Трьохсвятительська церква — один із найвідоміших православних храмів Харкова та цікава пам’ятка архітектури початку XX століття. Храм розташований в історичному районі міста, на вулиці Гольдбергівській, і більш відомий харків’янам також як Гольбергівська церква. Свою неофіційну назву храм отримав на честь купця Григорія Гольберга, який був одним з ініціаторів його будівництва та вклав значні кошти у створення церкви. Далі на kharkov-future.
Історія створення храму
Історія Трьохсвятительської церкви розпочалася на початку XX століття, коли Харків активно розширювався, а невелика церква — філія Курязького Преображенського монастиря, яка вже існувала в районі, не могла вмістити всіх парафіян. Розбудовувати її також було неможливо через обмежену територію довкола. Виникла потреба в новому православному храмі. Ініціатором його спорудження став Григорій Гольберг — купець першої гільдії та голова Харківського купецького товариства, який займався торгівлею переважно будматеріалами та мав лако-фарбувальні виробництва.
Будівництво храму
Урочиста закладка храму відбулася у 1906 році. Початковий проєкт розробив відомий харківський архітектор і професор Михайло Ловцов. За основу він узяв об’ємно-планувальне та конструктивне рішення церкви на Петербурзькому подвір’ї Києво-Печерської лаври. Через тяжку хворобу Михайло Ловцов не зміг продовжити роботу над будівництвом, і після його смерті спорудження храму очолив архітектор Володимир Покровський.
Будівництво тривало близько дев’яти років. Храм урочисто освятили у 1915 році. За тогочасними даними, під час богослужіння він міг одночасно вмістити приблизно 650 людей. На спорудження будівлі використали близько двох мільйонів цеглин, а загальна вартість робіт становила близько 200 тисяч рублів.
Чому церква відома під назвою “Гольбергівська”
Церкву вирішили присвятити трьом святителям — Василю Великому, Григорію Богослову та Іоанну Златоусту. Цікаво, що вибір назви, ймовірно, був пов’язаний і з родиною Гольбергів: у Григорія було п’ять братів серед яких був Іван і Василь, тому імена трьох братів збігалися з іменами трьох святителів.
Григорій Гольберг у 1914 році також профінансував надбудову поверхів Батуринського училища, розташованого поряд з Трьохсвятительською церквою. Храм і училище поєднали підземним ходом, щоб учні взимку могли відвідувати церкву, не виходячи на вулицю. Пізніше підземний хід замурували.
Перший внесок у будівництво церкви зробила дружина купця — Марія. Для спорудження храму родина передала частину власної земельної ділянки, а навпроти церкви у 1915 році завершилося будівництво садиби Григорія Гольберга. Він виступав основним меценатом будівництва Трьохсвятительської церкви, тому за нею закріпилася назва Гольбергівська церква, яка використовується серед містян донині. Вулиця, на якій розташований храм, отримала назву Гольдбергівська в рамках декомунізації у 2014 році.
Архітектура Трьохсвятительської церкви
Храм є яскравим прикладом архітектури, орієнтованої на давньоруські церковні традиції. У його зовнішньому вигляді поєдналися п’ятиглав’я, шатрова дзвіниця та характерні декоративні елементи. Споруда висотою близько 40 метрів зведена у неоруському стилі. Вона нагадує храмобудування домонгольської доби, зокрема школи Північно-Східної Русі.
Зовнішні стіни з червоної не тинькованої цегли оздоблені багатим рельєфним декором. На цьому тлі святково виглядають різьблені пояси, кілеподібні завершення арок, вбудовані колони та розписи.
Однією з найцікавіших конструктивних особливостей споруди стала відсутність внутрішніх опорних колон. Просторий центральний зал перекритий системою залізобетонних арок, що дозволило створити відкритий внутрішній простір. Для початку XX століття використання таких конструктивних рішень було досить новаторським.
Архітектор Володимир Покровський не просто завершив будівництво, а суттєво доопрацював початковий задум Михайла Ловцова.
Розписи та інтер’єр церкви
Не менш цінним, ніж зовнішній вигляд храму, є його внутрішнє оздоблення. Інтер’єр вирізняється витонченими розписами та іконописом, виконаними за канонами давньоруського та візантійського мистецтва. Розписи виконав петербурзький художник Олександр Соколов. У роботі він орієнтувався на традиції давньоруського та візантійського іконопису, проте не просто копіював старовинні зразки, а створював власне художнє переосмислення.
Особливе місце в інтер’єрі посідає іконостас, виготовлений в Італії за проєктом архітектора церкви Володимира Покровського. Поєднання архітектури, монументального живопису та декоративного оформлення зробило інтер’єр церкви одним із найцікавіших серед храмових споруд Харкова початку XX століття. Історії створення храму та його художньому оздобленню присвячена окрема краєзнавча монографія, видана у Харкові у 1999 році.
Гольбергівська церква у радянський період
Після встановлення радянської влади релігійне життя Харкова зазнало значних змін. Трьохсвятительську церкву закрили у 1923 році та пристосували під склад для зберігання різного майна, яке звозили до храму з інших церков міста. Старосту та настоятеля храму заарештували, звинуватили в антирадянській діяльності та розстріляли. Однак храм не залишався закритим надовго. Вже у 1925 році богослужіння в ньому відновили після звернення місцевих жителів.
Таким чином, на відміну від багатьох інших харківських храмів, які в радянський період були остаточно закриті, зруйновані або перебудовані під світські потреби, Трьохсвятительська церква змогла продовжити релігійне життя. Її історія є прикладом того, як окремим храмовим спорудам вдалося пережити складні десятиліття радянської антирелігійної політики.
Церква продовжувала працювати також і в період Другої світової війни. Порівняно з багатьма храмами міста, у Гольбергівській церкві богослужіння не припинялися на багаторічні терміни з часів її будівництва, що дозволило зберегти храм у такому ж вигляді, як він і був збудований і зробило церкву однією з найбільш відвідуваних у Харкові у радянські часи.
Трьохсвятительська церква на початку XXI століття
Трьохсвятительська церква залишається чинним православним храмом і однією з архітектурних пам’яток Харкова. Її історія поєднує релігійне, культурне та архітектурне значення.
Церква цікава не лише як місце богослужіння, а й як приклад того, наскільки різноманітною була архітектура Харкова на початку XX століття. У споруді поєдналися традиційні форми православного храму, новаторські для свого часу — залізобетонні конструкції та високохудожнє оформлення інтер’єру.
Трьохсвятительська церква також нагадує про історію харківського купецтва. Без меценатської підтримки Григорія Гольберга та праці архітекторів, художників і майстрів ця святиня навряд чи стала б однією з помітних архітектурних пам’яток міста.
Гольбергівська церква залишається важливою частиною історичного образу Харкова. Її незвичайна архітектура, старовинні розписи та іконостас роблять храм цінною пам’яткою духовної й культурної спадщини міста.
Джерела:
