурсів на користь більш лояльних до влади проєктів. У той час по всій Україні закривалися незалежні канали, особливо ті, хто хоч якось співпрацював з опозиційними або критичними щодо влади структурами. У випадку з “Фаворитом” ситуацію ускладнювало ще й те, що частину його етерного часу займали новини від студії “АТН”, яка теж зазнавала тиску. Багато хто сприйняв відключення каналу як спробу контролювати медіаполе регіону, скоротити вплив незалежних журналістів та посилити централізований контроль над інформацією.

Останні роки та закриття

Після вимкнення етерного мовлення команда “Фаворит ТБ” намагалася продовжувати роботу на кабельних мережах та в інтернеті, але ситуація залишалася складною. Фінансові труднощі, а також складнощі з продовженням ліцензії заважали повноцінному функціонуванню. 25 листопада 2015 року канал остаточно припинив роботу – термін ліцензії закінчився, а нових дозволів на мовлення не було.

Це був кінець епохи “Фаворит ТБ”, який за 20 років зумів стати символом харківського музичного та молодіжного телебачення, але не зміг вистояти під тиском політичних та економічних чинників. Канал залишив помітний слід у культурному та медійному житті Харкова. Він став стартовим майданчиком для багатьох місцевих артистів, журналістів та телеведучих. Завдяки “Фавориту” молодь мала можливість дивитися якісні музичні передачі, дізнаватися міські новини та брати участь у громадському житті. 

Історія “Фаворит ТБ” – це не про ностальгію за старими кліпами. Це про історію регіонального телеканалу, який був частиною міської культури. А коли такі проєкти зникають, разом з ними зникає ще й частина справжньої живої історії міста.

Список використаних джерел інформації:

  1. https://ukrtvr.org/trk/601
  1. https://detector.media/rinok/article/47179/2009-06-29-aryfmetyka-nulovogo-kontekstu/
  1. https://tv.kh.ua/programmyi/modne-m%D1%96sto/
  1. https://kh.vgorode.ua/reference/telekanaly/34514-favoryt-tv
  1. http://www.frosat.net/main.php?lng=ru&rzd=chan&ch_id=2747
  1. https://mykharkov.info/catalog/favorit-tv-telekompaniya-oao.html
1...456...59Page 5 of 59

© Усі права захищено. Цитування — з активним посиланням.
Видання входить до медіа-групи MistoOnline

...