Харків – місто з багатою історичною та культурною спадщиною. Заснований у середині XVII століття, до XIX століття Харків став одним з найбільших центрів промисловості, торгівлі та культури у регіоні. Зростання населення та економічний розвиток стимулювали будівництво важливих громадських будівель – навчальних закладів, банків, театрів, церков та житлових будинків. Архітектурні стилі, що застосовувалися при зведенні будівель, відображали тенденції часу – класицизм, бароко, модерн, еклектику та неокласицизм. Далі на kharkov-future.
Покровський собор
Покровський собор – один з найстаріших збережених храмів Харкова та видатна пам’ятка архітектури українського бароко. Його будівництво розпочалося у 1689 році з ініціативи козаків та городян.
Покровський собор поєднує у своїй архітектурі українське бароко та традиційне храмове зодчество Лівобережної України XVII століття. Будівля п’ятибанна, а центральний купол вищий за інші чотири, і це створює виразний силует, що спрямований вгору. Фасади прикрашені декоративними нішами, фільонками та карнизами зі складним зламом, що є типовим для бароко. Всередині збереглися рідкісні фрагменти настінного розпису XVIII століття та частини різьбленого позолоченого іконостаса того ж часу. Орнаменти та ікони були написані за канонами української церковної традиції, але в їхньому оформленні помітний і вплив західноєвропейського бароко. У XIX столітті собор неодноразово реставрували, а за радянських часів його закрили та використовували не за призначенням. Тільки наприкінці XX століття будівлю повернули вірянам та провели комплексну реставрацію. Покровський собор залишається чинним храмом, важливим туристичним об’єктом та одним з символів історичного Харкова.
Успенський собор
Успенський собор (1799-1803 рр.) – один з головних православних храмів Харкова та найважливіша пам’ятка архітектури кінця XVIII – початку XIX століття. Побудований у стилі класицизму за проєктом архітектора Джузеппе (Джозефа) Трезіні – представника відомої архітектурної династії. Будівля собору вирізняється строгими формами: симетричний фасад, високі колони, стриманий декор та чітка геометрія. Головний наголос архітектурного ансамблю зроблено на величній дзвіниці, яка є однією з визначних пам’яток міста. Висота дзвіниці становить понад 89 метрів, і на момент побудови вона була однією з найвищих у Російській імперії.
Внутрішнє оздоблення собору спочатку було розкішно оформлене: з розписами, іконостасом, мармуровими та позолоченими деталями. За радянських часів собор закрили, значну частину внутрішнього декору знищили, а саму будівлю використовували під склад, а потім під концертний зал. Наприкінці XX століття почалася реставрація, під час якої собору повернули історичний вигляд, а дзвіницю та інтер’єр відновили за архівними матеріалами.
Будинок з химерами
Будинок з химерами (1912-1914 рр.) – одна з найбільш незвичайних та виразних пам’яток архітектури Харкова, що збудований у стилі модерн з яскраво вираженими елементами ар-нуво. Будівля була зведена за проєктом харківського архітектора Володимира Покровського. Фасад будівлі – це справжній кам’яний театр, де головними “акторами” стали фантастичні скульптури: химери, міфологічні істоти, гротескні звірі та химерні рослини.
Стиль модерн стає помітним у плавних лініях, асиметрії фасадів, поєднанні каменю, ліпнини та художньої ковки. Ар-нуво помітний у вигнутих формах балконів, вітражах та декоративних решітках. Внутрішнє оформлення відповідало розкоші зовнішнього вигляду: високі стелі, великі вікна, художні вітражі, декоративне тинкування з рослинними мотивами, а також паркетні підлоги складного малюнка. Будинок з химерами охороняється як пам’ятка архітектури та продовжує привертати увагу туристів та дослідників.
Губернаторський палац
Губернаторський палац (Будинок генерал-губернатора) – одна з найстаріших адміністративних будівель Харкова, яка розташована на Університетській вулиці. Палац був побудований у 1770-1777 роках як резиденція слобідсько-українського губернатора. Проєкт розробив архітектор з Санкт-Петербурга Михайло Тихменьов, а керував будівництвом харківський архітектор Іван Вільянов.
Пізніше, вже наприкінці XVIII століття, надбудову та деякі архітектурні зміни виконав Петро Ярославський. Палац побудований у стилі класицизму: симетричний фасад, портик з колонами, виразні геометричні форми. У XIX столітті тут відбувалися офіційні прийоми, засідання та культурні заходи, а у частині приміщень палацу відбувалися театральні постановки. Губернаторський палац неодноразово перебудовувався, змінювалося внутрішнє планування, посилювалися перекриття, але загальний архітектурний вигляд зберігся. Губернаторський палац є пам’яткою архітектури національного значення та занесений до державного реєстру.
Особняк Гольберга
Особняк Григорія Гольберга був побудований у 1915 році за проєктом відомого харківського архітектора Віктора Абрамовича Естровича. Особняк двоповерховий, асиметричний, з виразними башточками та багатим декором. На фасаді можна побачити вузькі аркові вікна, ліпнину, маскарони – декоративні маски та скульптури, зокрема фігуру Гермеса, що символізує торгівлю та комерцію.
Після революції 1917 року особняк був переданий під державні установи, потім у будівлі розміщувалася міська санітарно-епідеміологічна станція. Особняк Гольберга – яскравий приклад архітектури Харкова початку XX століття, який цілком виправдано вважається пам’яткою міської архітектури та культури.
Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка
Головну будівлю бібліотеки було зведено у 1908-1910 роках за проєктом харківського архітектора Олексія Бекетова. В архітектурі будівлі присутні риси модерну з елементами неокласики. Фасад будівлі прикрашений ліпниною та пілястрами, а всередині бібліотеки збереглися оригінальні елементи оформлення, включно з декоративними стелями та дерев’яними конструкціями.
Впродовж свого існування бібліотека неодноразово розширювалася та модернізувалася. Станом на 2025 рік це найбільше наукове сховище регіону з багатим фондом книг, архівів та документів, а також важливий культурний центр Харкова. Будівля бібліотеки є пам’яткою архітектури та історії й охороняється державою.
Хоральна синагога
Хоральна синагога була збудована у 1912-1913 роках та була центром духовного життя єврейської громади міста. Проєкт синагоги був розроблений архітекторами Яковом Густавовичем Гевірцем, Володимиром Абрамовичем Фельдманом та Михайлом Федоровичем Піскуновим, які застосували у проєкті елементи модерну з неомавританськими мотивами. Архітектура синагоги виділяється яскравими декоративними елементами, типовими для неомавританського стилю: аркові вікна з вітражами, башточки, різьблення по камінню та цеглі, оригінальні орнаменти, що надають будівлі виразного та впізнаваного вигляду.
За радянських часів синагогу закрили та переобладнали під адміністративні потреби, а після розпаду СРСР будівлю повернули єврейській громаді та почалися роботи з її реставрації та відновлення. Хоральна синагога залишається важливим символом історії та культури харківської єврейської громади, а сама будівля – пам’яткою архітектури початку XX століття.
Попри різноманітні історичні потрясіння – війни, революції, радянську епоху – більшість будівель збереглися завдяки постійним зусиллям з реставрації та збереження культурної спадщини. Державні та громадські організації ведуть роботи з підтримки та відновлення архітектурних пам’яток, що дає змогу зберігати історичний вигляд Харкова.
Список використаних джерел інформації: