Степан Васильович Гризодубов (13 липня 1884 – 11 грудня 1965) – російський та радянський авіаконструктор, винахідник та льотчик, один із піонерів вітчизняної авіації. Він зробив значний внесок у розвиток авіації, побудував низку літаків власної конструкції та брав активну участь у становленні та розвитку планерного спорту у СРСР. Далі на kharkov-future.
Ранні роки та освіта
Степан Гризодубов народився у селі Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії у сім’ї спадкових дворян. Його батько, Василь Михайлович, був чиновником у канцелярії очільника дворянства Сумського повіту. У підлітковому віці родина Гризодубових переїхала до Харкова, де Степан вступив до Харківського залізничного училища. У 1903 році він закінчив навчання та отримав спеціальність майстра електромеханічного ремесла. Він працював у паровозоремонтних майстернях, а незабаром відкрив власну електромеханічну майстерню.
Початок роботи в авіабудуванні
З 1908 року Гризодубов почав будувати копію літака братів Райт. Для складання креслень він використовував кадри кіноплівки з польотами братів Райт. Перший літак Гризодубова не зміг піднятися у повітря через проблеми із ланцюговими передачами від двигуна до повітряних гвинтів. У 1910 році він побудував літак Г-2, який був схожий на ранні моделі Фармана. Цей літак успішно здійснив свій політ. У період з 1908 по 1912 рік Степан Гризодубов побудував ще кілька літаків:
- Гризодубов № 2 (1910) – модернізований біплан із переднім кермом висоти та штовхаючим гвинтом. Але, попри поліпшення, потужність двигуна виявилася недостатньою для польоту.
- Гризодубов № 3 (1910) – подальша модифікація попередньої моделі зі зменшеним розмахом нижнього крила та зміненим хвостовим оперенням. Літак також не зміг злетіти.
- Гризодубов № 4 (1912) – моноплан, що нагадує Blériot XI, але з поліпшеннями, як-от прорізи у крилах для огляду вниз, пружинна амортизація шасі та змінене хвостове оперення. Оснащений Гризодубов № 4 був двигуном Anzani потужністю 25 кінських сил. Цей літак успішно здійснив кілька польотів у 1912 році.
Примітно, що Гризодубов самостійно розробляв та виготовляв двигуни для своїх літаків, включно із чотири- та трициліндровими бензиновими моторами АДГ-1 та АДГ-2 потужністю 38 та 22 кВт відповідно.
Військова служба та післявоєнна діяльність
У 1915-1916 роках Гризодубов служив в армії, а після навчання у Петроградській школі авіації отримав диплом пілота-авіатора. У 1919-1920 роках він командував Харківським авіапарком, де займався відновленням літаків для Червоної армії. З 1924 року Степан Васильович був керівником секції планерного спорту та малопотужної авіації Товариства авіації та повітроплавання України та Криму. Він був одним з організаторів планеризму в країні.
Степан Гризодубов: конструктор та винахідник
У 1939 році Гризодубов розробив та побудував спортивний літак Г-5, який був оснащений бензиновим двигуном АДГ-4 потужністю 18 кВт. У 1940 році він створив мотопланер, проте завершити роботу над його двигуном не вдалося, й випробування були проведені у безмоторному режимі.
Крім авіації, Степан Гризодубов активно займався винахідницькою та інженерною діяльністю у суміжних галузях. У 1940-1950 роках Степан Васильович очолював групи інженерів-конструкторів, які займалися розробкою та впровадженням систем автоматизації технологічних процесів на низці великих промислових підприємств, зокрема на заводах електротехнічної, вугільної та хімічної галузей.
Під його керівництвом розробляли механізми та пристрої, що спрощують управління виробничими лініями, знижують залежність від ручної праці та підвищують точність технологічних операцій. Його технічні рішення сприяли впровадженню прогресивних методів виробництва, що було особливо важливо у повоєнні роки, коли промисловість СРСР потребувала модернізації. Гризодубов також пропонував інженерні удосконалення, які знаходили застосування у серійних виробничих процесах.
В останні роки життя Степан Васильович приділяв велику увагу популяризації авіації та планерного спорту серед молоді, школярів та студентів, а також ділився своїми знаннями та величезним досвідом.
Помер Степан Васильович Гризодубов 11 грудня 1965 року у Харкові. Похований був на другому міському кладовищі, а на його могилі встановлено пам’ятник.
У квартирі Гризодубова у Харкові (вул. Мироносицька, 54Б) розміщений меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових. А у 1968 році у Харкові вулицю Гірську було перейменовано на вулицю Гризодубова.
Степан Васильович Гризодубов був людиною непересічного розуму, таланту та рідкісної відданості своїй справі та прогресу. Його життя – це приклад самовідданого служіння науці й техніці. Внесок Гризодубова у розвиток вітчизняної авіації по праву посідає особливе місце в історії. А пам’ять про Степана Васильовича живе не тільки у музейних експозиціях та архівних документах – вона живе у кожному гвинті, кожному крилі та у кожному успішному кроку вперед, який робить вітчизняне авіабудування.
Список використаних джерел інформації:
